Ухвала суду № 55573213, 08.02.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2098/16 Справа № 201/15625/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Болтунова Л.М.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Болтунової Л.М.

суддів - Козлова С.П., Красвітної Т.П.

за участю секретаря - Гулієва М.І.о.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» на ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 листопада 2015 року про забезпечення позову, -

в с т а н о в и л а:

Звертаючись з апеляційною скаргою ПАТ КБ «Приватбанк» просило скасувати ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 листопада 2014 року про забезпечення позову, в частині накладення арешту на: паркувальні місця поз. № № 175, 176 житлового комплексу "Амфітеатр", містобудівного ансамблю "Крутогірний" у будинку № 35т прим. 61, по вул. Дзержинського у м. Дніпропетровську; паркувальне місце поз. № 96 житлового комплексу "Амфітеатр" містобудівного ансамблю "Крутогірний", м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, буд. 35т; паркувальне місце поз. № 97, першої черги житлового комплексу "Амфітеатр" містобудівного ансамблю "Крутогірний", м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, буд. 35т; квартиру № 21, буд. 35-Б, житлового комплексу "Амфітеатр", містобудівного ансамблю "Крутогірний" по вул. Дзержинського у м. Дніпропетровську; квартиру АДРЕСА_1, посилаючись на її незаконність та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви позивача.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали судді, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_3, підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції у Дніпропетровській області про розподіл майна та зняння з нього арешту.( а.с.2-14)

Одночасно із позовом ОСОБА_2 подала заяву про його забезпечення шляхом накладання на нього арешту та заборони відповідачу 2 вчиняти виконавчі дії по зведеному виконавчому провадженню щодо організації, підготовки та проведення прилюдних торгів з реалізації майна, до ухвалення рішення по цій справі. ( а.с.44-48)

Частково задовольняючи заяву та накладаючи арешт на майно, суддя виходила з того, що між сторонами виник спір про розподіл майна та зняття з нього арешту, а невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, вважала, що вимоги позивача не суперечать вимогам закону.

Однак. колегія суддів не може погодитись з таким висновком, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.151 ЦПК України та Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, єдиною підставою для забезпечення позову є мотивована заява будь-кого з осіб, які беруть участь у справі.

Приймаючи у своє провадження заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову, суддя суду першої інстанції не звернула уваги на невідповідність її вищевказаним вимогам закону. Розглядаючи таку заяву, в порушення вимог ч.3 ст.153 ЦПК України, не витребувала у заявника додаткові документи та інші докази, що підтверджують необхідність забезпечення позову таким видом.

Частиною 3 ст.152 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Подаючи апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» зазначив, що між ним та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір від 12.07.2007 року. За договором іпотеки банк є іпотекодержателем і обтяжувачем вищезазначеного майна, а тому прийняті заходи забезпечення позову порушують їх права.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову в оскарженій частині, суддя суду першої інстанції взагалі не мотивувала її, прокоментувавши лише диспозицію норми права та п.4 постанови ПВС України від 22 грудня 2006 року « Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», яка фактично не була виконана суддею в повному обсязі, що є порушенням норм процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала судді, підлягає скасуванню, на підставі п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України. А отже апеляційна скарга задовольняється частково.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» задовольнити частково.

Ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 листопада 2015 року в оскарженій частині скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, бо не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Судді: