Постанова № 55566210, 01.02.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

01 лютого 2016 р. № 820/10867/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Самігулліній К.В.

за участю:

представника позивача - Ляшенка Ю.О.,

представника відповідача - Данканич М.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Оніка Плюс" до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Оніка Плюс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- скасувати податкові повідомлення - рішення №0001522204 від 24.06.2015 року, №0001512204 від 24.06.2015 року;

- зобов'язати ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області відновити суми податкового кредиту та зобов'язань ТОВ "Оніка Плюс" (код за ЄДРПОУ 39461309) в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України" податковий Блок", інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також в інтегрованій картці зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в акті №1954/04-65-22-03/39461309 від 09.06.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає рішення та дії відповідача - ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області, неправомірними, необґрунтованими, безпідставними через відсутність доказів порушення підприємством податкового законодавства. Позивач стверджує, що жодних підстав для проведення документальної позапланової перевірки позивача у податкового органу не було. Окрім того, підприємство не вчиняло податкових правопорушень, про які згадується в акті спірної перевірки від 09.06.2015 року №1954/04-65-22-03/39461309. Викладені в акті судження інспекції є помилковими, адже не відповідають положенням закону та не узгоджуються з дійсними фактичними обставинами проведених платником податків господарських операцій. За таких підстав, позивач просить задовольнити позов у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, у судове засідання повноважного представника не направив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений судом належним чином, в порядку, передбаченому ст.33-35 КАС України, правом надати заперечення не скористався.

Представник відповідача - Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, та вказав, що ніяких дій з приводу проведення спірної перевірки, винесення спірних податкових повідомлень-рішень та коригувань до АІС "Податковий блок" ДПІ у Московському районі не вчинялись, тому просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судовим розглядом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Оніка Плюс", пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, код - 39461309. (т.2 а.с.1-2).

Товариство взято на податковий облік і станом на даний час перебуває на обліку в ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного Управління ДФС у Харківській області у зв'язку із зміною юридичної адреси.

На підставі наказу ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська №395 від 26.05.2015 року (де на час проведення перевірки перебувало підприємство позивача), відповідачем - ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Оніка Плюс" щодо дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з платниками податків ПП "Еталон" (код ЄДРПОУ 25524885) за період січень 2015 року, ТОВ "Нафтакомпані" (код ЄДРПОУ 37391261) за період лютий 2015 року, ТОВ "Капітал Х" (код ЄДРПОУ 37365100) за період березень 2015 року.

Результати перевірки оформлені актом №1954/04-65-22-03/39461309 від 09.06.2015 року. (т.1 а.с.40-91).

За висновками перевірки, позивачем - ТОВ "Оніка Плюс", встановлено порушення:

1) п.180.1 ст.180, п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI зі змінами та доповненнями - відсутність реальності здійснення господарських операцій ТОВ "Оніка Плюс", а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ "Оніка Плюс" операцій з придбання товарів та нафтопродуктів по ланцюгу постачання від ПП "Еталон" в січні 2015 року, ТОВ "Нафтакомпані" в лютому 2015 року. ТОВ "Капітал Х" в березні 2015 року;

2) п.180.1 ст.180, п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI зі змінами та доповненнями - відсутність реальності здійснення господарських операцій ТОВ "Оніка Плюс", а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ "Оніка Плюс" операцій з реалізації товару по ланцюгу: ПП "Еталон" в січні 2015 року, ТОВ "Нафтакомпані" в лютому 2015 року, ТОВ "Капітал Х" в березні 2015 року;

3) п.187.1 ст.187, п. 198.1, 198.2 ст. 198, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI зі змінами та доповненнями, що призвело до завищення залишку від'ємного значення (р.26) у сумі 2967956,0 грн.; завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду (р.19) у сумі 608738 грн.; заниження податку на додану вартість за березень 2015 року в сумі 4027743 грн.

З посиланням на вказаний вище акт перевірки, ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 09.06.2015 року:

- №0001512204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 5034678,75 грн., з них за основним платежем 4027743 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1006935,75 грн. (т. 1 а.с.95);

- №0001522204, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3576694,00 грн. (т. 1 а.с.94).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних податкових повідомлень-рішень, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті №1954/04-65-22-03/39461309 від 09.06.2015 року на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне:

Судовим розглядом встановлено, що 16.01.2015 року між ТОВ "Оніка Плюс" та Приватним підприємством "Еталон" (код ЄДРПОУ 25524885) укладено договір поставки №100/01-15, відповідно до умов якого постачальник (ПП "Еталон") зобов'язаний поставити та передати у власність покупцеві (ТОВ "Оніка Плюс") товари в асортименті, упаковці та по цінам, що узгоджені сторонами, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах. визначених цим договором. (т.2 а.с.187).

Згідно пункту 1.2 та 3.1 договору, поставка товару проводиться у відповідності специфікацій до цього договору.

Поставка товару зі складу постачальника на склад покупця здійснюється силами та за рахунок постачальника. Поставка здійснюється на умовах, визначених у заявці на поставку товару в розумінні термінів Інкотермс в редакції 2000 року. Якщо інше не вказано у заявці (специфікації), поставка виконується на умовах DDP (склад покупця).

Згідно специфікацій до договору №100/01-15 від 16.01.2015 року - умови поставки DDP (склад покупця), відповідно Інкотермс 2010 року.

Номенклатуру, кількість та ціну товару уточнено в специфікаціях до договору №100/01-15 від 16.01.2015 року. (т.2 а.с.188-250, т.3 а.с.1-11).

Факт підтвердження реальності вчинених договорів позивачем надано копії первинних документів, а саме:

- видатковими накладними: №543 від 16.01.2015 р. на суму 1032,12 грн. (у т.ч. ПДВ 172,02 грн.), №542 від 16.01.2015 р. на суму 3095,38 грн. (у т.ч. ПДВ 515,90 грн.), №541 від 16.01.2015 р. на суму 11430,38 грн. (у т.ч. ПДВ 1905,06 грн.), №546 від 16.01.2015 р. на суму 52,56 грн. (у т.ч. ПДВ 8,76 грн.), №545 від 16.01.2015 р. на суму 203,62 грн. (у т.ч. ПДВ 33,94 грн.), №544 від 491,40 грн. (у т.ч. ПДВ 81,90 грн.), №421 від 16.01.2015 р. на суму 495,92 грн. (у т.ч. ПДВ 82,65 грн.), №422 від 16.01.2015 р. на суму 494,29 грн. (у т.ч. ПДВ 82,38 грн.), №588 від 19.01.2015 р. на суму 1224,83 грн. (у т.ч. ПДВ 204,14 грн.), №414 від 19.01.2015 р. на суму 1083,24 грн. (у т.ч. ПДВ 180,54 грн.), №589 від 19.01.2015 р. на суму 518,24 грн. (у т.ч. ПДВ 86,37 грн.), №590 від 19.01.2015 р. на суму 290,22 грн. (у т.ч. ПДВ 48,37 грн.), №586 від 19.01.2015 р. на суму 8812,58 грн. (у т.ч. ПДВ 1468,76 грн.), №587 від 19.01.2015 р. на суму 7915,61 грн. (у т.ч. ПДВ 1319.27 грн.), №423 від 19.01.2015 р. на суму 699,25 грн., (у т.ч. ПДВ 116.54 грн.), №663 від 19.01.2015 р. на суму 148,03 грн. (у т.ч. ПДВ 24,67 грн.), №662 від 19.01.2015 р. на суму 170,06 грн. (у т.ч. ПДВ 28,34 грн.), №661 від 19.01.2015 р. на суму 409,38 грн. (у т.ч. ПДВ 68,23 грн.), №660 від 19.01.2015 р. на суму 4004,84 грн. (у т.ч. ПДВ 667,44 грн.), №426 від 19.01.2015 р. на суму 640,99 грн. (у т.ч. ПДВ 106,83 грн.), №424 від 19.01.2015 р. на суму 471,71 грн. (у т.ч. ПДВ 78.62 грн.), №776 від 20.01.2015 р. на суму 17079,42 грн. (у т.ч. ПДВ 2846,57 грн.), №777 від 20.01.2015 р. на суму 3276,76 грн. (у т.ч. ПДВ 546,13 грн.), №779 від 20.01.2015 р. на суму 487,49 грн. (у т.ч. ПДВ 81,25 грн.), №778 від 20.01.2015 р. на суму 3075,61 грн. (у т.ч. ПДВ 512,60 грн.), №429 від 20.01.2015 р. на суму 489,67 грн. (у т.ч. ПДВ 81,61 грн.), №428 від 20.01.2015 р. на суму 569,90 грн. (у т.ч. ПДВ 94,98 грн.), №427 від 20.01.2015 р. на суму 450,70 грн. (у т.ч. ПДВ 75,12 грн.), №781 від 20.01.2015 р. на суму 71,02 грн. (у т.ч. ПДВ 11,84 грн.), №780 від 20.01.2015 р. на суму 277,25 грн. (у т.ч. ПДВ 46,21 грн.), №823 від 21.01.2015 р. на суму 24777,14 грн. (у т.ч. ПДВ 4129,52 грн.), №824 від 21.01.2015 р. на суму 12105,89 грн. (у т.ч. ПДВ 2017,65 грн.), №827 від 21.01.2015 р. на суму 324,22 грн. (у т.ч. ПДВ 54,04 грн.), №826 від 21.01.2015 р. на суму 837,13 грн. (у т.ч. ПДВ 139,52 грн.), №825 від 21.01.2015 р. на суму 2906,80 грн. (у т.ч. ПДВ 484.47 грн.), №828 від 21.01.2015 р. на суму 223,81 грн. (у т.ч. ПДВ 37,30 грн.), №1560 від 31.01.2015 р. на суму 39,14 грн. (у т.ч. ПДВ 6,52 грн.), №1559 від 31.01.2015 р. на суму 401,11 грн. (у т.ч. ПДВ 66,85 грн.), №1558 від 31.01.2015 р. на суму 3501,23 грн. (у т.ч. ПДВ 583,54 грн.), №1557 від 31.01.2015 р. на суму 17655,55 грн. (у т.ч. ПДВ 2942,59 грн.), №1563 від 31.01.2015 р. на суму 57,94 грн. (у т.ч. ПДВ 9,66 грн.), №1562 від 31.01.2015 р. на суму 581,76 грн. (у т.ч. ПДВ 96,96 грн.), №1561 від 31.01.2015 р. на суму 3542,52 грн. (у т.ч. ПДВ 590,42 грн.), №539 від 16.01.2015 р. на суму 129890,05 грн. (у т.ч. ПДВ 21648,34 грн.), №659 від 19.01.2015 р. на суму 13350,06 грн. (у т.ч. ПДВ 2225,01 грн.), №583 від 19.01.2015 р. на суму 292363,88 грн. (у т.ч, ПДВ 48727,31 грн.), №584 від 19.01.2015 р. на суму 103227,06 грн. (у т.ч. ПДВ 17204,51 грн.), №585 від 19.01.2015 р. на суму 32419,91 грн. (у т.ч. ПДВ 5403,32 грн.), №425 від 19.01.2015 р. на суму 10413,91 грн. (у т.ч. ПДВ 1735,65 грн.), №774 від 20.01.2015 на суму 177856,30 грн. (у т.ч. ПДВ 29642,72 грн.), №540 від 16.01.2015 р. на суму 36674,45 грн. (у т.ч. ПДВ 6112.41 грн.), №1556 від 31.01.2015 року на суму 58990,92 грн. (у т.ч. ПДВ 9831,82 грн.), №775 від 20.01.2015 р. на суму 54901,21 грн. (у т.ч. ПДВ 9150,20 грн.), (т.3 а.с.12-51, 56-90);

- зворотними накладними: №6677 від 31.01.2015 р. на суму 204,37 грн. (у т.ч. ПДВ 34,06 грн.), №6676 від 31.01.2015 р. на суму 25.46 грн. (у т.ч. ПДВ 4,24 грн.), №6675 від 31.01.2015 р. на суму 83,47 грн. (у т.ч. ПДВ 13,91 грн.), №6674 від 31.01.2015 р. на суму 82,45 грн. (у т.ч. ПДВ 13,74 грн.), №6664 від 31.01.2015 р. на суму 1570,94 грн. (у т.ч ПДВ 261,82 грн.), №6619 від 31.01.2015 р. на суму 15,34 грн. (у т.ч. ПДВ 2,56 грн.), №6618 від 31.01.2015 р. на суму 2165,66 грн. (у т.ч. ПДВ 360,94 грн.). (т.3 а.с.91-97).

- податковими накладними: №1823 від 16.01.2015 р. на суму 494,29 грн. (у т.ч. ПДВ 82,38 грн.), №1822 від 16.01.2015 р. на суму 495,92 грн. (у т.ч. ПДВ 82,65 грн.), №2100 від 16.01.2015 р. на суму 52,56 грн. (у т.ч. ПДВ 8,76 грн.), №2097 від 16.01.2015 р. на суму 1032,12 грн. (у т.ч. ПДВ 172,02 грн.), №2098 від 16.01.2015 р. на суму 491,40 грн. (у т.ч. ПДВ 81,90 грн.), №2096 від 16.01.2015 р. на суму 3095,38 грн. (у т.ч. ПДВ 515,90 грн.), №2094 від 16.01.2015 р. на суму 36674,45 грн. (у т.ч. ПДВ 6112,41 грн.), №2095 від 16.01.2015 р. на суму 11430,38 грн. (у т.ч. ПДВ 1905,06 грн.), №2099 від 203,62 грн. (у т.ч. ПДВ 33,94 грн.), №2101 від 16.01.2015 р. на суму 129890,05 грн. (у т.ч. ПДВ 21648,34 грн.), №2283 від 19.01.2015 р. на суму 103227,06 грн. (у т.ч. ПДВ 17204,51 грн.), №2297 від 19.01.2015 р. на суму 699,25 грн. (у т.ч. ПДВ 116,54 грн.), №2284 від 19.01.2015 р. на суму 32419,21 грн. (у т.ч. ПДВ 5403,32 грн.), №2299 від 19.01.2015 р. на суму 10413,91 грн. (у т.ч. ПДВ 1735,65 грн.), №2298 від 19.01.2015 р. на суму 471,71 грн. (у т.ч. ПДВ 78,62 грн.), №2285 від 19.01.2015 р. на суму 8812,58 грн. (у т.ч. ПДВ 1468,76 грн.), №22387 від 19.01.2015 р. на суму 1224,83 грн. (у т.ч. ПДВ 204,14 грн.), №2238 від 19.01.2015 р. на суму 518,24 грн. (у т.ч. ПДВ 86,34 грн.), №2239 від 19.01.2015 р. на суму 290,22 грн. (у т.ч. ПДВ 48,37 грн.), №2282 від 19.01.2015 р. на суму 292363,88 грн. (у т.ч. ПДВ 48727,31 грн.), №2236 від 19.01.2015 р. на суму 1083,24 грн. (у т.ч. ПДВ 180,54 грн.), №2300 від 19.01.2015 р. на суму 640,99 грн. (у т.ч. ПДВ 106,83 грн.), №2286 від 19.01.2015р. на суму 7915.61 грн. (у т.ч. ПДВ 1319,27 грн.), №2803 від 19.01.2015 р. на суму 170,06 грн. (у т.ч. ПДВ 28.34 грн.), №2804 від 19.01.2015 р. на суму 148,03 грн. (у т.ч. ПДВ 24,67 грн.), №2800 від 19.01.2015 р. на суму 13350,06 грн. (у т.ч. ПДВ 2225,01 грн.), №2801 від 19.01.2015 р. на суму 4004,64 грн. (у т.ч. ПДВ 667,44 грн.), №2802 від 19.01.2015 р. на суму 409,38 грн. (у т.ч. ПДВ 68,23 грн.), №2857 від 20.01.2015 р. на суму 489,67 грн. (у т.ч. ПДВ 81,61 грн.), №2855 від 20.01.2015 р. на суму 450,70 грн. (у т.ч. ПДВ 75,12 грн.), №2856 від 20.01.2015 р. на суму 569,90 грн. (у т.ч. ПДВ 94,98 грн.), №3359 від 20.01.2015 р. на суму 487,49 грн. (у т.ч. ПДВ 81,25 грн.), №3356 від 20.01.2015 р. на суму 17079,42 грн. (у т.ч. ПДВ 2846,57 грн.), №3355 від 20.01.2015 р. на суму 54901,21 грн. (у т.ч. ПДВ 9150,20 грн.), №3354 від 20.01.2015 р. на суму 177856,30 грн. (у т.ч. ПДВ 29642,72 грн.), №3357 від 20.01.2015 р. на суму 3276,76 грн. (у т.ч. ПДВ 546,13 грн.), №№3358 від 20.01.2015 р. на суму 3075,61 грн. (у т.ч. ПДВ 512,60 грн.), №3361 від 20.01.2015 р. на суму 71,02 грн. (у т.ч. ПДВ 11.84 грн.), №3360 від 20.10.2015 р. на суму 277,25 грн. (у т.ч. ПДВ 46,21 грн.), №3435 від 21.01.2015 р. на суму 223,81 грн. (у т.ч. ПДВ 37.30 грн.), №№3431 від 21.01.2015 р. на суму 12105,89 грн. (у т.ч. ПДВ 2017,65 грн.), №3433 від 21.01.2015 р. на суму 837,13 грн. (у т.ч. ПДВ 139,52 грн.), №3432 від 21.01.2015 р. на суму 2906,80 грн. (у т.ч. ПДВ 484,47 грн.), №3430 від 21.01.2015 р. на суму 24777,14 грн. (у т.ч. ПДВ 4129,52 грн.), №3434 від 21.01.2015 р. на суму 324,22 грн. (у т.ч. ПДВ 54,04 грн.), №7335 від 31.01.2015 р. на суму 58990,92 грн. (у т.ч. ПДВ 9831,82 грн.), №7339 від 31.01.2015 р. на суму 39,14 грн. (у т.ч. ПДВ 6,52 грн.), №7338 від 31.01.2015 р. на суму 401,11 грн. (у т.ч. ПДВ 66,85 грн.), №7342 від 57,94 грн. (у т.ч. ПДВ 9,66 грн.), №7336 від 31.01.2015 р. на суму 17655,55 грн. (у т.ч. ПДВ 2942,59 грн.), №7337 від 31.01.2015 р. на суму 3501,23 грн. (у т.ч. ПДВ 583,54 грн. (у т.ч. ПДВ 583,54 грн.), №7340 від 31.01.2015 р. на суму 3542,52 грн. (у т. ч. ПДВ 590,42 грн.), №7341 від 571,76 грн. (у т. ч. ПДВ 96,96 грн.), (т.15 а.с.62-249);

- платіжними дорученнями: №128 від 19.03.2015 р. на суму 500000,00 грн., №179 від 16.04.2015 р. на суму 700000,00 грн., №211 від 05.05.2015 р. на суму 100000,00 грн., №225000,00 грн., №329 від 17.06.2015 р. на суму 206000,00 грн., № 431 від 21.07.2015 р. на суму 255000,00 грн. (т.16 а.с.244-249).

З пояснень представника позивача встановлено, що розрахунок по договору поставки №100/01-15 від 16.01.2015 року у січні 2015 року не здійснювався, у зв'язку з цим у позивача виникла кредиторська заборгованість на суму 1042356,58 грн., яка існує і на теперішній час.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд не вбачає недоліків у їх складанні як-то: дефектів форми, змісту або походження тощо, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак, оглянуті документи здатні призвести до зміни в структурі і стані активів платника податків - сторони правочину, у зв'язку з цим сприймаються судом як належні та допустимі в розумінні ст.70 КАС України докази реальності вчинення господарських операцій.

Фактичних даних, які б засвідчували наявність у платника податків наміру набути у спірних правовідносинах безпідставну податкову вигоду, суд в ході розгляду справи не виявив.

Добутими доказами підтверджується факт вибуття з власності суб'єкта права-платника податків коштів в оплату вартості придбаних товарів (робіт, послуг), факт юридичної непов'язаності сторін правочину, факт відсутності у сторін правочину спільних економічних інтересів, що в сукупності підтверджує звичайність умов ведення господарської діяльності.

Відносно викладених в акті перевірки обставин господарської діяльності контрагента позивача - ПП "Еталон", які викладені в акті ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська від 27.04.2015р. № 1264/22-04/25524885 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Еталон" з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість при документальному підтвердженні господарських відносин з контрагентами за період з 01.01.2015 року по 31.01.2015 року", суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України, а діяння по відображенню в документах обов'язкової податкової звітності, тобто в офіційних документах завідомо недостовірних відомостей, є об'єктивною стороною злочину, передбаченого ст.366 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним суб'єктом владних повноважень до суду також не подано.

Окрім того, в силу приписів статей 207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, оскільки податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі №21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Також судом встановлено, що в перевіряємий період між ТОВ "Оніка Плюс" та ТОВ "Нафтакомпані" укладені договори поставки нафтопродуктів: №НК-0048 від 01.02.2015 року, №НК-0098 від 11.02.2015 року, №НК-0123 від 13.02.2015 року, №НК-0199 від 23.02.2015 р., №НК-0268 від 26.02.2015 року. (т.3 а.с.98-99, 103-104, 108-109, 113-114, 118-119).

Відповідно до пункту 1.1 вказаних договорів постачальник (ТОВ "Нафтакомпані") зобов'язується передати у власність покупця (ТОВ "Оніка Плюс") нафтопродукти, а покупець прийняти та оплатити товар.

На виконання умов договорів сторонами укладені додаткові угоди, в яких уточнено номенклатуру, кількість, якість та ціну товару, а саме: №150228000000048 від 01.02.2015 р. на загальну суму 9634997,32 грн. (у т.ч. ПДВ 1605832,89 грн.), №150228000000098 від 11.02.2015 року на суму 2689308,64 грн. (у т.ч. ПДВ 448218,11 грн.), №150228000000123 від 13.02.2015 р. на загальну суму 15803865,42 грн. (у т.ч. ПДВ 2633977,57 грн.), №150228000000199 від 23.02.2015 року на загальну суму 2480920,80 грн. (у т.ч. ПДВ 413486,80 грн.), №150228000000268 від 26.02.2015 року на загальну суму 4599828,82 грн. (у т.ч. ПДВ 766638,14 грн.). (т.3 а.с.100, 105, 110, 115, 120).

З метою повідомлення позивача про місцезнаходження товару та виконання постачальником своєї частини договорів ТОВ "Нафтакомпані" складено та надіслано на адресу ТОВ "Оніка Плюс" листи №197/02/15-Н від 01.02.2015 року, №198/02/15-Н від 11.02.2015 року, №199/02/15-Н від 13.02.2015 року, №200/02/15-Н від 23.02.2015 року, №201/02/15-Н від 26.02.2015 року, в яких зазначено, що придбаний товар знаходиться на зберіганні в ПАТ "Дніпронафтопродукт" та може бути отриманий в будь-який час протягом дії договорів.

На підтвердження виконання вищевказаних договорів позивачем також надано суду акти приймання-передачі нафтопродуктів №150228000000048 від 01.02.2015 року, відповідно до якого кількість ТМЦ становить 455,112 тонн, а загальна вартість з ПДВ складає 9634997,32 грн. (т.3 а.с.101), №150228000000098 від 11.02.2015 року, відповідно до якого кількість ТМЦ становить 121,983 тонн, а загальна вартість з ПДВ складає 2687308,64 грн. (т.3 а.с.106), №150228000000123 від 13.02.2015 року, відповідно до якого кількість ТМЦ становить 652,744 тонн, а загальна вартість з ПДВ складає 15803865,42 грн. (т.3 а.с.111), №150228000000199 від 23.02.2015 року, відповідно до якого кількість ТМЦ становить 100,359 тонн, а загальна вартість з ПДВ складає 2480920,80 грн. (т.3 а.с.116), №150228000000268 від 26.02.2015 року, відповідно до якого кількість ТМЦ становить 158,245 тонн, а загальна вартість з ПДВ складає 4599828,82 грн. (т.3 а.с.121).

Розрахунок ТОВ "Оніка Плюс" з ТОВ "Нафтакомпані" у лютому 2015 року за вищевказаними договорами не здійснювався, у зв'язку із чим у позивача вникла кредиторська заборгованість, яка існує на час звернення до суду.

Зберігання нафтопродуктів здійснювалося ПАТ "Дніпронафтопродукт" на підставі договору зберігання №4498 від 05.01.2015 року з ТОВ "Оніка Плюс" (т.3 а.с.142-143). на підтвердження виконання договору зберігання сторонами складались акти приймання-передачі наданих послуг №01217 від 05.01.2015 року, №01295 від 28.02.2015 року, протокол узгодження ціни №4498, від 05.01.2015 року, акти прийому та зняття зі зберігання нафтопродуктів. (т.3 а.с.144-151).

Транспортування нафтопродуктів здійснювалося за допомогою транспортних засобів контрагентів позивача, а саме: ТОВ "Торговий дім "Кременчукнафтопродуктсервіс" на підставі договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом №33 від 12.01.2015 р. (т.3 а.с.156-158); ТОВ "Дніпронафтопродукт" на підставі договору на перевезення вантажним автомобільним транспортом №4543 від 15.01.2015 року (т.3 а.с.174); ТОВ "Днєпротрансойл" на підставі договору на перевезення вантажним автомобільним транспортом №4560 від 15.01.2015 року (т.3 а.с.165-166).

Реальність вчинення договорів підтверджується актами здачі-прийомки виконаних робіт №АР-0000145 від 28.02.2015 року, №02212 від 28.02.2015 року, №029 від 28.02.2015 року та товаро-транспортними накладними, що містяться в матеріалах справи. (т.3 а.с.163, 172, 180, т.4 а.с.1-250, т.5 а.с.1-250).

Єдиною підставою для прийняття контролюючим органом висновків, висвітлених в актів перевірки №1954/04-65-22-03/39461309 від 09.06.2015 року, про нереальність здійснення господарських операцій між ТОВ "Оніка Плюс" та ТОВ "Нафтакомпані" стала інформація податкового органу про наявність розбіжності даних АІС "Податковий блок" за лютий 20115 року, наданих підприємствами, а також відсутність фінансово-господарської діяльності ТОВ "Нафтакомпані" з іншими контрагентами.

Оскільки, як встановлено судом, це єдина підстава, котра вплинула на висновки відповідача про відображення позивачем у звітності показників господарської операції, яка фактично не відбулася, суд не приймає їх згідно до вимог ст. 124 Конституції України, ст.70 КАС України та статей 207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що між ТОВ "Оніка Плюс" та ТОВ "Капітал Х" у березні 2015 року укладено договори поставки нафтопродуктів: №КХ-0037 від 01.03.2015 року, №КХ-0114 від 12.03.2015 року, №КХ-0168 від 20.03.2015 року. (т.3 а.с.123-124, 130-131, 136-137).

Відповідно до пункту 1.1 вказаних договорів постачальник (ТОВ "Капітал Х") зобов'язується передати у власність покупця (ТОВ "Оніка Плюс") нафтопродукти, а покупець прийняти та оплатити товар.

На виконання умов договорів сторонами укладені додаткові угоди, в яких уточнено номенклатуру, кількість, якість та ціну товару, а саме: №150331000000037 від 01.03.2015 р. на загальну суму 20140881,18 грн. (у т.ч. ПДВ 3356813,53 грн.), №150331000000114 від 12.03.2015 року на суму 9937204,46 грн. (у т.ч. ПДВ 1656200,74 грн.), №150331000000168 від 20.03.2015 р. на загальну суму 13030331,06 грн. (у т.ч. ПДВ 2171721,84 грн.). (т.3 а.с.125, 132, 138).

З метою повідомлення позивача про місцезнаходження товару та виконання постачальником своєї частини договорів ТОВ "Капітал Х" складено та надіслано на адресу ТОВ "Оніка Плюс" листи №163/03-КХ від 01.03.2015 року, №164/03-КХ від 12.03.2015 року, №165/03-КХ від 20.03.2015 року, в яких зазначено, що придбаний товар знаходиться на зберіганні в ПАТ "Дніпронафтопродукт" та може бути отриманий в будь-який час протягом дії договорів.

На підтвердження виконання вищевказаних договорів позивачем також надано суду акти приймання-передачі нафтопродуктів №150331000000037 від 31.03.2015 року, відповідно до якого кількість ТМЦ становить 753,764 тонн, а загальна вартість з ПДВ складає 20140881,19 грн. (т.3 а.с.1261), №150331000000114 від 31.03.2015 року, відповідно до якого кількість ТМЦ становить 383,630 тонн, а загальна вартість з ПДВ складає 9937204,46 грн. (т.3 а.с.133), №150331000000168 від 31.03.2015 року, відповідно до якого кількість ТМЦ становить 520,766 тонн, а загальна вартість з ПДВ складає 13030331,06 грн. (т.3 а.с.139).

Розрахунок ТОВ "Оніка Плюс" з ТОВ "Капітал Х" у березні 2015 року за вищевказаними договорами не здійснювався, у зв'язку із чим у позивача вникла кредиторська заборгованість, яка існує на час звернення до суду.

Зберігання нафтопродуктів здійснювалося ПАТ "Дніпронафтопродукт" на підставі договору зберігання №4498 від 05.01.2015 року з ТОВ "Оніка Плюс" (т.3 а.с.142-143). на підтвердження виконання договору зберігання сторонами складались акти приймання-передачі наданих послуг №03159 від 31.03.2015 року, протокол узгодження ціни від 31.03.2015 року, акти прийому та зняття зі зберігання нафтопродуктів. (т.3 а.с.152-155).

Транспортування нафтопродуктів здійснювалося за допомогою транспортних засобів контрагентів позивача, а саме: ТОВ "Торговий дім "Кременчукнафтопродуктсервіс" на підставі договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом №33 від 12.01.2015 р. (т.3 а.с.156-158); ТОВ "Дніпронафтопродукт" на підставі договору на перевезення вантажним автомобільним транспортом №4543 від 15.01.2015 року (т.3 а.с.174); ТОВ "Днєпротрансойл" на підставі договору на перевезення вантажним автомобільним транспортом №4560 від 15.01.2015 року (т.3 а.с.165-166).

Реальність вчинення договорів підтверджується актами здачі-прийомки виконаних робіт №АР-0000220 від 31.03.2015 року, №03104 від 31.03.2015 року, №0311 від 31.03.2015 року та товаро-транспортними накладними, що містяться в матеріалах справи. (т.3 а.с.164, 173, 181, т.4 а.с.1-250, т.5 а.с.1-250).

Проаналізувавши вищенаведену первинну документацію суд доходить висновку, що позивач є сумлінним платником податків, немає заборгованості перед бюджетом, подає податкову звітність у строки встановлені податковим законодавством. Також у позивача наявна первинна документація по усім господарським операціям між позивачем та його контрагентами, яка відповідає вимогам законодавства, не містить дефектів форми, змісту чи походження, та в повній мірі підтверджує реальність здійснення господарських операцій. Зазначені документи, у повному обсязі, були надані позивачем до перевірок, однак контролюючий орган всупереч вимог Податкового кодексу України, не перевірив вказані документи та не врахував їх під час складання висновків перевірок. Подібні дії контролюючого органу є порушенням вимог податкового законодавства, адже положеннями п.83.1 ст.83 ПК України передбачено обов'язок контролюючого органу використання та аналіз первинної документації платника податків для здійснення висновків за результатами проведення перевірки.

Вирішуючи спір суд зазначає, що відповідно до приписів п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами п. 198.6 ПКУ, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Суд зауважує, що відповідно до п. 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Також п.200.3. ст.200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Суд вважає за необхідним вказати, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Угоди між позивачем та контрагентами за період перевірки були укладені у відповідності до норм чинного законодавства та є такими, що відповідають всім вимогам, що встановлюються до даного виду договорів доки зворотне не буде доведено в суді. Тому підстав для висновків щодо нікчемності або недійсності договору не було.

Чинне законодавство України встановлює принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Також слід зазначити, що в ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних документів, наданих позивачем.

Таким чином, на думку суду, не має підстав вважати, що господарські взаємовідносини між підприємствами не були виконані, а первинні документи не відповідають вимогам діючого законодавства.

Вищевикладене свідчить про те, що позивачем правомірно, відповідно до норм чинного законодавства включено до складу податкового кредиту за перевірений період суми ПДВ за податковими накладними.

Щодо винесення позовних вимог позивача щодо визнання протиправними дій ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області зі встановлення в актах перевірки висновків щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, суд зазначає, що оскільки правомірність формування податкового кредиту позивачем підтверджується податковими документами, реальність господарських правовідносин підтверджено позивачем документами первинного бухгалтерського обліку, позовні вимоги в цій частині правомірні та підлягають задоволенню.

На виконання вимог суду за клопотання позивача ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області надані фактичні дані на підтвердження внесення результатів спірних перевірок до автоматизованої інформаційної системи. (т.21 а.с. 96-101).

Зважаючи, що акти перевірки є одним із джерел податкової інформації, суд зазначає, що інформація, що міститься в актах перевірок, використовується контролюючими органами виключно в порядку ст. 74 ПК України.

Згідно статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

У п.п. 14.1.171. п. 14.1 ст. 14 ПК України вказано, що податкова інформація - у значенні, визначеному Законом України "Про інформацію".

Згідно ст. 16 Закону України "Про інформацію" від 02.10.1992 р., № 2657-ХІІ (далі по тексту - Закон № 2657-ХІІ) податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами.

Наказом Державної податкової служби України № 1197 від 24.12.2012 року "Про введення в експлуатацію інформаційної системи "Податковий блок" з 01.01.2013 року було введено в експлуатацію ІС "Податковий блок" в органах державної податкової служби всіх рівнів".

Згідно п. 2.1. наказу Державної податкової служби України № 1197 від 24.12.2012 року "Про введення в експлуатацію інформаційної системи "Податковий блок" існуючі інформаційні системи, в тому числі АС "Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", експлуатувалися паралельно з інформаційною системою "Податковий блок" до 31.01.2013 року.

Наказом ДПС України № 1198 від 24.12.2012 року "Про введення в дію Тимчасового регламенту експлуатації інформаційної системи "Податковий блок" з 01.01.2013 року затверджено та введено в дію Тимчасовий регламент експлуатації інформаційної системи "Податковий блок".

Відповідно до п.п. 3.1.3.7 п. 3.1.3 Наказу Міністерства доходів і зборів України від 14.06.2013, № 165 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця", з метою виявлення та упередження можливих порушень податкового законодавства при камеральній (електронній) перевірці проводиться: зіставлення даних податкової звітності з ПДВ з інформацією, отриманою від митних органів та з інших джерел. При цьому враховуються результати автоматизованого зіставлення (наказ N 85) даних додатка 5 до декларації, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, ЄРПН, баз МД (по мірі впровадження відповідного програмного забезпечення).

Таким чином, існує взаємодія податкових органів при опрацюванні розшифровок інформаційних баз даних та їх використання при проведенні перевірок та прийняття за їх результатами рішень.

Пунктом 1.1. Методичних рекомендацій № 165 визначено, що ці Методичні рекомендації запроваджуються в органах Міністерства доходів і зборів України з метою поліпшення адміністрування податків, повноти декларування податкових зобов'язань в умовах впровадження спеціального програмного забезпечення для удосконалення діючих процедур проведення камеральних перевірок, що покращить якість матеріалів перевірок та сприятиме зменшенню термінів їх проведення.

Відповідно до п.п.2.5.6. Методичних рекомендацій № 165, до впровадження у промислову експлуатацію АС "Камеральна електронна перевірка" за результатами проведеного аналізу та зіставлення даних автоматизованого контролю податкової звітності, інформації з інших джерел формується Висновок про наявність значної кількості ризиків після проведеної камеральної перевірки, які будуть підставою для прийняття рішення про проведення планової/позапланової документальної виїзної/невиїзної перевірки (далі - Висновок). Після впровадження в промислову експлуатацію АС "Камеральна електронна перевірка" Висновок формується в електронному вигляді разом з актом/довідкою про результати електронної камеральної перевірки.

З наведених положень Методичних рекомендацій № 165 випливає, що вони стосується порядку організації та проведення камеральних перевірок платників податків, і наявність значної кількості ризиків після проведеної камеральної перевірки будуть підставою для прийняття рішення про проведення саме документальної перевірки платника податків (планової чи позапланової, виїзної чи невиїзної).

Відповідно до висновків актів, та витягу з АІС "Податковий блок" встановлено, що інформацію акту відповідач вніс до інформаційної системи "Податковий блок", зокрема інформацію в частині зменшення обсягів податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість позивача.

Наведене свідчить про те, що відповідач змінив дані, задекларовані позивачем у податкових деклараціях з податку на додану вартість та податку на прибуток, що суперечить загальним засадам оподаткування та нормам Податкового кодексу України.

Податковий орган, як контролюючий орган, може змінити задекларовані платником податків дані податкової звітності лише шляхом визначення суми грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, у випадках, передбачених пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України.

Сама по собі здійснена ДФС податкова кваліфікація операцій не може бути підставою для внесення змін до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до вказаної бази даних може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

Слід також наголосити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому ПК України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку ст. 54 ПК України та його узгодження.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Отже, інформація, викладена у електронних базах даних стосовно позивача може бути використана податковим органом при перевірці контрагентів, що може призвести до погіршення його ділової репутації, як належного платника податків, відмови його контрагентів від подальших господарських відносин з позивачем з метою уникнення негативних податкових наслідків для себе від таких операцій.

Підпунктом 62.1.3 пункту 6.2.1 статті 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

За правилами пункту 86.1 статті 86 названого Кодексу результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Згідно з пунктом 58.1 статті 58 та пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.

Інформаційна система "Податковий блок", що включає чотири підсистеми-сегменти операційної діяльності органів податкової служби, таких як: реєстрація платників податків; обробка податкової звітності та платежів; облік платежів; податковий аудит було створено з метою удосконалення процесу адміністрування податків .

Ця система призначена для виконання основних завдань органів ДПС, як-от: інформування платників податків про їх податкові зобов'язання та надання роз'яснень податкового законодавства; податковий облік та реєстрація платників податків; прийом та обробка документів податкової звітності та облік платежів; перевірка податкової звітності на відповідність вимогам та нормам, встановленим законодавчими та нормативними актами України; застосування заходів із погашення податкового боргу у випадках порушення податкової дисципліни з боку платників податків; вирішення спірних питань щодо сум податкових донарахувань та податкового боргу тощо.

З урахуванням того, що в автоматизованій інформаційній системі "Податковий блок" підлягають відображенню виключно задекларовані платником податку у податкових деклараціях показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, приходимо до висновку, про протиправність дій податкового органу у вказаній частині.

З урахуванням того, що самі лише висновки акту перевірки не можуть бути підставою для внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість та враховуючи помилковість висновків акта, суд приходить до висновку, що ДФС зобов'язана вилучити з інформаційної системи "Податковий блок" інформацію, внесену на підставі актів перевірки, та відновити в зазначених базах показники податкової звітності позивача та відповідно про необхідність задоволення позовних вимог у цій частині.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд повинен керуватися критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України та перевіряти чи дотримувався суб'єкт владних повноважень, приймаючі (вчиняючи) рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Оніка Плюс" до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0001522204 від 24.06.2015 року, №0001512204 від 24.06.2015 року.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області відновити суми податкового кредиту та зобов'язань ТОВ "Оніка Плюс" (код за ЄДРПОУ 39461309) в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України" податковий Блок", інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також в інтегрованій картці зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в акті №1954/04-65-22-03/39461309 від 09.06.2015 року.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 05 лютого 2016 року.

Суддя Панченко О.В.