Ухвала суду № 55566455, 04.02.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 759/605/14 Головуючий у 1-ій інстанції - Борденюка В.В.

Апеляційне провадження Доповідач - Іванченко М.М.

№22-ц/756/3172/2016

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Іванченка М.М.

суддів: Рубан С.М., Желепи О.В.

при секретарі: Перетятько А.К.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - Святошинський районний відділ головного управління державної міграційної служби в м. Києві про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку

за апеляційною скаргою ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_3

на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року,-

в с т а н о в и л а :

У січні 2014 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулось до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - Святошинський районний відділ ГУДМС в м. Києві в якому просило звернути стягнення на предмет іпотеки, виселити відповідачів з іпотечної квартири та зняти їх з реєстраційного обліку за вказаною адресою. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 22 серпня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, відповідно до якого позичальнику надано кредит у розмірі 81 200 доларів США строком до 22 серпня 2022 року зі сплатою відсотків у розмірі 5,99 % річних. Договором передбачено щомісячне внесення платежу у розмірі 451,12 доларів США та суму нарахованих процентів на дату платежу до 22 числа кожного місяця.

3 метою забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором 22 серпня 2007 року між TOB «ОТП «Факторинг Україна» та ОСОБА_4, ОСОБА_4 укладено договір іпотеки квартири АДРЕСА_1.

Оскільки відповідачкою договірні зобов'язання не виконані, в результаті чого виникла заборгованість по кредиту в розмірі 3 553 595 грн. 62 коп., позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11 грудня 2014 року у позові відмовлено та рішенням Апеляційного суду м. Києва від 28 травня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.

Звернуто стягнення на іпотечне майно - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка в рівних частинах на праві спільної власності належить ОСОБА_4 та ОСОБА_5, на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 22 серпня 2007 року в сумі 95 610,42 доларів США, що еквівалентно 764 214 грн. 07 коп. за офіційним курсом НБУ на дату проведення заборгованості, та пені за прострочення виконання зобов'язань у розмірі 764 214 грн. 07 коп., що разом складає 1 528 428 грн. 14 коп., шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. У задоволенні решти позову відмовлено.

Вказано, що рішення апеляційного суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню протягом дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 червня 2015 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 в зв'язку з її необґрунтованістю.

Постановою Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року вказані вище судові рішення скасовано та справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Приймаючи постанову про скасування судових рішень і передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд України виходив із того, що оскільки Законом не призупиняється дія будь-яких нормативних актів у сфері регулювання кредитних правовідносин, зокрема тих, що визначають правові підстави для звернення в судовому порядку стягнення на відповідні предмети забезпечення, його чинність на час вирішення спору сама по собі не може бути підставою для відмови в захисті порушеного права проте на порушення вимог статті 39 Закону № 898-ІУ суд не зазначив в рішенні всіх необхідних складових, передбачених цією нормою, зокрема початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної відповідно до частини шостої статті 38 цього Закону, зазначивши лише, що початкова ціна майна повинна бути на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року позов задоволено частково.

З метою задоволення грошових вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернуто стягнення на іпотечне майно - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка в рівних частинах на праві спільної власності належить ОСОБА_4 та ОСОБА_5, на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №ML-001/082/2007 від 22 серпня 2007 року в сумі 95 610,42 доларів США, що еквівалентно 2 242 131 грн. 08 коп. за офіційним курсом НБУ на дату проведення заборгованості, та пені за прострочення виконання зобов'язань у розмірі 1 777 194 грн. 83 коп., що разом складає 4 019 3215 грн. 91 коп., шляхом продажу з прилюдних торгів з початковою ціною продажу предмета іпотеки, визначеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії виконавчого провадження у порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Вказано, що рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню протягом дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_3 подалаапеляційну скаргу в якій просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду ухвалено з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи та ухвалення незаконного рішення.

Сторониу судове засідання не з'явились про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з розглядом справи за позовом ОСОБА_2 визнання договору кредиту таким дії якого скінчились та позов про визнання договору іпотеки (майнової поруки) припиненим призначено на 04 квітня 2016 року. Проте доказів на підтвердження вказаних обставин не надала. Крім того, зазначила, що не може прибути у судове засідання, оскільки вона є інвалідом першої групи.

Колегія суддів вважає за можливе слухати справу за відсутності ОСОБА_2 оскільки вона видала довіреність ОСОБА_10 на представлення її інтересів в судах України, зокрема приймати участь у судових засіданнях, проте остання у судове засідання не з'явилась.

Тому суд ухвалив розглядати справу у відсутність осіб, що не з'явились, оскільки відповідно до положень ч.2 ст. 305 ЦПК неявка сторони, належним чином повідомленої про час і місце розгляду справи, не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 22 серпня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником, якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № ML-001/082/2007, відповідно до умов якого ОСОБА_2 надано кредит у розмірі 81 200 доларів США строком до 22 серпня 2022 року зі сплатою відсотків у розмірі 5,99 % річних. Договором передбачено щомісячне внесення платежу у розмірі 451,12 доларів США та суму нарахованих процентів на дату платежу до 22 числа кожного місяця.

З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором 22 серпня 2007 року між ТОВ «ОТП «Факторинг Україна» та ОСОБА_4, ОСОБА_5 укладено договір іпотеки квартири АДРЕСА_1.

05 листопада 2010 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю. Відповідно до умов, якого продавець (ПАТ «ОТП Банк») продає (переуступає) покупцю (ТОВ «ОТП Факторинг Україна») права на кредитний портфель, який включає в себе кредитні договори (перелік яких міститься у Додатку 1 до цього договору), а покупець приймає такий кредитний портфель та зобов'язується сплатити на користь продавця винагороду. Покупець набуває усі права вимоги за кредитними договорами, що є дійсними на дату набрання чинності, включаючи, але не обмежуючись правами вимоги до боржників щодо сплати суми основного боргу; правами вимоги до боржників щодо сплати процентів, нарахованих на суму основного боргу; а також правами вимоги до боржників щодо сплати штрафних санкцій. Продавець зобов'язаний передати права за окремими договорами застави та\або договорами іпотеки, укладеними між продавцем та боржниками для забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами. Передача таких договорів має бути оформлена відповідним договором про передачу прав на заставлене майно.

Судом встановлено, що банк виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором № ML-001/082/2007 від 22 серпня 2007 року, проте відповідач всупереч умов вказаного кредитного договору свої зобов'язання не виконував, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором складає 95 610,42 доларів США, що еквівалентно 2 242 131 грн. 08 коп. та 8 183 778 грн. 39 коп. пені з яких: 34 993,06 доларів США - заборгованість за кредитом, 48 929,24 долари США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 38 013,42 долари США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК Українивизначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.625 ЦК України передбачено, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя.

Згідно ст.39 Закону України «Про іпотеку» визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленою ст.38 вказаного закону; одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Відповідно до ст.38 Закону України «Про іпотеку», дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Як роз'яснено у п.42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України "Про іпотеку", так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК України. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», протягом дії цього Закону, не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками суду про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про те, що кредитний договір є припиненим, оскільки за рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 20 травня 2010 року стягнуто з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № ML-001/082/2007 колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до п.17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5 Зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599-601, 604-609 ЦК.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 20 травня 2010 року по справі №2-1677-1/2010 за позовом ПАТ «ОТП банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено.

З огляду на те, що на даний час рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20 травня 2010 року ОСОБА_2 в повному обсязі не виконано тому вважати, що кредитний договір № ML-001/082/2007 від 22 серпня 2007 року є припиненим з підстав викладених в апеляційній скарзі є необґрунтованим.

Посилання апелянта на те, що договір іпотеки № PCL-001/082/2007 від 22 серпня 2007 року є припиненим колегія суддів вважає необґрунтованим з огляду на те, що пунктом 9.1 даного договору вказано термін дії договору іпотеки, а саме визначено, що цей договір набирає чинності з дня його нотаріального посвідчення та діє до виконання боргових зобов'язань в повному обсязі та зобов'язань іпотекодавця за цим договором. А тому оскільки боргові зобов'язання за кредитним договором № ML-001/082/2007 від 22 серпня 2007 року в повному обсязі не виконано, то вважати договір іпотеки припиненим є необґрунтованим.

Доводи апелянта про те, що договір купівлі продажу кредитного портфелю та договір відступлення права вимоги укладений 05 листопада 2010 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» є фіктивними колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на те, що вони не є предметом розгляду даної справи, оскільки сторонами не заявлялись такі вимоги.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, і на законність оскаржуваного рішення не впливають.

Тому колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, відповідає вимогам матеріального та процесуального права, внаслідок чого підстав для його скасування з мотивів викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий

Судді: