Вирок № 55574149, 08.02.2016, Черняхівський районний суд Житомирської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2016 року Справа № 293/610/15-к

смт Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Мініча Г. Г.

з участю:

секретаря Піонтківської О. О.

прокурора Мохарева О. А.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

потерпілого ОСОБА_3

представника потерпілого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 12015060310000021, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.01.2015 відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Алжир Алжирської Народної Демократичної Республіки, громадянина Алжирської Народної Республіки, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, фізичної особи-підприємця, одруженого, маючого на утриманні трьох неповнолітніх дітей, раніше не судимого, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

За наслідками розгляду кримінального провадження, дослідження матеріалів кримінального провадження № 12015060310000021 за підозрою ОСОБА_1 (далі - обвинувачений) у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України (далі - МКП), судом визнається доведеним, що 12.01.2015 близько 00 годин 50 хвилин обвинувачений керував технічно справним автомобілем Opel Astra реєстраційний НОМЕР_2, яким рухався по 159 км + 900 м автодороги Виступовичі - Житомир в напрямку смт Черняхів Житомирської області. Проїжджаючи вказану ділянку автодороги обвинувачений скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_6, який знаходився на проїзній частині у вертикальному чи близькому до нього положенні і був розташований задньою поверхнею тіла відносно транспортного засобу. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) пішохід ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження, які в своїй сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень і знаходяться в прямому причинному зв'язку зі смертю, яка настала на місці пригоди.

Після наїзду на пішохода ОСОБА_6 обвинувачений, будучи причетним до скоєння ДТП, в порушення вимог п. 2.10 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306, не вжив всіх можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілому ОСОБА_6, не викликав карету швидкої медичної допомоги, не відправив потерпілого до лікувального закладу, не повідомив про ДТП орган міліції, не вжив усіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, а натомість з метою уникнення відповідальності за скоєне на причетному до ДТП автомобілі зник з місця пригоди, чим завідомо залишив без допомоги потерпілого ОСОБА_6

З огляду на це суд приходить до висновку про наявність події злочину, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України - завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, мав змогу надати їй допомогу і сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.

В судовому засіданні обвинувачений визнав наступні обставини:

1)свою участь у ДТП;

2)що саме він на момент ДТП був за кермом автомобіля Opel Astra реєстраційний НОМЕР_2;

3)заподіяння внаслідок ДТП потерпілому ОСОБА_6 тілесних ушкоджень;

4)наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між ДТП та смертю ОСОБА_6;

5)що транспортний засіб, на якому він рухався в момент ДТП, на момент ДТП перебував у технічно справному стані;

6)що він не надав жодної допомоги потерпілому ОСОБА_6;

7)що він зник з місця ДТП на автомобілі, причетному до ДТП;

8)що він намагався приховати сліди злочину, а саме продати автомобіль, на якому було скоєно ДТП.

З огляду на те, що проти цього не заперечували учасники судового провадження, присутні в судовому засіданні, судом згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України було визнано недоцільним дослідження доказів щодо обставин вчинення злочину, визнаних обвинуваченим, які ніким не оспорюються. При цьому судом в судовому засіданні на виконання вимог ч. 3 ст. 349 КПК України було роз'яснено обвинуваченому зміст цих обставин, з'ясовано, що визнання ним вказаних обставин є добровільним, а також було роз'яснено йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений свою вину в інкримінованому йому діянні визнав повністю, показав, що в січні 2015 року їхав з м. Житомира на автомобілі Opel Astra, належному ОСОБА_7. На початку смт Черняхів перед заправкою в напрямку м. Коростеня їхав до Володарськ-Волинського зі швидкістю 80-90 км/год. з ввімкненим ближнім світлом фар. Загиблого ОСОБА_6 він не бачив, не знає, звідки він з'явився на дорозі. Після удару автомобіль повело вліво. Після наїзду на ОСОБА_6 він поїхав далі. Що збив людину зразу не зрозумів, бо був у шоковому стані. Після ДТП поїхав додому до с. Червоногранітне, де поставив автомобіль в гараж. Про ДТП нікому не розповідав. Через певний час автомобіль, на якому було скоєно ДТП, перевозив на евакуаторі до м. Житомира для проведення ремонтних робіт і під час цього перевезення евакуатор, на якому перевозився автомобіль, було затримано працівниками органів ДАІ. Після цього обвинувачений пішов до міліції, жодного виклику не отримував, пішов сам в той день, коли було затримано автомобіль, де розповів про усі обставини ДТП. Не зупинився, загиблого не доставив до медичного закладу через те, що перебував у шоковому стані. Працівникам міліції повністю розповів про усі обставини ДТП. Визнав свою вину, що не зупинився і не надав допомоги загиблому ОСОБА_6 Також обвинувачений повідомив, що свою вину він визнає повністю, шкодує про те, що сталося, вчинив це не навмисно, розкаюється, шкодує, але нажаль змінити цього не може.

Покази обвинуваченого підтвердили також допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,

Оцінивши у сукупності всі досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до переконання, що вина обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України, доведена повністю.

Оскільки обвинувачений усвідомлював, що потерпілий ОСОБА_6 внаслідок ДТП отримав тілесні ушкодження, проте обвинувачений не зупинився, не переконався, в якому стані перебував ОСОБА_6, свідомо залишив місце ДТП, а в подальшому намагався приховати сліди злочину - продати автомобіль, на якому було скоєно ДТП, суд згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 24 КК України приходить до висновку, що злочин вчинено обвинуваченим з непрямим умислом.

Обвинувачений народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (посвідка на постійне проживання, МКП, арк. 118). А значить станом на момент вчинення злочину (12.01.2015) обвинувачений досяг віку, з якого відповідно до ст. 22 КК України може наставати кримінальна відповідальність.

Згідно з листом Житомирської обласної психіатричної лікарні № 1 Житомирської обласної ради від 16.03.2015 (МКП, арк. 171) обвинувачений на обліку у психіатра не перебуває. Крім того, відповідно до відомостей, наданих Житомирським обласним наркологічним диспансером 13.03.2015 (МКП, арк. 173 на звороті) обвинувачений на обліку не перебуває. З огляду на це суд приходить до висновку, що обвинувачений є осудним згідно зі ст. 19 КК України, а тому він підлягає кримінальній відповідальності.

Рішення про зміну обвинувачення та про визнання частини обвинувачення необґрунтованою судом протягом розгляду справи не приймалися.

Обставинами, що пом'якшують покарання для обвинуваченого згідно з п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, судом визнаються щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання для обвинуваченого відповідно до ст. 67 КК України, судом при розгляді справи не виявлено.

Обставин, що виключають злочинність діяння обвинуваченого, передбачених ст. ст. 36-43 КК України, а також підстав для його звільнення від кримінальної відповідальності згідно зі ст. ст. 44-49 КК України, судом при розгляді справи не встановлено.

З огляду на вимоги ст. 65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому, враховуючи:

-наявність пом'якшуючих обставин (щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину);

-відсутність обтяжуючих обставин;

-що він раніше не судимий, злочин вчинив вперше (вимога від 11.03.2015, МКП, арк. 169);

-має на утриманні трьох неповнолітніх дітей (свідоцтва про народження, МКП, арк. 221-223) та його дружина на момент розгляду справи перебуває у стані вагітності (довідка Центральної міської лікарні № 2 від 16.12.2015, а.с. 124);

-за місцем проживання характеризується позитивно (довідка-характеристика від 24.03.2015 (МКП, арк. 219));

-відсутність обставин, передбачених ч. 3 ст. 61 КК України,

суд приходить до висновку про необхідність призначити обвинуваченому покарання в межах санкції ч. 1 ст. 135 КК України у виді обмеження волі на строк два роки. Водночас, з урахуванням вказаних вище обставин суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України.

Потерпілий ОСОБА_3 пред'явив позов до обвинуваченого про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в сумі 167 094,08 грн. (далі - позовна заява або позов), мотивуючи його тим, що внаслідок ДТП його сину - ОСОБА_6, було заподіяно тілесні ушкодження, від яких він помер. Витрати на поховання склали 14 664,08 грн., витрати на перевезення трупа з смт Черняхів до місця поховання в м. Житомирі склали 1 230,00 грн., витрати на бальзамування трупа - 1 200,00 грн. Крім того, в результаті протиправних дій обвинуваченого позивачу була заподіяна моральна шкода. Смерть сина в молодому віці, в якого залишився без батьківського піклування малолітній син і дружина, які перебували на утриманні загиблого, призвели до того, що позивач та його дружина до теперішнього часу знаходяться в стані психологічного стресу, загострилися хронічні захворювання, порушився звичайний ритм життя. Перебуваючи в депресивному стані позивач змушений витрачати свій час і сили на участь у розслідуванні справи, знову і знову переживати трагічні події, пов'язані з загибеллю його сина. Заподіяну йому моральну шкоду позивач оцінує в 150 000,00 грн.

Потерпілий та представник потерпілого в судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити у повному обсязі.

Прокурор в судових дебатах також просив позов задовольнити у повному обсязі.

Обвинувачений та захисник позов визнали повністю в частині заподіяної матеріальної шкоди, визнали факт заподіяння потерпілому моральної шкоди, проте не погодилися з оцінкою моральної шкоди, здійсненою потерпілим, вважають її завищеною, обвинувачений пояснив, що не має можливості відшкодувати моральну шкоду у сумі, про яку просить потерпілий.

Враховуючи, що часткове визнання обвинуваченим позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд не вбачає підстав для відмови у прийнятті часткового визнання обвинуваченим позову, передбачених ч. 4 ст. 174 ЦПК України.

За наслідками з'ясування і аналізу обставин справи, пояснень потерпілого, представника потерпілого, обвинуваченого, захисника, дослідження та оцінки наявних в матеріалах справи доказів за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Витрати позивача на поховання ОСОБА_6 склали 14 664,08 грн., на перевезення трупа з смт Черняхів до місця поховання в м. Житомирі - 1 230,00 грн., на бальзамування трупа - 1 200,00 грн., що підтверджується квитанціями (а.с. 18, 21), договором-замовленням на організацію та проведення поховання № 1-315 (а.с. 19), накладною від 19.01.2015 (а.с. 20), сторонами не заперечуються, а тому згідно з ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

З огляду на це, враховуючи часткове визнання обвинуваченим позову та його прийняття судом, суд приходить до висновку про наявність підстав для ухвалення рішення про задоволення позову в частині заподіяної позивачу матеріальної шкоди, а саме в сумі 17 094,08 грн. (розрахунок: 14 664,08 + 1 230,00 + 1 200,00 = 17 094,08).

Факт заподіяння позивачу моральної шкоди визнаний обвинуваченим в судовому засіданні, а тому дана обставина відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню.

При визначенні розміру заподіяної позивачу моральної шкоди судом враховується, що позов подано потерпілим ОСОБА_3 При цьому, позивачем не надано доказів загострення у нього хронічних захворювань. Наданий позивачем лист Житомирської обласної психіатричної лікарні № 1 від 10.09.2015 стосується ОСОБА_12, а не позивача, яка позов до обвинуваченого не подавала. А тому даний лист судом при прийнятті рішення за наслідками розгляду позову не враховується. ОСОБА_12 має право на подання окремого позову до обвинуваченого у разі наявності для того правових підстав.

З огляду на це, враховуючи визнання обвинуваченим факту заподіяння позивачу моральної шкоди в зв'язку із загибеллю його сина - ОСОБА_6, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з обвинуваченого на користь позивача моральної шкоди в сумі 50 000,00 грн.

Потерпілий звільнений від сплати судового збору за подання позову згідно з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України від 8 липня 2011 року N 3674-VI "Про судовий збір".

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. А значить з огляду на задоволення позову судові витрати у справі мають бути присуджені з обвинуваченого в дохід держави.

Сума судового збору за подання позову згідно з ч. 1, пп. пп. 1, 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України від 8 липня 2011 року N 3674-VI "Про судовий збір" в редакції, чинній на момент ухвалення вироку, складає 670,94 грн. (розрахунок: (17 094,08 + 50 000,00) х 1 % = 670,94).

Арешт на майно обвинуваченого не накладався.

Питання щодо речових доказів у справі вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Документально підтверджені витрати на залучення експерта (довідки НДЕКЦ УМВС України в Житомирській області, МКП, арк. 52, 141, 193, 203, акти здачі-приймання висновку експерта від 17.04.2015, МКП, арк. 271, 272) в загальній сумі 3 010,02 грн. (розрахунок: 491,04 + 491,04 + 491,04 + 306,90 + 615,00 + 615,00 = 3 010,02) відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Строк, на який до обвинуваченого було застосовано заходи забезпечення кримінального провадження (домашній арешт), станом на момент ухвалення вироку сплив. Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження в матеріалах кримінального провадження відсутні.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 369-371, 373-376 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк два роки.

На підставі ч. 1 ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням та встановити йому іспитовий строк тривалістю два роки починаючи з дня набрання даним вироком законної сили.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 такі обов'язки: 1) не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; 2) повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживаючий за адресою: АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2., зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3) матеріальну шкоду в сумі 17 094,08 грн. та моральну шкоду в сумі 50 000,00 грн.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживаючий за адресою: АДРЕСА_2) в дохід держави 670,94 грн. судового збору, який підлягає сплаті за наступними платіжними реквізитами: п/р № 31219206700604, отримувач: УДКСУ у Черняхівському районі, код платежу: 22030001, ідентифікаційний код отримувача: 37684003, банк отримувача: ГУДКСУ у Житомирській області, МФО: 811039, ідентифікаційний код суду: 02896236.

Речові докази у справі, а саме:

-уламки транспортного засобу, автомобіль Opel Astra реєстраційний НОМЕР_2, виріз з пластикової накладки біля переднього пасажирського сидіння, дзеркало заднього виду зі слідами рук на ньому - повернути власнику автомобіля Opel Astra реєстраційний НОМЕР_2;

-лівий черевик, шкіряну куртку, джинсові штани, светр, плавки та футболку загиблого ОСОБА_6 повернути потерпілому ОСОБА_3;

-змив з панелі з права в районі сидіння пасажира та шість фрагментів волосся - знищити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживаючий за адресою: АДРЕСА_2) на користь держави в особі УДКСУ у м. Житомирі (м. Житомир), банк: ГУДКСУ в Житомирській області, МФО: 811039, ідентифікаційний код: 38035726, рахунок № 31117115700002, ККД: 24060300 процесуальні витрати за проведення експертиз в сумі 1 780,02 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживаючий за адресою: АДРЕСА_2) на користь держави в особі Житомирського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (ідентифікаційний код: 02883096) процесуальні витрати за проведення експертиз в сумі 1 230,00 грн.

Заходи забезпечення кримінального провадження - не застосовувати.

Вирок відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 532 КПК України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Житомирської області через Черняхівський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок згідно з ч. 2 ст. 394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Згідно з ч. 6 ст. 376 КПК України учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в Черняхівському районному суді Житомирської області. Копія вироку негайно після його проголошення підлягає врученню обвинуваченому, прокурору та потерпілому, який був присутній в судовому засіданні. Відповідно до ч. 7 ст. 376 КПК України копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий суддя: Г. Г. Мініч