Постанова № 55565054, 28.01.2016, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2016 року Справа № 803/13/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Дмитрука В.В.,

при секретарі судового засідання Гринчук Я.О.,

за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представників відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Грандпостач» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Грандпостач» (ТзОВ «Грандпостач») звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (Луцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0005882203, № 0005892203 від 24 грудня 2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовано наступними обставинами.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 28 лютого 2015 року за наслідками проведення фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Захід Агропостач» (ТзОВ «Захід Агропостач») контролюючим органом складено акт № 6100/22-03/37887249 від 14 грудня 2015 року.

Відповідно до висновків вказаного акту, контролюючим органом встановлено порушення відповідачем пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України (ПК України), в результаті чого ТзОВ «Грандпостач» занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 519 865 грн., в тому числі за квітень 2014 року на 1 774 грн., за травень 2014 року на 1 442 грн., за червень 2014 року на 156 692 грн., за липень 2014 року на 90 620 грн., за серпень 2014 року на 90 806 грн., за вересень 2014 на 71 601 грн., за жовтень 2014 року на 99 443 грн., за листопад 2014 року на 7 478 грн., за грудень 2014 року на 7 грн.; пунктів 138.1, 138.2, 138.4, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, в результаті чого ТзОВ «Грандпостач» завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2014 рік на загальну суму 2 599 325 грн., що призвело до заниження сплати до бюджету податку на прибуток за 2014 рік в розмірі 467 879 грн.

На підставі акта № 6100/22-03/37887249 від 14 грудня 2015 року відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення форми "Р" від 24 грудня 2015 року № 0005882203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 467 879 грн., та нараховано 116 969 грн. 75 коп. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів); № 0005892203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 519 863 грн., нараховано 129 965 грн. 75 коп. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Податкові повідомлення-рішення позивач вважав протиправними і просив скасувати з наступних підстав.

Перевіркою встановлено нереальність здійснення господарських операцій між позивачем і ТзОВ «Захід Агропостач» на підставі договору поставки № 240412/1 від 24 квітня 2012 року, однак такий висновок контролюючого органу є хибним, оскільки взяті на себе зобов'язання, відповідно до умов вказаного договору, сторонами виконано в повному обсязі, а господарські операції підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, оформленими у відповідності до вимог чинного законодавства.

Так, контролюючим органом в акті перевірки від 14 грудня 2015 року, як на підтвердження нереальності господарських операцій вказано, що розрахунковий рахунок № 26009406261 в Публічному акціонерному товаристві «Райффайзен Банк Аваль» (АТ «Райффайзен Банк Аваль») позивачем відкрито 11 червня 2013 року, а договір поставки 240412/1 із зазначенням вказаного рахунку укладено 24 квітня 2012 року. При цьому, Луцькою ОДПІ не враховано, що між ТзОВ «Захід Агропостач» і ТзОВ «Грандпостач» було підписано новий примірник цього ж договору після відкриття банківського рахунку позивачем в АТ «Райффайзен Банк Аваль». Під час проведення перевірки товариством було надано видаткові накладні із усіма необхідними реквізитами, а товарно-транспорті накладні та довіреності на отримання товару позивачем не оформлювались, оскільки складські приміщення постачальника і покупця товару знаходяться за однією адресою (різні частини господарських приміщень орендодавця). Крім того, податкову накладну № 3 від 31 липня 2014 року на суму 232 277 грн. (в тому числі ПДВ 38 712 грн. 83 коп.), виявлену, як незареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), контрагентом ТзОВ «Захід Агропостач» включено до такого реєстру та сплачено відповідну суму ПДВ в бюджет. Ненадання сертифікатів якості на придбаний товар, в сукупності із усіма наявними документами первинного бухгалтерського обліку, не може бути підставою для визнання господарських операцій безтоварними. Також, податковим органом виявлено обрив ланцюга постачання товарів на користь ТзОВ «Захід Агропостач» його контрагентами, однак, при цьому не враховано, що судовими рішеннями, які набрали законної сили, визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення по взаємовідносинам за перевірений період ТзОВ «Захід Агропостач» із постачальниками Товариством з обмеженою відповідальністю «Укроптторг-2014» (ТзОВ «Укроптторг-2014»), Товариством з обмеженою відповідальністю «Екодит» (ТзОВ «Екодит»), Товариством з обмеженою відповідальністю «Аквен-Інтер» (ТзОВ «Аквен-Інтер»), що свідчить про реальність таких господарських операцій. При цьому, чинним законодавством України не встановлено обов'язку позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності своїми контрагентами. В подальшому придбаний ТзОВ «Грандпостач» товар у ТзОВ «Захід Агропостач» було реалізовано, що підтверджено видатковими, податковими накладними. Крім того, позивач зазначав, що на момент прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у Луцької ОДПІ не було відомостей про прийняття судом рішення за результатами кримінального провадження, в межах якого було проведено документальну податкову перевірку.

З урахуванням помилкових висновків контролюючого органу про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем і ТзОВ «Захід Агропостач», належного оформлення документів первинного бухгалтерського обліку, позивач просив оскаржувані податкові повідомлення-рішення визнати протравними і скасувати.

Відповідно до письмових заперечень проти адміністративного позову від 18, 28 січня 2016 року відповідач його вимог не визнав, посилаючись на наступне.

Під час проведення перевірки контролюючим органом встановлено, що господарські взаємовідносини в перевіреному періоді між позивачем і ТзОВ «Захід Агропостач» відбувались на підставі договору поставки № 240412/1 від 24 квітня 2012 року. Відповідно до умов вказаного договору передача товару і видача супроводжуючих документів постачальником повинна здійснюватись на підставі довіреності (типова форма № М-2). У наданих товариством під час перевірки видаткових накладних не вказано посад, прізвищ та ініціалів осіб, які отримували товар, не вказано номеру, дати довіреності, на підставі якої було отримано товар. Надані податкові накладні містять коди УКТЗЕД, що свідчить про іноземне походження товарів, при цьому, позивачем не надано сертифікатів відповідності на придбані товари, які підлягають обов'язковій сертифікації відповідно до вимог чинного законодавства України. Також, договір поставки № 240412/1 було укладено раніше (24 квітня 2012 року), ніж відкрито розрахунковий рахунок № 26009406261 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» (11 червня 2013 року), при цьому, вказаний рахунок було зазначено позивачем в розділі «Місцезнаходження та реквізити сторін». На підставі даних податкової звітності Луцькою ОДПІ встановлено, що штатна чисельність працюючих на ТзОВ «Захід Агропостач» становить одну особу. В ході аналізу ланцюга поставок товару встановлено, що контрагенти-постачальники ТзОВ «Захід Агропостач» відсутні за своїм місцезнаходженням, про що внесено відповідний запис в ЄДРПОУ (ТзОВ «Екодит», ТзОВ «Аквен-Інтер», ТзОВ «Укроптторг-2014»)

З наведених підстав відповідач вважав прийняте за результатами перевірки оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що відповідають вимогам закону у зв'язку із чим просив відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні представники позивача заявлений позов підтримують повністю з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні позову не визнають з мотивів, викладених у письмових запереченнях проти позову.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При вирішенні спору судом податкові повідомлення-рішення № 0005882203, № 0005892203 від 24 грудня 2015 року, прийняті відповідачем як суб'єктом владних повноважень, перевірялись на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України.

Згідно із частиною 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що відповідач довів правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, тому вони є правомірними, а в задоволенні позову про їх скасування слід відмовити.

Так, судом встановлено що 03 жовтня 2011 року ТзОВ «Грандпостач» зареєстроване як суб'єкт господарювання, місцезнаходженням якого значиться: 43017, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Мамсурова, будинок 8Б; основним видом економічної діяльності товариства згідно із УКТЗЕД є оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням; зареєстроване платником податку на додану вартість. Дані обставини стверджуються копіями витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 19624871, свідоцтва про реєстрацію платника податків на додану вартість.

Луцькою ОДПІ на підставі наказу № 2284 від 26 листопада 2015 року з 27 листопада по 07 грудня 2015 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Грандпостач» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 28 лютого 2015 року за наслідками проведення фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Захід Агропостач», про що складено акт № 6100/22-03/37887249 від 14 грудня 2015 року.

Перевірка проводилася на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України у зв'язку із отриманням рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, зокрема, ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 листопада 2015 року у справі № 161/17654/15-к.

Відповідно до висновків вказаного акту, контролюючим органом встановлено порушення відповідачем пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 ПК України, в результаті чого ТзОВ «Грандпостач» занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 519 865 грн., в тому числі за квітень 2014 року на 1 774 грн., за травень 2014 року на 1 442 грн., за червень 2014 року на 156 692 грн., за липень 2014 року на 90 620 грн., за серпень 2014 року на 90 806 грн., за вересень 2014 на 71 601 грн., за жовтень 2014 року на 99 443 грн., за листопад 2014 року на 7 478 грн., за грудень 2014 року на 7 грн.; пунктів 138.1, 138.2, 138.4, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, в результаті чого ТзОВ «Грандпостач» завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2014 рік на загальну суму 2 599 325 грн., що призвело до заниження сплати до бюджету податку на прибуток за 2014 рік в розмірі 467 879 грн.

16 грудня 2015 року ТзОВ «Грандпостач» було подано Луцькій ОДПІ заперечення на акт перевірки № 6100/22-03/37887249 від 14 грудня 2015 року. За результатами розгляду вказаних заперечень Луцька ОДПІ листом від 22 грудня 2015 року № 22398/10/03-18-22-03 відмовила в їх задоволенні у зв'язку із відповідністю висновків, викладених в акті перевірки від 14 грудня 2015 року, вимогам чинного законодавства України.

На підставі акту № 6100/22-03/37887249 від 14 грудня 2015 року відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення форми "Р" від 24 грудня 2015 року № 0005882203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 467 879 грн., та нараховано 116 969 грн. 75 коп. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів); № 0005892203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 519 863 грн., нараховано 129 965 грн. 75 коп. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Позивач, як на протиправність прийнятих податкових повідомлень-рішень від 24 грудня 2015 року посилається на пункт 86.9 статті 86 ПК України.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків» від 17 липня 2015 року № 655-VIII, який набрав чинності 01 вересня 2015 року, тобто до прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, пункт 86.9 статті 86 ПК України виключено, що спростовує посилання позивача на вказану норму як на відсутність правових підстав у Луцької ОДПІ для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у зв'язку із відсутністю у контролюючого органу відповідного судового рішення (обвинувального вироку, ухвали про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), прийнятого в ході кримінального провадження № 32015030000000074.

Виявлені відповідачем порушення норм податкового законодавства стосуються господарських зобов'язань, що випливають із договору поставки № 240412/1 від 24 квітня 2012 року, укладеного між ТзОВ «Захід Агропостач» (постачальник) і ТзОВ «Грандпостач» (покупець). Відповідно до умов вказаного договору постачальник зобов'язався передати у власність покупця запасні частини та інші деталі (товар), а покупець - прийняти і оплатити їх вартість. Сторони погодили, що асортимент, кількість та ціни на товар узгоджуються відповідно до рахунків і накладних на кожну окрему партію. Оплата за кожну окрему партію товару здійснюється на умовах відстрочення платежу - 100% вартості, вказаної в рахунках, накладних, покупцем проводиться протягом 90 календарних днів з моменту отримання товару. Поставка товару за цим договором здійснюється на умовах EXW Інкотермс 2010, приймання товару на складі постачальника, який знаходиться за адресою: Волинська область, місто Луцьк, вулиця Мамсурова, будинок 8б. Передача товару та видача відповідних документів на вантаж постачальник здійснює на підставі довіреностей типової форми № М-2 (пункти 1.1, 2.1, 3.2, 4.2.1, 6.1, 6.2 договору № 240412/1 від 24 квітня 2012 року).

Під час проведення перевірки позивач надав Луцькій ОДПІ на підтвердження виконання умов договору видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення.

Згідно з актом перевірки за перевірений період ТзОВ «Захід Агропостач» поставило ТзОВ «Грандпостач» товари на загальну суму 3 119 189 грн. 77 коп., в тому числі 519 864 грн. 97 коп. ПДВ.

Сума податку на додану вартість за виписаними податковими накладними включена позивачем до податкового кредиту за квітень-грудень 2014 року і відображена в реєстрі отриманих податкових накладних, який відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість.

Станом на дату проведення перевірки заборгованість ТзОВ «Грандпостач» перед ТзОВ «Захід Агропостач» відсутня.

Висновок контролюючого органу про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем і ТзОВ «Захід Агропостач» мотивований тим, що суб'єктом господарювання створена схема штучного руху товару, спрямована на створення формального документообігу, про що свідчить фіктивний характер діяльності, а також відсутність у позивача документів, складенням яких підтверджується постачання товарів.

Суд погоджується з висновком податкового органу про неправомірне формування позивачем податкового кредиту за безтоварними операціями у рамках господарських правовідносин із вказаним контрагентом.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов'язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

Проте, позивачем не спростовано висновків податкового органу, покладених в основу прийнятих ним спірних рішень.

Так, судом взято до уваги, що договір поставки № 240412/1 укладено між сторонами 24 квітня 2012 року, в розділі 12 «Місцезнаходження та реквізити сторін» якого зазначено місцезнаходження постачальника ТзОВ «Захід Агропостач» - Волинська область, місто Луцьк, вулиця Мамсурова, будинок 8б/3, місцезнаходження покупця ТзОВ «Грандпостач» - Волинська область, місто Луцьк, вулиця Мамсурова, будинок 8б. При цьому в пункту 6.1 договору вказано, що склад постачальника знаходиться за адресою: Волинська область, місто Луцьк, вулиця Мамсурова, будинок 8б.

Також, на підставі відомостей про банківські рахунки, судом встановлено, що розрахунковий рахунок № 26009406261 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» позивачем відкрито 11 червня 2013 року, однак в укладеному договорі поставки № 240412/1 від 24 квітня 2012 року вказаний розрахунковий рахунок зазначено в реквізитах сторін. В судовому засіданні 28 січня 2016 року позивач надав примірник договору поставки № 240412/1 від 24 квітня 2012 року, в якому в реквізитах покупця вказано розрахунковий рахунок № 26000060756428, відкритий в Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк «Приватбанк» 12 жовтня 2011 року.

На думку суду, встановлені обставини свідчать про формальність укладеного між ТзОВ «Захід Агропостач» і ТзОВ «Грандпостач» договору поставки № 240412/1 від 24 квітня 2012 року, в той час як посилання представників позивача на можливість підписання нового примірника договору в зв'язку зі зміною банківських реквізитів, судом до уваги не приймається, оскільки питання внесення змін до договору, в тому числі й банківських реквізитів, визначено не лише цивільним законодавством України, але й власне сторонами договору у п.п 11.3, 11.4 та передбачають не лише обов'язкове повідомлення сторонами одна одної у разі зміни серед іншого й банківських реквізитів, але й письмове оформлення таких змін у вигляді додаткових угод чи доповнень до договору, які є його невід'ємною частиною.

Крім того, суд також зазначає, що примірник договору, який би містив належні банківські реквізити (з р/р в ПАТ КБ «Приватбанк») не надавався позивачем ні під час проведення перевірки, ні для розгляду заперечень, що свідчить про його відсутність у ТзОВ «Грандпостач» до початку судового розгляду, а відтак не може бути судом взятий до уваги як належний доказ.

В наданих позивачем видаткових накладних не вказано посад, прізвищ та ініціалів отримувача товару, номеру і дати видачі довіреності на отримання товару. Під час перевірки і під час судового розгляду даної справи позивачем не надано і самих довіреностей на отримання товару посадовими особами (ОСОБА_7, ОСОБА_8.), наявність яких передбачено умовами договору поставки від 24 квітня 2012 року.

З акту перевірки і видаткових накладних судом встановлено, що перша поставка товару у перевіреному періоді відбулась 22 квітня 2014 року. Надані позивачем платіжні доручення як доказ оплати придбаного товару №№ 19, 54, 64, 78, 97, 105, 107 свідчать про сплату грошових коштів позивачем на користь ТзОВ «Захід Агропостач» до здійснення першої поставки. В графі «призначення платежу» усі надані платіжні доручення не містять відміток про оплату саме на підставі договору поставки № 240412/1 від 24 квітня 2012 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що хоча чинне податкове законодавство не встановлює конкретного переліку документів, складенням яких має оформлюватися господарська операція, документування господарської операції має відповідати законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції, договірним умовам та/або звичаєвій практиці.

Отже, наявність укладеного між ТзОВ «Захід Агропостач» і ТзОВ «Грандпостач» цивільно-правового договору, оформлення податкових накладних, видаткових накладних, платіжних документів, оформлених без наявності всіх необхідних реквізитів цих документів, не свідчать про фактичне здійснення господарських операцій, оскільки не доведено факту придбання товару, його поставку і оплату з метою його використання у своїй господарській діяльності, а тому спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими Луцькою ОДПІ фактами щодо фіктивної діяльності, що свідчить про безтоварність розглядуваних операцій і виключає правомірність їх відображення у податковому обліку товариства.

Частиною 2 статті 19 Конституції України, яка кореспондується із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не спростовано належними та допустимими доказами факти, викладені в акті перевірки, не підтверджено реальності здійснення господарської операції щодо поставки товарів, а отже не доведено незаконності прийняття податкових повідомлень-рішень № 0005882203, № 0005892203 від 24 грудня 2015 року, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 02 лютого 2016 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Дмитрук