Постанова № 55564958, 03.02.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кірієнко В.О.

Суддя-доповідач - Міронова Г. М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2016 року справа №805/4799/15-а

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., секретаря судового засідання Челахової О.О., за участю представника апелянта Івлєвої М.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька Міжнародна Школа «Григоріївська» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року у справі № 805/4799/15-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька Міжнародна Школа «Григоріївська» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області, Центру обслуговування платників Орджонікідзевського відділення Маріупольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, третя особа: Головне управління ДФС у Донецькій області, про стягнення з державного бюджету бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за лютий 2014 року у розмірі 387 063,00 грн. та пені за прострочення сплати бюджетної заборгованості в сумі 42 344,70 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 27.10.2015 року (згідно поштового штемпелю) звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 05.11.2014 року у справі № 808/6900/14, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2015 року, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.04.2014 року № 0010711501, прийняте Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Донецька Міжнародна Школа «Григоріївська» відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 387063,00 грн.

Позивач просив суд: стягнути з Державного бюджету в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька Міжнародна Школа Григоріївська» (83001, м. Донецьк, вул. Постишева, буд. 117, ідентифікаційний код: 37085687, р/р 26001962484649, у ПАТ «ПУМБ», МФО 334851) бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за лютий 2014 року у розмірі 387 063,00 грн. (триста вісімдесят сім тисяч шістдесят три гривні), та пеню за прострочення сплати бюджетної заборгованості в сумі 42 344,70 (сорок дві тисячі триста сорок чотири грн. 70 коп.).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року у справі № 805/4799/15-а у позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька Міжнародна Школа «Григоріївська» відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову (виходячи за межі позовних вимог), а саме: зобов'язати Державну податкову інспекцію у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області скласти та подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню Товариству з обмеженою відповідальністю «Донецька Міжнародна Школа «Григоріївська» за лютий 2014 року; стягнути з Державного бюджету в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області на користь Товариства пеню на суму бюджетної заборгованості в сумі 42 344.70 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України позивач звертався до суду з заявою, в якій просив суд вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушених прав, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушенні права особи. Судом при ухваленні оскаржуваного рішення вказана заява не була врахована, що, на думку апелянта, є порушення норм процесуального права.

Крім того, апелянт посилається на норми ст. 60, 200 Податкового кодексу України та зазначає, що суд, відмовляючи в задоволенні позову в частині вимоги стосовно стягнення пені на бюджетну заборгованість з відшкодування ПДВ, порушив норми матеріального права, оскільки неподання органом державної податкової служби до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв'язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ, не позбавляє позивача права пред'явити вимоги про стягнення пені на суму бюджетної заборгованості.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції скасувати, а вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити.

Представником Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на адресу суду надіслано письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Представники відповідачів та третіх осіб у судове засідання не з'явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином. З огляду на приписи ч. 4 ст. 196 КАС України їх неявка не є перешкодою для розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, наданих заперечень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецька Міжнародна Школа «Григоріївська» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради 27.04.2010 року, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 43-48).

На підставі акту перевірки № 262/05-62-15-01/37085687 від 11.04.2014 року податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 28.04.2014 року № 0010711501, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 387 063,00 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2014 року у справі № 808/6900/14, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2015 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька Міжнародна Школа «Григоріївська» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.04.2014 року за № 0010711501, прийняте Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Донецька Міжнародна Школа «Григоріївська» відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 387063,00 грн. (а.с. 11-13, 14).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 серпня 2015 року визнано поважними підстави пропуску строку на касаційне оскарження постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 05.11.2014 року та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2015 року у справі № 808/6900/14. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області відмовлено (а.с. 15-16).

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволені позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно з п. 14.1.18. ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Для підтвердження правомірності формування сум бюджетного відшкодування платник податків у відповідності до вимог Податкового кодексу України повинен надати податковому органу документи, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту та докази оплати.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.

Згідно до п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу (п.200.4. ст. 200 Податкового кодексу України) -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.7. ст. 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

На підставі п. 200.12 ст. 200 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 24.12.2015 року) орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до п.п. 6, 7 Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року № 39 (далі - Порядок № 39), у разі коли за результатами проведення перевірок платника податку з урахуванням вимог статей 73 і 83 Податкового кодексу України підтверджено достовірність нарахованої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, орган державної податкової служби складає висновок про суми відшкодування податку на додану вартість (далі - висновок), в якому зазначає суму, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету.

Орган державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку зобов'язаний подати органові державної казначейської служби висновок протягом: п'яти робочих днів після закінчення перевірки платника податку, який не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

Пунктом 200.13 ст. 200 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 24.12.2015 року) та пунктом 9 Порядку № 39 визначено, на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Згідно з ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

За приписами ч. 1 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Колегія суддів зазначає, що, після вступу в законну силу судових рішень у справі № 808/6900/14, бюджетна заборгованість з податку на додану вартість у сумі 387 063,00 грн. підлягає відшкодуванню.

Відповідач № 1 в запереченнях до апеляційної скарги зазначає, що Порядок № 39 не передбачає бюджетного відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення безпосередньо зі здійсненням судового контролю над рішеннями податкових органів, ухвалених за результатами перевірки сум ПДВ, заявлених до відшкодування або окремо від здійснення такого контролю, оскільки відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.

Така позиції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, що викладена в постанові від 02 грудня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Верховний Суд України дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ не є правильним способом захисту його прав. Разом з тим рішення суду про визнання протиправною бездіяльності ДПІ щодо неподання до органу ДКСУ висновку про суми відшкодування ПДВ має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Тому в цьому випадку належним правовим способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача до виконання покладених на нього законом і підзаконними актами обов'язків надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів враховує висновок Верховного Суду України при розгляді даної справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до суду першої інстанції з заявою, в якій просив суд вийти за межі позовних вимог та винести рішення по суті справи, яке відновлює порушені права ТОВ «Донецька Міжнародна Школа «Григоріївська» відносно отримання сум бюджетного відшкодування з ПДВ. Аналогічні доводи наведені апелянтом в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністартвиного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Колегія суддів зазначає, що податковий орган, як суб'єкт владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, має за наслідками перевірки або надати висновок із зазначенням суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.

В даному випадку податкове повідомлення-рішення від від 28.04.2014 року № 0010711501, як наслідок проведення податковим органом документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань правомірності заявлених до відшкодування з державного бюджету сум податку на додану вартість, заявлених у декларації з ПДВ за лютий 2014 року, скасовано постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2014 року у справі № 808/6900/14, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2015 року (а.с. 11-13, 14).

Отже, колегія суддів відзначає, що чинним законодавством України не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утримуватись від виконання своїх обов'язків, зокрема, неподання органу казначейства відповідного висновку про відшкодування податку на додану вартість після набрання законної сили рішеннями судів першої та апеляційної інстанції у справі № 808/6900/14.

На переконання колегії суддів відповідач не довів правомірності своїх дій, що стосуються предмету позову, а тому колегія суддів вважає за необхідне застосувати правила ч. 2 ст. 11 КАС України і зобов`язати податковий орган скласти та подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню ТОВ «Донецька Міжнародна Школа «Григоріївська» за лютий 2014 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції постановлене судове рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 11, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька Міжнародна Школа «Григоріївська» - задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року у справі № 805/4799/15-а - скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька Міжнародна Школа «Григоріївська» - задовольнити частково.

Зобов`язати Державну податкову інспекцію у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області скласти та подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню Товариству з обмеженою відповідальністю «Донецька Міжнародна Школа «Григоріївська» за лютий 2014 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст складено 8 лютого 2016 року.

Головуючий суддя Міронова Г.М.

Судді Арабей Т.Г.

Геращенко І.В.