Ухвала суду № 55575003, 02.02.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 348/1133/13-ц

Провадження № 22-ц/779/410/2015

Категорія 47

Головуючий у 1 інстанції Флоряк Д.В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

02 лютого 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Девляшевського В.А.,

суддів: Васильковського В.М., Проскурніцького П.І.,

секретаря Яковин М.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_2 про розяснення рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ житлового будинку, що є у спільній частковій власності в натурі між власниками, вселення, встановлення порядку користування житловим приміщенням та зобовязання не чинити перешкод у користуванні ним, поділ земельної ділянки та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 лютого 2015 року рішення Надвірнянського районного суду від 22 грудня 2014 року в частині реального розподілу будинковолодіння та земельної ділянки скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. Позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 задоволено частково. Постановлено провести реальний поділ будинковолодіння по вул. Зеленій, 19 в м. Надвірна по першому варіанту розподілу згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №347 від 16.05.2014 року.

15 грудня 2015 року ОСОБА_2 подала заяву про розяснення рішення апеляційного суду від 19 лютого 2015 року, посилаючись на те, що Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області дане рішення не може виконати, оскільки виконання землевпорядних робіт по розподілу земельної ділянки згідно даного рішення та встановлення меж сформованих земельних ділянок в натурі відповідно до укладеного договору є неможливим , у звязку з невідповідністю висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи по даній справі Державним будівельним нормам. Посилаючись на вищенаведене, просить розяснити, яким чином виконати рішення суду в частині відведення земельної ділянки по периметру стайні літ. «В» вартістю 7518 грн для обслуговування стайні, яка виділена ОСОБА_4, з урахуванням невідповідності висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи державним будівельним нормам.

В засідання апеляційного суду ОСОБА_2 не зявилась, однак в заяві про розяснення рішення суду просила розглядати заяву без її участі.

Інші сторони в судове засідання також не зявились, хоч їм завчасно надсилались у встановленому законом порядку судові повідомлення. Отже, є правові підстави для розгляду заяви у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що заява про розяснення рішення апеляційного суду не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 221 ЦПК України якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь в справі або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій розяснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту. Виходячи з положень цієї процесуальної норми, така заява подається у випадку, коли рішення є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зрозумілість рішення полягає у тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення.

У п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 18.12.2009, № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» вказано на те, що відповідно до статті 221 ЦПК роз'яснення рішення суду можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, суд ухвалою відмовляє в роз'ясненні рішення.

В даному випадку рішення апеляційного суду від 19.02.2015 року про поділ спірного домоволодіння і присадибної земельної ділянки викладено чітко і зрозуміло, зокрема зазначено про те, які саме частини земельної ділянки присуджено сторонам згідно варіанту 1 судово-технічної експертизи, а яка ділянка залишена їм у спільне користування.

Оскільки в резолютивній частині рішення суду апеляційної інстанції немає незрозумілостей, що ускладнюють виконання рішення, тому підстав для його розяснення немає.

Посилання Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області в листі від 29.10.2015 року на неможливість виконання землевпорядних робіт не може бути підставою для задоволення заяви про роз'яснення судового рішення.

З рішенням апеляційного суду сторони погодились, у касаційному порядку його не оскаржували. Отже, назване рішення перебуває в законній силі. Згідно ч. 2 ст.13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

На думку колегії суддів, забезпечення в подальшому інтересів сторін щодо обслуговування виділених їм у власність частин будинку і господарських приміщень можливе шляхом встановлення відповідних сервітутів у встановленому законом порядку.

Керуючись ст. ст. 221, 313 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про розяснення рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 лютого 2015 року відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: В.А. ОСОБА_5 Васильковський

ОСОБА_6