Рішення № 55588454, 26.01.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 302/244/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26 січня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого - Власова С.О.,

суддів - Дроботі В.В., Бисаги Т.Ю.,

при секретарі - Маринець Д.М.,

з участю: відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Міжгірського районного суду від 03 вересня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на успадковане майно (предмет іпотеки),-

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2015 року Публічне акціонерне товариство «ВіЕс Банк» (далі -ПАТ «ВіЕс Банк») пред'явило до ОСОБА_1 позов про звернення стягнення на успадковане майно (предмет іпотеки).

Позивач зазначав, що 14.03.2008 року між ВАТ «Електрон Банк» (правонаступником якого є ПАТ «ВіЕс Банк») та позичальником ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № KF47819, згідно якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 25 000 доларів США, а позичальник зобов'язався сплатити банку за користуванням кредитом 12,5% річних та повернути кредит в строк до 11.03.2016 року.

Для забезпечення виконання зобов'язання позичальника за вказаним кредитним договором, між банком та ОСОБА_3 (далі - майновий поручитель) 14.03.2008 року був укладений договір іпотеки, згідно якого, остання передала банку в іпотеку нерухоме майно - домоволодіння: житловий будинок загальною площею 68,98 м.кв., гараж, дві літні кухні, погріб, огорожу, ворота з хвірткою, що знаходяться у АДРЕСА_1 та земельну ділянку загальною площею 0,6041га, що призначена для обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства і розташована на території Н.Студенівської сільської ради.

Взяті на себе зобов'язання ОСОБА_2 належним чином не виконував і станом на 16.02.2015 року у нього перед банком виникла заборгованість в розмірі 59 639,43 доларів США, що за курсом НБУ складає, станом на 16.02.2015 року - 1 545 765,93 грн., з яких: 591 656,38 грн. - заборгованість по кредиту; 438 070,47 грн. - заборгованість за процентами; 516 039,08 грн. - пеня.

Однак, банку стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року майновий поручитель ОСОБА_3 померла. Починаючи з 15 листопада 2010 року банк неодноразово звертався до Міжгірської державної нотаріальної контори з претензіями про пред'явлення вимог до спадкоємців та вжиття заходів щодо охорони спадкового майна проте, на жодну з них не отримав відповіді. Тому, 25.07.2014 року банк звернувся до Відділу нотаріату Головного управління юстиції в Закарпатській області зі скаргою на бездіяльність Міжгірської державної нотаріальної контори і тільки після цього банком отримано відповідь про те, що 15.03.2010 року було заведено спадкову справу № 33-2010 та що спадкоємцем майна померлої є ОСОБА_1.

Враховуючи вищенаведене, позивач просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № KF47819 від 14.03.2008 року, в розмірі 59 639,43 доларів США, що за курсом НБУ складає станом на 16.02.2015 року - 1 545 765,93 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на: житловий будинок загальною площею 68,98 м.кв., житловою площею 32,58 м.кв., що на плані зазначаються літерою «А», гараж літери «Б», літня кухня літери «В», літня кухня літери «Г», погріб літери «Д», огорож літери «Е», ворота з хвірткою

літери «Є», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,6041 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, цільове призначення земельної ділянки - для обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства, яке успадковане ОСОБА_1, шляхом продажу на прилюдних торгах, в межах процедури виконавчого провадження, за ціною встановленою в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» та стягнути з відповідача судовий збір.

Рішенням Міжгірського районного суду від 03.09.2015 року позов ПАТ «ВіЕс Банк» задоволено повністю.

Звернуто стягнення на нерухоме майно, а саме: домоволодіння до складу якого входять: житловий будинок загальною площею 68,98 м.кв., житловою площею 32,58 м.кв., що на плані зазначаються літерою «А», гараж літери «Б», літня кухня літери «В», літня кухня літери «Г», погріб літери «Д», огорож літери «Е», ворота з хвірткою літери «Є», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Земельну ділянку площею 0,6041 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, цільове призначення земельної ділянки - для обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства, яке успадковане ОСОБА_1, шляхом продажу на прилюдних торгах, в межах процедури виконавчого провадження, за ціною встановленою в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» для задоволення вимог ПАТ «ВіЕс Банк» за кредитним договором № KF47819 від 14.03.2008 року в розмірі 59 639,43 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 16.02.2015 року становить 1 545 765,93 грн.

Стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір, в розмірі 3654 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення, оскільки таке ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що кредиторові спадкодавця належало протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину. Однак, оскільки кредитор не пред'явив вимоги до спадкоємця, що прийняв спадщину, у строки, встановлені чч. 2 і 3 ст. 1281 ЦК України, тому він позбавляється права вимоги (ч.4 ст. 1281).

З цих підстав, відповідач просить рішення місцевого суду від 03.09.2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ «ВіЕс Банк» до нього відмовити у зв'язку з пропущенням позивачем строку, враховуючи положення ч. 4 ст. 1281 ЦК України.

У судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, просив суд її задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в ній.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення, а оскаржуване судове рішення зміні з наступних підстав.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, 14.03.2008 року між ВАТ «Електрон Банк» (правонаступником якого є ПАТ «ВіЕс Банк») та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № KF47819, згідно якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 25 000 доларів США, а позичальник зобов'язався сплатити банку за користуванням кредитом 12,5% річних та повернути кредит в строк до 11.03.2016 року (а.с. 6-10).

14.03.2008 року між банком та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки, згідно якого, остання передала банку в іпотеку нерухоме майно - домоволодіння: житловий будинок загальною площею 68,98 м.кв., гараж, дві літні кухні, погріб, огорожа, ворота з хвірткою, що знаходяться у АДРЕСА_1 та земельна ділянка загальною площею 0,6041га, що призначена для обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства і розташована на території Н.Студенівської сільської ради (а.с. 11-14).

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором, станом на 16.02.2015 року утворилася заборгованість, яка складає 59 639,43 доларів США, що за курсом НБУ складає, станом на 16.02.2015 року - 1 545 765,93 грн., з яких: 591 656,38 грн. - заборгованість по кредиту; 438 070,47 грн. - заборгованість за процентами; 516 039,08 грн. - пеня (а.с. 4-5).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року майновий поручитель ОСОБА_3 померла, у зв'язку з чим позивачем було надіслано запити до Міжгірської нотаріальної контори з претензією про пред'явлення вимог до спадкоємців та вжиття заходів до охорони спадкового майна (а.с. 18-19, 20, 21, 22, 23).

Після отримання відповіді №Ф-89/04-14 від 29.08.2014 року в.о. начальника Головного управління юстиції в Закарпатській області Юркуц Н.І., банку стало відомо що спадкоємцем майна померлої ОСОБА_3 є ОСОБА_1 згідно заведеної спадкової справи № 33-2010 до майна померлої ОСОБА_3 (а.с.24)

Банком на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було направлено повідомлення-вимога про необхідність погасити наявну в відповідача заборгованість по кредиту та повідомлено про можливість звернення банку до суду з позовом про звернення стягнення на іпотечне майно (а.с. 15-17).

Судом вірно встановлено, що відповідач ОСОБА_1, є спадкоємцем нерухомого майна ОСОБА_3 Неоформлення спадщини відповідачем не спростовує переходу до нього права власності на спадкове майно, оскільки відповідно до ч.3 ст.1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину, а згідно ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.33 Закону України «Про іпотеку» підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки є невиконання або неналежне виконання боржником основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою.

Положеннями статті 23 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, і набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям в натурі.

Згідно роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, викладених у п.36 Постанови від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до третьої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, суди мають враховувати, що іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих самих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (стаття 23 Закону України «Про іпотеку»). Проте якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, який є відмінним від боржника, такий спадкоємець не несе відповідальності перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимог іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки. Якщо боржник та іпотекодавець - одна й та сама особа, то після її смерті до спадкоємця переходять не лише права та обов'язки іпотекодавця, а й обов'язки за основним зобов'язанням у межах вартості спадкового майна. Отже, правила статті 1281 ЦК України щодо строку пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців не застосовуються до зобов'язань, забезпечених іпотекою.

Виходячи із наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що до відповідача ОСОБА_1, як спадкоємця, перейшли зобов'язання по договору іпотеки, а тому в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором було звернуто стягнення на предмет іпотеки.

Доводи відповідача про пропущення позивачем строку на звернення до суду, у зв'язку з

спливом права вимоги, передбачені ч. 2 ст. 1281 ЦК України, не знайшли свого підтвердження як в суді першої інстанції так і в апеляційному суді.

Оскільки банк достовірно дізнався про відкриття спадщини за майном померлої ОСОБА_3 і що спадкоємцем за померлою є ОСОБА_1 тільки в серпні 2014 році, до суду звернувся із захистом свого порушеного права в лютому 2015 року, то відповідно ним не було порушено вимоги ч. 2 ст. 1281 ЦК України, а тому наслідки спливу права вимоги, передбачені ч. 4 ст. 1281 ЦК України не підлягають до застосування до даних правовідносин.

Посилання спадкоємця ОСОБА_1 на подану позичальником грошових коштів ОСОБА_2 фотокопії його заяви, з якої слідує, що позивачу начебто стало відомо про смерть іпотекодавця в 2010 році, спростовано наявними у матеріалах справи повідомленнями банку

№ 42/301/1 від 14.04.2015 року та №42/39 від 22.01.2016 року та його представником по довіреності ОСОБА_6 у суді першої інстанції, з яких слідує, що заява боржника кредитних коштів ОСОБА_2 за вхідним №39 від 19.1.2010 року на адресу банку не надходила.

Що стосується заявленого відповідачем клопотання про допит свідка ОСОБА_7, то таке у відповідності до норм ЦПК України судом вирішувалось, про що свідчать матеріали справи.

Колегія суддів констатує, що в судовому рішенні суд першої вказав, що реалізацію заставного нерухомого майна, яке успадковане ОСОБА_1, слід провести шляхом продажу на прилюдних торгах, в межах процедури виконавчого провадження, за ціною, встановленою в порядку передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», тобто без зазначення початкової ціни іпотечного майна, що не можна вважати правильним, оскільки при укладанні договору іпотеки сторони обумовили ціну іпотечного майна (а.с.11-14).

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив, що позивач дізнався в кінці серпня 2014 року про відкриття спадщини за майном померлої ОСОБА_3 і що спадкоємцем майна є ОСОБА_1 23 лютого 2015 року.

Отже, банк не порушив вимоги ч.2 ст. 1281 ЦК України і наслідки спливу права вимоги, встановлені ч.4 ст.1281 цього Кодексу, тому такі не підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Однак, колегія суддів вважає, що реалізацію іпотечного майна слід провести за початковими цінами будинковолодіння не нижче ніж 155 188 грн., а земельної ділянки не нижче ніж 73 793,49, тобто за цінами встановленими пунктом 2 іпотечного договору від 14.03.2008 року ( а.с. 11-14), тому на підставі ст.309 ЦПК України змінює рішення в цій частині, а в решті залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст.209, 303, 304, 307 ч.1 п. 3, 309 ч.1 п.3 і 4, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати, -

РІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Міжгірського районного суду від 03 вересня 2015 року змінити.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № KF 47819 від 14.03.2008 року, яка станом на 16.02.2015 року складає 59 639,43 дол., що еквівалентно 1 545 765,93 грн. та складається з заборгованості: за кредитом - 591 656,38 грн., по відсотках - 438 070,47 грн., пеня - 516 039,08 грн., звернути стягнення на предмети іпотеки, а саме на: житловий будинок загальною площею 68,98 м.кв., житловою площею 32,58 м.кв., що на плані зазначаються літерою «А», гараж літери «Б», літня кухня літери «В», літня кухня літери «Г», погріб літери «Д», огорож літери «Е», ворота з хвірткою літери «Є», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,6041 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, цільове призначення земельної ділянки - для обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства, шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження» за початковими цінами будинковолодіння не нижче ніж 155 188 грн., а земельної ділянки не нижче ніж 73 793,49, тобто за цінами встановленими п. 2 іпотечного договору від 14.03.2008 року.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді