Ухвала суду № 55566530, 04.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/4933/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарань С.М. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

04 лютого 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Епель О.В.,

за участю секретаря Ткачук М.І,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом Державної фінансової інспекції в Черкаській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Родниківська сільська рада Уманського району Черкаської області про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року Державна фінансова інспекція в Черкаській області звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Родниківська сільська рада Уманського району Черкаської області, в якому просила стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) до Родниківського сільського бюджету кошти у сумі 9602, 00 гривень.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права та надано невірну правову оцінку діям відповідача щодо правомірності стягнення коштів.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до п. 1.4.2 Плану контрольно-ревізійної роботи ДФІ в Черкаській області на II квартал 2015 року, на підставі направлень від 12.05.2015 № 66 та № 67, виданих начальником Уманської об'єднаної державної фінансової інспекції (далі - Уманська ОДФІ), головним державним фінансовим інспектором Уманської ОДФІ Білоус Т.М. та головним державним фінансовим інспектором сектору інспектування у Христинівському районі Уманської ОДФІ Галаган Т.С. проведена планова ревізія сільського бюджету та фінансово-господарської діяльності Родниківської сільської ради (далі - Сільська рада, установа) за період з 01.10.2008 року по 30.04.2015 року.

На виконання ст. 11 Закону України від 26.01.1993 №2939-ХІІ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» на адресу Родниківської сільської ради направлено письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення проведення ревізії (лист від 30.04.2015 №02-22/1282).

Ревізію проведено з 12.05.2015 по 16.06.2015 у відповідності до питань програми ревізії, з відома сільського голови Яремчук Руслана Анатолійовича та в присутності головного бухгалтера Крочак Валентини Миколаївни. Один примірник програми ревізії та направлення вручено 12 травня 2015 року сільському голові Яремчук P.A.

Юридична та фактична адреса сільської ради - АДРЕСА_1.

Так, ревізією правильності визначення вартості капітальних ремонтів реконструкції вуличного освітлення встановлено, що ФОП ОСОБА_2 включено до актів приймання виконаних робіт форми КБ-2в: на капітальний ремонт кухні за жовтень 2013 року єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 5745,00 грн., капітальний ремонт покрівлі за листопад 2012 року в сумі 1058.00 грн. та капітальний ремонт павільйонів за листопад 2012 року в сумі 3027,00 грн.

Проте, відповідно до отриманої інформації від управління Пенсійного фонду України в Христинівському районі Черкаської області про нарахування та сплату ФОП ОСОБА_2 єдиного внеску за найманих працівників встановлено, що за період з 01.11.2012 по 30.11.2012 останнім нараховано та сплачено єдиного внеску в розмірі 685,00 грн., а в період з 01.09.2013 по 31.10.2013 єдиний внесок відповідачем не сплачувався, що є порушенням ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» від 16.07.1999 №996 в частині внесення недостовірних даних до актів форми № КБ-2в.

Відповідне порушення призвело до завищення ФОП ОСОБА_2 вартості виконаних підрядних робіт на загальну суму 9602,00 грн., з урахуванням єдиного внеску.

Тобто, в результаті зазначеного порушення Родниківській сільській раді завдано збитків на суму 9602,00грн.

Оскільки під час ревізії вищевказані порушення не були усунуті, відповідно до п. 7 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 №2939 та абзацу першого п. 46 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550, об'єкту контролю направлено вимогу від 06.07.2015 № 02-22/1830 щодо усунення порушень, виявлених ревізією, з встановленим терміном їх виконання - до 17.07.2015.

Вказаною вимогою Родниківській сільській раді запропоновано стягнути з ФОП ОСОБА_2 збитки на суму 9602,00 грн., що завдані внаслідок завищення вартості виконаних робіт.

З даного приводу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до Положення про Державну фінансову інспекцію, затвердженого Указом Президента від 23 квітня 2011 року № 499/2011, Державна фінансова інспекція здійснює державний фінансовий контроль за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів.

Також, відповідно до вказаного Положення Держфінінспекція здійснює контроль за цільовим використанням коштів державного і місцевих бюджетів.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», Головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 4 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» встановлює, що інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

На підконтрольних установах, щодо яких за відповідний період їх фінансово-господарської діяльності відповідно до цього Закону проведено державний фінансовий аудит, інспектування за ініціативою органу державного фінансового контролю не проводиться.

Відповідно до пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 статті 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Таким чином, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного і місцевих бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства має право пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання.

Аналогічна правова позиція висловлена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17 вересня 2015 року № К/800/65658/14.

Пунктом 46 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 року № 550 визначено, що, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Частиною 2 ст.15 Закону №2939-ХІІ встановлено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, п.10 ч.1 ст.10 Закону № 2939-ХІІ надано органу державного фінансового контролю право звертатися до суду в інтересах держави.

Отже, Держфінінспекції надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналогічна правова позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 08 грудня 2015 року № К/800/42557/14.

Також, дана позиція узгоджується із висновками Верховного Суду України у постановах від 15 квітня 2014 року №21-40а14, 21-63а14, від 28 жовтня 2014 року №21-462а14.

Пункт 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (надалі - Закон № 2464) встановлює, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У відповідності до п.п.1 п.1 ст.4 Закону № 2464, платниками єдиного внеску є роботодавці: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором.

Пунктом 1 ч.2 ст.6 Закону № 2464 визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

За приписами ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З урахуванням вищевказаного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що на ФОП ОСОБА_2, як платника єдиного внеску покладено обов'язок щодо його нарахування, а як на суб'єкта господарювання - щодо складання первинних бухгалтерських документів. Тобто, внісши недостовірні дані до актів виконаних робіт форми № КБ-2в відносно суми нарахованого єдиного внеску по найманим працівникам, ФОП ОСОБА_2 тим самим дійсно порушив вимоги вищевказаних Законів, в зв'язку з чим правомірно притягнутий Державною фінансовою інспекцією в Черкаській області до відповідальності, шляхом відшкодування збитків на загальну суму 9602,00грн.

Також, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що в даному випадку Держфінінспекція діяла в інтересах територіальної громади, тому позов пред'явлено до належного відповідача.

Підсумовуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана Постанова винесена судом першої інстанції відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвала в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

О.В. Епель

.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Епель О.В.