Ухвала суду № 55566331, 02.02.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження №22-ц/796/3084/2016 Головуючий в 1 інстанції - Українець В.В.

Доповідач - Желепа О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Іванченко М.М., Рубан С.М.

при секретарі Перетятько А.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Національний дипозитарій України» на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 02 грудня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національний дипозитарій України», треті особи: Первинна профспілкова організація Всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості» Публічного акціонерного товариства «Національний дипозитарій України», ОСОБА_2, Первинна профспілкова організація Всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості» працівників Публічного акціонерного товариства «Національний дипозитарій України», Всеукраїнська професійна спілка «Захист справедливості» про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди, -

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з зазначеним позовом до ПАТ «Національний депозитарій України», треті особи Первинна профспілкова організація Всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості» Публічного акціонерного товариства «Національний депозитарій України» та ОСОБА_2 про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги мотивує ти, що з 01 вересня 1999 року працювала у відповідача на посаді головного бухгалтера; з 07 вересня 2006 року - на посаді виконуючого обов'язки заступника голови правління; з 14 вересня 2007 року - заступника голови правління; з 02 червня 2015 року - директора з економіки.

Згідно наказу № 50-к від 24 квітня 2015 року та наказу № 6-к від 12 січня 2015 року ( зі змінами, внесеними наказом № 45-к від 15 квітня 2015 року) її звільнено з роботи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Своє звільнення вважає незаконним, оскільки їй не було запропоновано переведення на іншу роботу, не враховано її переважне право на залишення на роботі з урахуванням кваліфікації і продуктивності праці, наявності на її утриманні трьох неповнолітніх дітей та відсутності в сім'ї інших працівників з самостійним заробітком.

Крім того, 18 липня 2014 року створено Первинну профспілкову організацію Всеукраїнська професійна спілка «Захист справедливості» Публічного акціонерного товариства «Національний депозитарій України», і її обрано керівником цієї профспілки.

У порушення наведених норм права її звільнили без згоди виборного органу первинної профспілкової організації та вищого виборного органу професійної спілки, що підтверджується протоколом засідання профспілкового комітету ППО ВСП «Захист справедливості» ПАТ «Національний депозитарій України» від 28 січня 2015 року, листами від 29 січня 2015 року та від 24 лютого 2015 року.

У порушення ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» відповідач відмовився надати необхідну інформацію та документи для проведення консультацій і фактично ухилявся від проведення таких консультацій з профспілками при звільненні працівників.

З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 15 вересня 2015 року (а.с. 153-155) просила суд ухвалити рішення, яким:

скасувати наказ № 6-к від 12 січня 2015 року в частині скорочення посади директора з економіки ПАТ «Національний депозитарій України»;

визнати незаконним (протиправним ) та скасувати наказ № 45-к від 15 квітня 2015 року в частині скорочення посади директора з економіки ПАТ «Національний депозитарій України»; визнати незаконним (протиправним) та скасувати наказ № 50-к від 24 квітня 2015 року; поновити її на роботі на посаді директора з економіки ПАТ «Національний депозитарій України»;

стягнути з ПАТ «Національний депозитарій України» на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу;

стягнути з ПАТ «Національний депозитарій України» на її користь моральну шкоду в розмірі 5000 гривень;

відшкодувати понесені судові витрати.

Протокольною ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 30 червня 2015 року до участі в справі в якості третіх осіб залучено Первинну профспілкову організацію Всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості» працівників Публічного акціонерного товариства «Національний депозитарій України» та Всеукраїнську професійну спілку «Захист справедливості».

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 02.12.2015 року позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національний депозитарій України», треті особи: Первинна профспілкова організація Всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості» Публічного акціонерного товариства «Національний депозитарій України», ОСОБА_2, Первинна профспілкова організація Всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості» працівників Публічного акціонерного товариства «Національний депозитарій України», Всеукраїнська професійна спілка «Захист справедливості» про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Визнано незаконним наказ Публічного акціонерного товариства «Національний депозитарій України» від 24 квітня 2015 року № 50-к про звільнення ОСОБА_1 з посади директора з економіки з 24 квітня 2015 року.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора з економіки Публічного акціонерного товариства «Національний депозитарій України» з 24 квітня 2015 року.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Національний депозитарій України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 квітня 2015 року по 02 грудня 2015 року в розмірі 153520 гривень 00 копійок з утриманням податків і інших обов'язкових платежів та 500 гривень на відшкодування моральної шкоди.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді директора з економіки Публічного акціонерного товариства «Національний депозитарій України» з 24 квітня 2015 року допущено до негайного виконання.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Національний депозитарій України» на користь держави 1778 гривень 80 копійок судового збору.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду, представник ПАТ «Національний дипозитарій України» подав апеляційну скаргу, в якій просив про його скасування та ухвалення нового рішення про відмову в задоволені позову. Посилалися на те, що суд порушив норми матеріального та процесуального права. Всупереч вимог частини першої статті 159, статті 179 ЦПК не взяв до уваги а ні спеціальності та професії позивача, ані факту відсутності іншої роботи у Національному депозитарії. Більше того, суд не досліджував кваліфікаційні вимоги по 5 (п'яти) введеним посадам у Національному депозитарії у період з 11.12.2014 по 24.04.2015 посадам, та не врахував, що вони не могли бути запропоновані позивачу, через недостатність у неї кваліфікації. Суд порушив вимоги ст. 10 ЦПК України, вказавши, що відповідач не довів, відсутність іншої роботи, яка могла б бути запропонована позивачу, оскілки позивачка повинна була доводити наявність посад, які могли б бути їй запропоновані. Крім того , аналізуючи відмову профспілкових комітетів на звільнення позивача на предмет обґрунтованості, суд першої інстанції неправильно застосував правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 01.07.2015 у справі 6-703цс15. У зазначених відмовах наданих третьою особою-1 та третьою особою-3 не зазначається, в чому полягає правове обґрунтування незаконності звільнення позивача або порушення його прав при звільненні. Зазначені відмови не містили будь-якого висновку щодо обґрунтованості або необґрунтованості подання Національного депозитарію. Більше того, у відмовах відсутні будь-які посилання на порушення Національним депозитарієм передбачених трудовим законодавством гарантій позивача при його звільненні (ст. ст. 40, 42, 492КЗпП).

В судовому засідання апеляційного суду представники відповідача доводи скарги підтримали.

Позивач та її представник доводи скарги заперечували.

Представник третьої особи: заперечувала проти задоволення скарги.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва праці, у тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до положень ст.42 Кодексу законів про працю України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:

1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;

2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;

3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;

4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;

5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;

7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;

8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;

9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби;

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними в п. 19 його постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду трудових спорів», розглядаючи трудовий спір, пов'язаний зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суд має з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема: ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника; які є докази щодо змін в організації виробництва і праці; про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або ж власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації; чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Порушення зазначеного порядку про запропонування працівнику іншої роботи є достатньою підставою для поновлення працівника на роботі.

Задовольняючи частково позовні вимоги , суд вважав встановленими такі обставини.

Наказом № 13-к від 01 вересня 1999 року ОСОБА_1 була прийнята за переведенням на посаду Головного бухгалтера в Національний депозитарій України, з 07 листопада 2006 року працювала на посаді виконуючого обов'язки заступника голови правління; з 14 вересня 2007 року - заступника голови правління; з 02 червня 2015 року - директора з економіки (а.с. 44-45).

Наказом № 6-к від 12 січня 2015 року «Про внесення змін до штатного розпису, скорочення штату та чисельності працівників» на підставі наказу голови правління від 11 грудня 2014 року № 82 та рішення Наглядової ради ПАТ «Національний депозитарій України» від 11 грудня 2014 року № 3/8 наказано скоротити з 15 квітня 2015 року посади, визначені штатним розписом ПАТ «Національний депозитарій України», пункт 1.2 - директора з економіки - 1 одиниця (а.с. 18).

Наказом № 45-к від 15 квітня 2015 року, враховуючи отримання повідомлення про звільнення у зв'язку зі скороченням штату та чисельності працівників 24 січня 2015 року директором з економіки ОСОБА_1, внесено зміни до наказу № 6-к від 12 січня 2015 року та викладено п. 1 наказу в наступній редакції: «1. Скоротити наступні посади, визначені штатним розписом ПАТ «Національний депозитарій України»: 1.2. Директор з економіки - 1 одиниця з 24 квітня 2015 року» (а.с. 19).

Наказом № 50-к від 24 квітня 2015 року ОСОБА_3 звільнено з посади директора з економіки 24 квітня 2015 року за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Підставою такого звільнення є наказ від 12 січня 2015 року № 6-к (зі змінами, внесеними наказом від 15 квітня 2015 року № 45-к (а.с. 17).

Наказом № 6-к від 12 січня 2015 року «Про внесення змін до штатного розпису, скорочення штату та чисельності працівників» на підставі наказу голови правління від 11 грудня 2014 року № 82 та рішення Наглядової ради ПАТ «Національний депозитарій України» від 11 грудня 2014 року № 3/8 наказано скоротити з 15 квітня 2015 року посади, визначені штатним розписом ПАТ «Національний депозитарій України», пункт 1.2 - директора з економіки - 1 одиниця (а.с. 18).

З наданого суду витягу зі штатного розпису від 24 лютого 2015 року та від 24 лютого 2015 року вбачається, що в товаристві відбулося скорочення певних посад, зокрема посади директора з економіки.

З наданих суду копій штатних розписів (а.с. 143-150) вбачається, що вакантних посад у відповідача не було. Сама позивач також не зазначає конкретно які посади були вільні та їй не запропоновані.

Разом з тим, така інформація була витребувана судом у відповідача, а саме: щодо кількості введених (створених) посад у ПАТ «Національний депозитарій України» за період з 11 грудня 2014 року по 24 квітня 2015 року та щодо кількості та переліку осіб, які приймались на роботу на ці посади та (або) переводились на ці посади за період з 11 грудня 2014 року по 24 квітня 2015 року.

З наданої суду відповіді ПАТ «Національний депозитарій України» від 16 жовтня 2015 року вбачається, що у період з 11 грудня 2014 року по 24 квітня 2015 року у Національному депозитарії було введено (створено) 5 посад; на ці посади було прийнято (переведено) 5 осіб (а.с. 183).

Протоколом установчих зборів від 18 липня 2014 року створено Первинну профспілкову організацію Всеукраїнська професійна спілка «Захист справедливості» Публічного акціонерного товариства «Національний депозитарій України» і керівником профспілки обрано ОСОБА_1

На виконання вимог закону щодо отримання попередньої згоди на звільнення ОСОБА_1 ПАТ «Національний депозитарій України» звернулось з листом від 15 січня 2015 року № 79/30 до первинної профспілкової організації Всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості» Публічного акціонерного товариства «Національний депозитарій України» та Всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості» з відповідним поданням.

У поданні зазначено, що наказом голови правління від 12 грудня 2014 року № 82 була затверджена організаційна структура ПАТ «Національний депозитарій України», погоджена рішенням Наглядової ради ПАТ «Національний депозитарій України» від 11 грудня 2014 року № 3/8, у зв'язку з чим відбулося скорочення штату та чисельності окремих працівників, що працювали в структурних підрозділах, не передбачених затвердженою, згаданим вище наказом, організаційною структурою.

Відповідно до протоколу засідання профспілкового комітету первинної профспілкової організації Всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості» ПАТ «Національний депозитарій України від 28 січня 2015 року згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1, яка є членом виборних органів профспілки, надано не було (а.с. 28-31).

Подання відповідача розглянуто і Всеукраїнською спілкою «Захист справедливості» та листом від 24 лютого 2015 року повідомлено, що Центральна рада Всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості»» не дає своєї згоди на звільнення ОСОБА_1 (а.с.85).

Як вбачається з протоколу засідання профкому, постановлено відмовити у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1, оскільки профкому не було надано інформації щодо наявних змін в організації виробництва і праці в ПАТ «Національний депозитарій України»; техніко-економічного обґрунтування доцільності скорочення чисельності або штату працівників; наданні діючого штатного розпису та штатного розпису, який затверджено наказом від 12 січня 2015 року № 6-к для перевірки наявності посад, які могли бути запропоновані працівникам, яких заплановано звільнити; наданні інформації щодо дотримання вимог законодавства стосовно переважного права на залишення на роботі; перестановку (перегрупування) працівників.

Не надала згоди на звільнення ОСОБА_1 і Всеукраїнська професійна спілка «Захист справедливості», посилаючись на те, що керівництво ПАТ «Національний депозитарій України» умисно ухиляється від проведення консультацій про заходи щодо запобігання звільнення чи зведення їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення. Зазначили, що подання про надання згоди на звільнення члена Профкому Профспілок ОСОБА_1 не має обґрунтування та свідчить про порушення вимог статей 42, 43, 49-2, 49-4 КЗпП України. Посилання на неналежне виконання обов'язків, ігнорування та невиконання наказів голови правління з боку членів Профкомів Профспілок не можуть бути сприйняті як об'єктивні у зв'язку з відсутністю документальних підтверджень. При цьому Профком Профспілок виходив з того, що з метою захисту трудових та соціально-економічних прав працівників ПАТ «Національний депозитарій України», а також забезпечення дотримання вимог законодавства щодо порядку вивільнення працівників, відповідач зобов'язаний був надати профспілкам перелік документів та інформацію, що є необхідною при наданні згоди на звільнення.

У довідці ПАТ «Національний депозитарій України» від 24 квітня 2015 року наведено розмір заробітної плати позивача помісячно (а.с. 142).

Заробітна плата ОСОБА_1 за останні два місяці роботи складала 41410 гривень 32 копійки. Відповідно середньоденна заробітна плата становить 1010 гривень ((13587,33 + 27822,99) / 41 день= 1010).

Задовольняючи позов про поновлення на роботі суд встановив, що звільнення позивача відбулось з порушенням вимог закону, а тому наказ ПАТ «Національний депозитарій України» від 24 квітня 2015 року № 50-к про звільнення ОСОБА_1 з посади директора з економіки з 24 квітня 2015 року має бути визнаний незаконним, позивачка поновлена на роботі та на її користь стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу - 152 робочих дня за період з 24 квітня 2015 року по день ухвалення рішення судом - 02 грудня 2015 року в розмірі 153520 гривень (152 х 1010 = 153520). Також суд встановив, що внаслідок незаконного звільнення позивачу були завдані моральні страждання, спричинена моральна шкода, розмір відшкодування якої суд визначив в сумі 500 грн.

Виходячи з наявних в матеріалах справи письмових доказів, які були досліджені судом першої інстанції, вищенаведені обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними.

Висновки суду про наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача відповідають цим обставинам та вимогам Закону.

Доводи апеляційної скарги про те, що у відповідача була відсутня робота, яка могла б бути запропонована позивачу є недоведеними. Суд першої інстанції правильно виходив з того, що заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зобов'язаний був довести, що позивачці не могли бути запропоновані посади, які вводились в період її звільнення, оскільки позивачу не відомо, що це за посади, та які кваліфікаційні вимоги до них висувались.

На підтвердження своїх заперечень, відповідач ні до районного суду ні до апеляційного суду докази з цього приводу не подав. В судовому засіданні апеляційного суду представники відповідача з цього приводу пояснили, що вони не повинні доводити, відсутність у них вільних посад, які вони могли б запропонувати, а тому не заявляють клопотань з приводу витребування документів на підтвердження цих обставин.

Доводи апеляційної скарги з приводу помилкового висновку суду, щодо обґрунтованої відмови профспілкових організацій в наданні згоди на звільнення позивача, колегія суддів не приймає, так як суд першої інстанції з врахуванням всіх встановлених обставин, щодо звільнення позивача, та дотримання гарантій при звільненні у зв'язку зі зміною в організації виробництва та скороченні чисельності працівників, дійшов обґрунтованого висновку, що згода на звільнення позивача не була надана, оскільки не були дотримані гарантії, щодо переміщення позивача на інші посади, та залишення її на роботі. З відповідей профспілкових організацій вбачається, що окрім іншого, відмовляючи в наданні згоди вони виходили також і з того, що позивачу не була запропонована інша робота, та не було надано ні пояснень ні документів на підтвердження того, що така робота у відповідача відсутня.

Посилання в скарзі на те, що власник не зобов'язаний надавати профспілковим організаціям документи на підтвердження подання про звільнення не ґрунтуються на законі.

Право профспілкових організацій вимагати від власника документи з метою перевірки додержання законодавства про працю закріплене в ст. 248 КзпП України.

В даній справі цим правом профспілкова організація скористалась, проте відповідач в порушення вимог закону проігнорував правомірний запит третіх осіб.

Посилання представників відповідача на те, що при розгляді іншого трудового спору за позовом ОСОБА_4, були встановлені обставини, які мають преюдиціальне значення для вирішення даної справи, а саме, щодо відсутності правового обґрунтування у відповідях профспілкових організацій з приводу відмови у наданні згоди на звільнення , колегія суддів не приймає, тому, що трудові спори це індивідуальні спори. З наданої для огляду ухвали апеляційного суду м. Києва від 19 січня 2016 року, вбачається, що суди при вирішенні іншої справи надавали аналіз, не можливості іншого скороченого працівника зайняти вакантні посади. Разом з тим в даній справі відповідач не вважав за потрібне доводити відсутність у позивача по даній справі кваліфікації, яка б давала їй можливість зайняти ті посади , які були відповідачем введені і які позивачу не пропонувались.

Тобто при вирішенні даної справи та іншої справи, на яку посилались представники відповідача встановлені різні обставини, яким відповідно дана різна правова оцінка.

В даній справі судом встановлено порушення відповідачем вимог ст. ст. 40, 43, 49-2 КЗпП України, - порядку звільнення, відсутність згоди профспілкового комітету на звільнення позивача , яка є обов'язковою, що в сукупності є безумовною підставою для поновлення позивача на роботі.

Апеляційна скарга не містить посилання на докази, які б спростували вказані обставини, а тому вона не підлягає задоволенню.

Доводи, щодо недоведеності позивачем спричинення їй моральних страждань є безпідставні, оскільки суд вірно встановив спричинення позивачу моральних страждань внаслідок її незаконного звільнення, та з урахуванням їх доведеності стягнув моральну шкоду в сумі 500 грн.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Суд повно і об'єктивно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким дав належну правову оцінку.

Рішення суду першої інстанції ухвалене без порушення норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національний дипозитарій України» відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 02 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді: