Рішення № 55589364, 22.12.2015, Якимівський районний суд Запорізької області

Якимівський районний суд Запорізької області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

2/330/666/2015

Справа № 330/2004/15-ц

"22" грудня 2015 р. Якимівський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Куценко О.О.

при секретарі Павленко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Якимівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1, в інтересах позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» про захист прав споживачів та стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, в інтересах позивача ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» про захист прав споживачів та стягнення коштів, вказуючи в позові що, 16 квітня 2015 року між ним і ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна», було укладено договір Фінансового лізингу № 01035 з додатками (далі-Договір), згідно якого предметом Лізингу по даному договору є: Qееlу Еmgrand ЕС7. Відповідно до умов Договору лізингодавець (Відповідач) бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу (Qееlу Еmgrand ЕС7, зазначений у специфікації, що є додатком № 2 до договору) у власність та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу (Позивачу) на умовах, передбачених договором. На сайті OLX.UA, позивач знайшов вищевказаний транспортний засіб за ціною 279 900 грн., та зателефонував до продавця (автосалон Євролізинг Україна), та йому роз'яснили, що дійсно такий транспортний засіб є і зараз на нього акційна ціна 279 900 грн. Приїхавши в офіс у м. Дніпропетровськ (вул. Горького, 3), в усній формі представник відповідача роз'яснила, що дійсно такий транспортний засіб є за ціною вказаною на сайті, і що позивач повинен спочатку сплатити передплату за транспортний засіб в сумі 79990 грн. шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача, після чого з ним буде укладено договір лізингу і протягом декількох днів відповідач передасть в користування предмет лізингу. А також позивач написав заяву, в якій вказав, який транспортний засіб йому потрібно. В той же день позивачем було сплачено рахунки на суму 79 990 грн. Повернувшись додому та уважно прочитавши договір та додатки до нього, позивач зрозумів, що його обманули. Представником не було роз'яснено призначення платежу в сумі 27990 грн., який виявився адміністративним платежем, тобто винагородою лізингодавцю за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою та укладенням договору. Позивач вважав, що це часткова оплата вартості транспортного засобу (зі слів представника компанії). В договорі це передбачено, але у позивача не було можливості детально ознайомитися з умовами договору до його підписання, так як представник відповідача не надала достовірної інформації, завірила в тому, що всі істотні умови договору вона пояснила та спонукала позивача підписати договір швидше, мотивуючи тим, що на неї чекають інші особи, які бажають укласти договір лізингу. Крім цього, протягом обіцяних днів предмет лізингу так і не був переданий. Позивач неодноразово дзвонив до компанії, але вирішити питання так і не вдалося. Таким чином, під час попередніх переговорів представником компанії введено позивача в оману щодо умов виконання договірних зобов'язань. Після вивчення змісту договору стало зрозуміло, що сплачені кошти не повернуть, та можливості розірвати договір немає, оскільки договір зовсім не передбачає можливості розірвання з ініціативи лізингоодержувача, що є порушенням прав як споживача.

В зв'язку з вищевикладеним позивач просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» на його користь грошові кошти в сумі 48790 грн. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» на його користь три відсотки річних за час користування безпідставно збереженими грошовими коштами в розмірі 950 грн. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» на його користь моральну шкоду в розмірі 4000 грн. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» на його користь суму одержаних доходів чи доходів які могли бути отримані ТОВ «Євролізінг» за час користування грошовими коштами в сумі 5000 грн. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» на його користь судовий збір в розмірі 587,400 грн.

В судове засідання позивач та його представник не зявилися, надавши на адресу суду заяву про розгляд справи за їх відсутності позовні вимоги підтримують в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечують.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, викликався належним чином, причини неявки суду невідомі, суд вважає за можливе згідно ч.4 ст. 169 ЦПК України вирішити справу на підставі наявних у справі матеріалів та доказів.

В судове засідання яке відбулося 02 грудня 2015 року відповідачем по справі надані письмові заперечення в яких вказано, що вищезазначений позов є безпідставним та необгрунтованим, та таким, що не підкріплений жодним належним та допустимим доказом. Вважають, що даний позов взагалі не підлягає розгляду в Якимівському районного суді Запорізької області, оскільки дана цивільна справа є непідсудною даному суду. Так, позивач заявляє цивільний позов про стягнення безпідставно набутого майна до юридичної особи, і аж ні як не позов про захист прав споживачів, даний позов обов'язково має розглядатись за місцем знаходження відповідача. Крім того зазначають, що між Сторонами було укладено Договір з відповідними додатками до нього, які є його невід`ємною частиною. Сторони повинні усвідомлювати, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Тобто сторони, які укладають правочин, повинні насправді прагнути досягнення саме того правового результату, який завжди виникає при укладенні правочину даного виду. Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, серед іншого, свобода договору та свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом. Відповідач здійснює свою господарську діяльність відповідно до норм чинного законодавства України. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; Позивач зазначає, що ним не було підписано Додаток № 3 до Договору фінансового лізингу, в зв'язку з чим, вважає, що сторонами не було досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Проте, вважають, що сторонами в належній формі було укладено договір фінансового лізингу № 01035 від 16 квітня 2015 року та належні додатки до Договору № 1 та № 2, Додаток № 3 сторони погодили укласти на стадії купівлі-продажу Предмету Лізингу, що не заборонено чинним законодавством України. Отже, позивач вільно підписав правочин та додатки до нього, сплатив передбачені договором лізингові платежі, з відповідним призначенням, а тому дані кошти не можуть вважатись такими, що були набуті відповідачем без достатньої правової підстави. Всі лізингові платежі, що обумовлюють покриття витрат фінансування та які мають бути закріплені в Додатку № 3 до даного Договору, сторони погодили укласти на стадії купівлі Предмету Лізингу та встановлення остаточної вартості Предмету Лізингу, оскільки дані платежі будуть сплачуватись вже після отримання Предмету Лізингу у користування лізингоодержувачем. Особливість укладеного виду правочину, надає право лізингоодержувачу сплачувати авансовий платіж до моменту отримання Товару протягом 12 місяців, а також, має право замінити Товар на більш дорожчий або дешевший, що також свідчить про логічність укладення такого додатку не на стадії укладення договору, а на стадії, коли у лізингодавця виникає обов'язок придбати Товар й передати такий у користування лізингоодержувачу. Відповідно до п. 10.4. Договору У разі зміни вартості предмета лізингу з моменту укладення даного договору, Сторони домовились та беруть на себе зобов 'язання до купівлі транспортного засобу, підписати Додаток № 3 до даного Договору із визначенням, щомісячних лізингових платежів, які розраховуються із ціни транспортного засобу на момент купівлі та передачі транспортного засобу. Крім того, неможливо погодитись з висновком позивача, що в зв'язку з тим, що сторони не уклали Додаток № 3, сторони не погодили відсотки за користування обсягом фінансування, що викликало у позивача хибне уявлення, щодо реальної вартості Товару. Відповідно до статті 10 Договору, сторони погодили розмір лізингових платежів у відсотковому співвідношенні та погодили відповідні формули щодо їх розрахунків, а також погодили розмір щомісячного лізингового платежу, який розрахований на момент укладення договору виходячи з ціни Товару, що діє на момент такого укладення. Таким чином, вважають, що на момент укладення даного правочину, сторони погодили всі відповідні істотні умови договору. Позивач 16.04.2015 року сплатив на рахунок ТОВ «Євролізинг Україна» лізинговий платіж з відповідним призначенням (Адміністративний платіж зг. Дог. фінансового лізингу № 01035 від 16.04.2015р.» на суму 27 990, 00 грн. та 16.04.2015 року лізинговий платіж з призначенням «Авансовий платіж зг. Договору Фінансового Лізингу № 01035 від 16.04.2015 р.» на суму в розмірі 52 000, 00 грн. Крім того, позивач здійснив сплату лізингових платежів відповідно до їх призначення, що свідчить про повне розуміння та погодження щодо їх наявності та призначення в договорі. Проте, 05.05.2015 року позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою про розірвання договору, в зв'язку з чим договір фінансового лізингу № 01035 від 16.04.2015 року було розірвано на підставі його заяви, та здійснено часткове повернення сплачених коштів по умовам п. 12.1. Договору на суму в розмірі 31 200, 00 грн., що не заперечується і позивачем.

Суд, вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно частини 1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що 16 квітня 2015 року між позивачем ОСОБА_1 і відповідачем ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» було укладено договір Фінансового лізингу № 01035 з додатками (далі-Договір), згідно якого предметом Лізингу по даному договору є: Qееlу Еmgrand ЕС7. Відповідно до умов Договору лізингодавець (Відповідач) бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу (Qееlу Еmgrand ЕС7, зазначений у специфікації, що є додатком № 2 до договору) у власність та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу (Позивачу) на умовах, передбачених договором (а.с.9-14).

В матеріалах справи є додаток №1 від 16.04.2015р. і додаток №2 від 16.04.2015р. до вказаного договору фінансового лізингу (а.с. 15, 16 - копії).

На виконання пункту 9.1. позивач перерахував кошти в сумі 79 990 грн. на рахунок відповідача з призначенням «адміністративний платіж» (а.с. 17 - копії квитанцій від 16.04.2015р.)

В позові та своїх поясненнях позивач та в наданих запереченнях відповідач не заперечували, що ТОВ «Євролізинг України» повернуло позивачу авансовий платіж в сумі 31 200 грн. і не повернуло адміністративний платіж в сумі 48 790 грн., а тому ці обставини суд вважає встановленими згідно частини 1 ст.60 ЦПК України.

Згідно ст.ст. 1, 2 Закону України «Про фінансовий лізинг», фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають з договору фінансового лізингу, за яким лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізінгоодержувачем специфікацій та умов та передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

З Преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» вбачається, що він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до п.5) частини 1 ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансовий лізинг віднесено до фінансових послуг.

Пункт 17 частини 1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає, що послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Враховуючи наведене, суд вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно 12.1. договору №01035 фінансового лізингу, укладеного 16.04.2015 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Євролізинг України», лізінгоодержувач, який сплатив адміністративний платіж, частково або повністю сплатив авансовий внесок та не отримав транспортний засіб, має право розірвати договір, шляхом направлення відповідного листа рекомендованою кореспонденцією за адресою лізингодавця. У строк, встановлений чинним законодавством, лізингодавець розглядає заяву лізингоодержувача та надає письмову відповідь, в якій повідомляє про розірвання договору та про наслідки його розірвання. В такому випадку поверненню підлягає 60% від сплаченого авансового платежу та/або частини авансових платежів, 40% лізінгодавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору. Адміністративний платіж в такому випадку поверненню не підлягає.

З правового аналізу вказаного вище пункту договору вбачається, що по суті він встановлює односторонню відповідальність лізінгоодержувача і в силу цього є несправедливим, виходячи з наступного.

Згідно ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», виконавець не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Несправедливими є, крім іншого, умови договору про:

-надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору;

-визначення товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

Тобто, з правового змісту вказаної вище норми випливає висновок про те, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідно встановити наявність однієї з таких ознак: 1) умови договору порушують принцип добросовісності, 2) умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін, 3) умови договору завдають шкоди споживачеві.

При цьому, у відповідності до ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність, а згідно частини 3 ст.509 ЦК України, зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Тобто, під добросовісністю слід розуміти належну поведінку при виникненні та виконанні зобов`язання - вчинення дій таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода третім особам, неможливість укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою тощо. Принцип добросовісності передбачає чесну, сумлінну поведінку суб`єктів зобов`язання, вчинення ними всіх залежних від них дій щодо належного виконання зобов`язання та не порушення прав інших осіб.

Встановлені в судовому засіданні обставини в їх сукупності, дають для суду зробити висновок про те, що пункт 12.1. договору №01035 фінансового лізингу від 16.04.2015р. містить ознаки несправедливості, оскільки порушує принцип добросовісності та встановлює істотні обмеження прав лізингоодержувача щодо розірвання договору, із одностороннім застосуванням за це істотних штрафних санкцій, які в сукупності складають 40% внесених коштів.

Вказаний пункт договору, також, призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін, оскільки встановлює односторонню відповідальність за порушення умов договору лише споживача, усуває відповідальність лізингодавця, не надає право споживачу вимагати дострокового розірвання договору із одержанням відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням договору ним договору, передбачає покладення на споживача штрафу за дострокове розірвання договору і надає відповідачу право не повертати суму авансового внеску за організацію договору у випадку дострокового розірвання договору споживачем.

Виконання позивачем умов пункту 12.1. договору №01035 фінансового лізингу від 16.04.2015 року, потягло заподіяння йому шкоди в сумі 48 790 грн.

У відповідності до ч.12 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо після укладення договору стане очевидним, що роботи (послуги), зважаючи на їх ціну (вартість) та характеристики або інші обставини, явно не задовольнятимуть інтереси або вимоги споживача, виконавець зобов`язаний негайно повідомити про це споживача.

Виконавець зобов`язаний таким же чином повідомити споживача, якщо вартість робіт (послуг) може істотно зрости, ніж можна було очікувати під час укладення договору.

Споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) без штрафних санкцій з боку виконавця у разі виникнення обставин, передбачених в абзацах першому та другому цієї частини.

Таким чином, наведене положення закону встановлює право споживача на відмову від договору про надання послуг без штрафних санкцій з боку виконавця у випадку можливого істотного зростання ціни послуг або інших обставин, які явно не задовольнятимуть інтереси або вимоги споживача.

При цьому суд враховує те, що згідно ч.2 ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно, компенсацію відсотків за кредитом, інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням лізингу.

Але, як вказано в договорі №01035 фінансового лізингу від 16.04.2015р., адміністративний платіж - це платіж, що сплачується лізингоодержувачем на користь лізингодавця за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору. З огляду на викладене, адміністративний платіж за своєю суттю не може вважатися комісією за виконання договору або покривати витрати лізінгодавця, що пов`язані із виконанням договору, оскільки він сплачується за дії, що передують договору і ці обставини сторонами не заперечувались.

Приймаючи до уваги наведене, суд вважає, що сплачені позивачем кошти підлягають поверненню в повному обсязі, включаючи авансовий внесок та адміністративний платіж, а позов і в цій частині підлягає задоволенню.

На підставі ст.80 ЦПК України, з ТОВ «Євролізинг Україна» підлягає стягненню судовий збір в сумі 587 грн. 40 коп.

В частині заявлених вимог, щодо стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» моральної шкоди в розмірі 4000 грн., трьох відсотків річних за час користування безпідставно збереженими грошовими коштами в розмірі 950 грн., суму одержаних доходів чи доходів які могли бути отримані ТОВ «Євролізінг» за час користування грошовими коштами в сумі 5000 грн., суд вважає що вказані вимоги не можуть бути задоволенні оскільки позивачем відповідно до вимог ч.1 ст. 60 ЦПК України не надано доказів, щодо спричинення йому моральної шкоди діями позивача та на думку суду відсутні правові підстави для стягнення трьох відсотків річних за час користування безпідставно збереженими грошовими коштами та суми доходів отриманих ТОВ «Євролізінг» за час користування грошовими коштами позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись 3, 15, 16, 509, 626, 627 ЦК України, ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Законом України «Про захист прав споживачів», ст.ст.10, 11, 60, 197, 212, 214, 215, 224-227 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 і інтересах позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» про захист прав споживачів та витребування безпідставно здобутого майна - задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» (код ЄДРПОУ 39321814 м. Київ вул. Шовковична, буд. 42-44) на користь ОСОБА_1 безпідставно здобуте майно, а саме грошові кошти в сумі 48790 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» (код ЄДРПОУ 39321814 м. Київ вул. Шовковична, буд. 42-44) на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 587,400 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте по письмовій заяві відповідача, яка може бути подана до Якимівського районного суду Запорізької області протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Якимівський районний суд протягом 10 днів з дня проголошення цього рішення.

Суддя: