Рішення № 55566405, 04.02.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ[1]

04 лютого 2016 року м. Київ

колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого - Кирилюк Г.М.

суддів: Качана В.Я., Желепи О.В.

при секретарі Архіповій А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення без надання іншого жилого приміщення, за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3 на заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 18 серпня 2015 року,

встановила:

09.07.2015 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому відповідно до ст. 116 ЖК Української РСР просила виселити її доньку ОСОБА_3 та онуку ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1, що складається з однієї кімнати жилою площею 18,9 кв.м., загальною площею 40 кв.м. У вказаній квартирі зареєстровані вона, її онук ОСОБА_4 та відповідачі по справі. Користуючись тим, що вона є людиною похилого віку, інвалідом ІІ групи, відповідачі постійно знущаються над нею, б'ють, взимку виштовхували на балкон, у неї постійно зникають речі. ОСОБА_3 систематично вживає алкогольні напої. З приводу протиправних дій доньки ОСОБА_3 вона зверталась до органів внутрішніх справ. З донькою було проведено профілактичну роботу, проте остання не змінила своєї поведінки. У зв'язку з цим вона була змушена повторно звернутись до органів внутрішніх справ. 06.06.2015 р. її побила онука ОСОБА_2

Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 18 серпня 2015 року позов задоволено. Виселено ОСОБА_2, ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 11 листопада 2015 року заяви відповідачів про перегляд заочного рішення суду залишені без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 18 серпня 2015 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Свої доводи мотивує тим, що була позбавлена можливості взяти участь в судовому засіданні, надати пояснення та докази на спростування доводів позивача щодо її побиття 06.06.2015 р. Зазначила, що суд не перевірив стан здоров'я позивача, яка вночі включає світло, шукає речі та документи. З цього приводу її мати ОСОБА_3 неодноразово викликала до позивача міліцію та швидку допомогу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 також просить скасувати заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 18 серпня 2015 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Свої доводи мотивує тим, що також була позбавлена можливості надати пояснення та докази на спростування доводів позивача щодо обставин її побиття 06.06.2015 р. Зазначила, що вона за станом свого здоров'я пересувається по квартирі за допомогою ходунків. Вказана обставина свідчить про те, що вона не могла наносити тілесні ушкодження своїй матері.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 просили апеляційні скарги відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші особи, що беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Заслухавши доповідь по справі, пояснення осіб, що беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2, що складається з однієї кімнати жилою площею18,9 кв.м., загальною площею 40 кв.м.

Судом встановлено, що у вказаній квартирі крім ОСОБА_1 на час розгляду справи проживають її донька ОСОБА_3 та онука ОСОБА_2 Онук ОСОБА_4 є учасником антитерористичної операції.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі систематично порушують правила співжиття та роблять неможливим проживання позивача у квартирі, а заходи запобігання виявились безрезультатними.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду з огляду на таке.

Відповідно до ст. 116 ЖК Української РСР, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, систематично руйнують, чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ним в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших зацікавлених осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Для застосування норм цієї статті необхідна наявність двох умов: систематичне порушення правил співжиття, а також вжиття заходів попередження або громадського впливу, які не дали позитивних результатів. Під заходами впливу маються на увазі заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача.

Відповідно до п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» під час вирішення справ про виселення на підставі ст.116 ЖК Української РСР осіб, які систематично порушують правила співжиття та роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід керуватися тим, що під час тривалої антигромадської поведінки виселення винного може статися під час повторного порушення, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Серед таких визначені заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, 1930 року народження, зверталась до Солом'янського РУ ГУ МВС України з приводу протиправних дій, вчинених по відношенню до неї її дочкою ОСОБА_3

На вказане звернення ОСОБА_1 отримала відповідь від 30.05.2014 р. про те, що з ОСОБА_3 проведено профілактичну роботу, направлену на недопущення в подальшому вчинення протиправних дій відносно неї (а.с. 8).

09.07.2014 р. ОСОБА_1 звернулась до Солом'янського РУГУ МВС України з заявою про застосування більш суворих заходів реагування (а.с.9).

Відповіді на вказане звернення матеріали справи не містять.

Матеріали справи також не містять доказів того, що проведена профілактична робота по відношенню до ОСОБА_3 виявилась безрезультатною, а остання продовжує вчиняти протиправні дії відносно позивача.

Відповідно до довідки Київської міської клінічної лікарні №4, ОСОБА_1 зверталася за медичною допомогою в приймальне відділення Київської міської клінічної лікарні №4 07.06.2015 р. з приводу забою м'яких тканин голови (а.с.40).

Відповідно до виписки з амбулаторної карти ОСОБА_1, остання 08.06.2015 р. звернулася на прийом до лікаря невропатолога зі скаргами на забиття в області обличчя. Зі слів пацієнта - вона була побита 06.06.2015 р. в своїй квартирі проживаючою там онукою (а.с.7).

Доказів застосування заходив впливу щодо ОСОБА_2 матеріали справи не містять.

За відсутності належних та допустимих доказів того, що відповідачі систематично порушують правила співжиття та роблять неможливим для позивача проживання з ними в одній квартирі, до останніх застосовувались будь-які дієві заходи запобігання чи громадського впливу, які виявились безрезультатними, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для їх виселення без надання іншого жилого приміщення.

Враховуючи, що судом першої інстанції не дотримано норм процесуального права, а також неправильно застосовано норми матеріального права, апеляційні скарги підлягають задоволенню, а ухвалене в справі судове рішення - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. 303, 307, 309 , 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

Вирішила:

Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити.

Заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 18 серпня 2015 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення без надання іншого жилого приміщення відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді:

Справа №22-ц/1141/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Оксюта Т.Г.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М.