Ухвала суду № 55566196, 12.01.2016, Апеляційний суд міста Києва

Апеляційний суд міста Києва

Справа № 22-ц/796/1870/2016 Головуючий у 1-й інстанції - Виниченко Л.М.

Доповідач - Кабанченко О.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Кабанченко О.А.

суддів - Желепи О.В.

Рубан С.М.

при секретарі - Перетятько А.К.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 червня 2015 року

в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова Світлана Володимирівна про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, -

в с т а н о в и л а:

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 17 червня 2015 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус КМНО Морозова С.В., про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. Вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом не було враховано те, що ОСОБА_3 відчужив квартиру АДРЕСА_1, придбану під час перебування у зареєстрованому шлюбі, без нотаріально засвідченої письмової згоди ОСОБА_2, при тому, що відповідно до вимог п. п. 4.4. 4.5 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 N296/5, що був чинний на момент вчинення правочину, при посвідченні правочину щодо розпорядження майном нотаріус повинен перевірити цивільний стан громадян та у разі необхідності витребувати додаткові документи, про перевірку цих обставин нотаріус робить відмітку на примірнику правочину, що залишається в матеріалах нотаріальної справи, з посиланням на реквізити відповідних документів, або копії відповідних документів залишаються в матеріалах справи. У даному випадку нотаріус не витребувала у ОСОБА_3 свідоцтва про розірвання шлюбу, копію рішення суду про розірвання шлюбу, тобто не встановили, що він перебуває у шлюбі і на продаж квартири необхідна письмова згода дружини.

У судове засідання апеляційного суду сторони не явились вчетверте, були повідомлені про час та місце розгляду справи за адресами, що зазначені у матеріалах справи, про зміну місця проживання суд не повідомляли, як це передбачено ст. 77 ЦПК України, клопотань, заяв про відкладення розгляду справи на адресу суду не направили.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що за договором купівлі-продажу квартири від 18 січня 2013 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В., зареєстрованим у реєстрі за №169, ОСОБА_3 відчужив квартиру АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_4 (а.с. 80-81).

Вказана квартира належала відповідачу ОСОБА_3 на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 14 липня 2008 року, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Макухою О.О. 14 липня 2008 року за реєстровим №1954 (а.с. 88).

Позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 перебували у шлюбі, який був зареєстрований 18 січня 1992 року (а.с. 60, 61).

Відповідно п. 1.6 оспорюваного договору купівлі-продажу квартири від 18 січня 2013 року продавець квартири ОСОБА_3 у своїй заяві від 18 січня 2013 року стверджує, шо на момент придбання квартири, вказаної у п. 1.1. цього договору, в зареєстрованому шлюбі не перебуває, фактичних шлюбних відносин ні з ким не підтримує, майно не є спільною сумісною власністю, про що доведено до відома покупця.

У матеріалах нотаріальної справи наявна вказана заява ОСОБА_3 від 18 січня 2013 року, а також копія його паспорту з відміткою про укладення шлюбу з позивачем 18 січня 1992 року та відміткою Відділу ЗАГС Придніпровського райвиконкому м. Черкаси від 30 жовтня 2003 року за № 58 про реєстрацію розірвання шлюбу з гр. ОСОБА_2 (а.с. 82, 119).

З пояснень позивача судом встановлено, що позивач після сварки з чоловіком у 2003 році поїхала у м. Черкаси та з метою розірвання шлюбу з ОСОБА_3 надала своєму адвокату паспорти, свідоцтво про шлюб, після чого адвокат повернув паспорти з відмітками про розірвання шлюбу, в подальшому з ОСОБА_3 вона помирилася, вони стали проживати разом, знаючи при цьому, що в зареєстрованому шлюбі вони не перебувають; про те, що шлюб не розірваний вона дізналася лише у квітні 2013 року, коли відбулася перевірка поданих нею документів до пенсійного фонду для призначення пенсії по інвалідності.

У липні 2014 року позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4, про визнання недійсним договору від 18 січня 2013 року купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.

В обгорунтування позовних вимог посилалась на те, що вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 18 січня 1992 року, під час якого 14 липня 2008 року ними була придбана квартира АДРЕСА_1, яка відповідно до ст. 60 СК України є спільною сумісною власністю подружжя. 18 січня 2013 року відповідач ОСОБА_3 без її згоди продав вказану квартиру ОСОБА_4, договір купівлі-продажу квартири посвідчений нотаріально, проте державна реєстрація договору за ОСОБА_4 не проводилася. У спірному правочині зазначені неправдиві відомості про те, що квартира придбана відповідачем не в шлюбі. Укладенням спірного договору порушено її право власності на квартиру, оскільки на вчинення цієї угоди письмової та іншої згоди вона не надавала, відповідач самостійно розпорядився майном, яке є спільною сумісною власністю подружжя. (а.с. 13-15, 62, 63).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 13 січня 2015 року було виключено ОСОБА_4 із числа третіх осіб та залучено до участі у справі у якості співвідповідача. (а.с. 70-71).

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі у який повідомив, що позов визнає.

Представником відповідача ОСОБА_4 суду подані письмові заперечення на позов, у яких він просив відмовити у позові з тих підстав, що при укладенні договору купівлі-продажу квартири від 18 січня 2013 року ОСОБА_3 повідомив нотаріуса, що в шлюбі він ні з ким не перебуває, про це також вказав у письмовій заяві та підписався в договорі, у паспорті продавець ОСОБА_3 мав відмітку про розірвання шлюбу від 30 жовтня 2003 року. Відповідач ОСОБА_4 являється добросовісним набувачем спірної квартири та свої обов'язки за договором виконав у повному обсязі.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова С.В. суду подала письмові пояснення, у яких зазначила про те, що оспорюваний договір був посвідчений нею без порушення вимог діючого законодавства.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира купувалася відповідачем ОСОБА_3 у період, коли останній та позивач фактично вважали, що шлюб між ними розірваний, про що наявні відповідні відмітки у паспортах, при цьому позивач після отримання документу, що свідчить про розірвання шлюбу з 30 жовтня 2003 року, на відновлення свого порушеного права з приводу печатки у паспорті і розірвання шлюбу до правоохоронних органів та до органів РАГСу не зверталася, отже позивачем не доведено, що спірне нерухоме майно придбавалося за спільні кошти подружжя.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, які відповідають встановленим судом обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що оспорюваний правочин є недійсним, оскільки відповідач ОСОБА_3 розпорядився спільним сумісним нерухомим майном подружжя без письмової та нотаріально посвідченої згоди на це позивача, надання якої передбачено ст. 65 ч. 3, ч. 4 СК України, судова колегія відхиляє, зважаючи на те, що законодавством не встановлено недійсності правочину при відчуженні спільного сумісного майна подружжя без письмової згоди одного з подружжя, за умови наявності іншої згоди, а відсутність такої згоди надає право одному з подружжя на отримання відповідної компенсації вартості відчуженого не в інтересах сім'ї майна. (правова позиція Верховного Суду України в справі №6-7цс15 від 8 квітня 2015 року).

Позивач ОСОБА_2, стверджуючи, що на відчуження квартири АДРЕСА_1 нею не надавалась і усна згода, доказів на підтвердження цієї обставини не надала. При цьому з дослідженого судом рішення Апеляційного суду м. Києва від 02 грудня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_7, про визнання договору купівлі-продажу недійсним вбачається наступне. Позивач ОСОБА_2 у червні 2014 року зверталась до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 з тих же підстав, що і в даній справі, у задоволенні позову їй було відмовлено, оскільки суд дійшов до висновку про те, що на час укладання 17 серпня 2012 року відповідачем договору купівлі-продажу ОСОБА_2 та ОСОБА_3. згідно штампів у паспорті були розлучені, а тому питання про надання згоди на укладання договору не вирішувалось. (а.с. 144-147)

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Таким чином, позивачем не доведено, що квартира АДРЕСА_1 була придбана нею і ОСОБА_3 у шлюбі за спільні кошти, а відтак на її відчуження потрібна була згода позивача.

Не погоджується судова колегія і з доводами скарги про те, що при посвідченні оспорюваного правочину нотаріус зобов'язана була витребувати у ОСОБА_3 копію судового рішення про розірвання шлюбу, свідоцтво про розірвання шлюбу для перевірки цивільного стану ОСОБА_3, оскільки п. п. 4.4. 4.5 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 N296/5, що був чинний на момент вчинення правочину, при посвідченні правочину щодо розпорядження майном нотаріус перевіряє цивільний стан громадян та у разі необхідності витребовує додаткові документи. Цивільний стан ОСОБА_3 був перевірений нотаріусом, за його паспортом встановлено, що він на час укладання договору у шлюбі не перебуває, що він також підтвердив письмовою заявою, отже необхідності витребування додаткових документів не було, копія паспорту з штампом про розірвання шлюбу долучена до матеріалів нотаріальної справи.

З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: