Постанова № 55569523, 01.02.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 лютого 2016 року № 826/3976/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомДержавного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платниківпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

У судовому засіданні 21.05.2015 був допитаний свідок ОСОБА_1, який в порядку статті 141 Кодексу адміністративного судочинства України був приведений до присяги, зі змістом статей 384, 385 Кримінального кодексу України був ознайомлений.

Податкові зобов'язання позивачу нараховані за результатами планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012.

Позивач, не погоджуючись висновками податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, здійснював декларування, нарахування та сплату земельного податку з юридичних осіб, податку на прибуток, податку на додану вартість відповідно до вимог чинного законодавства. Також позивач зазначив про те, що дійсно мав господарські правовідносини з контрагентами TOB «Ратуш», TOB «Акватрейдинг», TOB «Зв'язок Буд», ПП «Матрікс», TOB «Бренд Строй», TOB «Макс Бізнес Брокер», TOB «Полі-Пром», TOB «Фінанс Груп Україна», TOB «Елтрейд», TOB «Ідея Рісьорч», TOB «ЄП Українсько-російський електротехнічний торговий дім», ДП «Укрзалізничпостач», TOB «Айс-Вок», TOB «НВП «Локомотив» які мали реальний характер та за якими було отримано послуги та товар використані ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Водночас позивач посилався на те, що не повинен був нараховувати та сплачувати податок на прибуток іноземних юридичних осіб та податок з доходів фізичних осіб порушення щодо сплати яких було встановлено в акті № 1437/28-10-42-10/04713033 від 08.12.2014.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав письмові заперечення на адміністративний позов в яких просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки №1437/28-10-42-10/04713033 від 08.12.2014, інших доводів, крім зазначених у вказаному акті перевірки відповідачем наведено не було.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд, заслухавши у судовому засіданні представників позивача та відповідача ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Під час судового розгляду справи, суд,-

В С Т А Н О В И В:

В період з 17.03.2015 по 24.11.2015 Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників проведена планова виїзна перевірка Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складено акт № 1437/28-10-42-10/04713033 від 08.12.2014, яким встановлено порушення:

- пункту 5.1, підпунктів 5.2.1, 5.2.10 пункту 5.2 статті 5, абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпунктів 133.1.2, 133.1.3 пункту 133.1 статті 133, підпункту 135.4.1 пункту 135.1, підпункту 135.5.4 пункту 135.4, підпункту 135.5.13 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.4, підпункту 138.8.5 пункту 138.8, підпункту 138.12.1 пункту 138.12 статті 138, підпунктів 139.1.6, 139.1.9, 139.1.12 пункту 139.1 статті139, пункту 144.1 статті 144, підпунктів 145.1.2, 145.1.4, 145.1.2 пункту 145.1 статті 145, пункту 146.14 статті 146, підпункту 153.1.3 пункту 153.1, пункту 153.7 статті 153 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму: 43 217 023 грн.;

- пункту 50.1 статті 50, пункту 185.1 статті 185, пункту 186.3. статті 186, пункту 187.8. статті 187, пункту 190.2. статті 190, підпунктів 192.1.1, 192.1.2 пункту 192.1 статті 192, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198. пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.1, 201.2, 201.4, 201.6, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму: 31 440 706 грн.;

- пункту 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від № 637 від 15.12.2004, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320, а саме встановлено факти неповного та несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книгах обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО на загальну суму 99353,17 грн.;

- пунктів 2.11, 3.1, 3.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від № 637 від 15.12.2004, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320, а саме проведення розрахунків без надання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 927,31 грн.;

- пункту 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від № 637 від 15.12.2004, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320, а саме перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки на загальну суму 5934,00 грн.;

- пунктів 2.8, 3.5, 7.24 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від № 637 від 15.12.2004, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320, а саме встановлено перевищення ліміту залишку готівки в касі на загальну суму 1025,59 грн.;

- пункту 9 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме не забезпечення щоденного друкування на реєстраторах розрахункових операцій фіскальних звітних чеків та не забезпечення зберігання фіскальних звітних чеків в книгах обліку розрахункових операцій в кількості 330 шт.;

- підпункту 164.2.17, пункту 164.2. статті 164, підпункту 168.1.1 пункту 168.1, підпунктів 168.4.4, 168.4.7 пункту 168.4 статті 168, пунктів 171.1, 171.2 статті 171 Податкового кодексу України в результаті чого визначено суми податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб при виплаті платникам податків доходів за період, що перевірявся, на суму 163 319,00 грн.;

- пункту 176.2 статті 176, пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо неподання, подання не у повному обсязі податкової звітності про суми доходів нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку;

- пунктів 2.2, 2.3 рішення Київської міської ради № 43/1877 від 26.07.2007 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Києва та Порядку її визначення", пункту 276.5 статті 276 Податкового кодексу України, а саме, підприємством занижено податкові зобов'язання із земельного податку у Оболонському районі м. Києва за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 в сумі 133 957,84 грн.;

- пункту 286.4 статті 286 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством занижено податкові зобов'язання із земельного податку у Голосіївському районі м. Києва за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 в сумі - 395672,84 грн.;

- підпункту 276.3.3 пункту 276.3 статті 276 Податково кодексу України;

- пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податкові зобов'язання із земельного податку за період з 01.01.2012 по 31.12.2012: у Голосіївському районі м. Києва в сумі - 429223,93 грн., у Дарницькому районі м. Києва в сумі - 321960,88 гри., у Дніпровському районі м. Києва в сумі - 174709,47 грн., у Оболонському районі м. Києва в сумі - 267904,31 грн., у Шевченківському районі м. Києва в сумі -185848,72 грн., у Печерському районі м. Києва в сумі - 255 311,87 грн.: у Подільському районі м. Києва в сумі - 103 277,20 грн.; у Святошинському районі м. Києва в сумі - 1 889 785,65 грн., у Солом'янському районі м. Києва в сумі - 2 214 167,72 грн., та у Печерському районі м. Києва за період з 01.06.2010 по 31.12.2012 в сумі - 59995,22 грн.;

- пункт 3 статті 276 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податкові зобов'язання із земельного податку у Солом'янському районі м. Києва за період з 01.06.2010 р. по 31.12.2012 р. на суму 403 735,31 грн., в тому числі: за 2011 рік - 154 948,67 грн.. за 2012 рік - 248 786,64 грн.;

- пункту 13.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 160.2 статті 160 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок з доходу нерезидента всього у сумі 47 562 123,23 грн.;

- пункту 46.1 статті 46 Податкового Кодексу України, а саме, встановлено неподання додатку ПН до декларації за періоди: II квартал 2011 року. ІІ-ІІІ квартали 2011 року, за II- IV квартали 2011 року, за І квартал 2012 року, за півріччя 2012р. за 3 квартали 2012 року за 2012 рік.

19.12.2014 на підставі акту № 1437/28-10-42-10/04713033 від 08.12.2014 прийняті податкові повідомлення - рішення :

- якими збільшено суму грошового зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб №0003234201 на загальну суму 394 133,86 грн., у тому числі за штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 78 826,77 грн., №0003214201 на загальну 2 362 232,06 грн., у тому числі за штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 472 446,41 грн., №0003224201 на загальну суму 129 096,50 грн., у тому числі за штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 25 819,30 грн., №0003194201 на загальну суму 3 091 601,29 грн., у тому числі за штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 618 320,26 грн., №0003254201 на загальну суму 1 031 120,95 грн., у тому числі за штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 207 224,18 грн., №0003274201 на загальну суму 398 494,28 грн., у тому числі за штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 79 698,86 грн., №0003294201 на загальну суму 218 386,84 грн., у тому числі за штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 43 677,37 грн., №0003304201 на загальну суму 502 327,76 грн., у тому числі за штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 100 465,56 грн., №0003314201 на загальну суму 377 385,00 грн., у тому числі за штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 75 477,00 грн.;

- №000332420, яким застосовано суму штрафних санкцій штрафу у розмірі 136276,94 грн.;

- №0003284201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 204 658,75 грн., у тому числі за штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 41 339,75 грн.;

- №0003244201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 850,00 грн., у тому числі за штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 850,00 грн.;

- №000326420, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 13 593 732,00 грн., у тому за штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 1 655 293,00 грн.;

- №0003184201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 222 856,00 грн., у тому числі за штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 10 407 619,00 грн.;

- №0003204201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 24521187,00 грн. у тому числі за штрафною фінансовою санкцією у розмірі 7287317,00 грн.

Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Щодо податкових повідомлень - рішень №0003184201 від 19.12.2014, №0003204201 від 19.12.2014 суд зазначає наступне.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З гідно з частинами першою, другою та третьої статті 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Пунктами 44.1 та 44.2 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.3 статті 44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та здійснених витрат до складу валових є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валових витрат для цілей визначення об'єктом оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та до складу валових витрат навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат, судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Позивач в позовній заяві та в наданих суду запереченнях посилається на те, що в періоді щодо якого проводилась перевірка мав фінансово - господарські взаємовідносини з ДП "Укрзалізничпостач" за договорами поставки №ЦПХ-40210 від 30.12.2009 та № ЦХП-40110 від 25.12.2009.

Відповідно до пунктів 2.2, 3.5, 4.2, 5.1, 5.2, 6.1 договору №ЦПХ-40210 від 30.12.2009 документами, які мають підтверджувати факт здійснення поставки товару є специфікації, акти приймання - передачі, сертифікати відповідності на товар, паспорти якості, декларації про відповідність/сертифікати/свідоцтва про визнання іноземного сертифікату, актом приймання нафтопродуктів за якістю, за формою № 14-НК, рахунками - фактурами.

Позивачем на підтвердження факту існування фінансово - господарських взаємовідносин з ДП "Укрзалізничпостач" суду сертифікатів відповідності на товар, паспортів якості, декларацій про відповідність/сертифікати/свідоцтва про визнання іноземного сертифікату, актом приймання нафтопродуктів за якістю, за формою № 14-НК суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік" встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В наданих позивачем суду актах приймання - передачі в графах "Від постачальника" та "Від покупця" містяться підписи, водночас не зазначено даних осіб, які відповідні підписи вчинили.

Таким чином, з наданих позивачем суду на підтвердження існування фінансово - господарських відносин з ДП "Укрзалізничпостач" актів прийняття - здачі, є неможливим встановити осіб, які відповідні документи склали та вони складені в порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік", а отже вони не можуть належним чином засвідчувати факт існування фінансово - господарських відносин між позивачем та ДП "Укрзалізничпостач".

На підтвердження існування фінансово - господарських взаємовідносин з ДП "Укрзалізничпостач" за договором № ЦХП-40110 від 25.12.2009 позивачем надано суду копії прибуткових ордерів, вимоги на відвантаження матеріальних цінностей Фастівський склад 3 ДП "Укрзалізничпостач", рахунків-фактур, накладних, актів приймання - передачі продукції, сповіщень.

Договору № ЦХП-40110 від 25.12.2009 позивачем суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідного договору. Таким чином у суду відсутня можливість встановити перелік первинної документації, яка має бути складена та підтверджувати факт здійснення поставки товару за вказаним договором, як і факту укладення між позивачем та ДП "Укрзалізничпостач" вказаного договору.

В наданих позивачем на підтвердження існування фінансово - господарських взаємовідносин з ДП "Укрзалізничпостач" прибуткових ордерах в графах "Здав" відсутній підпис та дані особи, яка вчинила/мала вчинити операцію від постачальника, та в більшості вимог в графах "відпустив" та "отримав" та в актів прийому - передачі продукції в графі "від вантажоодержувача" та "від постачальника" відсутні дані осіб які підписали відповідні документи.

Позивачем на підтвердження факту існування фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Макс Бізнес Брокер" посилається на факт того, що між ними було вкладено договір № 103071/НЮ від 30.12.2010, № ПЗ/Е-112266/НЮ від 19.08.2011 та № ПЗ/Е-111919/НЮ від 11.07.2011 за якими було здійснення поставки товару.

Відповідно до пунктів 1.1, 2.2, 5.1, 5.3, 6.2, 9.1 зазначених договорів документами, які мають засвідчувати факт здійснення поставки за ним є специфікації, заявки, документи, які підтверджують якість, зокрема, сертифікати/паспорти якості, рахунки - фактури, накладні/акти прийому - передачі продукції, пакувальні аркуші.

Позивачем суду заявок, документів, які підтверджують якість, зокрема, сертифікатів/паспортів якості, надано не було.

В наданих позивачем суду рахунках - фактурах в графі "Виписав(ла)" та в частині видаткових накладених в графі "Отримав(ла)" містяться підписи, водночас не зазначено даних осіб, які відповідні підписи вчинили.

Таким чином, з наданих позивачем суду на підтвердження існування фінансово - господарських відносин з ТОВ "Макс Бізнес Брокер" рахунків - фактур та частини видаткових накладених, є неможливим встановити осіб, які відповідні документи склали та вони складені в порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік", а отже вони не можуть належним чином засвідчувати факт існування фінансово - господарських відносин між позивачем та ТОВ "Макс Бізнес Брокер".

Як на підтвердження наявності фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Полі-Пром" позивач посилається на факт укладення договору поставки ПЗ/Е-113371 від 20.12.2011.

Відповідно до пунктів 2.2, 3.2, 4.1, 5.2, 5.3 зазначеного договору первинним документами, які мають підтверджувати факт здійснення поставки товару є декларація про відповідність, паспорт на товар, специфікації, акт приймання - передачі, рахунок.

Позивачем суду актів приймання - передачі, декларації про відповідність, паспорту на товар та специфікації надано не було.

В наданій позивачем суду видатковій накладеній в графі "Отримав(ла)" міститься підпис, водночас не зазначено даних особи, яка відповідний підпис вчинила, а отже з неї є неможливим встановити особу, яка прийняла товар.

На підтвердження факту існування фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Акватрейдінг", ТОВ "Бренд Строй", позивачем надано суду копії рахунків - фактур, видаткових накладених та платіжних доручень.

В наданих на підтвердження фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Акватрейдінг" та ТОВ "Бренд Строй" рахунках - фактурах відсутні дані особи, яка склала відповідний документ та в частині також немає підпису відповідної особу.

Отже, зазначені рахунки - фактури не можуть належним чином засвідчувати факт існування фінансово - господарських відносин між позивачем та ТОВ "Акватрейдінг", ТОВ "Бренд Строй", у той час, як аналізу інших первинних документів наданих позивачем суду вбачається, що вони складені на підставі відповідних рахунків - фактур.

Позивачем на підтвердження фінансово - господарських взаємовідносин з П "Матрікс" надано суду копії рахунків, видаткових накладених та платіжних доручень.

В зазначених рахунках - фактурах та видаткових накладних не зазначено даних осіб, які їх підписали, а в рахунку № 526 від 09.04.2012 відсутній також підпис особи, яка його виписала.

Позивач в позовній заяві та в судових засіданнях посилався на те. що на те, що в періоді щодо якого проводилась перевірка мав фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ "Торговий дім "Мельвед" за договором № ПЗ/НРП-101756/НЮ від 27.07.2010.

Відповідно до пунктів 1.1, 2.1, 2.2, 5.1, 5.5, 5.7, 5.12, 5.14 вказаного договору первинними документами, які мають бути складені та засвідчувати факт здійснення поставки товару є специфікації, технічне завдання заводу - виробника, сертифікат відповідності УкрСЕПРО, декларація про відповідність заводу - виробника, санітарно - гігієнічний висновок, повідомлення про готовність товару, протокол технічного приймання товару, протокол прийому товару № 1, кінцевий акт прийому - передачі товару, видаткова накладна, податкова накладна, експлуатаційна документація, технічні умови виготовлення та приймання, документація технологічної системи обслуговування.

Позивачем на підтвердження факту існування фінансово - господарських взаємовідносин за договором № ПЗ/НРП-101756/НЮ від 27.07.2010 надано суду копії специфікації, технічного завдання, договору поруки № ПЗ/НРП-101756/НЮ від 27.07.2010, додаткових угод до договору №ПЗ/НРП-101756/НЮ від 27.07.2010, повідомлень, наказу, акта приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, водночас інших первинних документів, які мали бути складені відповідно до умов договору № ПЗ/НРП-101756/НЮ від 27.07.2010 позивачем суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

На підтвердження факту існування фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Українсько - російський електротехнічний торговий дім" позивачем надано суду копії видаткових накладених в яких зазначено, що вони складені на підставі рахунків фактур, платіжних доручень виписаних відповідно до рахунків, податкових накладених виписаних відповідно до договору поставки, водночас копії договору поставки укладено з ТОВ "Українисько - російський електротехнічний торговий дім" та рахунків - фактур позивачем суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

Позивач в позовній заяві та в судових засіданнях посилався на те. що на те, що в періоді щодо якого проводилась перевірка мав фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ "Ідея Рісьорч" за договором підряду на проведення робіт по інформатизації №ПЗ/Т-113461 від 28.12.2011.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.4, 5.1 зазначеного договору документами, які мають бути складні у випадку здійснення виконання робіт є акт приймання - передачі виконаних робіт, акт здачі - приймання документації.

Позивачем суду акт здачі - приймання документації за договором №ПЗ/Т-113461 від 28.12.2011 суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

Позивач в позовній заяві та в судових засіданнях посилався на те. що на те, що в періоді щодо якого проводилась перевірка мав фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ "Ратуш" за договорами №12 від 28.01.2011, № 24 від 01.03.2011, № 45 від 28.03.2011, № 52 від 06.04.2011, № 92 від 19.05.2011, № 100 від 11.07.2011, № 140 від 09.08.2011, № 148 від 06.09.2011, № 204 від 03.11.2011.

Відповідно до пунктів 1.4, 1.5, 3.1, 4.1 зазначених договорів первинними документами, які мають засвідчувати факт здійснення поставки товару є письмова заявка на здійснення поставки товару, рахунок - фактура, специфікації, рахунки - фактури, сертифікати якості, інструкції по користуванню.

Позивачем суду заявок на здійснення поставки товару, сертифікатів якості, інструкцій по користуванню. на підтвердження існування фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Ратуш" суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

В наданих позивачем суду на підтвердження існування фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Ратуш" рахунках - фактурах в графі "Виписав(ла)" міститься підпис, водночас не зазначено дані особи, яка відповідний підпис вчинила, з огляду на що відсутня можливість встановити особу, яка склала відповідний документ.

Дніпровським районним судом міста Києва 28.05.2013 винесено вирок у справі №755/10669/13-к затверджено мирову угоду між у кримінальному провадженні №12012000030000036 визнано керівника ТОВ "Ратуш" винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Позивач в позовній заяві зазначає про те, що мав фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ "Елтрейд" за договором № ПЗ/Л-12792/ню від 17.04.2012.

Відповідно до пунктів 3.2, 4.4 зазначеного договору документами, які мають підтверджувати факт здійснення поставки товару є кошторис, протоколом погодження договірної ціни, форми КБ-2в та КБ-3.

В наданій позивачем суду договірній ціні в графах в графі "Керівник підприємства (організації) замовника", відсутній відповідний підпис та нижче під відповідною графою наявний підпис біля його зазначено "НКВТ" та вказано даних особи, яка його вчинила, також в зазначеному документі не вказано даних особи, яка його підписала, як керівник генеральної підрядної організації.

Локальні кошториси надані позивачем на підтвердження товарності фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Елтрейд" в графі "Склав" не містить підпису та даних особи, яка їх склала, а в графі "Перевірив" міститься лише підпис без зазначення даних особи, яка його вчинила, з огляду на що у суду відсутня можливість встановити осіб, які склали та перевірили відповідні документи.

В наданих позивачем суду Довідках про вартість виконаних будівельних робіт*/та витрати**/ в графі "Генпідрядник" та актах приймання виконаних будівельних робіт* в графі "Здав Генпідрядник (Субпідрядник)" поряд з підписами не зазначено даних особи, яка їх вчинила.

Позивачем на підтвердження існування фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Гідроінжбуд" надано суду податкові накладені, акти приймання виконаних будівельних робіт*, довідки про вартість виконаних будівельних робті*/та витрати**/, однак у вказаних в довідках та актах вказано лише рік, водночас не зазначено дату їх складання.

На підтвердження фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «Промтехмонтаж ПНО» позивачем надано суду копії договору підряду на проведення проектних та вишукувальних робіт №ПЗ/П-112924/НЮ від 09.11.2011 зі складеним до нього протоколом угоди про договірну ціну на виконання робіт, календарний план, завдання на виконання проектних та вишукувальних робіт, кошторисами та зведеними кошторисами, та акти здачі - приймання виконаних робіт до договорів №ПЗ/П-103091/НЮ від 30.12.2010, № ПЗ/П-112924/НЮ від 09.11.2011.

З аналізу акту складено до договору № ПЗ/П-112924/НЮ від 09.11.2011 вбачається, що в графі "Склад робіт" зазначено: "Розробка проектної документації", з огляду на що у суду відсутня можливість встановити обсяг робіт щодо розробки проектної документації, який було вчинено за вказаним договором.

Договору № ПЗ/П-103091/НЮ від 30.12.2010 та складених до нього первинних документів, крім актів позивачем суду надано не було.

Таким чином, з акту, який має підтверджувати факт виконання робіт за договором №ПЗ/П-112924/НЮ від 09.11.2011 не вбачається можливим встановити обсяг робіт факт виконання яких він має засвідчувати, у той час як договір № ПЗ/П-103091/НЮ від 30.12.2010 надано не було, з огляду на що у суду відсутні докази на підтвердження факту їх укладання.

На підтвердження фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «Технотранспроект» позивачем надано суду копії договору підряду на проведення проектних та вишукувальних робіт №ПЗ/П-112918/НЮ від 09.11.2011 зі складеним до нього протоколом угоди про договірну ціну на виконання робіт, календарний план, завдання на виконання проектних та вишукувальних робіт, кошторисами та зведеними кошторисами, та акти здачі - приймання виконаних робіт до договорів №ПЗ/П-112918/НЮ від 09.11.2011, № ПЗ/П-112923/НЮ від 09.11.2011.

В зазначених актах здачі - приймання виконаних робіт в графах "Роботу прийняв від "замовника" та "Роботу здав від "Підрядника" не зазначено даних осіб, які вчили підписи, з огляду на що відсутня можливість встановити осіб, які склали зазначені документую

Договору № ПЗ/П-112923/НЮ від 09.11.2011 позивачем суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості його надання.

На підтвердження факту існування фінансово- господарських взаємовідносин з ТОВ "Гідроінж" позивачем надано копії договорів № 30 від 02.10.2012 та № 12 від 10.09.2012 за складеним до них протоколами погодження договірної ціни та календарними графіками виконання робіт, водночас первинної документації на підтвердження факту виконання робіт за вказаним договором позивачем суду надано не було.

Позивач в позовній заяві зазначає про те, що мав фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ "Айс-Вок" за договором № ПЗ/Л-12610/НЮ від 29.03.2012.

Відповідно до пунктів 1.4, 2.1, 3.1, 3.2 зазначеного договору документами, які мають підтверджувати факт здійснення поставки товару є письмове повідомлення про намір здійснення поставки товару, специфікації, товарна та/або товарно - транспортна накладна, видаткова накладена, рахунок - фактура.

Позивачем суду повідомлень про намір здійснення поставки товару, специфікацій надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

В наданій позивачем суду видатковій накладеній № 776 від 28.03.2012 в графах "Від постачальника" та "Отримав(ла)" містяться підписи, водночас не зазначено даних осіб, які їх вчинили, а в рахунках - фактурах взагалі відсутній підпис особи, яка його склала, з огляду на що зазначені документи не можуть бути належним доказом на підтвердження факту наявності фінансово - господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Айс-Вок".

Позивач в позовній заяві зазначає про те, що мав фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ "Елтрейд" за договором № ПЗ/Л-12792 від 17.04.2012.

Пунктами 3.1, 4.2, 5.1.3, 5.2.1, 5.4.1, 5.4.2, 7.1 та 7.4 зазначеного договору встановлено, що первинними документами, які мають підтверджувати факт виконання послуг є протокол погодження договірної ціни, виконавча документація, документація щодо передачі будівельного майданчика та проектної документації, письмове повідомлення про готовність робіт до передачі, форми КБ-2в, КБ-3.

Виконавчої документації, документації щодо передачі будівельного майданчика та проектної документації, письмового повідомлення про готовність робіт до передачі позивачем на підтвердження існування фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Елтрейд" суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

В наданому позивачем суду на підтвердження наявності фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Елтрейд" протоколі погодження договірної ціни в графах "ЗАМОВНИК" та "ПІДРЯДНИК" та в Договірній ціні в графах "Руководитель предприятия (организации) заказчика" та "Руководитель генеральной порядной организации" наявні підписи, водночас не зазначено даних осіб, які їх вчинили, з огляду на що відсутня можливість встановити осіб, які склали відповідні документи.

Позивач в позовній заяві зазначає про те, що мав фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ "Фінанс Груп Україна" за договором №ПЗ/Е-123089/НЮ від 29.12.2012.

Відповідно до пунктів 1.1, 2.2, 3.2, 4.3, 5.1, 5.5 зазначеного договору, документами, які мають підтверджувати факт здійснення поставки товару є специфікації, сертифікати відповідності, паспорти, керівництво по експлуатації, сервісні книжки, накладні, рахунки - фактури, акти прийому - передачі, заявки.

Позивачем суду специфікацій, сертифікатів відповідності, паспортів, керівництв по експлуатації, сервісних книжок, накладних суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

В наданих суду видаткових накладних №00016 від25.12.2012 та № 000200 від 29.12.2012 в графі "Одержав" міститься підпис, водночас не зазначено даних особи, яка відповідний підпис вчинила, з огляду на що у суду відсутня можливість встановити особу, яка прийнята товар.

На підтвердження факту існування фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Зв'язок - буд" позивачем надано суду копії рахунків, накладених, платіжних доручень, податкових накладених, рахунків - фактур,

В зазначених рахунках в графі "Керівник" та рахунках фактурах в графі "Виписав(ла)" та в накладній № 388 від 30.12.2010 міститься підписи, водночас не зазначено даних осіб, які відповідні підписи вчинили, з огляду на що у суду відсутня можливість встановити особу, яка склала відповідні документи.

Документів на підтвердження існування фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "НВП"Локомотив" позивачем суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

Таким чином, враховуючи те, що, як було встановлено судом, позивачем не надано достатніх первинних документів, які мали складатися відповідно до умов договорів укладених з контрагентами ТОВ "Ратуш", ТОВ "Акватрейдинг", ТОВ "Зв'язок Буд", ПП "Матрікс", ТОВ "Бренд Строй", ТОВ "Макс Бізнес Брокер", ТОВ "Полі-Пром", ТОВ "Фінанс Груп Україна", ТОВ "Елтрейд", ТОВ "Ідея Рісьорч", ТОВ "Гідроінж" , ТОВ "СП Українсько - російський електротехнічний торговий дім, ДП "Укрзалізничпостач", ТОВ "Айс-Вок", ТОВ "НВП "Локомотив", а надані складені з порушенням вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин з зазначеними контрагентами, а отже не доведено факт надання виконання робіт та поставки товару.

З урахуванням наведеного, враховуючи те, що позивачем не доведено товарності та реальності господарських правовідносин з контрагентами ТОВ "Ратуш", ТОВ "Акватрейдинг", ТОВ "Зв'язок Буд", ПП "Матрікс", ТОВ "Бренд Строй", ТОВ "Макс Бізнес Брокер", ТОВ "Полі-Пром", ТОВ "Фінанс Груп Україна", ТОВ "Гідроінж", ТОВ "Елтрейд", ТОВ "Ідея Рісьорч", ТОВ "СП Українсько - російський електротехнічний торговий дім , ДП "Укрзалізничпостач", ТОВ "Айс-Вок", ТОВ "НВП "Локомотив", суд дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по взаємовідносинам з зазначеними контрагентами.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.10.4 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що інші операційні витрати, що включають, зокрема, витрати за операціями в іноземній валюті, втрати від курсової різниці, визначені згідно зі статтею 153 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.12.1 пункту 138.12 статті 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат, у тому числі включаються витрати, визначені відповідно до статей 144 - 148, 150, 153, 155 - 161 цього Кодексу, які не включені до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг згідно із цією статтею.

Відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

Пунктом 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів" затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 193 від 10.08.2000 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.2000 за № 515/4735 визначено, що Валюта звітності - грошова одиниця України. Іноземна валюта - валюта інша, ніж валюта звітності. Курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

Відповідно до статті 1 декрету Кабінету Міністрів № 15-93 від 19.02.1993 іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших фінансових установ за межами України.

Статтею 99 Конституції України визначено, що грошовою одиницею України є гривня.

Частиною другою статті 10 Закону України «Про ціни і ціноутворення» визначено, що ціни на товари, які призначені для реалізації на внутрішньому ринку України, установлюються виключно у валюті України, якщо інше не передбачено міжнародними угодами, ратифікованими Україною, та постановами Кабінету Міністрів України.

Згідно з частинами першою та другою статті 189 Господарського кодексу України ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Відповідно до частини другої статті 198 Господарського кодексу України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до акту № 1437/28-10-42-10/04713033 від 08.12.2014 проведеною перевіркою встановлено віднесення до складу «інших витрат» сум нарахованих коефіцієнтів коригування у зв'язку із зміною курсу долара США по договорам фінансового лізингу, за визначенням податкового органу - від'ємного значення курсових різниць, нарахованих на суму заборгованості перед контрагентом по операціям з фінансового лізингу, яка умовно перерахована в еквіваленті до іноземної валюти за наступними договорами:

- фінансового лізингу № 38/ПЗ/Т-062668/НЮ від 28.12.2006, укладеного між ВАТ - лізингова компанія «Укртранслізинг» (лізингодавець) та ДТГО «Південно-західна залізниця» (лізінгоодержувач);

- фінансового сублізингу № 72/ПЗ/Т-071623-НЮ від 18.06.2007 укладеного між ВАТ - лізингова компанія «Укртранслізинг» (сублізингодавець) та ДТГО «Південно-західна залізниця» (Сублізингоодержувач);

- фінансового сублізингу № 73/ПЗ/Т-071624-НЮ від 18.06.2007 укладеного між ВАТ - лізингова компанія «Укртранслізинг» (сублізингодавець) та ДТГО «Південно-західна залізниця» (сублізингоодержувач);

- фінансового лізингу № ПЗ /Т-073267/410 від 27.12.2007, укладеного між ТОВ «Євротранслізинг» та ДТГО «Південно-західна залізниця» (лізінгоодержувач);

- фінансового сублізингу №ПЗ/ІОЦ-072218/НЮ від 07.09.2007 укладеного між ВАТ - лізингова компанія «Укртранслізинг» (сублізингодавець) та ДТГО «Південно-західна залізниця» (сублізингоодержувач);

- фінансового сублізингу №48/ПЗ-ІОЦ від 22.06.2007 укладеного між ВАТ - лізингова компанія «Укртранслізинг» (сублізингодавець) та ДТГО «Південно-західна залізниця» (сублізингоодержувач);

- фінансового лізингу №228-ФЛ/ПЗ/У-072129/НЮ від 23.08.2007 укладеного між ПрАТ «ВТБ Лізинг Україна» (лізингодавець) та ДТГО «Південно-західна залізниця» (лізингоодержувач);

- фінансового сублізингу №ПЗ /Е-072130/НЮ від 23.08.2007 укладеного між ВАТ «Лізингова компанія «Укртранслізинг» (сублізингодавець) та ДТГО «Південно-західна залізниця» (сублізингоодержувач);

- фінансового сублізингу №ПЗ/Т-073328/НЮ від 29.12.2007 укладеного між ВАТ «Лізингова компанія «Укртранслізинг» (сублізингодавець) та ДТГО «Південно-західна залізниця» (сублізінгоодержувач);

- фінансового лізингу № 239-ФЛ /ПЗ/Л-072305/НЮ від 25.09.2007 укладеного між ПП «ВТБ Лізинг Україна» (Лізингодавець) та ДТГО «ПЗЗ» (лізингоодержувач);

- фінансового лізингу № 12-ФЛ/ПЗ-П071622/НЮ від 20.06.2007укладеного між ПП «ВТБ Лізинг Україна» (лізингодавець) та ДТГО «ПЗЗ» (лізингоодержувач);

- фінансового лізингу № 229-ФЛ від 23.08.2007 укладеного між ПП «ВТБ Лізинг Україна» (лізингодавець) та ДТГО «ПЗЗ» (лізингоодержувач);

- фінансового сублізингу № 66ПЗ/П-071618/НЮ від 18.06.2007 укладеного між ВАТ Лізингова компанія «Укртранслізинг» та ДТГО «ПЗЗ» (Сублізингоодержувач);

- фінансового сублізингу № ПЗ/П-072126/НЮ від 23.08.2007 укладеного між ВАТ Лізингова компанія «Укртранслізинг» (сублізингодавець) та ДТГО «ПЗЗ» (сублізингоодержувач);

- фінансового лізингу № 58ПЗ/П-071619/Ню від 18.06.2007 укладеного між ВАТ Лізингова компанія «Укртранслізинг» (сублізингодавець) та ДТГО «ПЗЗ» (сублізингоодержувач);

- фінансового лізингу № ПЗ/П-072120/НЮ від 23.08.2007 укладеного між ВАТ- лізингова компанія «Укртранслізинг» (сублізингодавець) та ДТГО «ПЗЗ» (сублізингоодержувач);

- фінансового лізингу № ПЗ/П-072127/НЮ від 23.08.2007 укладеного між ВАТ- лізингова компанія «Укртранслізинг» (Сублізингодавець) та ДТГО «ПЗЗ» (Сублізингоодержувач);

- фінансового лізингу № 11-ФЛ ПЗ/П-071620/НЮ від 20.06.2007 укладеного між ПП «ВТБ Лізинг Україна» (лізингодавець) та ДТГО «ПЗЗ» (лізингоодержувач);

- фінансового лізингу № 10-ФЛ від 20.06.2007 укладеного між ПП «ВТБ Лізинг Україна» (лізингодавець) та ДТГО «ПЗЗ» (лізингоодержувач);

- фінансового сублізингу № 63ПЗ/П-071617/НЮ від 18.06.2007 укладеного між ВАТ- лізингова компанія «Укртранслізинг» (сублізингодавець) та ДТГО «ПЗЗ» (сублізингоодержувач);

- фінансового сублізингу № ПЗ/П-072121/НЮ від 23.08.2007 укладеного між ВАТ-лізингова компанія «Укртранслізинг» (сублізингодавець) та ДТГО «ПЗЗ» (Сублізингоодержувач);

- фінансового сублізингу № ПЗ/П-071940/НЮ від 30.07.2007 укладеного між ВАТ- лізингова компанія «Укртранслізинг» (сублізингодавець) та ДТГО «ПЗЗ» (сублізингоодержувач);

- фінансового сублізингу №70 ПЗ/П-071613/НЮ від 18.06.2007 укладеного між ВАТ- лізингова компанія «Укртранслізинг» (сублізингодавець) та ДТГО «ПЗЗ» (сублізингоодержувач);

- фінансового сублізингу № ПЗ/П-072125/НЮ від 23.08.2007 укладеного між ВАТ- лізингова компанія «Укртранслізинг» (сублізингодавець) та ДТГО «ПЗЗ» (сублізингоодержувач);

- фінансового сублізингу № 71 ПЗ/П-071615/НЮ від 18.06.2007 укладеного між ВАТ- лізингова компанія «Укртранслізинг» (Сублізингодавець) та ДТГО «ПЗЗ» (сублізингоодержувач);

- фінансового лізингу № 227-ФЛ ПЗ/П-072124/НЮ від 23.08.2007 укладений між ПП «ВТБ Лізинг Україна» (лізингодавець) та ДТГО «ПЗЗ» (лізингоодержувач);

- фінансового лізингу № 224-ФЛ//ПЗ/Ш-072122/НЮ від 23.08.2007укладеного між Приватним підприємством «ВТБ Лізинг Україна» (лізингодавець) та ДТГО «Південно-західна залізниця» (лізінгоодержувач);

- фінансового сублізінгу №80/ПЗ/Ш-071663/НЮ від 22.06.2007 укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Укртранслізинг» (сублізингодавець) та ДТГО «Південно-західна залізниця» (сублізінгоодержувач);

- фінансового лізингу № 230-ФЛ//ПЗ/Ш-072427/НЮ від 09.10.2007 укладеного між Приватним підприємством «ВТБ Лізинг Україна» та ДТГО «Південно-західна залізниця» (лізінгоодержувач);

- фінансового сублізінгу №ПЗ/П-072119/НЮ від 23.08.2007 укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Укртранслізинг» (сублізингодавець) та ДТГО «Південно-західна залізниця» (сублізінгоодержувач);

- фінансового сублізінгу №ПЗ/П-072117/НЮ від 23.08.2007 укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Укртранслізинг» (сублізингодавець) та ДТГО «Південно-західна залізниця» (сублізінгоодержувач);

- фінансового сублізінгу №62/ПЗ/П-071614/НЮ від 20.06.2007 укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Укртранслізинг» та ДТГО «Південно-західна залізниця» (сублізінгоодержувач);

- фінансового сублізінгу №ПЗ/П-072128/НЮ від 23.08.2007 укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Укртранслізинг» (сублізингодавець) та ДТГО «Південно-західна залізниця» (сублізінгоодержувач);

- фінансового лізингу № 232-ФЛ//ПЗ/Ш-072303/НЮ від 25.09.2007 укладеного між Приватним підприємством «ВТБ Лізинг Україна» (лізингодавець) та ДТГО «Південно-західна залізниця» (лізінгоодержувач);

- фінансового лізингу № 223-ФЛ//ПЗ/Ш-072116/НЮ від 23.08.2007, укладеного між Приватним підприємством «ВТБ Лізинг Україна» (лізингодавець) та ДТГО «Південно-західна залізниця» (лізінгоодержувач);

- фінансового лізингу № 270-ФЛ//ПЗ/Ш-073329/НЮ від 29.12.2007 укладеного між Приватним підприємством «ВТБ Лізинг Україна» та ДТГО «Південно-західна залізниця» (лізінгоодержувач);

- фінансового сублізінгу №80/ПЗ/Ш-071663/НЮ від 22.06.2007 укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Укртранслізинг» (сублізингодавець) та ДТГО «Південно-західна залізниця» (сублізінгоодержувач);

- фінансового лізингу № 256-ФЛ//ПЗ/Ш-072302/НЮ від 25.09.2007 укладеного між Приватним підприємством «ВТБ Лізинг Україна» (лізингодавець) та ДТГО «Південно-західна залізниця» (лізінгоодержувач);

- фінансового лізингу № 256-ФЛ//ПЗ/Ш-072304/НЮ від 25.09.2007, укладеного між Приватним підприємством «ВТБ Лізинг Україна» (лізингодавець) та ДТГО «Південно-західна залізниця» (лізінгоодержувач).

В зазначених договорах в Розділом 1 визначено, що «Лізинговий платіж» - сума грошових коштів, які підлягають перерахуванню Лізингодавцю відповідно до Графіка нарахування платежів. В Лізинговий платіж входять суми, скориговані на Коефіцієнт коригування (К) і еквівалентні відшкодуванню вартості Предмета лізингу, а також винагороди Лізингодавця, включаючи відсотки за користування позиковими коштами з метою придбання Предмета лізингу Лізингодавцем, інші витрати тощо.

Також у вказаних договорах чітко зазначено яким чином сума лізингового платежу має бути скоригована у випадку зміни курсу долара США: «Сума лізингового платежу, що підлягає сплаті має бути скоригована на коефіцієнт коригування (К) у випадку зміни курсу долара США за ставкою НБУ на момент здійснення такої оплати.

«Коефіцієнт коригування» - розрахункова величина, одержувана з відношення:

К=»Курс2»/»Курс1», де

«Курс 1» - курс, встановлений НБУ для одного долара на дату підписання договору.

«Курс 2» - курс, встановлений НБУ для одного Долара США на день, коли фактично здійснюється Лізинговий платіж».

Отже, коефіцієнт коригування визначений в договорах фінансово лізингу/сублізингу є різницею між оцінками одного Долара США на день підписання відповідного договору та на день здійснення лізингового платежу, а отже фактично курсовою різницею.

З аналізу наявних в матеріалах справи платіжних доручень відповідно до яких здійснювалась сплата лізингових платежів, вбачається, що при їх заповненні в графі "Призначення платежу" сума коефіцієнту коригування виокремлювалась з загальної суми платежу. Також сплата процент коригування позивачем здійснювалась окремими платіжними дорученнями.

Відповідно до акту № 1437/28-10-42-10/04713033 від 08.12.2014 перевіркою встановлено, що у бухгалтерському обліку відокремлених структурних підрозділів відсутні рахунки щодо бухгалтерського обліку як грошових коштів в іноземній валюті (312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» або 314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті»), так і обліку розрахунків з іноземними постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги (632 «Розрахунки з іноземними постачальниками»).

Таким чином, хоча сума платежів за договорами фінансового лізингу/сублізингу, які були укладено позивачем визначена в національній валюті України гривні та обліковується у фінансовому обліку відповідним чином, позивачем здійснюється коригування сум лізингових платежів на коефіцієнт коригування, який за своєю суттю є курсовою різницею, на відповідні суми включається до складу витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Позивачем зазначені факти не заперечується, водночас він зазначає про те, що ним не здійснювалось нарахування курсових різниць за операціями фінансового лізингу, а було здійснено лише коригування лізингового платежу у зв'язку зі зміною валютного курсу відповідно до умов укладених договорів, як компенсації лізингодавцю втрат від знецінення національної валюти оскільки термін виконання договорів є досить тривалим.

Отже, з пояснень позивача та платіжних доручень, якими здійснювалась оплата лізингових платежів вбачається, що коефіцієнт коригування, хоча й включається до складу лізингового платежу, водночас є окремим видом платежу, а саме, компенсацією лізингодавцю втрат від знецінення національної валюти, тобто, курсової різниці.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що позивачем договори фінансового лізигу/сублізингу були укладені у національній валюті, у той час, як положеннями Податкового кодексу України включення курсової різниці до складу витрат, що враховуються при визначення об'єкта оподаткування передбачено виключно від операцій, виражених в іноземній валюті та не передбачено включення до зазначених витрат компенсації лізингодавцю втрат від знецінення національної валюти суд дійшов висновку про обґрунтованість висновку відповідача щодо допущення позивачем порушення підпункту 138.12.1 пункту 138.12 статті 138, підпункту 153.1.3, пункту 153.1, пункту 153.7 статті 153 Податкового кодексу України та завищено витрат, що враховуються при визначення об'єкта оподаткування на загальну суму 153 155 544 грн.

Підпунктом 139.1.12 пункту 139.12 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції до 01.01.2012) встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, понесені у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи - підприємця, що сплачує єдиний податок (крім витрат, понесених у зв'язку із придбанням робіт, послуг у фізичної особи - платника єдиного податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації).

Згідно з пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до акту № 1437/28-10-42-10/04713033 від 08.12.2014 за результатами перевірки ВП Станції Дарниця ДТГО «Південно-Західна залізниця» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012, з питань дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012 встановлено порушення підпункту139.1.12 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в наслідок чого завищено задекларований суб'єктом господарювання показник у рядку 05.1 Декларацій «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 239 571,78 грн., а саме, згідно документів, наданих до перевірки, встановлено, що ВП ДТГО «Південно-західна залізниця» Станція Дарниця за період з 01.04.2011 по 31.12.2012 було віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, витрати в розмірі 59 785,68 грн. на придбання послуг у фізичних осіб - платників єдиного податку ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 та СПД ОСОБА_7

Позивач в позовній заяві зазначає про те, що відповідні витрати до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування в 2011 році включені не було, водночас доказів на підтвердження зазначеного факту позивачем суду надано не було.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, поряд з тим, що на суб'єкта владних повноважень, у випадку, якщо він є відповідачем в адміністративній справі, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, Кодексом адміністративного судочинства України на кожну сторону, в не залежності від того чи є вона суб'єктом владних повноважень, покладено обов'язок щодо доведення обставин на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, у суду відсутні підстави для висновку про відсутність факту допущення позивачем порушення підпункту 139.1.12 пункту 139.12 статті 139 Податкового кодексу України та завищення з урахуванням положень статті 102 Податкового кодексу України витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на суму 6 691,00 грн.

Відповідно до пункту 6 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України для визначення переліку об'єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів за групами відповідно до пункту 145.1 статті 145 цього Кодексу з метою нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу застосовуються дані інвентаризації, проведеної за станом на 1 квітня 2011 року. Вартість, яка амортизується, по кожному об'єкту основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів визначається як первісна (переоцінена) з урахуванням капіталізованих витрат на модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкції тощо, а також суми накопиченої амортизації за даними бухгалтерського обліку на дату набрання чинності розділом III цього Кодексу. До переоціненої вартості основних засобів не включається сума дооцінки основних засобів, що проведена після 1 січня 2010 року. Якщо загальна вартість усіх груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку менша, ніж загальна вартість усіх груп основних фондів за даними податкового обліку на дату набрання чинності розділом III цього Кодексу, то тимчасова податкова різниця, яка виникає в результаті такого порівняння, амортизується як окремий об'єкт із застосуванням прямолінійного методу протягом трьох років. Строк корисного використання об'єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів для нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу визначається платником податку самостійно з урахуванням дати введення їх в експлуатацію, але не менше мінімально допустимих строків корисного використання, визначених пунктом 145.1 статті 145 цього Кодексу. Первісна вартість основних засобів не збільшується на вартість придбання або поліпшення після дати набрання чинності розділом III цього Кодексу в частині витрат, віднесених на збільшення балансової вартості об'єктів до такої дати.

Підпунктом 14.1.9 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що балансова вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів - сума залишкової вартості таких засобів та активів, яка визначається як різниця між первісною вартістю з урахуванням переоцінки і сумою накопиченої амортизації.

Згідно з пунктом 144.1 статті 144 Податкового кодексу України амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності; витрати на самостійне виготовлення (створення) основних засобів, нематеріальних активів, вирощування довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності, в тому числі витрати на оплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні (створенні) основних засобів та нематеріальних активів; витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року; витрати на капітальне поліпшення землі, не пов'язане з будівництвом, а саме іригацію, осушення та інше подібне капітальне поліпшення землі; капітальні інвестиції, отримані платником податку з бюджету, у вигляді цільового фінансування на придбання (створення) об'єкта інвестування (основного засобу, нематеріального активу) за умови визнання доходів пропорційно сумі нарахованої амортизації по такому об'єкту відповідно до положень підпункту 137.2.1 пункту 137.2 статті 137 цього Кодексу; сума переоцінки вартості основних засобів, проведеної відповідно до статті 146 цього Кодексу; вартість безоплатно отриманих об'єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж, побудованих споживачами на вимогу спеціалізованих експлуатуючих підприємств згідно з технічними умовами на приєднання до вказаних мереж або об'єктів, вартість основних засобів, безоплатно отриманих або виготовлених чи споруджених за рахунок коштів бюджету або кредитів, залучених Кабінетом Міністрів України чи під гарантії Кабінету Міністрів України, у разі виконання зобов'язань за гарантією Кабінетом Міністрів України, вартість безоплатно отриманих для експлуатації підприємствами залізничного транспорту загального користування основних засобів транспортної інфраструктури, що перебували на балансі інших підприємств; вартість основних засобів, визначена на рівні звичайної ціни, отриманих в концесію відповідно до Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності".

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 145.1.2 пункту 145.1 статті 145 Податкового кодексу України встановлено, що нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж визначено в пункті 145.1 і призупиняється на період його виводу з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації).

Згідно з підпунктом 145.1.4 пункту 145.1 статті 145 Податкового кодексу України строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання, але він не може бути меншим, ніж визначено в пункті 145.1 цієї статті. Амортизація об'єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання (крім виробничого методу нарахування амортизації). Амортизація основних засобів провадиться до досягнення залишкової вартості об'єктом його ліквідаційної вартості.

Відповідно до акту № 1437/28-10-42-10/04713033 від 08.12.2014 за результатами перевірки встановлено, що позивачем неправомірно збільшено балансову вартість основних засобів 3 групи станом на 01.04.2011 в наслідок чого неправомірно віднесено до р.05.1 «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» за період з 01.04.2011 по 31.12.2012 суму в розмірі 179 786,10 грн.

Також в зазначеному актів вказано про те, що метою отримання детальної інформації, щодо збільшення балансової вартості 3 групи ОЗ, податковим органом в ході проведення перевірки, складено та вручено головному бухгалтеру підприємства лист №1126/10/26-51-22-01 від 12.02.2014 «Про надання копій документів, пояснень в ході проведення планової документальної перевірки» у відповідь на який ВП ДТГО «Південно-західна залізниця» Станція Дарниця надано довідку б/н від 17.02.2014 з копією наказу №144 від 31.03.2011 «Щодо проведення інвентаризації» та «Початкові залишки по новому податковому обліку станом на 01.04.2011р.», водночас жодних первинних документів, які пояснюють обґрунтованість залишкової вартості основних засобів 3 групи (інвентаризація з урахуванням амортизаційних відрахувань попереднього податкового обліку та встановлення різниці між податковим та бухгалтерським обліком амортизації або первинних документів, підтверджуючих витрати на модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкцію ОЗ) до перевірки не було надано. З огляду на зазначене податковий орган дійшов висновку про те, що позивачем неправомірно зменшено мінімально допустимі строки корисного використання ОЗ групи 3 (будівлі, споруди) станом на 01.04.2011 відносно об'єктів, які введено в експлуатацію у 1995 році.

Позивачем в позовній заяві зазначено про те, що під час перевірки перевіряючим були надані усі первинні документи для проведення суцільної перевірки. Також позивач посилався на те. що ним було проведено інвентаризацію основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, під час якої було встановлено перелік та вартість об'єктів в податковому обліку, включаючи суми дооцінки основних засобів, що проведена до 1 січня 2010 року та строки корисного використання з урахуванням дати введення їх в експлуатацію та нормативного строку корисного використання відповідають вимогам чинного законодавства.

Водночас належних доказів на підтвердження зазначених обґрунтувань викладених у позовній заяві та на спростування факті викладених відповідачем в акті № 1437/28-10-42-10/04713033 від 08.12.2014 позивачем суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних доказів.

Таким чином, у суду відсутні докази на підтвердження факту правомірності збільшення позивачем балансової вартості основних засобів 3 групи станом на 01.04.2011 та віднесення до р.05.1 «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» за період з 01.04.2011 по 31.12.2012 суми в розмірі 179 786,10 грн.

Пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з пунктом 138.8 статті 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Пунктом 29 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27.04.2000 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за № 288/4509 нарахування амортизації проводиться щомісячно. Підприємства з сезонним характером виробництва річну суму амортизації нараховують протягом періоду роботи підприємства у звітному році. Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання.

Відповідно до акту № 1437/28-10-42-10/04713033 від 08.12.2014 перевіркою дотримання законодавства при нарахуванні амортизації на рухомий склад встановлено наступне.

У 2011 році повідомленнями №80-06-110/6 від 30.06.2011 та №80-12-385 від 31.12.2011 Службовою капітальних вкладень ДТГО «Південно-Західна залізниця» передано відокремленому підрозділу Моторвагонне Депо Чернігів ДТГО ПЗЗ 2 дизель-потяги моделі 630 М001 та 630М002 (рейкові автобуси) вартістю 48 333 333,0 грн. кожний. Акти приймання-передачі дизель-потягів, в яких зазначено, що дизель-потяг 630М-002 передається постачальником покупцю для випробування складені від 22.06.2011 та від 30.12.2011. Моторвагонним Депо Чернігів ДТГО ПЗЗ оприбутковано дизель-потяги з відображенням в обліку операцій як капітальні інвестиції на придбання основних засобів (Дт рахунку 1521) та по бухгалтерському обліку введення в експлуатацію дизель-потягів Моторвагонним Депо Чернігів ДТГО ПЗЗ здійснено на підставі актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (ф.ОЗ-1) від 22.06.2011 (дизель-потяг 630М001) та від 30.12.2011 (дизель-потяг 630М002).

Згідно вимог наказу ДТГО ПЗЗ надісланого телеграмою від 31.05.2011, у травні-липні 2011 року необхідно було забезпечити проведення першого етапу приймальних випробувань дизель-потягів. Після введення в дослідну експлуатацію пасажирами, надати можливості для їх завершення у повному обсязі у встановлені терміни, згідно узгодженої програми приймальних випробувань, згідно телеграми ДТГО ПЗЗ від 11.01.2012, відокремлені підрозділи та РПЧ-10 зобов'язані провести приймальні випробування дизель-потягу серії 630М002 в період з 12.01.2012 по 28.01.2012, та згідно телеграми від 25.06.2011 ДТГО ПЗЗ зобов'язано Моторвагонне Депо Чернігів ДТГО ПЗЗ взяти на облік дизель-потяг серії 630 М001.

Моторвагонне Депо Чернігів ДТГО ПЗЗ на виконання вищевказаної телеграми, введено в парк вказаний вище дизель-потяг 25.06.2011 з відповідним відображенням інформації у програмі обліку рухомого складу ІОММ.

Згідно телеграми від 03.01.2012 ДТГО «Південно-Західна залізниця» зобов'язано Моторвагонне Депо Чернігів ДТГО ПЗЗ взяти на облік дизель-потяг серії 630 М002. Моторвагонне Депо Чернігів ДТГО ПЗЗ, на виконання телеграми введено в парк вищевказаний дизель-потяг 03.01.2012 з відповідним відображенням інформації у програмі обліку рухомого складу ІОММ.

Втрати, понесені внаслідок використання дизель-потягів для здійснення приміських пасажирських перевезень (їх корисного використання) Депо Гречани почали передавати Моторвагонному Депо Чернігів ДТГО ПЗЗ: дизель-потягу серії 630М001 - з липня 2011 року (повідомлення №34 від 05.08.2011), дизель-потягу серії 630М002 - з лютого 2012 року.

Таким чином позивачем використання дизель-потягів моделі 630 М001 та 630М002 (рейкові автобуси) за призначенням, а саме перевезення пасажирів в період проходження приймальних випробувань, не здійснювалось, а отже фактично зазначені дизельні потяги були введені в експлуатацію для здійснення пасажирських перевезень після здійснення приймальних випробувань, з моменту встановлення придатності для використання, тобто дизель-потяг серії 630М001 став придатним для використання з липня 2011 року, дизель-потяг серії 630М002 - з лютого 2012 року.

Актом № 1437/28-10-42-10/04713033 від 08.12.2014 встановлено, що відповідно до даних бухгалтерського обліку, Моторвагонним Депо Чернігів ДТГО ПЗЗ нараховано амортизації та списано на витрати (собівартість пасажирських перевезень) амортизації: на дизель-потяг моделі 630 М001 за липень 2011 року суму у розмірі 202 347,22 грн., на дизель-потяг моделі 630М002 за січень 2012 суму у розмірі 210 710,43 грн.

Позивачем зазначений факт не заперечується.

Доказів на підтвердження факту здійснення експлуатації дизель-потягу моделі 630 М001 у липні 2011 року та на дизель-потягу моделі 630М002 у січені 2012 року позивачем суду надано не було. Посилання позивач на положення підпункту 145.1.2 пункту 145.1 статті 145 на факт того, що період випробування вже придбаного рухомого майна є періодом його експлуатації не приймаються судом до уваги з огляду на те, що відповідно до зазначеного підпункту нарахування амортизації здійснюється саме протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, а не протягом строку використання (експлуатації) об'єкта.

З огляду на зазначене у суду відсутні підстави для висновку про необґрунтованість висновку відповідача щодо допущення позивачем порушення пунктів 138.4, 138.8 статті 138 Податкового Кодексу України та завищення витрат на суму амортизації: за липень 2011 на 202 347,22 грн. та за січень 2012 року на 210 710,43 грн.

Пунктами 199.1 та 199.2 статті 199 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях. Частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року.

Згідно з пунктами 199.3 та 199.4 статті 199 Податкового кодексу України розрахунок частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях подається до контролюючого органу одночасно з податковою декларацією звітного податкового періоду, в якому задекларовані такі оподатковувані та неоподатковувані операції. Платник податку за підсумками календарного року здійснює перерахунок частки використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій. У разі зняття з обліку платника податку, у тому числі за рішенням суду, перерахунок частки здійснюється виходячи з фактичних обсягів оподатковуваних та неоподатковуваних операцій, проведених з початку поточного року до дати зняття з обліку.

Відповідно до пункту 199.5 статті 199 Податкового кодексу України частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях, визначена з урахуванням норм пунктів 199.2 - 199.4 статті 199 цього Кодексу, застосовується для проведення коригування сум податку, які відносяться до податкового кредиту за операціями, зазначеними у пункті 199.1 статті 199 цього Кодексу. Результати перерахунку сум податкового кредиту відображаються у податковій декларації за останній податковий період року. У разі зняття з обліку платника податку, у тому числі за рішенням суду, коригування відображається платником податку у податковій декларації останнього податкового періоду, коли відбулося зняття з обліку.

Таким чином, якщо у звітному році подається розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за минулий рік, уточнюючий розрахунок, зокрема у випадку зміни обсягів придбання товарів/послуг, які частково використовуються в оподатковуваних та неоподатковуваних операціях за попередній рік, то платник податку повинен подати уточнюючий розрахунок (перерахунок) частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях за минулий рік, у якому перерахувати частку використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях з урахуванням даних поданого Уточнюючого розрахунку. При цьому за результатами перерахунку та зміни частки використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях, платник податків повинен відкоригувати задекларовані у звітному році податковий кредит з урахуванням нової частки шляхом подання уточнюючих розрахунків за кожен період поточного року.

Відповідно до акту № 1437/28-10-42-10/04713033 від 08.12.2014 в лютому 2013 року позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2012 (реєстраційний номер 9009615432 від 28.02.2013) та уточнюючий Розрахунок (перерахунок) частки використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами/послугами, необоротними активами між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями (Додаток 7), відповідно до яких проведено перерахунок частки використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами/послугами, необоротними активами між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями (Додаток 7) за результатами якого значення графи 10 Додатку 7 складає 55 424 543 грн. та проведено коригування задекларованої відповідної суми у графі 16.4. звітної податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2012року.

Також актом встановлено, що в подальшому, протягом 2013 року, позивачем подавались уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, в якими змінено обсяги придбання товарів/послуг, які частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково в операціях, які не є об'єктом оподаткування та/або не оподатковуються (графа 15 податкової декларації) та відповідно даним Додатку 7 до податкової декларації з податку на додану вартість зміни показників декларації (уточнюючий розрахунок) мають вплив на показники Розрахунку (перерахунку) частки використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами/послугами, необоротними активами між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями (Додаток 7) за 2012рік, зокрема на обсяги, зазначені у графі 6 Додатку 7. Згідно поданих уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість, загальний обсяг постачання за 2012 рік позивача збільшено на 336 413 012грн. (графа 2 Додатку 7) та проведено зменшення обсягів придбання, показників декларації з податку на додану вартість в частині, що включається до податкового кредиту та частині, що не включається до податкового кредиту (ряд. 15.1, ряд.16.1.2, ряд.16.1.3).

При цьому податковим органом за результатами перевірки встановлено та відображено в акті №1437/28-10-42-10/04713033 від 08.12.2014 факт того, що позивачем в податковій декларації за грудень 2012року (реєстраційний 9085292844 від 18.01.2013) здійснено перерахунок частки використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій на рівні 64,6 відс. та відповідно проведено коригування суми податкового кредиту на зменшення у розмірі 51 210 897 грн. (графа 10 Додатку 7) та задекларовано відповідну суму у графі 16.4. звітної податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2012року, водночас не проведено коригування податкового кредиту у зв'язку з перерахунком частки використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях за 2012рік по результатам поданих уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок на суму ПДВ 15 859 913 грн.

Позивач в позовній заяві зазначив про те, що подані протягом 2013 року уточнюючі розрахунки за 2012 рік безпосереднього впливу на розрахунок коригування суми податкового кредиту за результатами перерахунку частки використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами/послугами між оподатковуваними операціями не мали, водночас доказів на підтвердження зазначеного факту, як і документів на підтвердження правомірності формування податкового кредиту за грудень 2012 року у розмірі 15 859 913 грн.

З огляду на викладене у суду відсутні підстави для висновку про те, що позивачем не було допущено порушення пункту 50.1. статті 50, пунктів 198.3, статті 198 Податкового кодексу України та завищення податкового кредиту на суму 15 859 913 грн.

Згідно з пунктом 198.4 статті 198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Підпунктом 197.1.16 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України встановлено, що не є об'єктом оподаткування операції з безоплатної передачі в державну власність чи комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність об'єктів усіх форм власності, які перебувають на балансі одного платника податку і передаються на баланс іншого платника податку, якщо такі операції проводяться за рішенням Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, прийнятим у межах їх повноважень. Норми цього підпункту поширюються також на операції з безоплатної передачі об'єктів з балансу юридичної особи будь-якої форми власності на баланс іншої юридичної особи, яка перебуває в державній або комунальній власності, що проводяться за рішенням органу державної влади України або органу місцевого самоврядування, прийнятим у межах їх повноважень, та за рішенням юридичних осіб, у разі передачі основних засобів інфраструктури залізничного транспорту, незалежно від того, чи є суб'єкти операції платниками податку.

Згідно з наказом №385-Ц від 25.10.2012 «Про безоплатну передачу основних засобів» щодо передачі з балансу відокремленого підрозділу вагонне депо основних засобів на баланс ДП «Українська залізнична швидкісна компанія» - було передано обладнання та транспорт (транспортні засоби для утилізації туалетів - 5 шт., установку для заміни лобового склаголовних вагонівелектропоїздів- 2 шт, поворотний круг, аккумуляторний пристрійна комбінованом ходу) загальною вартістю (залишкова) 18 744 334,27 грн. по актах приймання передачі майна від 27.12.12. та актами приймання передачі основних засобів (ф.№ОЗ-1) від 27.12.12. По факту передачі виписано податкову накладну 12/037 від 31.12.12 на суму 18 744 334,27 грн.

Безоплатно передані основні засоби були отримані у вересні 2012 від ДП "Укрзалізничпостач" та на них виписано податкові накладні: № 768 Від 11.07.2012 на суму 4380199,21 грн. до складу податкового кредиту включено суму ПДВ - 519345,62 грн.; № 773 від 11.07.2012 на суму 6570928,45 грн. до складу податкового кредиту включено суму ПДВ - 779093,08 грн.; № 649 від 13.08.2012 на суму 4884774,07 грн. до складу податкового кредиту включено суму ПДВ - 579171,38 грн.; № 648 від 13.08.2012 на суму 1146529,51 грн. до складу податкового кредиту включено суму ПДВ - 135940,18 грн., № 790 Від 11.07.2012 на суму 2358467,17 грн. до складу податкового кредиту включено суму ПДВ - 279635,59 грн.

Позивачем зазначені факти не заперечуються.

Доказів на підтвердження факту того, що майно, яке було передано відповідно до наказу№385-Ц від 25.10.2012 було придбано позивачем з метою використання у власній господарській діяльності, а не з метою подальшої передачі ДП «Українська залізнична швидкісна компанія», як і доказів на підтвердження його безпосереднього використання у власній господарській діяльності до моменту передачі позивачем суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних доказів.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про те, що суми ПДВ в розмірі 2567801,97 грн. які попередньо були включені до складу податкового кредиту вересня 2012 року, мали бути відкориговані позивачем у грудні 2012 року до зменшення.

Згідно з підпунктом 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Пунктом 180.2 статті 180 Податкового кодексу України встановлено, що особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг.

Відповідно до підпунктів "а" та "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 186.4 статті 186 Податкового кодексу України встановлено, що місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 цієї статті.

Згідно з підпунктами "в" та "є" пункту 186.3 статті 186 Податкового кодексу України місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні, а також послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем, надання посередницьких послуг від імені та за рахунок іншої особи або від свого імені, але за рахунок іншої особи, якщо забезпечується надання покупцю послуг, перерахованих у цьому підпункті

Відповідно до пункту 187.8 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення. У випадках, передбачених статтею 191 цього Кодексу, дата виникнення податкових зобов'язань визначається з урахуванням положень статті 191 цього Кодексу. Датою виникнення податкових зобов'язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

Пунктом 190.2 статті 190 Податкового кодексу України встановлено, що для послуг, які постачаються нерезидентами на митній території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких послуг з урахуванням податків та зборів, за винятком податку на додану вартість, що включаються до ціни постачання відповідно до законодавства. Визначена вартість перераховується в національну валюту за валютним (обмінним) курсом Національного банку України на дату виникнення податкових зобов'язань. У разі отримання послуг від нерезидентів без їх оплати база оподаткування визначається, виходячи із звичайних цін на такі послуги без урахування податку.

Актом № 1437/28-10-42-10/04713033 від 08.12.2014 встановлено, що між Укрзалізницею, ДП «Донецька залізниця», ДП «Придніпровська залізниця», Південною залізницею, ДТГО «Південно-західна залізниця», Одеською залізницею, ДТГО «Львівська залізниця» та Скваір Кепітл Лімітед (Squire Capital Lmited) - юридичною особою, що зареєстрована та здійснює свою діяльність відповідно до законодавства Республіки Кіпр, Нікосія, було укладено угоду стосовно надання консультацій щодо певної зовнішньої кредитної заборгованості пов'язаних осіб Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниця) №296/09-ЦЮ від 30.10.2009 для підтвердження умов залучення SCL, діяти як фінансового радника Компанії та пов'язаних осіб у зв'язку із наданням консультацій стосовно зобов'язань за зовнішніми борговими зобов'язаннями пов'язаних осіб.

Відповідно до статті 2 зазначеної угоди, копія якої наявна в матеріалах справи, «Роль, обов'язки та відповідальність SCL»: визначати та надавати консультації щодо необхідних та варіантів, доступних для компанії та пов'язаних осіб щодо певних її зовнішніх боргових зобов'язань та будь-якого рефінансування боргу, а також надавати рекомендацій компанії та Міністерству фінансів України стосовно цього; допомагати Компанії та пов'язаним особам у підготовці, структуризації, обговоренні та реалізації обраного підходу до реструктуризації або рефінансування боргу, включаючи, без обмежень, надавати будь-які інші консультаційні послуги в сфері фінансів, які можуть бути час від часу запитуватись компанією та пов'язаними особами у письмовому вигляді у зв'язку з рефінансуванням та/або реструктуризацією їх боргу.

Пунктом 3 «Винагорода» угоди №296/09-ЦЮ від 30.10.2009 передбачено: відшкодування витрат, гонорар за успішне виконання, інші гонорари, інші умови.

На виконання умов договору складено та підписано сторонами акт виконаних робіт від 06.06.2011 відповідно до якого загальна вартість послуг з реструктуризації боргових зобов'язань пов'язаних осіб Укрзалізниці, наданих компанією Squire Capital Lmited - гонорар за успішне виконання дорівнює 5 205 000 дол. США і розподіляється за пов'язаними особами Укрзалізниці, в т.ч. ДТГО «Південно-західна залізниця» - 2 689 105 дол. США.

Згідно платіжного доручення № 24 від 23.06.2011 ДТГО «Південно-західна залізниця» перераховано на рахунок Squire Capital Lmited (Кіпр) 2 689 105 дол. США (21 441 579 грн.) Курс НБУ долара США станом на 06.06.2011 складав: 7,9735 грн.

Водночас актом №1437/28-10-42-10/04713033 від 08.12.2014 встановлено, що між Укрзалізницею, ДП «Донецька залізниця», ДП «Придніпровська залізниця», Південною залізницею, ДТГО «Південно-західна залізниця», Одеською залізницею, ДТГО «Львівська залізниця» та Скваір Кепітл Лімітед (Squire Capital Lmited) укладено Угода про врегулювання претензій від 30.08.2011 №131/2011-ЦЮ, відповідно до підпункту 2.1.2 пункту 2.1, у тому числі позивач, погоджується сплатити компанії Скваір Кепітал Лімітед наступну суму, що складає 880 000 дол. США (яка складає сальдо непогашеної суми гонорару за успішне виконання, нетто-сума без будь-яких податків і зборів), у вільних грошових коштах не пізніше закінчення її діяльності в Україні 16.11.2012.

При цьому в акті зазначається про те, що на запит від 05.11.2014, наданий в ході проведення перевірки щодо причин залучення компанії Squire Capital Lmited для виконання послуг щодо реструктуризації боргових зобов'язань перед іншою юридичною особою (Barclays Capital місце реєстрації: Великобританія) та причин виникнення «спору щодо сплати гонорару за успішне виконання», в результаті якого була укладена Угода про врегулювання претензій № 131/2011-ЦЮ від 30.08.2011 надано пояснення в.о. заступника начальника залізниці з економічних питань Погребного О.І., а саме лист №НЗЕ-5/2088 від 10.11.2014, в якому зазначено, що «дане питання не належить до компетенції перевіряючих».

Відповідно до акту виконаних робіт від 21.11.2012 підтверджується вартість послуг (гонорар за успішне виконання) наданих компанією Squire Capital Lmited пов'язаним особам Укрзалізниці у розмірі 880 000 дол. США, в т.ч. ДТГО «Південно-західна залізниця» - 484 000 дол. США. (3 868 612 грн.) та згідно платіжного доручення № 27 від 30.11.2012 ДТГО «Південно-західна залізниця» перераховано на рахунок Squire Capital Lmited (Кіпр) 484 000 дол. США. Призначення переказу: оплата по договору №296/09-ЦЮ від 30.10.2009 та № 131/2011-ЦЮ від 30.08.2011.

Також актом № 1437/28-10-42-10/04713033 від 08.12.2014 встановлено, що між Linklaters LLP (м. Лондон) та Державною адміністрацією залізничного транспорту України (Укрзалізниця), Укрзалізницею, ДП «Донецька залізниця», ДП «Придніпровська залізниця», Південна залізниця, ДТГО «Південно-західна залізниця», Одеська залізниця, ДТГО «Львівська залізниця» укладено договір про надання юридичних послуг №207/2010-ЦЮ від 28.07.2010, відповідно до якого Linklaters LLP має надавати сторонам юридичні послуги та консультації, в тому числі щодо тлумачення та застосування права Англії (усне та письмове консультування з юридичних питань, складання проектів необхідних документів, участі у переговорах з кредиторами, тощо) щодо строкового кредитного договору на суму 550 000 000 дол. США від 06.08.2007р., укладеного з банком Barclays Capital, зобов'язується залучати юристів відповідного рангу та з відповідним досвідом для надання ефективним чином будь-яких юридичних послуг, що мають надаватись за цим договором, та регулярно інформувати шляхом надання письмових та/чи усних звітів стосовно статусу справ, у яких діє Linklaters.

Відповідно до пунктів 5.1 та 5.3 зазначеного договору Linklaters надсилає кожній стороні окремі рахунки стосовно послуг, наданих за цим договором та будь-який податок на додану вартість або подібні податки, що нараховуються на суму рахунків Linklaters компенсуються за рахунок сторін.

Оплата за вказаним договором позивачем була здійснена відповідно до рахунку від 07.07.2011 на суму 38 338,83 Євро платіжним дорученням в іноземній валюті №36 від 28.11.2011 на суму 38 338,83 Євро, а на підтвердження факту виконання робіт складено акт дол. виконаних робіт з надання юридичних послуг від 16.09.2011 на суму 38 338,83 Євро (421 408 грн.), курс НБУ -10,99167 грн.

Враховуючи те, що відповідач зареєстрований як суб'єкт господарювання на митній території України та відповідно до умов зазначених договорів є отримувачем послуг, які постачають нерезиденти податковий орган дійшов висновку про те, що постачання послуг по вказаним договорам є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, огляду на що позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 5 146 320 грн.

Наявними в матеріалах справи документами відповідні висновки відповідача спростовані не було, з огляду на що у суду відсутні підстави для висновку про необґрунтованість висновку відповідача щодо допущення позивачем заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 5 146 320 грн.

Щодо податкових повідомлень - рішень №0003234201 від 19.12.2014, №0003214201 від 19.12.2014, №0003224201 від 19.12.2014, №0003194201 від 19.12.2014, №0003254201 від 19.12.2014, №0003274201 від 19.12.2014, №0003294201 від 19.12.2014, №0003304201 від 19.12.2014, №0003314201 від 19.12.2014 суд зазначає наступне.

Пунктом 269.1 статті 269 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Статтею 270 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Згідно з пунктом 271.1 статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до статті 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

Підпунктом 276.3.3 пункту 276.3 статті 276 Податкового кодексу України встановлено, що податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів) на територіях та об'єктах історико-культурного призначення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів, справляється у розмірі, обчисленому відповідно до статей 274 і 275 цього Кодексу із застосуванням таких коефіцієнтів: місцевого значення - 1,5.

Відповідно до акту № 1437/28-10-42-10/04713033 від 08.12.2014 при проведені перевірки встановлено, що згідно даних Державного земельного кадастру земельні ділянки у Солом'янському районі віднесені до територій історико-культурного призначення, а саме: м. Київ, Солом'янський район, площа Вокзальна,1 (кадастровий номер 72:440:0094); м. Київ, Солом'янський район, площа Вокзальна, 1 (кадастровий номер 72:440:0004); м. Київ, Солом'янський район, площа Вокзальна, 1 (кадастровий номер 72:440:0005); м. Київ, Солом'янський район, площа Вокзальна (кадастровий номер 72:440:095); м. Київ, Солом'янський район, площа Вокзальна, 1 (кадастровий номер 72:440:013); м. Київ, Солом'янський район, площа Вокзальна, 1 (кадастровий номер 72:440:092); м. Київ, Солом'янський район, площа Вокзальна, 1 (кадастровий номер 72:440:093); м. Київ, Солом'янський район, площа Вокзальна, 1 (кадастровий номер 72:031:120); м. Київ, Солом'янський район, вул. Івана Федорова,32 (кадастровий номер 72:441:027); м. Київ, Солом'янський район, вул. Івана Федорова,32 (кадастровий номер 72:441:026); м. Київ, Солом'янський район, вул. Івана Федорова,32 (кадастровий номер 72:441:028); м. Київ, Солом'янський район, вул. Івана Федорова,32 (кадастровий номер 72:443:007).

Відповідно до листів Головного управління охорони культурної спадщини № 066/09-557 від 06.03.2014 та № 066/09-936 від 24.04.2014, яким було надано відповідь на листи МГУ Міндоходів - ЦО з обслуговування ВП №927/9/28-10-42-1-54 від 28.03.2014 та № 123/9/42-154 від 17.01.2014 щодо визначення статусу територій під земельними ділянками, наданими в користування ДТГО «Південно - Західна залізниця» зазначені земельні ділянки у Солом'янському районі м. Києва знаходяться на території пам'ятки археології місцевого значення.

Також при проведені перевірки встановлено, що згідно даних Державного земельного кадастру земельні ділянки Шевченківського району №76:013:002 (вул. Лисенка, 6) та №76:046:018 (вул. Комінтерну, 7/9) віднесені до територій історико-культурного призначення.

Відповідно до листів Управління культурної спадщини КМДА №006/09-825 від 07.04.2014, №3066/09-556 від 06.03.2014 та №221206/35 віл 27.05.2011 земельна ділянка по вулиці вул. Лисенка, 6 занесена до Переліку пам'яток місцевого значення; земельна ділянка по вул. Комінтерну, 7/9 відноситься до категорії земель історико-культурного призначення місцевого значення.

Таким чином при обчисленні податкових зобов'язань земельного податку за вказані земельні ділянки в Солом'янському та Шевченківському районах міста Києва позивач мав застосувати 1,5 від їх нормативної грошової оцінки

Позивачем факт того, що щодо зазначених земельних ділянок ним було застосовано коефіцієнт 1 не заперечується. Посилання позивача на те, що віднесення відповідних земель до територій історико-культурного призначення було враховано при визначення їх нормативно грошової оцінки не приймаються судом до уваги з огляду на те, що положеннями чинного законодавства чітко встановлено при обчисленні податкових зобов'язань земельного податку застосування коефіцієнту 1,5 щодо земель історико-культурного призначення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів.

Пунктом 286.4 статті 286 Податкового кодексу України встановлено, що

Рішенням Київської Міської Ради №302/5114 від 02.12.2010 «Про надання земельних ділянок Державному територіальному - галузевому об'єднанню «Південно-Західна залізниця» для будівництва залізнично-автомобільного мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві (з підходами) на залізничній дільниці Київ-Московський -Дарниця (правий берег р. Дніпро) у Голосіївському та Печерському районах м. Києва.» підприємству виділено в постійне користування земельні ділянки загальною площею 60,49га для будівництва залізнично-автомобільного мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві (з підходами) на залізничній дільниці Київ-Московський -Дарниця в межах Голосіївського та Печерського районів м. Києва.

Відповідно до пункту 7.2 зазначеного рішення підприємством отримано витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок від 28.12.2011 за № 430, №;431, №432, №433, № 434, №435 (кадастровий номер яких: 82:084:044, 82:415:043, 82:416:019, 82:419:035, 82:418:036).

Ати на право постійного користування земельними ділянками за кадастровими номерами 82:084:044, 82:415:043, 82:416:019, 82:419:035, 82:418:036 серія/номер ЯЯ 389664 та ЯЯ382691 були отримані позивачем 28.12.2012.

За період з 28.12.2011 по 28.12.2012 земельний податок за земельні ділянки за кадастровими номерами 82:084:044, 82:415:043, 82:416:019, 82:419:035, 82:418:036 позивачем не нараховувався та не сплачувався.

Зазначені факти сторонами не заперечуються.

Доказів на підтвердження факту того, що земельні ділянки за кадастровими номерами 82:084:044, 82:415:043, 82:416:019, 82:419:035, 82:418:036 до моменту отримання актів на право постійного користування земельними ділянками позивачем не використовувались останнім суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних доказів.

Таким чином у суду відсутні докази на підтвердження того, що земельні ділянки за кадастровими номерами 82:084:044, 82:415:043, 82:416:019, 82:419:035, 82:418:036 в період з 28.12.2011 по 28.12.2012 не перебували в користування позивача.

Пунктом 284.1 статті 284 Податкового кодексу України встановлено, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, міські, селищні та сільські ради можуть встановлювати пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території: часткове звільнення на певний строк, зменшення суми земельного податку лише за рахунок коштів, що зараховуються до відповідних місцевих бюджетів. Органи місцевого самоврядування до 1 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки дані стосовно наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам. Нові зміни щодо зазначеної інформації надаються до 1 числа першого місяця кварталу, що настає за звітним кварталом, у якому відбулися зазначені зміни.

Відповідно до акту № 1437/28-10-42-10/04713033 від 08.12.2014 при проведені перевірки встановлено, що протягом перевіряємого періоду позивач та його структурні підрозділи користувались пільгою по земельному податку, наданою рішенням Київської Міської Ради №158/5545 від 28.04.2011 «Про внесення змін до рішення Київради від 30.12.2010 №573/5385 «Про бюджет міста Києва на 2011 рік» в розмірі 99,0% на 2011 рік - на технічне обслуговування рухомого складу, на ремонти основних фондів, на компенсацію проїзду пільгових категорій громадян, по проекту "Міська електричка" та на погашення боргів, які виникли у комунального підприємства "Київпастранс". Рішенням Київської Міської Ради№200/7537 від 15.03.2012 «Про внесення змін до Рішення Київради від 29.12.2011 №1100/7336 «Про бюджет міста Києва на 2012 рік» надано пільгу по земельному податку в розмірі 99,0% на 2012 рік - на погашення заборгованості КП «Київпастранс», пов'язані з забезпеченням функціонування проекту "Міська електричка". Відокремлені структурні підрозділи ДТГО "Південно - західна залізниця" в даному рішенні (додатку №13 до рішення у редакції, затвердженій рішенням Київської міської ради від 15.03.2012року №200/7537) відсутні.

Згідно з пунктом 2 протоколу №5/106 від 14.03.2012 засідання постійної комісії Київської міської ради з питань бюджету та соціально - економічного розвитку копія якого додана до листа №08/280-1080 від 21.11.2014, яким надано відповідь на запит податкового органу №3891/9/28-10-42-2-17 від 10.11.2014 щодо правильності застосування та надання пільги по платі за землю на 2012 рік, запропоновано виділити кошти на погашення заборгованості КП «Київпастранс», пов'язані з забезпеченням функціонування проекту "Міська електричка", надавши пільгу по платі за землю ДТГО "Південно - західна залізниця".

З аналізу зазначеного протоколу та додатку № 13 "Перелік підприємств і організацій, яким надаються пільги по сплаті земельного податку на 2012 рік" до рішення Київради №1100/7336 від 29.12.2011 у випадку надання відповідних пільг не тільки основному підприємству, а й його структурним підрозділам, у тому числі без права юридичної особи, про е безпосередньо зазначено в переліку.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що позивачем не заперечується факт того, що пільгою наданою по земельному податку користувались також його структурні підрозділи, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновку відповідача щодо допущення позивачем порушення пункту 284.1 статті 284 Податкового кодексу України.

Відповідно до акту № 1437/28-10-42-10/04713033 від 08.12.2014 при проведені перевірки встановлено методологічну помилку, а саме в декларацію по платі за земельні ділянки державної та комунальної власності по Дарницькому району за 2012 рік двічі включено обрахований податок по ділянці (кадастровий номер 63:702:005) в сумі 3165,46 грн.

Позивач посилається на те, що зазначена помилка була виправлена шляхом подання уточнюючої декларації, водночас доказів на підтвердження відповідного факту суду не надає у той час, як відповідачем відповідний факт заперечується.

Таки чином у суду відсутні докази на підтвердження факту виправлення позивачем методологічної помилки, яка призвела до завищення податкових зобов'язань з земельного податку на 3165,46 грн.

Пунктом 276.5 статті 276 Податкового кодексу України встановлено, що у разі надання в оренду земельних ділянок (в межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, у тому числі зазначеними у пунктах 276.1 та 276.4 цієї статті, іншим суб'єктам, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється відповідно до статті 274 цього Кодексу від нормативної грошової оцінки, визначеної з урахуванням застосування відповідного коефіцієнта функціонального використання цих площ залежно від виду економічної діяльності орендаря, та статті 275 цього Кодексу.

Пунктами 2.2 та 2.3 розділу 2 Порядку визначення нормативної грошової оцінки земельних ділянок у місті Києві затвердженого рішенням київської міської ради № 43/1877 від 26.07.2007 встановлено, що при змішаному використанні земельної ділянки її нормативна грошова оцінка визначається як сума нормативних грошових оцінок частин земельної ділянки, що припадає на певне функціональне використання цих частин. При цьому розмір частин земельної ділянки певного функціонального використання визначається пропорційно до частин площі будівель чи споруд, які розташовані на земельній ділянці. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, на яких розміщені будівлі і споруди, які повністю або частково передаються в оренду, крім випадків, передбачених у п. 2.4, обчислюється пропорційно площам цих будівель і споруд (їх частин), що надаються в оренду, із застосуванням коефіцієнта на функціональне використання земельної ділянки (її частини) Кф = 2,50 (землі комерційного використання) незалежно від виробничо-економічної діяльності орендаря будівель або їх частин.

Актом № 1437/28-10-42-10/04713033 від 08.12.2014, встановлено, що відповідно до податкової декларації з плати за землю за 2011 рік та 2012 рік та даних Державного земельного кадастру підприємством відображено податок за землю по земельній ділянці, яка знаходиться за адресою м. Київ, вул. Константинівська, 2а (кадастровий номер 78:143:001), двома рядками та при нарахуванні податку за землю по обох рядках підприємство враховують нормативну грошову оцінку земельної ділянки, як за землі залізничного транспорту, при цьому згідно даних Державного земельного кадастру частка землі ДТГО «Південна Західна залізниця» передано в користування ПП "Транспортно-експедиційне підприємство "Петрівка" (код 016464931).

Позивачем факт того, що частин земельної ділянки кадастровий номер 78:143:001 передана в оренду ПП "Транспортно-експедиційне підприємство "Петрівка" не заперечується, водночас він зазначає про те, що розрахунок за користування земельною ділянкою було проведено без застосування відсотку від земельного податку для земель залізниці та без застосування пільг.

Зазначені посилання позивача не приймаються судом, як належне обґрунтування відсутності факту допущення порушення пункту 276.5 статті 276 Податкового Кодексу України та пунктів 2.2 та 2.3 розділу 2 Порядку визначення нормативної грошової оцінки земельних ділянок у місті Києві затвердженого рішенням Київської міської ради № 43/1877 від 26.07.2007 з огляду на те, що, як вбачається з наявних в матеріалах справи документів до частки землі, що була передана в користування ПП "Транспортно-експедиційне підприємство "Петрівка" була застосована нормативна грошова оцінка земельної ділянки, як за землі залізничного транспорту.

В частині податкового повідомлення - рішення № 0003284201 від 19.12.2014 суд зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Статтею 171 Податкового кодексу України встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.

Пунктом 51.1 статті 51 Податкового кодексу України встановлено, що податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку контролюючому органу за місцем свого обліку.

Підпунктами "а", "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України встановлено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Згідно з підпунктами 168.1.1 та 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Підпунктом 168.1.3 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України встановлено, що

Відповідно до підпункту 168.4.4 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.

Актом № 1437/28-10-42-10/04713033 від 08.12.2014 встановлено, що відповідно банківських виписок АБ «Експрес-Банк» позивач платіжним дорученням від 21.06.2012р. №4369 від 21.06.2012 перерахував безповоротну фінансову допомогу в сумі 960700,00грн. ОСОБА_13

Згідно Довідки служби кадрової та соціальної політики ДТГО «Південно-Західна залізниця» №НОК - 7/969 від 20.11.2014, виданої начальником відділу кадрів служби кадрової та соціальної політики Т.М. Тарасовою та копії довідки відокремленого підрозділу будівельно-монтажного поїзду №84 від 24.11.2014, виданої ОСОБА_13, остання з жовтня 1992 року працює в ДТГО «Південно-Західній залізниці», а саме на ДТГО Козятинська дистанція електропостачання «Південно-Західна залізниця» та з 04.05.2012 займає посаду головного бухгалтера відокремлено підрозділу Будівельно-монтажного поїзда №392 ДТГО «Південно-Західна залізниця».

Таким чином позивач є податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб з виплати безповоротної фінансової допомоги ОСОБА_13.

Актом № 1437/28-10-42-10/04713033 від 08.12.2014 встановлено, що відповідно наданих до перевірки документів -Довідки фінансово-економічної служби ДТГО «Південно-Західна залізниця» та бухгалтерського обліку ДТГО «Південно-Західна залізниця» за червень 2012 обліку відбулося відображення безповоротної фінансової допомоги наданої ОСОБА_13 за рахунок частини чистого прибутку, спрямованого на інші цілі та невикористаного у минулі роки згідно платіжного доручення № 4369 від 21.06.2012, а саме : Дт.4740- «інші витрати і платежі», Кт.-6856- «розрахунок за іншими операціями» в сумі 960 700,00грн., Дт.4430 «прибуток використаний в звітному періоді», Кт.4740 «інші витрати і платежі» в сумі 960 700,00грн., Дт.6856 «розрахунок за іншими операціями», Кт.3111»поточний рахунок» в сумі 960 700,00грн.

Факт того, що з наданої безповоротної фінансової допомоги, під час виплати доходу у розмірі 960700,00грн ОСОБА_13, не позивачем було нараховано та перераховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 163319,00грн. останнім не заперечується.

Посилання позивача на факт того, що ОСОБА_13 самостійно сплати податок на доходи фізичних осіб у розмірі 163 104,40 грн. платіжним дорученням № 95 від 21.06.2012 , як на обґрунтування відсутності факт допущення порушення вимог чинного законодавства при виплаті ОСОБА_13 безповоротної фінансової допомогу в сумі 960700,00грн., не приймаються судом до уваги з огляду на те, що положеннями чинного законодавства чітко покладено обов'язок щодо нарахування та сплати податку на прибуток фізичних осіб на податкового агента, а не безпосередньо на платника податків.

Необґрунтованість посилань відповідача на факт того, що безповоротна фінансова допомога в сумі 960700,00грн. виплачена ОСОБА_13 не підлягає оподаткування зумовлюється тим, що відповідна допомога не відповідає вимогам визначеним статтею 170 Податкового кодексу щодо благодійної допомоги, яка не підлягає оподаткуванню.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення - рішення № 0003284201 від 19.12.2014.

Щодо податкового повідомлення - рішення № 0003324201 від 19.12.2014 суд зазначає наступне.

Відповідно до абзаців четвертого та дев'ятнадцятого частини першої статті 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця, книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах доходів і зборів книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Пунктом 1.2 розділу 1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2015 за № 40/10320 визначено, що оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідно до пункту 2.6 розділу 2 зазначеного Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Підприємствам, яким Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Згідно з пунктами 4.1 та 4.2 розділу 4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2015 за № 40/10320 з метою забезпечення здійснення розрахунків готівкою підприємства повинні мати касу, а їх керівники мають забезпечити належне облаштування цієї каси та надійне зберігання готівкових коштів у ній. Якщо з вини керівників не були створені належні умови для забезпечення схоронності коштів під час їх зберігання і транспортування, то вони несуть за це відповідальність у встановленому законодавством України порядку. Усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі (додаток 5).

Відповідно до абзацу 3 частини першої статті 1 Указу президента України № 436/95 від 12.06.1995 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" установлено що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Таким чином, у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є сукупність дій з фіксації повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних розрахункової книги) та відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій. При цьому невідображення готівки у книзі обліку розрахункових операцій після їх проведення із застосуванням РРО є порушенням порядку оприбуткування готівки, відповідальність за яке встановлена Указом президента України № 436/95 від 12.06.1995 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки".

Відповідна позиція викладена в ухвалі Верховного суду України №21-439а12 та № 21-76а13 від 02.04.2014.

Частиною першою статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Відповідно до акту № 1437/28-10-42-10/04713033 від 08.12.2014 перевіркою встановлено факти повного не оприбуткування, а також факти неповного та несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книгах обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО на загальну суму 99 353,17 грн., а саме:

- готівкові кошти, які надійшли 30.04.2012 в сумі 106,05 грн. на підставі фіскального звітного чеку № 0531 від 30.04.2012 не оприбутковано в КОРО №2665006427р/1;

- готівкові кошти, які надійшли 31.12.2011 в сумі 42,50 грн. на підставі фіскального звітного чеку № 0410 від 31.12.2011 не оприбутковано в КОРО №2665006427р/1;

- готівкові кошти, які надійшли 03.07.2012 в сумі 519,95 грн. на підставі фіскального звітного чеку № 2044 від 03.07.2012 р. не оприбутковано в КОРО №2665007320р/2;

- готівкові кошти, які надійшли 14.12.2012 в сумі 3470,95 грн. на підставі фіскального звітного чеку № 1027 від 14.12.2012 не оприбутковано в КОРО №2665009174р/2;

- готівкові кошти, які надійшли 21.02.2012 в сумі 1958,01 грн. на підставі фіскального звітного чеку № 1086 від 21.02.2012 не оприбутковано в КОРО №2665008407р/2;

- готівкові кошти, які надійшли 05.01.2012 в сумі 700,10 грн. на підставі фіскального звітного чеку № 0996 від 05.01.2012 не оприбутковано в КОРО №2665008407р/2;

- готівкові кошти, які надійшли 18.08.2012 в сумі 561,28 грн. на підставі фіскального звітного чеку № 1342 від 18.08.2012 оприбутковано в КОРО №2665007318р/3 після 19.08.2012, тобто несвоєчасно оприбутковано;

- готівкові кошти, які надійшли 13.02.2012 в сумі 587,47 грн. на підставі фіскального звітного чеку № 0816 від 13.02.2012 не оприбутковано в КОРО №2665006425р/1;

- готівкові кошти, які надійшли 18.07.2012 в сумі 67,50 грн. на підставі фіскального звітного чеку № 0989 від 18.07.2012 не оприбутковано в КОРО №2665006425р/2;

- готівкові кошти, які надійшли 04.08.2012 в сумі 203,05 грн. на підставі фіскального звітного чеку № 0405 від 04.08.2012 не оприбутковано в КОРО №2665007494р/1;

- готівкові кошти, які надійшли 26.05.2012 в сумі 373,24 грн. на підставі фіскального звітного чеку № 68 від 26.05.2012 оприбутковано в КОРО №2665006432р/1 після 29.05.2012, тобто несвоєчасно оприбутковано;

- готівкові кошти, які надійшли 27.05.2012 в сумі 416,39 грн. на підставі фіскального звітного чеку № 69 від 27.05.2012 оприбутковано в КОРО №2665006432р/1 після 29.05.2012, тобто несвоєчасно оприбутковано;

-- готівкові кошти, які надійшли 12.05.2012 в сумі 510,05 грн. на підставі фіскального звітного чеку № 0553 від 12.05.2012 не оприбутковано в КОРО №2665010885р/1;

- готівкові кошти, які надійшли 25.03.2012 в сумі 442,41 грн. на підставі фіскального звітного чеку № 537 від 25.03.2012 оприбутковано в КОРО №2665010883р/1 після 03.04.2012, тобто несвоєчасно оприбутковано;

- готівкові кошти, які надійшли 04.07.2012 в сумі 391,31 грн. на підставі фіскального звітного чеку № 547 від 04.07.2012 оприбутковано в КОРО №2665009608р/1 після 05.07.2012, тобто несвоєчасно оприбутковано;

- готівкові кошти, які надійшли 20.03.2012 в сумі 693,75 грн. на підставі фіскального звітного чеку № 464 від 20.03.2012 не оприбутковано в КОРО №2665009608р/1;

- готівкові кошти, які надійшли 17.12.2011 в сумі 666,94 грн. на підставі фіскального звітного чеку № 415 від 17.12.2011 не оприбутковано в КОРО №2665009608р/1;

- готівкові кошти, які надійшли 16.07.2012 в сумі 851,84 грн. на підставі фіскального звітного чеку № 1272 від 16.07.2011 не оприбутковано в КОРО №2665010896р/1;

- готівкові кошти, які надійшли 09.01.2012 в сумі 618,36 грн. на підставі фіскального звітного чеку № 1157 від 09.01.2012 оприбутковано в КОРО №2665010896р/1 після 10.01.2012, тобто несвоєчасно оприбутковано;

- готівкові кошти, які надійшли 26.12.2011 в сумі 183,29 грн. на підставі фіскального звітного чеку № 869 від 26.12.2011 оприбутковано в КОРО №2665006355р/1 після 27.12.2011, тобто несвоєчасно оприбутковано;

- готівкові кошти, які надійшли 29.12.2011 в сумі 324,08 грн. на підставі фіскального звітного чеку № 873 від 29.12.2011 оприбутковано в КОРО №2665006355р/1 після 31.12.2011, тобто несвоєчасно оприбутковано;

- готівкові кошти, які надійшли 01.04.2012 в сумі 3586,02 грн. на підставі фіскального звітного чеку № 0885 від 01.04.2012 оприбутковано в КОРО №2665007311р/1 після 02.04.2012, тобто несвоєчасно оприбутковано;

- готівкові кошти, які надійшли 26.03.2012 в сумі 885,77 грн. на підставі фіскального звітного чеку № 562 від 26.03.2012 не оприбутковано в КОРО №2665011747р/1;

- готівкові кошти, які надійшли 30.03.2012 в сумі 727,88 грн. на підставі фіскального звітного чеку № 566 від 30.03.2012 не оприбутковано в КОРО №2665011747р/1;

- готівкові кошти, які надійшли 28.09.2012 в сумі 65,21 грн. на підставі фіскального звітного чеку № 549 від 28.09.2012 оприбутковано в КОРО №2665011746р/1 після 01.10.2012, тобто несвоєчасно оприбутковано;

- готівкові кошти, які надійшли 12.06.2012 в сумі 841,48 грн. на підставі фіскального звітного чеку № 40 від 12.06.2012 оприбутковано в КОРО №2665016243р/1 після 14.06.2012, тобто несвоєчасно оприбутковано;

- готівкові кошти, які надійшли 16.03.2012 в сумі 625,86 грн. на підставі фіскального звітного чеку № 652 від 16.03.2012 не оприбутковано в КОРО №2665008957р/1;

- готівкові кошти, які надійшли 03.05.2012 в сумі 376,56 грн. на підставі фіскального звітного чеку № 668 від 03.05.2012 не оприбутковано в КОРО №2665008955р/1;

- готівкові кошти, які надійшли 16.11.2012 в сумі 471,17 грн. на підставі фіскального звітного чеку № 684 від 16.11.2012 не оприбутковано в КОРО №2665010882р/1;

- готівкові кошти, які надійшли 10.04.2012 в сумі 516,15 грн. на підставі фіскального звітного чеку № 561 від 10.04.2012 не оприбутковано в КОРО №2665010882р/1

- готівкові кошти, які надійшли 17.02.2012 в сумі 569,80 грн. на підставі фіскального звітного чеку № 513 від 17.02.2012 не оприбутковано в КОРО №2665010882р/1;

- готівкові кошти, які надійшли 14.09.2012 в сумі 83,54 грн. на підставі фіскального звітного чеку № 550 від 14.09.2012 оприбутковано в КОРО №2665009607р/1 після 17.09.2012, тобто несвоєчасно оприбутковано;

- готівкові кошти, які надійшли 09.08.2012 в сумі 380,57 грн. на підставі фіскального звітного чеку № 319 від 09.08.2012 не оприбутковано в КОРО №2665010881р/1;

- готівкові кошти, які надійшли 12.07.2012 в сумі 653,35 грн. на підставі фіскального звітного чеку № 000669 від 12.07.2012 не оприбутковано в КОРО №2665009609р/1;

- готівкові кошти, які надійшли 25.06.2012 в сумі 758,29 грн. на підставі фіскального звітного чеку № 1970 від 25.06.2012 оприбутковано 26.06.2012 в КОРО № 2665007342р/1, тобто несвоєчасно оприбутковано;

- готівкові кошти, які надійшли 01.12.2011 в сумі 1718,63 грн. на підставі фіскального звітного чеку № 2843 від 01.12.2011 не оприбутковано в КОРО № 2665008088р/1;

- готівкові кошти, які надійшли 11.06.2012 в сумі 461,48 грн. на підставі фіскального звітного чеку № 0276 від 11.06.2012 не оприбутковано в КОРО № 2665008088р/2;

- готівкові кошти, які надійшли 28.03.2012 в сумі 207,03 грн. на підставі фіскального звітного чеку № 2091 від 28.03.2012 не оприбутковано в КОРО № 2665006431р/1;

- готівкові кошти, які надійшли 22.10.2012 в сумі 98,53 грн. на підставі фіскального звітного чеку № 2290 від 22.03.2012 не оприбутковано в КОРО № 2665006431р/2;

- готівкові кошти, які надійшли 22.04.2012 в сумі 44,02 грн. на підставі фіскального звітного чеку № 000911 від 22.04.2012 не оприбутковано в КОРО № 2665007483р/1;

- готівкові кошти, які надійшли 29.11.2012 в сумі 306,51 грн. на підставі фіскального звітного чеку № 1095 від 29.11.2012 оприбутковано в КОРО № 2665010183р/1 в сумі 30 грн.;

- готівкові кошти, які надійшли 16.06.2012 в сумі 263,32 грн. на підставі фіскального звітного чеку № 000744 від 16.06.2012 оприбутковано в КОРО № 2665008957р/1 після 17.06.2012, тобто несвоєчасно оприбутковано;

- готівкові кошти, які надійшли 26.07.2012 в сумі 323,05 грн. на підставі фіскального звітного чеку № 1278 від 26.07.2012 оприбутковано в КОРО № 2665008953р/1 після 31.07.2012, тобто несвоєчасно оприбутковано;

- готівкові кошти, які надійшли 06.12.2012 в сумі 175,33 грн. на підставі фіскального звітного чеку № 1367 від 06.12.2012 оприбутковано в КОРО № 2665008953р/1 після 07.12.2012, тобто несвоєчасно оприбутковано;

- готівкові кошти, які надійшли 22.06.2012 в сумі 596,57 грн. на підставі фіскального звітного чеку № 306 від 22.06.2012 оприбутковано в КОРО № 2665010898р/1 після 24.06.2012, тобто несвоєчасно оприбутковано.

На підтвердження зазначених фактів відповідачем суду надано опії витягів з відповідних КОРО, у той час я к позивачем доказів на спростування зазначених фактів суду надано не було

З огляду на викладене, а також враховуючи позицію Верховного суду України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення - рішення № 0003324201 від 19.12.2014.

Щодо податкових повідомлень - рішень № 0003264201 від 19.12.2014 та № 0003244201 від 19.12.2014 суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 13.1 статті 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Пунктом 1.10 статті 1 зазначеного Закону встановлено, що проценти - доход, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До процентів включаються: платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит; платіж за використання коштів, залучених у депозит; платіж за придбання товарів у розстрочку. Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості або фіксованих сум. У разі коли залучення коштів здійснюється шляхом продажу облігацій, казначейських зобов'язань або ощадних (депозитних) сертифікатів, емітованих позичальником, сума процентів визначається шляхом нарахування відсотків на номінал такого цінного паперу, виплати фіксованої премії чи виграшу або шляхом визначення різниці між ціною розміщення та ціною погашення такого цінного паперу (сума дисконту).

Згідно з пунктом 13.2 статті 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Відповідно до пункту 4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 470 від 06.05.2001 підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір.

Згідно з підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді, зокрема, процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України;

Відповідно до пункту 160.1 статті 160 Податкового кодексу України будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються, у тому числі, проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Підпунктом 14.1.206. п.14.1 ст. 160 Податкового кодексу України проценти - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна.

Відповідно до абзацу 2 пункту 103.3 статті 103 Податкового кодексу України бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.

Пунктом 160.2 статті 160 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні виплат на користь нерезидента з джерелом походження з України утримується податок з таких доходів зазначених в п.160.1 ст.160 ПКУ за ставкою в розмірі 15 % їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положенням міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати.

Державною адміністрацією залізничного транспорту України (Укрзалізниця) було укладено строковий кредитний договір №1048/07-ЦЮ від 06.08.2007 із додатковими змінами, внесеними договорами № 215/09-ЦЮ від 06.08.2009 про надання кредитної лінії на загальну суму 550 000 000,0 доларів США, в тому числі індивідуальний ліміт Південно - Західної залізниці складає 285 200 000,0 доларів США. Вказаний договір було укладено між: Державною адміністрацією залізничного транспорту України (Укрзалізниця) в якості Компанії; Пов'язаними підприємствами Компанії в якості позичальників; Пов'язаними підприємствами Компанії в якості поручителів; Барклейз Кепітал в якості Призначеного основного організатора фінансування; Барклейз Банк Пі-Ел-Сі в якості кредитора; Барклейз Банк Пі-Ел-Сі в якості агента інших Сторін фінансування.

Зазначений договір було підписано:

- Агент: Барклейз Банк Пі-Ел-Сі, (адреса: 5 Норс Колонейд, Кенері Воф, м. Лондон, E14 4BB (5 The North Colonnade Canary Wharf London 14 4BB), підпис - Roger Cosby, Vice President;

- Призначений основний організатор фінансування: Барклейз Кепітал (Barclays Capital), інвестиційний банківський підрозділ Барклейз Банк Пі-Ел-Сі, підпис - Roger Cosby, Vice President;

- Кредитор: Барклейз Банк Пі-Ел-Сі, підпис - Roger Cosby, Vice President, (реквізити рахунку: Барклейз Банк Пі-Ел-Сі, Нью-Йорк, SWIFT - BARCUS33, номер рахунку - 280238433, номер UID - 312842, Бенефіціар - Барклейз Банк Пі-Ел-Сі, Хоулсейл, Лондон (Wholesale London) SWIFT - BARCGB5G, London, UK);

- Позичальник - Державна адміністрація залізничного транспорту України та її пов'язані підприємства, в т.ч. в якості позичальника виступає ДТГО «Південно - Західна залізниця».

Відповідно до пункту 11 договір №1048/07-ЦЮ від 06.08.2007 передбачено сплату в адресу Барклейс Банк ПіЕлСі комісійних платежів за організацію Кредитної лінії, а саме, комісійний платіж за організацію Кредитної лінії: Позичальники повинні (і Компанія повинна примусити Позичальників) сплатити Агентові (для Організатора фінансування) комісійний платіж за організацію Кредитної лінії в розмірі та в строки, узгоджені в Листі про сплату комісійних платежів.

Підпунктом 25.2 пункту 25 зазначеного договору до обов'язків Агента, зокрема, віднесено: якщо Агент отримує повідомлення від Сторони, що згадує цей Договір, в якому йдеться про невиконання зобов'язань та вказується, що описані обставини свідчать про невиконання зобов'язань, він повинен негайно повідомити про це Кредиторів; якщо Агенту відомо про несплату основної суми, відсотків або інших платежів, що мають бути виплачені Стороні фінансування (окрім Агента або Організатора фінансування) згідно із цим Договором він повинен негайно повідомляти інших Сторін фінансування; обов'язки Агента згідно із Фінансовими документами мають виключно технічний та адміністративний характер.

Згідно з підпунктом 28.1 пункту 28 договору №1048/07-ЦЮ від 06.08.2007 на кожну дату, коли від Зобов'язаної особи або Кредитора вимагається здійснення платежу згідно із Фінансовим документом, така Зобов'язана особа або такий Кредитор повинні здійснити такий платіж на користь Агента (якщо інакше не передбачено у Фінансовому документі) на передбачену дату, в час та в таких коштах, вказаних Агентом, які є звичними на той час для розрахунків у трансакціях у відповідній валюті за місцем платежу. Будь-які платежі Зобов'язаних осіб, які повинні бути здійснені на користь Сторони фінансування згідно з Фінансовим документом, здійснюються такою Зобов'язаною особою на користь Агента в рахунок платежів такій Стороні фінансування. Платежі здійснюються на такий рахунок в основних фінансових центрах країни, у валюті та в банках, які визначені Агентом.

Підпунктом 28.4 пункту 28 зазначеного договору встановлено, що кожний платіж, отриманий Агентом згідно із Фінансовими документами для іншої Сторони, повинен, у відповідності до пункту 28.5 (Виплати на користь Позичальника) та пункту 28.6 (Повернення коштів), уможливлюватися Агентом в найкоротші строки після надходження до Сторони, яка має право на отримання платежу згідно з цим Договором (у випадку Кредитора, в рахунок його Обслуговуючого офісу), на такий рахунок, який може вказати Агентові така Сторона повідомленням не пізніше ніж за п'ять Робочих днів, у банку в основному фінансовому центрі країни, у валюті якої здійснюється платіж.

Також між Державною адміністрацією залізничного транспорту України, Пов'язаними особами, в тому числі з позивачем, та Squire Capital Limited, Республіка Кіпр було укладено угоду № Д296/09-ЦЮ від 30.10.2009 стосовно надання консультацій щодо певної зовнішньої кредитної заборгованості Пов'язаних осіб Укрзалізниці, яка може бути здійснена за допомогою Трансакції або серії трансакцій, відповідно до якої Трансакція - це рефінансування або реструктуризація кредитного договору від 06.08.2009 між Державною адміністрацією залізничного транспорту України (Укрзалізниця), Пов'язаними особами та «Barclays Bank PLC» стосовно кредиту на суму 550 000 000,0 доларів США.

Відповідно до Листа - Світу від 16.03.2010 складеного Squire Capital Limited щодо визначення умов реструктуризації кредиту від «Barclays Bank PLC» кредитна угода є синдикованим кредитом в якому залучено 28 учасників кредиту а банк «Barclays Bank PLC» виступає в якості агента за кредитом. Станом на 01.11.2009 серед кредиторів було 26 комерційних банків, які володіли 91,8% від загальної суми кредиту, та 2 інвестиційні фонди, які володіли 8,2% від загальної суми кредиту.

Отже, відповідно до умов кредитного договору №1048/07-ЦЮ від 06.08.2007, «Barclays Bank PLC» виступає в якості кредитора та в якості агента інших сторін фінансування (будь - яких первинних кредиторів) за що отримує комісійні платежі за організацію кредитної лінії, отже «Barclays Bank PLC» не являється бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу за вказаним договором.

В рамках кредитного договору №1048/07-ЦЮ від 06.08.2007 позивач перерахував нерезиденту Barclays Bank PLC (Агент) 228 160 000,00 доларів США, як повернення кредитних коштів, та 27 522 567,80 доларів США, як відсотки за користування кредиту.

При виплаті доходу у вигляді відсотків в адресу «Barclays Bank PLC», позивач не оподатковував на території України зазначені доходи згідно з міжнародним договором.

Відповідно до акту № 1437/28-10-42-10/04713033 від 08.12.2014 позивачем надано до перевірки довідки про податкове резидентство у Об'єднаному Королівстві Великобританії та Північної Ірландії №268/2161001560 від 11.01.2010, №268/2161001560 від 01.01.2011, №268/2161001560 від 01.01.2012 які видані Податковим управлінням Об'єднаного Королівства та засвідчують, що компанія Barclays Bank PLC є резидентом Об'єднаного Королівства у розумінні Угоди про уникнення подвійного оподаткування між Україною та Сполученим Королівством і підлягає оподаткуванню в Об'єднаному Королівстві.

Довідок на підтвердження факту податкового резидентства у Об'єднаному Королівстві Великобританії та Північної Ірландії 28 учасників кредиту кредитного договору №1048/07-ЦЮ від 06.08.2007 позивачем ні до перевірки. ні суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

Таким чином, при виплаті доходів нерезиденту «Barclays Bank PLC», за період 01.07.2010-31.12.2012 роки не утримано та не сплачено до бюджету податок за ставкою 15% у розмірі 32823564,65 грн.

Державною адміністрацією залізничного транспорту України було укладено договір б/н від 18.10.2004 на суму 700 000 000,00 доларів США. Вказаний договір було вкладено між сторонами:

- Позичальник - Державна адміністрація залізничного транспорту України:

- Кредитор - Банк «Дойче Банк АГ» (DEUTSCHE BANK AG), корпорація, яка належним чином створена та діє у відповідності з законодавством Федеративної Республіки Німеччина, головний офіс якої знаходиться за адресою Таунусанлаге 12 в місті Франкфурт, який діє через свою Лондонську філію, що діє в Великобританії під номером філії BR000005 за адресою Вінчестер Хаус, 1 Грейт Вінчестер Стріт, Лондон EC2N 2DB;

- Фінансовий агент - Банк «Дойче Банк АГ» (DEUTSCHE BANK AG), корпорація, яка належним чином створена та діє у відповідності з законодавством Федеративної Республіки Німеччина, головний офіс якої знаходиться за адресою Таунусанлаге 12 в місті Франкфурт, який діє через свою Лондонську філію, що діє в Великобританії під номером філії BR000005 за адресою Вінчестер Хаус, 1 Грейт Вінчестер Стріт, Лондон EC2N 2DB;

Кредит призначається для фінансування, проектування і будівництва залізнично - автомобільного мостового переходу через р. Дніпро в м. Києві, генеральним замовником якого виступає ДТГО «Південно - Західна залізниця».

Згідно з умовами пункту 6.1 статті 6 (Платежі) договору б/н від 18.10.2004 на кожну дату, у яку документом фінансування вимагається виплата суми позичальником або кредитором, позичальник або кредитор залежно від випадку, здійснять таку виплату фінансовому агенту на зазначений рахунок: номер рахунку: 04-411-739; рахунок у: Дойче Банк Траст Компані Амерікас, Нью-Йорк; свіфт: BKTRUS33; бенефіціарій: Дойче Банк АГ Лондон.

Згідно з пунктом 19.2 статті 19 (Заміна сторін) зазначеного договору Кредитор має право у будь-який час повністю або частково передавати, відступати, або змінювати шляхом новації будь-які або всі свої права та/або обов'язки за цим договором будь-якій його афілійованій особі або будь якій третій стороні. Передача проводиться шляхом заповнення Повідомлення про передачу.

Відповідно до повідомлення про передачу від 19.10.2004 «Новим кредитором» по строковому кредиту за договором б/н від 18.10.2004 виступає MAGLIN CAPITAL LIMITED (приватна компанія, обмежена гарантією, інкорпорована в Англії та Уельсі).

Між Кабінетом Міністрів України в особі Міністра Фінансів України (який діє від імені України і виступає Гарантом) та Банком «Дойче Банк АГ» (DEUTSCHE BANK AG), укладена гарантійна угода від 18.10.2004.

Гарант гарантує Кредитору, що уразі, якщо позичальник з будь-яких причин не сплатить будь-яку суму, яку він має сплатити за кредитним договором, до часу, у дату та у порядок, визначеному у кредитному договорі, гарант сплатить цю суму впродовж 10 робочих днів від дати відповідної вимоги кредитора.

У період щодо якого проводилась перевірка позивач в рамках кредитного договору б/н від 18.10.2004 та повідомлення про передачу б/н від 19.10.2004, перерахував нерезиденту відсотки за користування кредиту у загальній сумі 12 378 264,13 долари США. (98 257 057,33 грн.), та часткове погашення кредиту у загальній сумі 200 000 005,00 доларів США. (1 588 963 373,28 грн.). При перерахуванні відсотків позивач не утримував податок з доходу нерезидента із джерелом походження з України, керуючись Конвенцією між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи і на приріст вартості майна.

Таким чином фактично сплату відсотків в рамках кредитного договору б/н від 18.10.2004 здійснено на рахунок Фінансового Агента - DEUTSCHE BANK AG (Німеччина), який не є фактичним власником відсотків.

Відповідно до акту № 1437/28-10-42-10/04713033 від 08.12.2014 позивачем надані до перевірки довідки про податкове резидентство у Об'єднаному Королівстві Великобританії та Північної Ірландії № 480/9478823627 від 22.01.2010 та № 9478823627 від 21.01.2011, які видані Податковим управлінням Об'єднаного Королівства та засвідчують, що компанія Maglin Capital Limited є резидентом Об'єднаного Королівства у розумінні Угоди про уникнення подвійного оподаткування між Україною та Сполученим Королівством і підлягає оподаткуванню в Об'єднаному Королівстві, водночас довідки про податкове резидентство фінансового агента DEUTSCHE BANK AG (Німеччина), який діє через свою лондонську філію, до перевірки не надавались.

Довідки про податкове резидентство фінансового агента DEUTSCHE BANK AG (Німеччина) позивачем суду також надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості її надання.

Таким чином, у суду відсутні підстави для висновку про те, що при перерахуванні на користь нерезидента DEUTSCHE BANK AG London відсотків в рамках кредитного договору у сумі 12 378 264,13 доларів США, позивач повинен було утримувати податок з доходу нерезидента із джерелом походження з України в розмірі 15 відсотків.

З огляду на зазначене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов