Ухвала суду № 55566901, 04.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/16523/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

04 лютого 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Некрасовій М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Древній Рим" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними дій, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2015 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 19 липня 2015 року приватним підприємством «Древній Рим» подано засобами телекомунікаційного зв'язку до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 з відповідними додатками до неї.

Повідомленням Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби міста Києва від 22 липня 2015 року № 12070/10/26-55-15-05 податкову декларацію не прийнято у зв'язку з складанням її з порушеннями, а саме невідповідністю нормам та змісту відповідного податку.

В апеляційній скарзі Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби міста Києва зазначено причину невідповідності податкової звітності приватного підприємства "Древній Рим" недостовірність обов'язкового реквізиту - місцезнаходження підприємства.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Порядок подання податкової декларації до органів державної податкової служби регулюється ст. 49 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI.

Відповідно до п. 49.8 ст. 49 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби.

Імперативний характер наведеної норми означає, що податковий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, подану платником податків в один із способів, передбачених п. 49.3 ст. 49 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (особисто або через представника, поштою чи засобами електронного зв'язку).

Практична реалізація процедури прийняття податкової декларації визначається п.п. 49.8 та 49.9 ст. 49 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI.

Як передбачено ст. 49 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Згідно з п. 49.8 ст. 49 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених п.п. 48.3 та 48.4 ст. 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Отже, процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою податкового органу фактичних дій із: 1) перевірки наявності та достовірності заповнення обов'язкових реквізитів, передбачених п.п. 48.3 та 48.4 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI; 2) реєстрації податкової декларації у день її отримання органом державної податкової служби.

При цьому, як встановлено п. 49.10 ст. 49 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

За визначенням ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" від 15 травня 2003 року № 755-IV, Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - це автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15 травня 2003 року № 755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до наданого витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців місцезнаходження приватного підприємства «Древній Рим» визначено за адресою: 01103, місто Київ, вул. Професора Підвисоцького, будинок 10/10, офіс 61.

Згідно п. 45.2. ст. 45 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Примірник податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року, який містяться в матеріалах справи, свідчить, що у графі 06 "податкова адреса" зазначено: 01103, м. Київ, вул. Професора Підвисоцького, будинок 10/10, офіс 61.

Під час виїзду за податковою адресою приватного підприємства «Древній Рим», а саме: м. Київ, вул. Професора Підвисоцького, будинок 10/10, офіс 61, місцезнаходження підприємства не встановлено, про що складена довідка від 10 червня 2015 року №2835/01/26-55-07-03.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві було винесено рішення про направлення державному реєстратору повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою №18-ОПП від 11 червня 2015 року № 518/26-55-11-01-28 та повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням від 11 червня 2015 року № 512/26-55-11-01-14.

Згідно з п. 12.4 Порядку обліку платників податків і зборів від 09 грудня 2011 року №1588 щодо кожного платника податків, стосовно якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та не з'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ контролюючого органу, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за встановленою формою.

Відповідно до п. 12.5. Порядку обліку платників податків і зборів від 21 грудня 2012 року №1386 якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) контролюючого органу протягом трьох робочих днів приймає рішення про надсилання до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою № 18-ОПП (додаток 24) для вжиття заходів, передбачених частиною дванадцятою статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року № 755-IV .

У відповідності до п. 3.1 Положення про організацію взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими структурними підрозділами органів державної податкової служби для встановлення місцезнаходження платника податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 17 травня 2010 роу №336 (далі - Положення №336) щодо кожного платника податків, який відсутній за місцезнаходженням (місцем проживання) та місцезнаходження (місце проживання) якого не з'ясовано, структурні підрозділ органу ДПС проводить такі заходи: шляхом спілкування (телефон, пошта, факс, виїзд за місцезнаходженням тощо) із платником податків з'ясовує його фактичне місцезнаходження (місце проживання);за допомогою Єдиного банку даних платників податків встановлює місце проживання засновників і керівників платника податків та отримує інформацію стосовно інших платників податків, де зазначені особи є засновниками чи керівниками.

Згідно з пунктом 3.2. Положення №336 у разі підтвердження відсутності платника податків за місцезнаходженням (місцем проживання) структурний підрозділ органу ДПС, який є ініціатором запиту, готує за відповідною формою запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків та направляє до підрозділу податкової міліції.

Як вже зазначалось, 10 червня 2015 року посадовими особами відповідача складено довідку № 2835/01/26-55-07-03 про встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків, згідно якої місцезнаходження приватного підприємства «Древній Рим» не встановлено.

Так, відповідачем складено повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням від 11 червня 2015 року № 512/26-55-11-01-14 (а.с. 33).

Однак підрозділ податкового органу має надсилати повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням (форма № 18-ОПП) державному реєстратору для вжиття заходів, передбачених абзацом другим частини чотирнадцятої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», лише після здійснення заходів для встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи, передбачених Порядком обліку платників податків і зборів від 09 грудня 2011 року №1588 та Положенням про організацію взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими структурними підрозділами органів державної податкової служби для встановлення місцезнаходження платника податків від 17 травня 2010 року №336.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.04.2014 у справі №21-4а14.

Отже, позиція відповідача про невідповідність поданої декларації вимогам Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI є необґрунтованою і суперечить наданим позивачем доказам.

Посилання відповідача на зазначення недостовірного обов'язкового реквізиту "місцезнаходження платника податків" не відповідають дійсності і спростовуються наданими позивачем випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та примірником відповідної декларації.

Оскільки станом на момент розгляду апеляційної скарги доказів сплати судового збору відповідачем надано не було, керуючись ст. 94 КАС України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до пп. 2 п. 3 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI, за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами ставка судового збору складає 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2015 року - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві до Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги до суду в сумі 80 грн. 39 коп.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

Повний текст виготовлено 08 лютого 2016 року.

.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.