Постанова № 55565215, 03.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1508/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 лютого 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої-судді: Старової Н.Е.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В.,

за участю секретаря: Тищенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітамакс-К» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітамакс-К» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітамакс-К» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.10.2011 року №0008512306.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.04.2012 року відмовлено в задоволенні позову.

На вказану постанову позивач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та неповне їх встановлення, просив скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою позов задовольнити.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2012 року постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.12.2015 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві задоволено частково, та скасовано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2012 року, а справу направлено на новий розгляд до Київського апеляційного адміністративного суду.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник апелянта до судового засідання не з'явився, що не заважає розгляду справи за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явились до судового засідання, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Повертаючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, ВАС України зазначив, що суд апеляційної інстанції вказав на наявність первинних документів, при цьому не вказуючи їх реквізитів, не конкретизуючи їх суті та господарських операцій, яких вони стосуються. Відповідно, вказані обставини підлягають встановленню при новому розгляді справи.

Судом встановлено, що посадовими особами податкової інспекції проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Вітамакс-С» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за січень, квітень, травень 2011року, за результатом якої було складено акт від 21.09.2011 № 1284/2306/34728786, яким встановлено порушення позивачем п.198.1 ст.198, ст.185 ПК України, в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за січень, квітень, травень 2011 року на загальну суму 602 291,00 грн.

На підставі виявлених порушень податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.10.2011 №0008512306, яким збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 752864,00 грн. (за основним платежем 602291,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 150573,00 грн.).

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Висновок про порушення ТОВ «Вітамакс-К» вимог податкового законодавства контролюючий орган зробив з огляду на недотримання вимог, які спрямовані на реальне настання правових наслідків по правочинах з контрагентом ТОВ «ВМ-УКР», з чим погодився і суд першої інстанції.

Судом встановлено, що між ТОВ «Вітамакс-К» та ТОВ «ВМ-УКР»укладено договір №1 від 01.12.2010 року про надання маркетингових послуг (т.1 а.с.40-41).

Крім того, між позивачем та ТОВ «ВМ-УКР» 09.12.2010 укладено договір купівлі-продажу №09/12ВМК.

Так, відповідно до розділу 1 договору від 09.12.2010 продавець (ТОВ «ВМ-УКР») зобов'язується передати у власність покупця (ТОВ «Вітамакс-С») товар. Асортимент товару, його кількість та вартість зазначається окремо у видатковій накладній продавця, яка є невід'ємною частиною даного договору (т.1 а.с.42).

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Як зазначено у пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Досліджуючи реальність здійснення господарських операцій, на які посилається апелянт, колегією суддів встановлено наступне.

В підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем надано суду: вище зазначені договори, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних (т.1 а.с.43-75); акти здачі прийомки наданих послуг (т.1 а.с.76-80); видаткові накладні (повернення) (т.1 а.с.81-112); податкові накладні (т.1 а.с.113-174); видаткові накладні (т.1 а.с.175-225); виписку з ЄДРЮОФОП (т.1 а.с.226); протокол загальних зборів ТОВ «Вітамакс-К» та статут (т.1 а.с.227, 228-241); довідки про резервування фіскального номера реєстратора розрахункових операцій та про реєстрацію книги обліку розрахункових операцій (дод.1 а.с.77-84); штатний розпис (дод.1 а.с.85-87).

На підтвердження наявності торгового приміщення позивачем надано договір оренди №03/95/89-09 від 23.11.2009 року, згідно якого ТОВ «Вітамакс-К» бере в тимчасове платне користування нежитлове торгове приміщення в ТЦ «Олімпійський» площею 89,3 кв.м. (дод.1 а.с.60-70), а також акт прийому-передачі приміщення та додаткову угоду (дод.1 а.с.71-73).

Також апелянтом на підтвердження реалізації придбаної продукції надано копії фіскальних чеків (дод.1 а.с.89-181), також надано довідки про резервування фіскального номера реєстратора розрахункових операцій та довідки про реєстрацію книги обліку розрахункових операцій.

В обґрунтування проведення розрахунків ТОВ «Вітамакс-К» надано банківські виписки по рахунку (дод.2 а.с.1-114).

Надані апелянтом документи містять обов'язкові реквізити, та були ретельно досліджені колегією суддів, яка дійшла висновку, що по операціям, які проведені між позивачем та його контрагентом здійснено оплату, належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача, що цілком підтверджує реальність здійснення операцій між позивачем та його контрагентом, з урахуванням самого змісту послуг та видів діяльності позивача та його контрагента.

Як встановлено під час дослідження матеріалів справи, кошти сплачені позивачем є пов'язаними з основною діяльністю ТОВ «Вітамакс-К», витрати підтверджуються документально.

Судом першої інстанції в оскаржуваній постанові не в повній мірі досліджено надані позивачем докази, та не наведено грунтовного спростування тверджень позивача, оскільки доводи суду першої інстанції щодо ненадання доказів на підтвердження факту отримання зазначеного в накладних товару не можуть бути належним спростування вчинених господарських операцій, з урахуванням того, що позивачем надано докази подальшої реалізації такого товару.

Крім того, надання документів про отримання товару не відповідає вимогам закону, а зазначені документи не є такими, на основі яких формується податкова звітність.

Посилання контролюючого органу на фіктивність контрагента не доведено відповідачем будь-якими доказами, які б відповідали вимогам належності та допустимості, передбаченими ст.70 КАС України.

Колегія суддів критично оцінює посилання податкового органу на висновки акту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 07.09.2011 №1227/23-3/37242893 про результати невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «ВМ-УКР», як на підтвердження фіктивності діяльності та фактів нереального здійснення операцій даними СГД, та як підтвердження відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, оскільки чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Крім того, висновки, викладені в такому акті є лише відображенням фактичних дій та особистої думки посадових осіб податкового органу, а тому не створюють жодних правових наслідків, та не є обов'язковими для сторін.

Враховуючи позицію Вищого адміністративного суду України, викладену у листі №742/11/13-11 від 02.06.2011 року, в зв'язку з тим, що нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентами, у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, відповідачем не доведена, зокрема, вироком суду та спростовується копіями первинних документів, наявних в матеріалах справи, що підтверджують правомірність формування податкової звітності позивачем, колегія суддів вважає, що відповідачем всупереч норм чинного законодавства прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 05.10.2011 року.

Податковий орган не надав суду належних доказів відсутності у контрагента позивача та у самого позивача необхідних адміністративно-господарських можливостей.

Окрім того, п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними», серед іншого вказано, що при кваліфікації правочину за ст.228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. А саме рішення Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 року, де зазначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. Слід брати до уваги те, що при розгляді даної категорії справ Європейський суд з прав людини виходить з того, що держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходів для недопущення та/або зупинення зловживань у сфері сплати податку на додану вартість та бюджетного відшкодування, але відмова у бюджетному відшкодуванні платнику податків, який добросовісно виконав свої зобов'язання перед бюджетом і виконав всі передбачені національним законодавством умови для отримання такого відшкодування, тільки на тій підставі, що податковий орган не встановив сплати податку на додану вартість з боку постачальника та/або його контрагентів у ланцюгу, за умови відсутності шахрайських дій з боку отримувача відшкодування, на думку Європейського суду з прав людини, порушує права такого платника податків.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що доводи про допущення позивачем податкових правопорушень знайшли своє підтвердження, а податкове повідомлення-рішення від 05.10.2011 року прийнято правомірно. Відповідно, вимоги позивача є обґрунтованими та неправомірно залишені без задоволення судом першої інстанції.

Враховуючи все вищевикладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що ТОВ «Вітамакс-К» на підтвердження своєї позиції надано достатню кількість первинних документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій, та відповідають вимогам, передбаченими ст.70 КАС України.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач як суб'єкт владних повноважень, всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України не надав до суду належних доказів правомірності своїх дій, та не обґрунтував свою позицію у встановленому порядку.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково погодився з висновками державної податкової інспекції стосовно правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 05.10.2011 року щодо ТОВ «Вітамакс-К».

Судова колегія апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції неповно встановлені обставини справи, яким надана неправильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 03.04.2012 року, та є підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст.202 КАС України, апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати.

Керуючись ст.ст. 41, 159, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітамакс-К» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.04.2012 року скасувати, та прийняти нову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітамакс-К» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 05.10.2011 року №0008512306.

Постанова набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Чаку Є.В.

Мєзєнцев Є.І.