Постанова № 55569390, 02.02.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"02" лютого 2016 р. № 820/11217/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання Сайко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "С-ТРАНС" до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "С-ТРАНС", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення № 0000212200 від 03.07. 2015 р. на суму 291069 грн., про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, в частині нарахування по товару отриманому від ТОВ "Востокагроресурс" податок на прибуток 128183,40 грн. та 50% штрафної санкції у сумі 64091,70 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0000272200 від 28.08. 2015 р. на суму 247585,5 грн., про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ, в частині нарахування по товару отриманому від ТОВ "Востокагроресурс" податок на додану вартість 106162,59 грн. та 50% штрафної санкції у сумі 53081,30 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0000282200 від 28.08. 2015 р. на суму 12405 грн., про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в частині нарахування штрафної санкції у розмірі 150%.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем було здійснено планову виїздну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "С-ТРАНС" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, на підставі якої було складено акт № 06/22/25466691 від 24.06.2015 року.

На підставі зазначеного акту № 06/22/25466691 від 24.06.2015 року було винесено податкові повідомлення-рішення, а саме:

- податкове повідомлення-рішення № 0000212200 від 03.07. 2015 р. на суму 291069 грн., про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, в частині нарахування по товару отриманому від ТОВ "Востокагроресурс" податок на прибуток 128183,40 грн. та 50% штрафної санкції у сумі 64091,70 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0000272200 від 28.08. 2015 р. на суму 247585,5 грн., про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ, в частині нарахування по товару отриманому від ТОВ "Востокагроресурс" податок на додану вартість 106162,59 грн. та 50% штрафної санкції у сумі 53081,30 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0000282200 від 28.08. 2015 р. на суму 12405 грн., про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в частині нарахування штрафної санкції у розмірі 150%.

Позивач з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями не погоджується, вважає їх такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, щодо задоволення позовних вимог заперечував зазначивши, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення є законними та такими, що винесені в межах чинного законодавства України.

Судом встановлено, що працівниками ДПІ у Зміївському районі ГУ ДФС у Харківській області проведена планова виїзна перевірка ТОВ «С-ТРАНС» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 24.06.2015 № 6/22/2546669 яким встановлено порушення позивачем п.44.1 ст.44, пп.138.1.1, п.138.1, п.138.2, п.138.8. ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, ст.185, ст.188 Податкового кодексу України ТОВ «С-Транс», а саме завищено витрати за 2014 рік на загальну суму 712 130 грн. з вартості отриманого молока у ТОВ «Востокагроресурс» та податкового кредиту за вересень - листопад 2014 року на загальну суму 106 162 грн. (Попереднім актом перевірки ТОВ «С-Транс» від 20.04.2015 №513/15/25466691 податковою інспекцією зменшено товариству суму податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2014 року на суму 36 263,48 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Востокагроресурс»).

На підставі вище зазначеного акту перевірки керівником відповідача були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000212200 від 03.07. 2015 р. на суму 291069 грн, про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток, у тому числі по товару отриманому від ТОВ «Востокагроресурсу» податок на прибуток 128183,4 грн та 50% штрафної санкції у сумі 64091,7 ; № 0000232200 від 03.07. 2015 р. на суму 27272,50 грн, про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість (із вироблених в Україні товарів робіт (послуг ); № 0000222200 від 03.07. 2015 р. на суму 256405,50 грн, про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість (із вироблених в Україні товарів робіт (послуг ), у тому числі по товару отриманому від ТОВ «Востокагроресурсу» податок на додану вартість 106162,59 грн та 50% штрафної санкції у сумі 53081,30 грн.

Вище зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені в адміністративному порядку до ГУ ДФС у Харківській області. 19 серпня 2015 року ТОВ «С- Транс» отримало від ГУ ДФС у Харківській області рішення про результати розгляду скарги за № 2600/10/20-40-10-04-14 від 18.08.2015р., відповідно до якого було скасовано податкове повідомлення-рішення (форма «Р») ДПІ у Зміївському районі Харківської області: № 0000222200 від 03.07. 2015 р. в частині збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 8820 грн та скасовано податкове повідомлення-рішення (форма «Р») ДПІ у Зміївському районі Харківської області: № 0000232200 від 03.07. 2015 р. в частині збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 14867,5 грн, на підставі цього Зміївською ДПІ було видано нові податкові повідомлення- рішення:

податкове повідомлення-рішення № 0000272200 від 28.08. 2015 р. на суму 247585,5 грн, про збільшення суми грошового зобовязання з ПДВ, яке було видано на підставі акта перевірки 06/22/25466691 від 24.06.2015р та рішення про результати розгляду скарги за № 2600/10/20-40-10-04-14 від 18.08.2015р., у тому числі по товару отриманому від ТОВ «Востокагроресурсу» податок на додану вартість 106162,59 грн та 50% штрафної санкції у сумі 53081,30 грн .

податкове повідомлення-рішення № 0000282200 від 28.08. 2015 р. на суму 12405 грн, про збільшення суми грошового зобовязання з ПДВ, яке було видано на підставі акта перевірки 06/22/25466691 від 24.06.2015р та рішення про результати розгляду скарги за № 2600/10/20-40-10-04-14 від 18.08.2015р.

Суд зазначає, що підставою для вище зазначених висновків відповідача є його посилання на податкову інформацією Маріупольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області від 06.02.2014 № 2561/10/05-19-22-01, від 06.05.2015 №8757 /10/05-19-22-01 у відповідності до якої неможливо провести зустрічну звірку ТОВ «Востокагроресурс» (код за ЄДРПОУ 33340564) по взаємовідносинам з платниками податків у зв'язку з тим, що ТОВ «Востокагроресурс» має місцезнаходження на території, непідконтрольної уряду України. Маріупольська ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області не має технічної можливості щодо направлення запиту про надання документів за юридичною адресою ТОВ «Востокагроресурс»: Донецька область. М. Донецьк, Кіровський район, вул. Бірюзова, б.15 кв. (офіс) 21.

Згідно з податковою інформацією не можливо підтвердити реальність господарських відносин ТОВ «Востокагроресурс» з платниками податків за період серпень - грудень 2014 року, проте вбачається маніпулювання ТОВ «Востокагроресурс» податковою звітністю, яке пов'язане, з тим що придбаний товар не відповідає реалізованому. Враховуючи викладене, здійснення ТОВ «Востокагроресурс» операцій по ланцюгу постачання свідчать про нереальність цих операцій.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено та зазначений факт не заперечувався сторонами по справі, що ТОВ «С- Транс » є молокопереробним підприємством яке виробляє молочні продукти.

ТОВ «С- Транс» уклав 21.05. 2014р. з ТОВ «Востокагроресурс» (Продавець) договір № 02-49, відповідно до якого на протязі 2014р. в адресу ТОВ «С- Транс» відбувалося постачання молока, з якого вироблялися молочні продукти які були реалізовані в торгівельну мережу. Отримане від ТОВ «Востокагроресурс» молоко було в повному обсязі оплачено позивачем , що підтверджується копіями платіжних доручень .

Факт відвантаження молока, у вересні-грудні 2014р., підтверджуються наступними документами:

Видатковими накладними:

Дата№ док.ПостачальникМолоко, вага

нат. кг.

05.09.14813Востокагроресурс ТОВ3100017.10.14002381Востокагроресурс ТОВ3298028.11.141107Востокагроресурс ТОВ2141330.11.141110Востокагроресурс ТОВ3047804.12.14002665Востокагроресурс ТОВ35790Спеціалізованими товарними накладними (форма № 1-ТН (МС))

Дата№ док.ПостачальникМолоко , вага нат. кг.05.09.14002028Востокагроресурс ТОВ3100017.10.14002381Востокагроресурс ТОВ3298027.11.14001870Востокагроресурс ТОВ2141329.11.14002047Востокагроресурс ТОВ3047804.12.14002665Востокагроресурс ТОВ35790Факт транспортування молока підтверджується товарно-транспортними накладними за формою 1-ТН:

Дата№ док.ПостачальникМолоко, вага нат. кг.05.09.14002028Востокагроресурс ТОВ3100017.10.14002381Востокагроресурс ТОВ3298027.11.14 Востокагроресурс ТОВ2141329.11.14 Востокагроресурс ТОВ3047804.12.14 Востокагроресурс ТОВ35790Також судом встановлено, що облік молочної сировини, що поступила, на підприємство ведеться згідно первинних документів - витратна накладна, спеціалізована ТТН (МС), ТТН із складанням реєстру молочної сировини, що поступила, на підприємство за добу. ( реєстри у додатку). Молочна сировина, що поступила, підлягає подальшій переробці продукції згідно ТУ У, що діють, рецептур (асортимент продукції, що випускається, відповідно до ТУ У додається).

Щодо посилання відповідача, щодо відсутності у позивача на час проведення перевірки ветеринарних свідоцтв то суд зазначає, що згідно до п. 4.2. наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України 01.08.2014 № 288 «Правила заповнення, зберігання, списання ветеринарних документів та вимог до їх обліку» ветеринарні свідоцтва, видані фізичним та юридичним особам, зберігаються протягом періоду реалізації харчових продуктів.» середній період реалізації молочних продуктів які виробляє ТОВ «С- Транс» складає 14 днів, відповідно поставки молока від ТОВ «Востокагроресурс» відбувалися у вересні-грудні 2014р. і на час початку перевірки у червні 2015р. вже були знищені, що підтверджується актами про знищення.

Проаналізувавши наведене, суд зазначає, що відповідно до приписів п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а)придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено,що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Суд вказує, що відповідно до п. 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Також п.200.3. ст.200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Проаналізувавши наведені норми та дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що укладені правочини між позивачем та ТОВ «Востокагроресурс» є дійсним, виконаним сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не кім не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними.

Суд вказує, що про фактичне виконання вищезазначених робіт свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні" і п.2.4. ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Також суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Суд вваж є за необхідним вказати, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Угоди між позивачем та контрагентами за період перевірки були укладені у відповідності до норм чинного законодавства та є такими, що відповідають всім вимогам, що встановлюються до даного виду договорів доки зворотне не буде доведено в суді. Тому підстав для висновків щодо нікчемності або недійсності договору не було.

Чинне законодавство України встановлює принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд також вважає за необхідним зазначити, що на час укладення вищевказаних договорів контрагенти позивача були зареєстрованими як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, мали індивідуальні податкові номери, що підтверджується Свідоцтвами про реєстрацію платника податку на додану вартість, отже, вони мали право видавати позивачу вищезазначені належним чином оформлені податкові накладні, котрі є підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Таким чином, на думку суду, не має підстав стверджувати, що господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Востокагроресурс» не були виконані, а первинні документи не відповідають вимогам діючого законодавства.

Щодо заниження позивачем податку на прибуток, то суд вважає за необхідним вказати, що згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п.134.1.1, п.п.134.1.2 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, у цьому розділі об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначе них згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно з п.п.135.5.4 п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до п.п.138.1.1. п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; є) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Згідно з п.п.138.10.3 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються: витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); є) витрати на транспортування, перевалку, страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Отже, суд приходить до висновку, що позивач правомірно на підставі вищенаведених первинних документів включив до складу валових витрат та податкового кредиту витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Востокагроресурс» в вересні-грудні 2014 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням вищезазначеного суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення № 0000212200 від 03.07. 2015 року на суму 291069 грн., про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, в частині нарахування по товару отриманому від ТОВ "Востокагроресурс" податок на прибуток 128183,40 грн. та 50% штрафної санкції у сумі 64091,70 грн. та № 0000272200 від 28.08. 2015 року на суму 247585,5 грн., про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ, в частині нарахування по товару отриманому від ТОВ "Востокагроресурс" податок на додану вартість 106162,59 грн. та 50% штрафної санкції у сумі 53081,30 грн. винесено ДПІ у Зміївському районі Головного управління ДФС у Харківській області з порушенням норм чинного законодавств України, а отже підлягають скасуванню.

Щодо податкового повідомленні-рішенні (форма «Р») № 0000282200 від 28.08. 2015 р. на суму 12405 грн., про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в частині нарахування штрафної санкції у розмірі 150% то в цій частині позов підлягає задоволенню, а податкове повідомлення-рішення скасуванню, оскільки відповідно у п. 123.2 ст. 123 Податкового кодексу України зазначено:

« 123.2. Використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу) додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, -

тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів (обов'язкових платежів), що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування. »

Як було встановлено судом ТОВ «С- Транс» є переробним підприємством, а не сільськогосподарським підприємством, і не користується пільгами, пільговий режим оподаткування передбачений для сільгоспвиробників відповідно до підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України:

«У період до 1 січня 2015 року податок на додану вартість юридичними особами, які зареєстровані платниками податку на додану вартість, при здійсненні ними операцій з постачання власної виробленої продукції (молока, молочної сировини, молочних продуктів, м'яса, м'ясопродуктів, іншої продукції переробки тварин (шкур, субпродуктів, м'ясо-кісткового борошна), виготовленої з поставлених молока або м'яса в живій вазі сільськогосподарськими підприємствами, визначеними розділом V Кодексу, іншими юридичними і фізичними особами, у тому числі фізичними особами - підприємцями, які самостійно вирощують, розводять, відгодовують продукцію тваринництва, визначену розділом V Кодексу (далі - переробні підприємства)…

6) переробне підприємство позитивну різницю між сумою податкових зобов'язань звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду, визначену у податковій декларації з податку на додану вартість щодо діяльності з постачання продукції, сплачує до спеціального фонду Державного бюджету України та на спеціальний рахунок, відкритий ним в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у таких розмірах:

Переробне підприємство суму податку на додану вартість, перераховану на спеціальний рахунок, використовує виключно для виплати сільськогосподарським товаровиробникам компенсації за продані ними молоко і м'ясо в живій вазі (далі - компенсація).»

Отже аналізуючи вище зазначені положення п. п. 123.2 ст. 123 Податкового кодексу України суд приходить до висновку, що зазначені вище положення не можуть бути застосовані до позивача, оскільки ТОВ «С- Транс» не отримує і не застосовує податкові пільги і відповідно не могло використати суми, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання пільги, суми ПДВ є пільгою для сільськогосподарських підприємств, яким позивач не є.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "С-ТРАНС" до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління ДФС у Харківській області № 0000212200 від 03.07. 2015 року на суму 291069 грн., про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, в частині нарахування по товару отриманому від ТОВ «Востокагроресурс» податок на прибуток 128183,40 грн. та 50% штрафної санкції у сумі 64091,70 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління ДФС у Харківській області № 0000272200 від 28.08. 2015 року на суму 247585,5 грн., про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ, в частині нарахування по товару отриманому від ТОВ «Востокагроресурс» податок на додану вартість 106162,59 грн. та 50% штрафної санкції у сумі 53081,30 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління ДФС у Харківській області № 0000282200 від 28.08. 2015 року на суму 12405 грн., про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в частині нарахування штрафної санкції у розмірі 150%.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова у повному обсязі виготовлена 05 лютого 2016 року.

Суддя Спірідонов М.О.