Ухвала суду № 55583411, 08.02.2016, Оболонський районний суд міста Києва

08.02.2016 Справа № 756/7281/15-к

Провадження № 1-кп/756/84/16

Унікальний № 756/7281/15-к

У Х В А Л А

08 лютого 2016 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Римара Є.П.;

при секретарі - Третьяковій О.О.,

за участю прокурора Київської міської прокуратури №5 ОЛІЙНИКА В.С., обвинуваченого ОСОБА_2, його захисника ОСОБА_3, розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, такого, що народився у м. Київ, українця, громадянина України, розлученого, такого, що має на утриманні малолітню дитину, не працюючого, маючого середню освіту, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого 29.08.2005 року вироком Шевченківського районним судом м. Києва за ч.1 ст.186 КК України до покарання у вигляді штрафу у розмірі 850 грн., 18.09.2008 року вироком Оболонського районного суду м. Києва за ч.1 ст.190, ч.2 ст.185 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки, 10.07.2012 року вироком Кагарликського районного суду Київської області за ч.2 ст.185 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, звільнений 14.12.2012 р. згідно постанови Ізяславського районного суду Хмельницької області,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, -

в с т а н о в и в:

Обвинувальний акт стосовно ОСОБА_2 надійшов до Оболонського районного суду м. Києва 04 червня 2015 року.

В судовому засіданні захисник заявив клопотання про зміну запобіжний заходу підзахисному, заперечував проти продовження терміну тримання під вартою, оскільки на його думку прокурором не доведено існування ризиків для такого продовження, відповідно просив змінити запобіжний захід на більш м'який. Крім того у його підзахисного є малолітня дитина, батьківських прав він не позбавлений та крім того має незадовільний стан здоров'я, належного лікування не отримує, що підтверджується довідкою СІЗО.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав захисника, вважав, що можливо застосувати до нього більш м'який запобіжний захід та крім цього пояснив, що в СІЗО належного лікування він не отримує, грошових коштів на укладання угоди з лікарем не має.

Прокурор заперечував проти зміни міри запобіжного заходу, вважаючи при цьому, що з врахуванням тяжкості вчиненого злочину, характеру протиправної поведінки обвинуваченого, інші, більш м'які запобіжні заходи не зможуть перешкодити йому у вчиненні нового злочину або забезпечити його явку в судове засідання, виконання ним інших процесуальних обов'язків. Крім того, прокурор зауважив, що скарги обвинуваченого на незадовільний стан здоров'я документально не підтверджені, а відтак не є підставою для зміни останньому міри запобіжного заходу на більш м'яку.

Заслухавши думку прокурора, думку обвинуваченого, вивчивши матеріали справи в межах, достатніх для вирішення питання щодо запобіжного заходу, суд приходить до наступного висновку.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 21 грудня 2015 року обвинуваченому було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк дії до 07.03.2016 року включно.

У відповідності до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховатися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Суд враховує при своєму висновку, що при розгляді клопотання про запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів» п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України»). «Тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу» (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 11.10.2010 року справа «Хайреддінов проти України».

При цьому береться до уваги, що «ризик втечі або уникнення правосуддя» зменшується з часом, адже включення строку запобіжного ув'язнення до строку покарання, якого мав підстави боятися заявник, трохи пом'якшує цей страх і зменшує його наміри втекти [7]. При обґрунтуванні цієї підстави необхідне дослідження характеристики особистості, утримуваної під вартою. При цьому на користь звільнення свідчать: відсутність судимостей, наявність постійного місця проживання, роботи, усталений спосіб життя, наявність утриманців, відсутність спроб ухилитися від правосуддя [21, с. 98]. Справа ЄСПЧ «Пунцельт проти Чехії»

Перешкоджання встановленню істини за кримінальною справою за практикою Суду, може здійснюватися шляхом «тиску на свідків», «знищення або фальсифікації доказів», «змовляння зі спільниками або свідками», «затягування і заплутування розслідування». Суд неодноразово вказував на те, що на її обґрунтованість впливає час. В даному конкретному випадку на час розгляду питання щодо міри запобіжного заходу, можливість здійснення тиску на свідків і знищення доказів за кримінальною справою не може розглядатися як підстава утримання особи під вартою, коли свідки у встановленому законом порядку не допитані з вини сторони обвинувачення, а докази у провадженні є закріпленими, отже, «ризик змовляння» завдяки цьому зменшується [22, с. 335].

Таким чином наявність підстави «існування ознак тяжкого злочину» у практиці Суду збігається з підставою «суворості передбаченого покарання». Ця підстава не може бути застосованою самостійно без інших підстав позбавлення особи свободи. Див. справу «Ілійков проти Болгарії», в якій Суд закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів» [25, c. 282] і теж втрачає свою вагу із збігом розумного терміну.

Бралася до уваги і інша практика Європейського суду з прав людини з даного питання. Так, зокрема, у справі «Луценко проти України» у остаточному рішенні від 19 листопада 2012 року у пункті 62 зазначено: «Суд наголошує, що стаття 5 Конвенції гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим свободи або мати гарантії від продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбулось за умов, встановлених у пункті 1 статті 5 Конвенції. Цей перелік винятків, встановлений у вищезазначеному положенні, є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме - гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи (див. рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), № 38717/04, пункт 26, з подальшими посиланнями). Будь-яке свавільне тримання під вартою не може відповідати пункту 1 статті 5 Конвенції.

Таким чином, на даний час суд приходить до висновку, що продовження тримання під вартою не є виправданим.

Аналізуючи все, вказане вище у своїй сукупності, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, наявність на утриманні обвинуваченого малолітніх дітей, наявність хвороби, тривалість розгляду даного провадження, яка не завжди викликана об'єктивними причинами, суд вважає на цей час необхідним змінити обвинуваченому ОСОБА_2 міру запобіжного заходу на домашній арешт.

На підставі викладеного, керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 314 - 317, 331 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

Змінити обвинуваченому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту, заборонивши обвинуваченому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 з 21-ї години до 06-ї години наступного дня, зобов'язавши його прибувати за кожною вимогою суду, не відлучатись з населеного пункту, де він проживає чи перебуває без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з будь-яким учасником даної кримінальної справи до закінчення її розгляду.

Звільнити ОСОБА_2 з-під варти в залі суду.

Визначити строк дії ухвали судді до 07 квітня 2016 року включно.

Ухвалу про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту передати для негайного виконання до Оболонського управління поліції ГУ НП в м. Києві, якому негайно поставити на облік ОСОБА_2, що проживає за адресою: АДРЕСА_2.

Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_2, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники поліції, з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.

Ухвала оскарженню не підлягає. Виконується негайному після її оголошення.

Суддя Є.П. РИМАР