Рішення № 55587141, 01.02.2016, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/6611/15-ц

Провадження №2/265/139/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2016 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Щербіна А. В.,

за участю секретаря судового засідання Себко Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» про стягнення заборгованості, індексації по заробітній платі, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

30 вересня 2015 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ПрАТ «Азовелектросталь» про стягнення заборгованості, індексації по заробітній платі, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні. В обгрунтування позовних вимог, з урахуванням уточнень від 02 грудня 2015 року зазначила, що з 01.12.2010 року по 04.06.2015 року вона працювала в ПрАТ «Азовелетросталь». Починаючи з вересня 2014 ПрАТ «Азовелектросталь» перестало виплачувати їй заробітну плату. 04.06.2015 року вона була звільнена з підприємства. За період з вересня 2014 і по день її звільнення заборгованість ПрАТ «Азовелектросталь по заробітній платі складала 14 109,51 грн., вказану заборгованість їй було виплачено в повному розмірі лише 29.09.2015 року. Вважала, що станом на 29.09.2015 року Відповідачем були порушені строки виплати заробітної плати в кількості 80 днів починаючи з 05.06.2015 року. Посилаючись, зокрема на Закон України «Про індексацію грошових доходів населення», ст.ст.116, 117 КЗоТ України, просила суд: стягнути з ПрАТ «Азовелектросталь» на її користь компенсацію затримки заробітної плати за період з вересня 2014 по травень 2015 року в сумі 2 648,71 грн.; середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 05.06.2015г. по 29.09.2015 рік в сумі 5 283,20 грн., а всього 7 931,91 грн.

Відповідач ПрАТ «Азовелектросталь» подало до суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначило, що позовні вимоги не визнає. Станом на 01.10.2015 року, заборгованість перед позивачем ОСОБА_1 відстуня, останній платіж було проведено 29.09.2015 року. При цьому, відповідач погоджується, що середньоденна заробітна плата позивача становила 97,11 грн. Крім того зазначило, що у зв'язку із відсутністю інфляції в країні з травня 2011 року по лютий 2014 року, величина індексу споживчих цін наростаючим підсумком не перевищила поріг індексації (101%), тому індексація не проводиться. Також просили врахувати, що відповідно до Порядку №1078, індексації заробітної плати нараховуються тільки на оплату праці за виконану роботу, при простої робота не виконується, тому оплата простою не є об'єктом індексації. До того ж, позивачу здійснювалося підвищення заробітної плати випереджаючим шляхом. Просили в задоволені позову відмовити.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, попередньо подавши до суду заяву про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримувала та просила їх задовольнити.

Представник відповідача ПрАТ «Азовелектросталь» в судове засідання також не з'явився, хоча ПрАТ «Азовелектросталь» про місце, день та час розгляду справи було повідомлено належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.169 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши у сукупності надані докази, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Частина 1 ст.61 ЦПК України передбачає, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

З матеріалів справи, у тому числі з пояснень сторін вбачається, що ОСОБА_1 з 01.12.2010 по 04.06.2015 рік працювала в ПрАТ «Азовелектросталь». На момент звільнення, остаточний розрахунок по заробітній плати, який за період з вересня 2014 по її день звільнення складав 14 109,51 грн., з нею не було проведено.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до табеля обліку використання робочого часу за перше півріччя 2015 року ОСОБА_1 та графіку №1 на 2015 рік для працюючих в одну зміну з робочим днем тривалістю 8 год.12 хв., наданих ПрАТ «Азовелектросталь», 04.06.2015 року був робочим днем для ОСОБА_1

Таким чином, ПрАТ «Азовелектросталь» повинно було провести остаточний розрахунок з ОСОБА_1 по заробітній платі 04.06.2015 року, оскільки роботодавець не надав суду доказів відсутності своєї вини в не проведенні остаточного розрахунку з працівником.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З матеріалів справи вбачається, що ПрАТ «Азовелектросталь» остаточний розрахунок по заробітній плати з ОСОБА_1 провело 29.09.2015 року, тобто період затримки становить 80 робочих днів. При цьому, середньоденний заробіток ОСОБА_1 становить 97,11 грн.

Таким чином, вимога про стягнення середнього заробітку за затримку при звільненні в сумі 7 768,80 грн. (97,11 х 80), з урахуванням позиції відповідача, є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо стягнення компенсації за затримку у виплаті заробітної плати, то суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Стаття 57 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно з ч.2 ст.60 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а ч.4 цієї статті передбачає, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. При цьому, виходячи з положень ЦПК України, збирання доказів, здійснюється судом лише за ініціативою сторін.

Однак, сторони та їх представники в судове засідання не з'явилися, особистих пояснень та клопотань про витребування доказів суду не надали, то суд вважає, що за наявними в матеріалах справи документами, зокрема відсутній будь-який розрахунок суми компенсації із зазначенням суми нарахованого, але не виплаченого доходу, розміру утриманих податків і обов'язкових платежів, індексу інфляції в період невиплати, він позбавлений можливості повно та об'єктивно встановити дійсний розмір та підстави для компенсації заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, а тому робить висновок про недоведеність позовних вимог в цій частині.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 57, 60, 88, 209, 213-215, 218, 223 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» про стягнення заборгованості, індексації по заробітній платі, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» (код ЄДРПОУ 25605170) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 7 768 (сім тисяч сімсот шістдесят вісім) гривень 80 копійки.

3. В задоволенні інший частині позовних вимог - відмовити.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

5. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А.В. Щербіна