Ухвала суду № 55587031, 25.01.2016, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/936/16-ц

Провадження № 2/234/1301/16

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2016 року місто Краматорськ

Суддя Краматорського міського суду Донецької області Марченко Л.М., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа служба у справах дітей Краматорської міської ради) про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, про повернення малолітньої дитини до України, -

В С Т А Н О В И В:

22.01.2016 року до Краматорського міського суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа ССД Краматорської міської ради) про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, про повернення малолітньої дитини з Російської Федерації до України.

Позов стосується того, що батько ОСОБА_1 та матір ОСОБА_2 разом з їх спільним сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, які проживають у різних державах, не повинні перешкоджати одне одному реалізувати право дитини на контакт з ними, зобовязані гарантувати повернення дитини до місця її постійного проживання після реалізації нею права на контакт, не допускати неправомірної зміни її місця проживання.

Згідно позову, позивач ОСОБА_1 проживає в Україні за адресою: Донецька обл., м.Краматорськ, вул.Хабаровська, 40-228. Відповідачка ОСОБА_2 разом з сином з 2014 року проживають в Російській Федерації за адресою: Волгоградська обл., м.Волгоград, попереднє місце проживання останніх: Україна, Донецька обл., м.Краматорськ, вул.Паркова, 84-14.

Статтею 11 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року покладає на держави зобовязання вживати заходів для боротьби з незаконним переміщенням і неповерненням дітей із-за кордону.

З цією метою Держави-учасниці Конвенції сприяють укладанню двосторонніх або багатосторонніх угод чи приєднуються до чинних угод.

В даному випадку спірні правовідносини регулюються положеннями Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25.10.1980 року (Гаазька Конвенція). Ця Конвенція набула чинності для України з 01.09.2006 року. Для України стороною цією Конвенції вважається держава, що визнала приєднання України до Гаазької Конвенції або приєднання якої до Конвенції визнано Україною відповідно до ст.38 Гаазької Конвенції. Зокрема, набрання чинності Гаазької Конвенції між Україною та Російської Федерацією відбулося 01.06.2012 року.

Справи про повернення дітей до країни постійного місця проживання відповідно до Гаазької Конвенції є справами з іноземним елементом.

Відповідно до ст.414 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.2 ст.2 ЦПК України правила про підсудність, передбачені в міжнародних договорах, мають пріоритет перед нормами внутрішнього права.

Правовий режим іноземних осіб встановлюється національним законодавством держави, на території якої вони перебувають, але компетенцію держави в установленні змісту їх правового режиму обмежено нормами міжнародних договорів.

Згідно ст.ст.10, 12 Гаазької Конвенції право вирішувати питання повернення дитини або відмовити в її поверненні мають виключно суди тієї держави, де знаходиться дитина.

В Україні Центральним органом з виконання передбачених Гаазькою Конвенцією функцій, а також співробітництва з компетентними органами за кордоном визначено Міністерство юстиції України, яке діє безпосередньо або через територіальні управління юстиції. Функції Міністерства юстиції України щодо виконання Гаазької Конвенції регламентовано постановою КМУ від 10.07.2006 року №952 «Про виконання на території України Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей» (зі змінами) та Порядком виконання на території України Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, затвердженим зазначеною постановою (у редакції постанови КМУ від 02.09.2010 року №795).

Центральні органи забезпечують виконання функцій, передбачених ст.7 Гаазької Конвенції, для того, щоб виявити місцезнаходження дитини; запобігти нанесенню подальшої шкоди дитині або збитку зацікавленим сторонам; забезпечити добровільне негайне повернення дитини або досягнення позитивного вирішення питань; ініціювати судові чи адміністративні процедури з метою повернення дитини та організовувати ефективне здійснення права доступу; надавати або сприяти наданню юридичної допомоги і консультацій, включаючи участь адвокатів, юридичних радників; надавати організаційну допомогу, яка може бути необхідна для забезпечення безпечного повернення дитини.

Якщо особа має намір звернутися із заявою про повернення дитини до України або про забезпечення реалізації права на доступ щодо дитини, яка знаходиться за кордоном, Міністерство юстиції України розяснює порядок звернення, надає юридичну допомогу і консультації, допомагає заявникові у підготовці відповідної заяви.

У випадку, коли заява та додані до неї документи відповідають вимогам Конвенції та цивільно-процесуальному законодавству України, Центральний орган може звернутися до суду.

Також слід розяснити позивачу, що відповідно до ст.19 Гаазької Конвенції ніяке рішення, прийняте відповідно до Конвенції, щодо повернення дитини, не розглядається як встановлення обставин будь-якого питання про піклування. Якщо на підставі положень Гаазької Конвенції дитина буде повернута до держави її постійного проживання, то після цього компетентний орган саме цієї держави може прийняти рішення про визначення місця проживання дитини та участі у її вихованні батьків (інших осіб).

Ти ж самі розяснення були надані позивачу судом під час розгляду аналогічної цивільної справи №234/13749/15-ц, провадження по якій було закінчено постановленням ухвали від 25.12.2015 року про залишення позову ОСОБА_1 за його заявою без розгляду. Ухвала суду набула законної сили 31.12.2015 року.

На підставі ст.121 ч.3 п.4 ЦПК України позовну заяву ОСОБА_1 слід повернути останньому у звязку з непідсудністю справи, оскільки дитина не проживає на підсудній території (ч.3 ст.12 Гаазької Конвенції).

Згідно ст.121 ч.5 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про судовий збір» позивачу слід повернути судові витрати, понесені останнім при зверненні з позовом до суду.

Керуючись ст.ст.121114,115 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Повернути позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа служба у справах дітей Краматорської міської ради) про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, про повернення малолітньої дитини до України, разом з всіма доданими до неї документами позивачу, оскільки справа не підсудна Краматорському міському суду.

Розяснити позивачу про право звернутися з питання повернення дитини до суду тієї держави, де знаходиться дитина.

Розяснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Зобовязати Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області повернути ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 307,61 грн. (триста сім гривень 61 коп.), як оплачений судовий збір згідно квитанції №0.0.494086082.1 від 21.01.2016 року на р/р 31214206700059, код платежу: 22030001, отримувач: Краматор УК/м. Краматорськ/ 2203001, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37944338, банк отримувача: ГУДКCУ у Донецькій області, код банку отримувача (МФО) 834016.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Краматорський міський суд протягом пяти днів з отримання її копії.

Суддя ОСОБА_4