Ухвала суду № 55569490, 05.02.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

05 лютого 2016 року м. Київ№ 826/1438/16 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Арсірія Р.О., при секретарі судового засідання Шевченко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідленс-Україна" про підтвердження обґрунтованості застосування адміністративного арешту майнаВ С Т А Н О В И В:

01 лютого 2016 року до Окружного адміністративного суду м. Києва надійшло подання Головного управління ДФС у м. Києві про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідленс-Україна" (код ЄДРПОУ 36426518).

В обґрунтування заявленого подання заявник зазначив, що наказом Головного управління ДФС у м. Києві від 17.12.2015 року № 1531 призначено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідленс-Україна" (код ЄДРПОУ 36426518) щодо дотримання вимог податкового законодавства за період діяльності з 01.01.2014 р. по 31.12.2014р. Однак, при спробі посадових осіб Державної податкової інспекції фактично провести продовження перевірки, підприємство відмовило у допуску посадових осіб контролюючого органу, про що останніми було складено акт про відмову посадових осіб ТОВ "Фідленс-Україна" у допуску посадових (службових) осіб Головного управління ДФС у м. Києві до проведення документальної планової виїзної перевірки від 29.01.2016 № 6/26-15-13-02-03. Таким чином, заявник зазначив, що неможливо провести документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідленс-Україна ", у зв'язку з відсутністю доступу до роботи з первинними документами та даними бухгалтерських регістрів, що стосуються предмету перевірки. Заявник зауважив, що у відповідності до ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом. Враховуючи вищевикладене, заявник просить подання задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.02.2016 відкрито провадження у справі № 826/1438/16 за матеріалами подання та призначено його до розгляду на 05.02.2016.

У судове засідання 05.02.2016 представник заявника з'явився, підтримав вимоги подання та просив задовольнити адміністративний позов повністю.

Представник особи, до якої застосовуються заходи, проти заявленого подання заперечив, просив закрити провадження за поданням та зазначив, що наказ Головного управління ДФС у м. Києві від 27.01.2016 № 201 оскаржений до суду, що підтверджується адміністративним позовом, який надано до Окружного адміністративного суду м. Києва. Таким чином, в даному випадку має місце спір про право, а тому провадження у адміністративній справі за поданням підлягає закриттю.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується подання, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, дійшов наступних висновків.

Статтею 183-3 КАС України встановлено, що провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі, зокрема, подання таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Перевірка обґрунтованості накладення адміністративного арешту передбачає встановлення судом наявності підстав для застосування адміністративного арешту, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Предметом перевірки є відповідність рішення керівника податкового органу (його заступника) про накладення адміністративного арешту на майно платника податків умовам, за яких таке рішення може бути ухвалено.

Наказом Головного управління ДФС у м. Києві від 17.12.2015 року № 1531 призначено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідленс-Україна" (код ЄДРПОУ 36426518) щодо дотримання вимог податкового законодавства за період діяльності з 01.01.2014 р. по 31.12.2014р. тривалістю 20 робочих днів з 29.12.2015 по 27.01.2016 року.

На підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 27.01.2016 року № 201 продовжено строк проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідленс-Україна" (код ЄДРПОУ 36426518) з 28.01.2016 року по 10.02.2016 року.

Судом встановлено, що 28.01.2016 та 29.01.2016 року працівників контролюючого органу не було допущено до продовження проведення планової перевірки, що зафіксовано в акті про відмову посадових осіб ТОВ "Фідленс-Україна" (код ЄДРПОУ 36426518) у допуску посадових (службових) осіб Головного управління ДФС у м. Києві до проведення документальної планової виїзної перевірки від 29.01.2016 № 6/26-15-13-02-03.

У зв'язку із не допуском до проведення перевірки, Начальником Головного управління ДФС у м. Києві Демченко Л.Д. прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків ТОВ "Фідленс-Україна" (код ЄДРПОУ 36426518).

Статтею 75 Податкового кодексу України (далі ПК України) визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 81.2 статті 82 ПК України встановлено, у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків у допуску службових осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України визначено, що арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких причин: платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

У відповідності з п. 94.3, п. 94.4, п. 94.10 ст. 94 ПК України, арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті. Арешт майна може бути повним або умовним. Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону. Арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 183-3 КАС України провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Подання органу державної податкової служби щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків у порядку статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України подається до суду першої інстанції протягом двадцяти чотирьох годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Згідно правової позиції, викладеної у листі Вищого адміністративного суду України від 02.02.2011 №149/11/13-11, спір про право в контексті статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у вказаній статті.

Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання. Наприклад, платником податків оскаржено до суду рішення про застосування адміністративного арешту (пункт 94.11 статті 94 Податкового кодексу України); оскаржено податкове повідомлення-рішення, яке покладено в основу податкового боргу, що стягується шляхом внесення подання, тощо. При цьому незгода платника податків із рішеннями податкових органів щодо застосування спеціальних заходів, згаданих у статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, може підтверджуватися не лише зверненням із відповідним адміністративним позовом. Суд може встановити наявність спору також із змісту заперечень платника податків, стосовно якого внесено подання. Зокрема, платник податків може заперечувати розмір податкового боргу, що стягується, або факт узгодження податкових зобов'язань, з яких виник податковий борг; склад майна, щодо якого застосовується адміністративний арешт; заперечувати наявність податкового боргу, у зв'язку з яким накладено адміністративний арешт, або законність проведення перевірки, недопущення до якої призвело до застосування адміністративного арешту, тощо.

Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, ТОВ "Фідленс-Україна" категорично не погоджується з доводами контролюючого органу та зазначає, що перевірку продовжено без наявності достатніх на це підстав, а наказ від 27.01.2016 № 201 про продовження строку проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Фідленс-Україна" оскаржує в Окружному адміністративному суді м. Києва, справа № 826/1343/16.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в даному випадку має місце спір про право.

Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено можливість одночасного розгляду справи як у порядку позовного, так і в порядку особливого провадження, встановленого статтею 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України. Також Кодекс адміністративного судочинства України не передбачає можливості роз'єднання вимог, які підлягають розгляду в порядку різних видів провадження.

Якщо наявність спору про право буде виявлена після відкриття провадження у справі за відповідним поданням, суд закриває провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відповідні вимоги не можуть бути розглянуті в порядку окремого виду адміністративного судочинства, яким є провадження за поданням податкового органу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 157, 160, 165, 167, 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Провадження в адміністративній справі за поданням Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідленс-Україна" про підтвердження обґрунтованості застосування адміністративного арешту майна - закрити.

Ухвала набирає законної сили у порядок і строк, передбачений ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 24 годин з моменту її винесення.

Суддя Р.О. Арсірій