Вирок № 55578813, 08.02.2016, Семенівський районний суд Полтавської області

Семенівський районний суд Полтавської області

Справа № 547/1623/14-к

Провадження №1-кп/547/2/16

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2016 року

Семенівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Любицького В.О.,

при секретарі Вареник К.А.,

з участю прокурорів Каменєва В.В., Курченко Я.М., Онацько А.Ю., Чинчик С.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Семенівка кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_1

уродженця і жителя ІНФОРМАЦІЯ_2

Полтавської області, громадянина України, освіта

середня, не одруженого, раніше судимого:

-17.02.2000 року Автозаводським районним судом м.Кременчук Полтавської області за ст.ст. 17, 81 ч.3 КК України ( 1960 року ) на 3 роки позбавлення волі із застосуванням ст.46-1 КК України ( 1960 року ) з відстрочкою виконання вироку на 1 рік;

-06.10.2004 року Автозаводським районним судом м.Кременчук Полтавської області за ст.121 ч.1 КК України на 5 років позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України із звільненням від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік. 02.11.2005 року звільнений по закінченню іспитового строку;

-22.07.2010 року Автозаводським районним судом м.Кременчук Полтавської області за ст.121 ч.1 КК України на 5 років позбавлення волі. Звільнений 11.09.2013 року за ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 03.09.2013 року умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 7 місяців 3 дні

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121КК України,-

В С Т А Н О В И В :

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення за таких обставин.

11 вересня 2014 року близько 14 год. 00 хв. ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, за місцем свого проживання в ІНФОРМАЦІЯ_3, в ході сварки, яка виникла між ним та потерпілим ОСОБА_3, з яким він вживав алкогольні напої, наносив останньому численні удари руками і ногами і різні частини тіла, заподіявши таким чином останньому тяжкі тілесні ушкодження, від яких він помер в ніч на 12.09.2014 року на місці події.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 116 від 04.11.2014 року та висновку комісійної судово-медичної експертизи № 175 від 21.11.2014 року потерпілому ОСОБА_3 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітки і живота, перелому 5-10 ребер, крововиливів в мякі тканини в місцях переломів, часткового розмічення селезінки та її розривів, синців в ділянці груднини, обличчя та волосистої частини голови, кінцівок, крововиливів в мякі покриви голови, які в сукупності кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент їх спричинення, і які безпосередньо викликали його смерть. Причиною смерті потерпілого ОСОБА_3 була масивна крововтрата внаслідок тупої травми лівої половини грудної клітки та живота з множинними розривами селезінки, перелому ребер.

Такі дії обвинуваченого ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст.121 КК України.

В судовому засіданні по судовому розгляді кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав. Суду пояснив, що 11.09.2014 року у себе в будинку № 21 по вул.Жовтнева в с.Біляки Семенівського району Полтавської області він не наносив ударів руками і ногами потерпілому ОСОБА_3, ці удари наносили ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які є свідками по справі, і з якими та з потерпілим ОСОБА_3 він зранку вживав спиртні напої. Коли він приліг на ліжко в кімнаті, щоб відпочити, він почув із кухні крики ОСОБА_3 про допомогу. Зайшовщи в приміщення кухні він побачив лежачого на підлозі на спині потерпілого ОСОБА_3, а ОСОБА_4,ОСОБА_5 та ОСОБА_6 наносили удари ногами і руками потерпілому. Відсторонивши останніх від лежачого ОСОБА_3 та вигнавши їх з кухні він допоміг йому лягти на ліжко, що знаходилось в приміщенні кухні. На прохання потерпілого про примирення із вказаними особами він покликав їх до кухні та дав їм спиртні напої. Після цього він пішов з будинку по своїх справах. Повернувшись до будинку через деякий час разом із участковим інспектором, який повинен був його доставити до райвідділу міліції по питанню його судимості, він побачив потерпілого ОСОБА_3, який сидів у дворі і у нього з вуха ішла кров. На його запитання , чого він ту знаходиться, останній відповів, що його ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вигнали з будинку. Після цього він поїхав з участковим інспектором до райвідділу міліції близько 16 год. 00 хв., звідки повернувся близько 19 год. 00 хв., після чого заходив до своїх знайомих, і прийшов до себе в будинок близько 24 год. 00 хв. та побачив потерпілого ОСОБА_3, ОСОБА_4Ф, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, як спали на кухні. Прокинувшись під ранок він зайшов на кухню, розбудив ОСОБА_5, який спав під столом на кухні, і сказав йому, щоб ін. ліг на ліжко біля потерпілого ОСОБА_3. Останній підвівся і пішов до ліжка, де лежав потерпілий, і сказав, що останній мабуть мертвий. Після цього він особисто зателефонував до голови села і повідомив про смерть ОСОБА_3, та до райвідділу міліції.

Зазначені покази обвинуваченого ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду по кримінальному провадженні і спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, допитаний в судовому засіданні на стороні обвинувачення свідок ОСОБА_4, суду пояснив, що близько 09 год. 00 хв. ранку 11 вересня 2014 року в с.Біляки Семенівського району Полтавської області він поїхав велосипедом до свого знайомого потерпілого ОСОБА_3, який проживав в будинку, що належить обвинуваченому ОСОБА_1, та доглядав за будинком, оскільки останній виїжджав на заробітки в м.Київ. Разом із потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_1 вживали спиртні напої, коли невдовзі до них прийшли також ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які також до них приєднались. Вони всі разом вживали спиртні напої в будинку в приміщенні кухні. При цьому ОСОБА_1 не міг знайти свій мобільний телефон і сказав, щоб вони всі його шукали. Не знайшовши телефон ОСОБА_1 із претензією, що ОСОБА_3 не шукає телефон, наніс останньому удар рукою в голову і той упав спиною на ліжко. Після цього ОСОБА_1 декілька разів правою ногою ударив ОСОБА_3 по тулубу в лівий бік. НА зауваження ОСОБА_5 за що він бє ОСОБА_3, обвинувачений ОСОБА_1 ударив і його рукою в голову і після цього декілька разів коліном своєї ноги ніби «заштовхував» потерпілого ОСОБА_3 на ліжко і сам ліг біля нього. Вказані події відбувались десь в обідній час. Після цього вони знову продовжили вживати спиртні напої, в тім числі і потерпілий ОСОБА_3, який вставав із ліжка. В подальшому він заснув за столом і прокинувся близько 20 год. 00 хв. вечора. За столом сидів ОСОБА_5 і більше нікого не було. Він побачив ОСОБА_3, який сидів на підлозі в іншій кімнаті і стогнав та попросив води. Після цього він допоміг йому дістатись до ліжка, оскільки він не міг сам йти, і останній ліг на ліжко, а вони удвох з ОСОБА_5 випили ще спиртного, і він заснув за столом. При цьому ОСОБА_1 з ними не було. Під ранок наступного дня його і ОСОБА_5 розбудив ОСОБА_1, і сказав йому, що ОСОБА_3 помер.

Допитаний повторно за клопотанням обвинуваченого ОСОБА_1 після проведення по кримінальному провадженню судової психологічної експертизи щодо правдивості показів, свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що крім ОСОБА_1, ніхто до потерпілого ОСОБА_3 ніякого фізичного насильства не застосовував. Крім того, в ході нанесення ударів потерпілому ОСОБА_3, останній наніс багато ударів і не мало, можливо, десять, а, можливо, і більше.

Допитаний в судовому засіданні на стороні обвинувачення свідок ОСОБА_5 суду дав покази, аналогічні показам свідка ОСОБА_4 щодо нанесення ударів потерпілому ОСОБА_3 обвинуваченим ОСОБА_1 пояснив, що після падіння потерпілого на ліжко від удару ОСОБА_1 в голову, останній продовжував наносити йому удари коліном та ногою по тулубу. Скільки ударів було нанесено він сказати не може, оскільки був в стані алкогольного спяніння.

Допитаний повторно в судовому засіданні за клопотанням обвинуваченого ОСОБА_1 після проведення судової психіатричної експертизи щодо правдивості показів, свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що крім ОСОБА_1 фізичного насильства до потерпілого ОСОБА_3 ні він, ні ОСОБА_4 та ОСОБА_6 не застосовували. Щодо кількості нанесених ОСОБА_1 ударів потерпілому ОСОБА_3, то «… не один раз, а багато разів».

Допитаний в судовому засіданні 17.03.2015 року на стороні обвинувачення свідок ОСОБА_6 суду дав аналогічні покази показам свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Крім того, суду пояснив, що ОСОБА_1 після нанесення удару рукою в лице потерпілому ОСОБА_3, від якого останній упав на ліжко, ОСОБА_1 ударив разів три ногою в область живота, а потім коліном ноги по тулубу останнього, нібито подвигав його до стіни на ліжку. Також свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що у вечірній час цього дня він пішов додому, а потерпілий ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і ОСОБА_5 залишились в будинку, а ОСОБА_1 не було. Також свідок пояснив, що з часу нанесення ударів потерпілому ОСОБА_3 обвинуваченим ОСОБА_1, а саме: близько 14 год. 00 хв. 11.09.2014 року і до того часу, коли він пішов із будинку ОСОБА_1 додому близько 18 год.00 хв., потерпілий ОСОБА_3 вживав з ними спиртні напої та декілька разів вставав із ліжка і виходив з будинку.

Судом по справі встановлено та підтверджено актовим записом про смерть № 10 від 27 червня 2015 року про смерть свідка ОСОБА_6 25 червня 2015 року ( а.с. 68 Т.-2).

Допитаний в судовому засіданні на стороні обвинувачення свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що він працює дільничним інспектором Семенівського РВ УМВС України в Полтавській області. 11 вересня 2014 року він знаходився в с.Біляки Семенівського району Полтавської області та виконував доручення інспектора кримінально-виконавчої інспекції щодо доставки до інспекції обвинуваченого ОСОБА_1, який був раніше засуджений. Останнього він зустрів в дворі будинку гр-на ОСОБА_5 близько 16 год. 00 хв.. і з ним своїм автомобілем поїхав до будинку ОСОБА_1, щоб останній взяв із собою паспорт. Прибувши до будинку ОСОБА_1 він побачив у дворі будинку лежачого на землі незнайомого громадянина, як він дізнався пізніше це був потерпілий ОСОБА_3, у якого був синець біля вуха. На його запитання чоловіку про надання допомоги останній відповів, що ніякої допомоги йому не потрібно. Чоловік піднявся з лежачого положення і сів тут же на землі та більше нічого не говорив. На його запитання до ОСОБА_1 про те, хто побив цього чоловіка, останній відповів, що не знає. Після цього він повіз ОСОБА_1 до райвідділу міліції і привіз останнього назад в с.Біляки десь о 19 год. 00 хв.

Допитаний в судовому засіданні на стороні обвинувачення свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що 11 вересня 2014 року в с.Біляки він мопедом приїхав додому до ОСОБА_1, де за столом в кухні сиділи, крім останнього, також потерпілий ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6, які вживали спиртні напої. Тут ОСОБА_1 почав шукати свій мобільний телефон і сказав, щоб всі його шукали. Вони всі вийшли з будинку на подвіря, шукали телефон, але не знайшли. ОСОБА_1 попросив його відвести мопедом в с.Заїчинці, але мопед був поломаний. Він побув у ОСОБА_1 хвилин 20 і поїхав додому. При цьому ОСОБА_3 не був побитий, ходив по двору, розмовляв. Свідок також пояснив суду, що за місяць десь до цього, він бачив ОСОБА_3, і останній говорив, що його побили, але хто не говорив.

Допитані в судовому засіданні на стороні обвинувачення свідки ОСОБА_9 та його дружина ОСОБА_10 суду пояснили, що 11 вересня 2014 року десь після 18 год. 00 хв. вечора до них додому в с.Біляки прийшов ОСОБА_1, який, як їм повідомила їх дочка, вже приходив цього дня до них десь о 15 год. 00 хв., але їх не було вдома. Він прийшов в гості і приніс пляшку горілки. Разом вони сиділи за столом, вживали принесене останнім спиртне та говорили на різні теми. Пішов від них ОСОБА_1 десь після 21 год. 00 хв., коли вже настала темрява. Наступного дня близько 07 год.00 хв. ОСОБА_1 знову прийшов до них і повідомив про смерть ОСОБА_3 За яких обставин помер останній ОСОБА_1 не розповідав. Сказав тільки, що виявив його під ранок мертвим на ліжку.

Допитаний в судовому засіданні за клопотанням сторони захисту судово-медичний експерт ОСОБА_11, який проводив судово-медичну експертизу тіла трупа ОСОБА_3 ( висновок № 116, а.с.50-54 Т-1) підтвердив висновки зазначеної експертизи. Також суду пояснив, що потерпілий ОСОБА_3 після нанесення йому тілесних ушкоджень міг прожити від декількох хвилин до декількох годин, в залежності від індивідуальних фізіологічних особливостей людини, але не більше двох-трьох годин.

Крім показів зазначених свідків вина ОСОБА_1 підтверджується наданими прокурором та дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:

- протоколом огляду місця події від 12.09.2014 року з фототаблицею в будинку обвинуваченого ОСОБА_1 в с.Біляки по вул.Жовтнева,21 Семенівського району Полтавської області, в ході якого виявлено труп потерпілого ОСОБА_3 (а.с. 46-49 Т.-1);

- протоколом додаткового огляду місця події та фототаблицею від 13.09.2014 року в господарстві будинку ОСОБА_1 по вул.Жовтневій, 21 в с.Біляки Семенівського району Полтавської області, в ході якого зафіксовано обстановку в будинку, яка не порушена, та виявлено і вилучено просиню, підодіяльник із слідами бурого кольору та дві рюмки ( а.с. 144-154 Т.-1);

- матеріалами судово-медичної експертизи тіла трупа ОСОБА_3 № 116, згідно висновків якої на тілі трупа ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді синців голови, грудної клітки, верхніх та нижніх кінцівок, садна поперекової області та лівої кисті, перелом ребер зліва, множинні розриви селезінки з частковим розмноженням селезінки. Переломи ребер зліва, множинні розриви селезінки утворились від дії тупих предметів, вірогідніше всього від ударів ногами. Синці голови, верхніх та нижніх кінцівок, садна поперекової області та лівої кисті могли утворитися від ударів пальцями стиснутими в кулак. В сукупності вищевказані тілесні ушкодження, відносно живої людини, кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження як небезпечні для життя в момент їх спричинення і які безпосередньо викликали смерть ОСОБА_3. Смерть останнього наступила від внутрішньої крововтрати внаслідок множинних розривів селезінки з частковим її розмноженням, які явились тупою травмою живота. Потерпілому було нанесено не менше 17 ударів тупим предметом, які наносились в короткий проміжок часу, майже одночасно і могли бути нанесені за 1,5 2 діб до моменту судово-медичного дослідження трупа, яке розпочато 13 вересня 2014 року з 08 год. 00 хв. до 10 год. 00 хв. В момент спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 міг знаходитись як у вертикальному, так і у горизонтальному положенні, або близькому до них. ЇХ утворення при падінні потерпілого з висоти власного зросту та послідуючим ударом об тверду поверхню неможливо. При судово-токсологічному дослідженні крові та сечі трупа ОСОБА_3 виявлений етиловий спирт: в крові в концентрації 1,9 проміле, в сечі 2,4 проміле ( а.с. 50-54 Т.-1);

- матеріалами комісійної судово-медичної експертизи № 175 по факту смерті ОСОБА_3, згідно підсумків якої підтверджено наявність тілесних ушкоджень на тілі трупа ОСОБА_3, встановлених висновком судово-медичної експертизи № 116. Також визначено, що в ділянку лівої частини грудей та живота, ліву поперекову область (ушкодження групи «а»), до яких відносяться тілесні ушкодження у вигляді перелому 5-10 ребра та часткового розміжчення селезінки, які безпосередньо являються причиною смерті потерпілого ОСОБА_3, було нанесено не менше пяти ударів. Зазначені тілесні ушкодження утворилися в короткий проміжок часу, по давності могли бути спричинені 11 вересня 2014 року, і могли утворитися при самозаподіянні та не могли утворитися при падінні. Після заподіяння тілесних ушкоджень до настання смерті підекспертний міг жити деякий проміжок часу, обчислюваний годинами, та скоювати певні активні дії (а.с.59-69 Т.-1);

- протоколом проведення слідчого експеременту від 16.09.2014 року із свідком ОСОБА_6 та відеозаписом слідчого експеременту, в ході якого свідок дав пояснеення та показав обставини причинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3 обвинуваченим ОСОБА_1 11.09.2014 року ( а.с. 173-185 Т.-1);

- висновком експерта № 116-В від 22.09.2014 року щодо показів свідка ОСОБА_6, даних останнім при проведенні слідчого експеремента від 16.09.2014 року згідно якого покази свідка відповідають обєктивним судово-медичним даним, установленим при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_3 ( а.с. 187 Т.-1);

- протоколом проведення слідчого експеременту від 16.09.2014 року із свідком ОСОБА_4 та відеозаписом слідчого експеременту, в ході якого свідок дав пояснення та показав обставини причинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3 обвинуваченим ОСОБА_1 11.09.2014 року ( а.с. 188-197 Т.-1);

- висновком експерта № 116-Б від 22.09.2014 року щодо показів свідка ОСОБА_4, даних останнім при проведенні слідчого експеременту від 16.09.2014 року, згідно якого покази свідка відповідають обєктивним судово-медичним даним, установленим при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_3 ( а.с. 199 Т.-1);

- протоколом проведення слідчого експеременту від 16.09.2014 року із свідком ОСОБА_5 та відеозаписом слідчого експеременту, в ході якого свідок дав пояснення та показав обставини причинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3 обвинуваченим ОСОБА_1 11.09.2014 року ( а.с. 200-210 Т.-1);

- висновком експерта № 116-А від 22.09.2014 року щодо показів свідка ОСОБА_5, даних останнім при проведенні слідчого експеременту від 16.09.2014 року, згідно якого покази свідка відповідають обєктивним судово-медичним даним, установленим при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_3 ( а.с. 212 Т.-1);

- висновком експерта № 118 ( експертиза за матеріалами справи за ухвалою суду від 15.04.2015 року по клопотанню захисника та обвинуваченого ОСОБА_1 про призначення комісійної судово-медичної експертизи по показах свідків), згідно якого показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, дані ними під час проведення слідчих експерементів за їх участі 21.11.2014 року по механізму, локалізації та кількості ударів, що призвели до тяжких тілесних ушкоджень, що обумовили смерть ОСОБА_3, не протирічать обєктивним даним, отриманим під час комісійної судово-медичної експертизи № 175 від 21.11.2014 року, та не відповідають по кількості ударів, які призвели до легких тілесних ушкоджень вказана менша їх кількість ( а.с. 250-253, 258-259 Т-1; а.с. 49-55 Т.-2);

- висновком № 491 судово-психологічної експертизи від 20.11.2015 року щодо правдивості показів свідка ОСОБА_5 даних ним при проведенні слідчого експеременту 16.09.2014 року щодо обставин причинення потерпілому ОСОБА_3 тілесних ушкоджень обвинуваченим ОСОБА_1М 11.09.2014 року, згідно якого психологічні особливості процессу слідчого експеременту характеризуються наявністю психологічно значимих умов, які відповідають психологічній специфіці процессу реконструктивної діяльності свідка та не спрямовані на створення у ОСОБА_5 психічної напруженості і формулювання ним тверджень певного змісту. В цілому тактика слідчого експеременту не має суттєвих ознак психологічного впливу на ОСОБА_5. У поведінці свідка маються підстави для визначення самостійного відтворення ним відповідних подій ( а.с. 119-130 Т.-2);

- аналогічним висновком № 454 судово-психологічної експертизи від 20.11.2015 року щодо правдивості показів свідка ОСОБА_6, даних ним при проведенні слідчого експеременту 16.09.2014 року щодо обставин причинення потерпілому ОСОБА_3 тілесних ушкоджень обвинуваченим ОСОБА_1 11.09.2014 року ( а.с. 135-149 Т.-2);

- аналогічним висновком № 490 судово-психологічної експертизи від 20.11.2015 року щодо правдивості показів свідка ОСОБА_4, даних ним при проведенні слідчого експеременту 16.09.2014 року щодо обставин причинення потерпілому ОСОБА_3 тілесних ушкоджень обвинуваченим ОСОБА_1 11.09.2014 року ( а.с. 152-164 Т.-2).

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні, як докази вини обвинуваченого ОСОБА_1, покази свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в частині невизначеності кількості нанесених ударів потерпілому ОСОБА_3, кількість яких згідно висновку судово-медичної експертизи № 16 ( а.с.50-54, Т.-1) становить не менше 17, а згідно висновку комісійної судово- медичної експертизи № 175 ( а.с. 59-69, Т.-1) становить не менше 16, суд виходить із показів свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які були допитані повторно в судовому засіданні за клопотанням обвинуваченого ОСОБА_1 і пояснили, зокрема, свідок ОСОБА_4 про нанесення ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_3 «… немало ударів, можливо десять, а можливо і більше…», а свідок ОСОБА_5 про нанесення ударів «… не один раз, а багато разів…». Тобто зазначені свідки підтверджують можливість нанесення не менше 16-17 ударів потерпілому ОСОБА_3 відповідно до висновків зазначених вище експертиз.

Оскільки згідно досліджених в судовому засіданні доказів встановити точний час настання смерті потерпілого ОСОБА_3 після нанесення йому 11.09.2014 року близько 14 год. 00 хв. Тілесних ушкоджень не представилось можливим, суд бере до уваги висновок комісійної судово-медичної експертизи № 118 та висновок судово-медичної експертизи № 116, згідно яких смерть ОСОБА_3П, настала через декілька годин після причинення йому тілесних ушкоджень. В зв»язку з цим суд не бере до уваги пояснення допитаного в судовому засіданні експерта ОСОБА_11 про те, що потерпілий ОСОБА_3 міг прожитии не більше 2-3 годин після нанесення йому тілесних ушкоджень обвинуваченим ОСОБА_1 близько 14 год. 00 хв..

З огляду на вивчені в судовому засіданні докази суд вважає встановленою та доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного злочину суд розцінює як спосіб його захисту від обвинувачення у його вчиненні.

При цьому суд вважає, що наносячи удари ногами потерпілому ОСОБА_3 по тулубу, де розташовані життєво важливі органи людини, обвинувачений ОСОБА_1 достеменно усвідомлював суспільно-небезпечний характер своїх дій і передбачав, що внаслідок такої його поведінки буде спричинено шкоду здоровю у вигляді тяжких тілесних ушкоджень потерпілого, і свідомо припускав спричинення цієї шкоди, але при цьому не конкретизував точними межами у своїй свідомості тяжкість цієї шкоди.

Щодо питання смерті потерпілого ОСОБА_3, яка явилась наслідком заподіяних йому тяжких тілесних ушкоджень обвинуваченим ОСОБА_1, суд вважає, що наносячи удари в життєво важливі органи тіла потерпілого, обвинувачений хоча і не бажав настання смерті потерпілого ОСОБА_3, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, але повинен був і міг це передбачити що свідчить про необережну форму вини обвинуваченого ОСОБА_1 до настання смерті потерпілого.

При вирішенні кримінального провадження суд вважає не підтвердженими ніякими доказами по справі твердження обвинуваченого ОСОБА_1 про причинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3 11.09.2014 року свідками по справі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд вважає відсутніми помякшуючі покарання обставини його вини, передбачені статтею 66 КК України.

Обтяжуючими покарання обставинами стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 суд вважає обставини, передбачені статтею 67 КК України, а саме: вчинення злочину особою, яка перебувала в стані алкогольного спяніння та вчинення злочину повторно.

Обвинувачений ОСОБА_1 являється особою раніше судимою. Неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності. Злочин, за вчинення якого він засуджується за даним вироком, вчинив в період умовно-дострокового звільнення від покарання по вироку Автозаводського районного суду м.Кременчук Полтавської області від 22.07.2010 року за ч.1 ст.121 КК України у вигляді пяти років позбавлення волі, від відбування якого за ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 03 вересня 2013 року він був умовно-достроково звільнений на підставі статті 81 КК України. На невідбутий строк покарання 1 ( один) рік 7 ( сім) місяців 3 дні позбавлення волі.

В звязку з викладеним покарання обвинуваченому ОСОБА_1 за даним вироком підлягає призначенню в порядку ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків.

Обвинувачений ОСОБА_1 зареєстрований за постійним місцем проживання в ІНФОРМАЦІЯ_4. За місцем проживання характеризується негативно. Не одружений, офіційно не працевлаштований. Згідно медичного висновку визнаний здоровим, працездатним, примусового лікування не потребує ( а.с.70-82 Т.-1).

Згідно акту судово-психіатричної експертизи № 522 від 10.10.2014 року на дату проведення експертизи та в період часу, що відноситься до інкримінованого йому протиправного діяння, обвинувачений ОСОБА_1 яким небудь психічним захворюванням чи іншим хворобливим станом психіки не страждав, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Під дію ч.2, ч.3 ст.19 та ст.20 КК України не підпадає. Може постати перед слідством і судом. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. На момент вчинення інкримінованого йому діяння не перебував у стані фізіологічного афекту чи іншому особливому емоційному стані, який би міг суттєво вплинути на його свідомість і поведінку та міг би розглядатися як психологічна підстава стану сильного душевного хвилювання ( а.с. 86-92 Т.-1).

При провадженні досудового слідства за ухвалою слідчого судді від 15 вересня 2014 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався і під яким обвинувачений перебуває на дату винесення даного вироку.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд вважає призначити йому покарання, передбачене ч.2 ст.121 КК України у вигляді позбавлення волі.

Підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 положень ст.69 КК України судом не встановлено.

У відповідності до ст.72 КК України до строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 підлягає зарахуванню строк його тримання під вартою з 13.09.2014 року в співвідношенні один день попереднього увязнення до двох днів позбавлення волі.

У відповідності до ст.124 КПК України суд вважає за необхідне стягнути із обвинуваченого ОСОБА_1 судові витрати за проведення трьох судово-психологічних експертиз вартістю по 3234 грн. кожна в загальному розмірі 9702 грн. ( а.с. 133, 150, 165 Т.-2).

Цивільний позов по кримінальному провадженні потерпілим ОСОБА_12 не заявлявся. Судовий розгляд кримінального провадження здійснюється у його відсутності за заявою про судовий розгляд без його участі у звязку з погіршенням стан здоровя та віддаленістю місця проживання від суду.

Керуючись ст.ст.373, 374 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 7(семи) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за даним вироком приєднати частково невідбуту частину покарання за вироком Автозаводського районного суду м.Кременчук Полтавської області від 23 липня 2010 року і остаточно призначити засудженому ОСОБА_1 покарання у вигляді 8 (восьми) років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання засудженому ОСОБА_1 рахувати з 13 вересня 2014 року.

Зарахувати засудженому ОСОБА_1 у строк відбування покарання термін тримання його під вартою з 13 вересня 2014 року по 08 лютого 2016 року включно у співвідношенні один день попереднього увязнення до двох днів позбавлення волі у відповідності до положень ст.72 КК України.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити попередній тримання під вартою.

Процесуальні витрати у вигляді вартості проведення судово-психіатричних експертиз № 491, № 454 та № 490 по 3234 грн. 00 коп. кожна загальним розміром 9702 грн. 00 коп. ( девять тисяч сімсот дві гривні 00 копійок) стягнути із засудженого ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя ІНФОРМАЦІЯ_4) на користь держави (Банк одержувача ГУДКСУ у Полтавській області, код ЄДРПОУ- 37541502, код бюджетної класифікації 24060300, р/р 31119115700442, МФО- 831019).

Речові докази по справі:

1)зразки нігтів потерпілого ОСОБА_3 зберігати при матеріалах кримінального провадження;

2)два підодіяльники, порожньо пляшку з-під пива, дві чарки, світер, футболку, спортивні штани потерпілого ОСОБА_3, які зберігаються в кімнаті речових доказів Семенівського відділення поліції Головного управління національної поліції в Полтавській області знищити.

Цивільний позов по справі не заявлявся.

Вирок може бути оскаржений через районний суд до Апеляційного суду Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст.394 КПК України. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії вироку суду.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Головуючий В.О.Любицький