Рішення № 55580020, 09.02.2016, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №613/436/14-ц Провадження № 2/613/31/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2016 року м. Богодухів

Богодухівський районний суд Харківської області в складі головуючого судді Харченка С.М., при секретарі Мізяк М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Богодухівський хлібозавод «АПІ-ПЛЮС» про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ПрАТ « Богодухівський хлібозавод « АПІ ПЛЮС» ,уточнив її, просить: стягнути з ПрАТ «Богодухівський хлібозавод «АПІ-ПЛЮС» на його користь позику згідно умов Договору позики від 04 липня 2012 року у розмірі 97 000 грн., 3% річних за період з 30 вересня 2013 року по 24 червня 2014 року у розмірі 5 740 грн., коефіцієнт інфляції з урахуванням інфляції та індексації у розмірі 55 872 грн., моральну шкоду за неправомірні дії ПрАТ «Богодухівський хлібозавод «АПІ-ПЛЮС» у розмірі 100 000 грн., судові витрати та витрати на юридичні послуги.Звернути судове рішення до виконання.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 04 липня 2012 року між ним та відповідачем було укладено Договір позики, згідно якого ОСОБА_1 передає ВАТ «Богодухівський хлібозавод» у власність грошові кошти в сумі 97 000 гривень, а ВАТ «Богодухівський хлібозавод» зобов'язується повернути позику 97 000 гривень ОСОБА_1О у визначений договором позики строк, а саме до 30 вересня 2013 року, шляхом перерахування грошової суми на рахунок позивача. На підставі протокольного рішення річних загальних зборів акціонерів ВАТ «Богодухівський хлібозавод» від 05 лютого 2013 року було змінено найменування з ВАТ «Богодухівський хлібозавод» на ПрАТ «Богодухівський хлібозавод «АПІ-ПЛЮС», що є правонаступником ВАТ «Богодухівський хлібозавод». Підтвердженням грошової заборгованості відповідача перед позивачем є акт-довідка звірки розрахунків між ОСОБА_1 та ВАТ «Богодухівський хлібозавод» від 07 листопада 2012 року, ОСОБА_2 звірки розрахунків між ОСОБА_1 та ПрАТ «Богодухівський хлібозавод «АПІ-ПЛЮС» від 06 серпня 2013 року, де чітко визначено суму заборгованості, а саме 97 000 гривень. Факт отримання відповідачем грошових коштів від позивача підтверджується ОСОБА_2 на одержання безпроцентної позики ,згідно договору від 04 липня 2012 року. В ОСОБА_2 на одержання безпроцентної позики згідно договору позики від 04 липня 2012 року зазначено ,що позивач в липні 2012 року надав грошові кошти відповідачу в сумі 41 900 гривень, а відповідач прийняв ці кошти. В ОСОБА_2 на одержання безпроцентної позики згідно Договору позики від 04 липня 2012 року чітко визначено, що позивач в серпні 2012 року надав грошові кошти відповідачу в сумі 55 100 гривень, а відповідач прийняв ці кошти, що було закріплено, як і в попередньому випадку, особистими підписами позивача і відповідача, в особі голови правління ВАТ «Богодухівський хлібозавод» ОСОБА_3 та головного бухгалтера ОСОБА_4 За умовами договору позики від 04 липня 2012 року позивач зобов'язаний письмово повідомити відповідача про банківські реквізити для перерахування суми позики до дати повернення позики, про що на адресу відповідача було надіслано листа нагадування від 12 серпня 2013 року. До даного часу кошти позивачу відповідачем не повернуто, нове керівництво позику не визнає та радить звернутись з даним питанням до своїх попередників. Крім того, позивач вказує, що відповідачем порушено зобов'язання, оскільки він не виконав умови договору позики і кошти не повернув, тому відповідно до ст.625 ЦК України відповідачу повинні бути нараховані 3% річних, які за період з 30.09.2013 року по 21.09.2015 року становлять 5740 грн. ( 97000 грн. х 3% / 365 х 720), та коефіцієнт інфляції за несвоєчасне повернення грошей у сумі 55872 грн. Також, позивачу нанесено моральну шкоду, яка полягає в тому, що він постійно отримував погрози зі сторони керівництва ПрАТ «Богодухівський хлібозавод «АПІ-ПЛЮС» знищити єдине джерело існування позивача та його сім'ї - магазин, де він займається підприємницькою діяльністю, якщо буде вимагати повернення позики. Позивач постійно перебував в стані нервового стресу, отримував насмішки інших людей з приводу складених обставин, стресс пережитий під час численних судових засідань. Крім того мати позивача, особа похилого віку, також отримувала постійний стрес, що її дитина та їх сім'я можуть лишитися єдиного джерела існування. Спричинену моральну шкоду, завдану протиправними діями відповідача, оцінює в розмірі 100 000 грн. Вищевикладені обставини змушують позивача звернутися до суду.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити. Підтвердив, що 04.07.2012 року до нього звернувся директор ВАТ « Богодухівський хлібозавод» з проханням позичити кошти на оплату боргів підприємства, оскільки на їх банківські рахунки було накладено арешт. Між ними в цей же день було укладено договір позики, але гроші передавались частинами, у липні 41900 грн. та у серпні - 51100 грн., всього було передано кошти на суму 97000 грн. Це підтверджується актами на одержання безпроцентної позики, які підписувались директором ОСОБА_3, головним бухгалтером ОСОБА_5Г та ним. Коли потрібно було здійснити оплату він ішов з бухгалтером у банк, сплачував потрібну суму і бухгалтер на платіжному дорученні писав його прізвище, а вже потім на підприємстві вони вносили дані в бухгалтерську документацію. Коли змінилось керівництво заводу, то спочатку вони погодились повернути борг та підписали акт взаємних розрахунків за період січень 2013 року - липень 2013 року , але потім вони відмовились платити, що змушує його звернутись до суду.

Представник позивача ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги свого довірителя, пояснив, що між ОСОБА_1 та ВАТ « Богодухівський хлібозавод» 04 липня 2012 року було укладено договір позики, оскільки підприємство не мало можливості проводити по поточні розрахунки , оскільки банком було накладено на їх рахунки арешт. Для того, щоб завод продовжував працювати правлінням заводу було прийнято рішення взяти гроші в борг у ОСОБА_1 Позивач ходив в банок з бухгалтером та оплачував по платіжним документам. Коли змінилось керівництво заводу, то вони було попереджено про наявність боргу і на той час було згодне повернути його, але через деякий час думка змінилась. Оскільки борг не повернуто позивач просить стягнути і коефіцієнт інфляції, розрахунок якого вони надають та спричинену моральну шкоду, оскільки у зв'язку з тим, що борг не повертають, постійні суди, у позивача порушений нормальний ритм життя, він постійно нервує. Просив позов задовольнити

Представник позивача ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі вказала, що матеріали справи містять всі докази, просила позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_8 в судовому засіданні проти позову заперечив у повному обсязі та просив відмовити у його задоволенні. В судовому засіданні пояснив, що на його думку кошти не просив директор заводу ОСОБА_3, вони були запропоновані самим ОСОБА_1 з незрозумілих підстав. Зазначив, що підприємтво працювало кожного дня, випускало продукцію і кошти на оплату поточних рахунків були. Не заперечував, що дійсно ним було підписано акт взаємних розрахунків за період з січня 2013 року липень 2013 року, він бачив, що в ньому вказано борг перед ОСОБА_1, але з данного питання він звернувсь до міліції і було винесено постанову, якою встановлено, що кошти на рахунок заводу не надходили, кому вони передавались незрозуміло, заборгованості у сумі 97000 грн. по бухгалтерським документам немає.

Представник відповідача ОСОБА_2, в судовому засіданні проти позову заперечив, пояснив, що договір позики з ОСОБА_1 укладало попереднє керівництво заводу, в особі директора ОСОБА_3, крім того грошові кошти в день укладення договору позики не передавались та на рахунок підприємтсва не надходили, що підтверджується касовими книгами з доданими до них касовими ордерами. Головний бухгалтер підприємства сформувала фінансову звітність за 2012 рік в якій відобразила заборгованість ВАТ « Богодухівський хлібозавод» перед ОСОБА_1 по неіснуючим надходженням. Також, у меморіальних ордерах, оформлених банком на підставі первинних бухгалтерських документів, вказано призначення платежу, що надходить на рахунок підприємтсва, а саме надходження торгівельної виручки від продажу товарів. У касовій книзі підприємтва записи про оприбуткування грошових коштів від ОСОБА_1 не вказані суми відсутні. ОСОБА_3 зазаначав, що кошти позичав для розрахунку по боргам за рішенням господарського суду перед ПАТ КБ « ПриватБанк» та ДПАТ « НАК « Украгролізінг», хоча згідно бухгалтерської документації за 2012 рік у підприємтсва було достатньо коштів, щоб самостійно розраховуватись з боргами, крім того, згідно меморіальних договорів погашення відбувалось згідно графіку, та на кінець 2012 року борг було погашено в повному обсязі. Зазначив, що раніше директор ОСОБА_3 та головний бухгалтер ОСОБА_9 позичали гроші у позивача для своїх потреб, тому під сумнів ставиться наявність юридичних та фактичних відносин за договором позики від 04.07.2012 року між ВАТ « Богодухівський хлібозавод» та ОСОБА_1 та справжність документів наданих позивачем. Просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суд,вислухав пояснення позивача,представників сторін, дослідив матеріали справи вважає, що позов підлягає частковому задоволенню із слідуючих підстав:

Згідно ч.1 ст. 1046 ЦК України "За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ВАТ «Богодухівський хлібозавод» в особі директора ОСОБА_3, 04 липня 2012 року було укладено Договір позики. Відповідно до п. 1 вищевказаного Договору ОСОБА_1 ( Позикодавець) передає ВАТ « Богодухівський хлібозавод» в особі директора ОСОБА_3 ( Позичальнику ) у власність грошові кошти в сумі 97000 грн., а Позичальник зобов'язується повернути позику у визначений строк. П.2 Договору зазначено, що позика передається Позикодавцем Позичальнику після підписання Договору готівкою, наступними частинами: у липні 2012 року 41900 грн. При цьому, ця частина позики передається безпосередньо під час підписання Договору; у серпні 2012 року - 55 100 грн. У відповідності до п. 5 сторони домовились, що Позичальник зобов'язаний повернути всю суму позики до 30 вересня 2013 року, шляхом її перерахування на рахунок Позикодавця.

Відповідно до актів на одержання безпроцентної позики згідно договору від 04.07.2012 року виданих ВАТ «Богодухівський хлібозавод», ОСОБА_1 у липні 2012 року надав кошти в сумі 41900 грн., в серпні 2012 року 55100 грн.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні підтвердив, що він був головою правління ВАТ «Богодухівський хлібозавод» і за попередньою згодою з іншими членами правління з ОСОБА_1 було укладено договір позики на суму 97000 грн. Кошти ОСОБА_1 були передані не відразу, вони про це домовились, він надавав їх частинами. На той час ВАТ «Богодухівський хлібозавод» було неприбуткове підприємтво, а борги потрібно було повертати, тому вирішили позичити кошти. Самі кошти вони не отримували, коли приходив час платити ОСОБА_1 ішов до банку разом з бухгалтером підприємства і здійснював оплату по рахункам та від імені підприємства. Підтвердив факт підписання ним як представником ВАТ договору позики та актів, за якими ОСОБА_1, згідно договору з ВАТ та на виконання цього договору, надав кошти ВАТ «Богодухівський хлібозавод» у розмірах 41900 грн. та 55100 грн. Коли прийшло нове керівництво на підприємство йому було повідомлено про те, що є борг перед ОСОБА_1 у сумі 97000 грн., в тому числі про це знав і ОСОБА_8

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що дійсно між ВАТ «Богодухівський хлібозавод» та ОСОБА_1 у 2012 році було укладено договір позики на суму 97000 грн., це був безпроцентний договір . Гроші вносились не відразу, а частинами Зазначила, що особисто вона гроші від ОСОБА_1 не брала, в банку він розраховувася сам, гасив борги підприємтсва. Підтвердила, що вона підписувала акти на одержання безпроцентної позики згідно договору від 04.07.2012 року та акт довідку звірки розрахунків між ОСОБА_1 та ВАТ «Богодухівський хлібозавод». Новому керівництву підприємства було повідомлено про наявність боргу перед ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_10 пояснила в судовому засіданні, що у 2012 році вона працювала в ВАТ «Богодухівський хлібозавод», їй відомо про те, що між підприємством та ОСОБА_1 було укладено договір позики. Особисто вона, за розпорядженням керівництва, лише ходила з ОСОБА_1 до банку де він здійснював розрахунок, власними коштами, по квитанціям підприємтсва.

Згідно акту довідки звірки розрахунків між ОСОБА_1 та ВАТ «Богодухівський хлібозавод», згідно договору від 04.07.2012 року про надання безпроцентної грошової позики, станом на 07 11.2012 рік заборгованість за ВАТ «Богодухівський хлібозавод» перед ОСОБА_1 складає 97000 грн.

В довідці № 36 від 16.05.2013 року, зазначено, що на підставі протокольного рішення річних загальних зборів акціонерів ВАТ «Богодухівський хлібозавод» від 05.02.2013 року було змінено найменування Товариства на Приватне акціонерне товариство « Богодухівський хлібозавод « АПІ ПЛЮС» та звільнено з займаної посади Правління Товариства у повному обсязі.

Актом звірки взаємних розрахунків за період січень 2013 року липень 2013 року між ПрАТ «Богодухівський хлібозавод « АПІ ПЛЮС» та ОСОБА_1 підтверджено внесення останнім у зазначений період грошових коштів на суму 102765 грн. 18 коп. та існування цієї заборгованості. Цим актом підтверджується отримання від позивача грошових коштів та існування заборгованості підприємства перед ОСОБА_1

Згідно ст.526 ЦК України "Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору…", згідно до ч.1 ст.530 ЦК України " якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)", тим самим взяте відповідачем зобов'язання за умовами укладеного Договору позики підлягало виконанню ним в строк до 30 вересня 2013 року, чого відповідачем зроблено не було.

На відміну від цього позивачу було направлено лист ПрАТ «Богодухівський хлібозавод « АПІ ПЛЮС» № 36 від 16.05.2013 року, згідно змісту якого, договору про укладення безпроцентної грошової позики на суму 97000 грн. та відображення цієї суми у бухгалтерській та банківській документації в наявності у нового керівництва немає, тому немає підстав для її повернення. Рекомендовано з даного питання звернутись до колишнього керівництва заводу.

Згідно постанови про закриття кримінального провадження від 07 жовтня 2014 року, за заявою директора ПАТ «Богодухівський хлібозавод» « АПІ ПЛЮС» ОСОБА_8, по факту привласнення та розтрати чужого майна, в ході досудового розслідування будь яких об'єктивних даних та фактичних доказів щодо наявності умислу у посадових осіб ВАТ «Богодухівський хлібозавод» в особі колишнього голови правління ОСОБА_11 та головного бухгалтера ОСОБА_5 на привласнення та розтрату чужого майна не отримано, під час отримання грошових коштів в сумі 97000 грн., в якості позики у ОСОБА_1 та їх оприбуткування був порушений порядок ведення бухгалтерського обліку, а ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.191 КК України відсутні.

Згідно ч. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно меморіальних ордерів від 31.07.2012 року на суму 11900 грн.( а.с. 89, том 1), 23.08.2012 року на суму 10000 грн.( а.с. 93, 94, том 1 ), 28.08.2012 року на суму 2 00 грн ( а.с. 94 том 1) , 30.08.2012 року на суму 8450 грн. та 7864 грн. ( а.с. 90, 95, том 1 ), 31.08.2012 року на суму 11900 грн.( а.с. 91, том 1 ) та квитанції до прибуткового касового ордера від 31.08.2012 року на суму 5 6 22 грн. ( а.с. 92, том 1 ), всі ці суми було оплачено ВАТ «Богодухівський хлібозавод» через ОСОБА_1 Хоча згідно копії Касових книг на 2012 рік ( а.с. 129 181, том 1 ) до ВАТ «Богодухівський хлібозавод» коштів від ОСОБА_1 в сумі 97 000 грн. не надходило, та оприходовані підприємством не були.

Відповідно до ч. 7 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення

бухгалтерського обліку підприємства (далі - бухгалтер): забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства; подає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", інформацію центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до змісту ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.06.2015 року по даній справі, судами першої та апеляційної інстанції не враховано, що відображення у бухгалтерській документації грошових коштів є обов'язком юридичної особи, і відповідне невідображення у бухгалтерській та банківській документації ПрАТ «Богодухівський хлібозавод «АПІ ПЛЮС» суми позики, отриманої від ОСОБА_1 на підставі договору позики , не свідчить про відсутність надходження коштів. Крім того, актом звірки взаємних розрахунків за період з січня по липень 2013 року ПАТ «Богодухівський хлібозавод « АПІ ПЛЮС» підтвердило отримання від позивача грошових коштів та існування перед ним заборгованості.

Відповідно до ч.2ст.625 Цивільного кодексу Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки згідно п. 3 договору позики від 04 липня 2012 року позика за цим договором є безпроцентною, тому суд відмовляє у стягненні 3 % річних.

НормамиЗакону «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року № 1282-ХІІпередбачено, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній одиниці. Офіціальний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельну спроможність гривні, а не іноземної валюти.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, з яким суд погоджується, з відповідача підлягає стягненню індекс інфляції за період з 30.09.2013 року по 21.09.2015 року у сумі - 55 872 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення з відповідача завданої моральної шкоди суд вважає за необхідне відмовити, оскільки позивачем не зазначено, із яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди та доказів на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди чи моральних страждань суду надано не було (вимоги п.4,п.5 ППлВС України від 31.03.1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" із змінами,внесеними згідно з Постановою ВС №5 від 25.05.2001р.).

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази , які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Представники відповідача не надали суду належних та допустимих доказів того, що кошти ОСОБА_1 не були надані, згідно договору позики від 04.07.2012 року , а отже не були використані підприємством.

Позовні вимоги щодо стягнення на користь позивача судового збору, підлягають також частковому задоволенню, оскільки відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. В зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 1528 грн. 72 коп.

Крім того , позивач просить стягнути з відповідача витрати на юридичні послуги , але суду не надано: розрахунку відповідно до Закону України „Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах, та жодних доказів на підтвердження оплати позивачем юридичних послуг.

Згідно ст. 368 ЦПК України, питання, пов'язані із зверненням судового рішення до виконання, вирішує місцевий суд, який розглянув справу.За кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист. Тим самим, звернення судового рішення до виконання відбувається на підставі письмової заяви позивача, після набрання цим рішенням законної сили, а тому позов в частині звернення судового рішення до виконання задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.11,60,61,88, ст.ст.208 - 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Богодухівський хлібозавод «АПІ-ПЛЮС» про стягнення боргу за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Богодухівський хлібозавод «АПІ-ПЛЮС»,р/р 26007470084 АТ «Райффайзен банк ОСОБА_2» м.Києва МФО 380805 ЗКПО 00381930 на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 борг у розмірі 97000 гривень, коефіцієнт інфляції з урахуванням інфляції та індексації у розмірі 55872 гривні, ВСЬОГО 152872 (сто п»ятдесят дві тисячі вісімсот сімдесят дві) гривні.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Богодухівський хлібозавод «АПІ-ПЛЮС», р/р 26007470084 АТ «Райффайзен банк ОСОБА_2» м.Києва МФО 380805 ЗКПО 00381930 на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 судовий збір у розмірі 1528 (одна тисяча п»ятсот двадцять вісім) гривень 72 (сімдесят дві) копійки.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Богодухівський районний суд Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ