Ухвала суду № 55564916, 03.02.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/3958/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Воробйова І.А.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

03 лютого 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білоуса О.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Марцісь Ю.А.,

представників позивача: Слюсар О.В., Грибінник Н.М.,

предстаників відповідача: Ющука О.Д., Педченко Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Консервний завод "Поповецький" до Державної екологічної інспекції у Вінницькій області про скасування припису та висновків,

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Консервний завод "Поповецький" (далі - ТОВ "КЗ "Поповецький", товариство, позивач) до Державної екологічної інспекції у Вінницькій області (далі - Інспекція, відповідач) про скасування припису № 03/20 від 06.11.2015 року та визнання протиправним і скасування висновків акту перевірки.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18.12.2015 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано пункти 1, 2, 4-9, 13 припису Державної екологічної інспекції у Вінницькій області № 03/20 від 06.11.2015 року. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18.12.2015 року в частині щодо визнання протиправними та скасування пунктів 1, 2, 4-9, 13 припису Державної екологічної інспекції у Вінницькій області № 03/20 від 06.11.2015 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представники відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просили постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18.12.2015 року скасувати, надавши при цьому пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представники позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги Державної екологічної інспекції у Вінницькій області заперечили, вважаючи що оскаржувана постанова прийнята Вінницьким окружним адміністративним судом у відповідності до вимог чинного законодавства України, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників відповідача та позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до наказу № 28-П від 01.10.2015 року та направлення на перевірку № 067 від 19.10.2015 року, посадовими особами Державної екологічної інспекції у Вінницькій області у період з 20.10.2015 року по 06.11.2015 року було проведено планову перевірку дотримання TOB "КЗ "Поповецький" вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.

Зокрема, було з'ясовано, що TOB "КЗ "Поповецький" здійснює спеціальне водокористування, тобто забір води з 4 артезіанських свердловин та скид стічних вод в річку Лозова. На час проведення перевірки фактично використовувались дві артезіанські свердловини, оскільки ще дві було законсервовано.

Стічні води підприємства поступали на комплекс очисних споруд, що являє собою станцію біологічної очистки вод з блоком ємкостей, потужністю 700,0 м3/добу.

В ході проведення вказаної перевірки було встановлено, що комплекс очисних споруд знаходяться у незадовільному стані: секції аеротенків замулені, порушена цілісність бетонних перегородок, замулені біоставки.

Разом з тим, у ТОВ «КЗ «Поповецький», у порушення вимог ст.ст. 48-49 Водного кодексу України, був відсутній дозвіл на спеціальне водокористування.

Облік забору води згідно встановленої форми ПОД-11 та облік скинутих вод за формою ПОД-13 не вівся; контроль якості стічних вод не проводився; надані протоколи результатів вимірюванню якості стічних вод від 01.09.2015 року та від 01.10.2015 року виконані на замовлення TOB "Концентрати України"; на час проведення перевірки скид стічних вод у водний об'єкт був відсутній; при обстежені території очисних споруд було виявлено обставини, що підтверджували факт аварійного скиду стічних вод з очисних споруд (виявлені сліди скиду стічних вод на рельєф місцевості).

За наявності перелічених порушень, відповідачем було сформовано припис № 03/20 від 06.11.2015 року, яким приписано товариству вчинити ряд дій на усунення виявлених перевіркою порушень.

Зокрема пунктом 1 припису було зобов'язано позивача розробити план організаційно-технічних заходів щодо усунення виявлених порушень природоохоронного законодавства. Дана вимога була обґрунтована положеннями ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", якою врегульовано питання компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища.

В ході розгляду справи по суті відповідачем не було надано іншого нормативного обґрунтування вказаної вимоги, що унеможливлювало б її подвійне тлумачення чи розуміння, внаслідок чого суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність достатнього обсягу повноважень у Державної екологічної інспекції на витребовування у перевіряємого субєкта зазначених у досліджуваному пункті припису плану та наказу.

Оцінюючи ж правомірність вимог пункту 2 припису, щодо зобов'язання товариства отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел неврахованих у чинному дозволі, суд першої інстанції також дійшов висновку про їх неправомірність оскільки, як було з'ясовано в судовому засіданні, перевіркою не було встановлено та не надано достатніх документальных доказів, які б підтверджували, що товариством на час проведення перевірки здійснювались викиди в атмосферне повітря з джерела, яке не відображено у дозволі № 520284403-2 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ТОВ "КЗ "Поповецький".

Вказаного висновку, суд першої інстанції дійшов в ході детального аналізу норм чинного законодавства, зокрема Закону України "Про охорону атмосферного повітря", Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 7 від 10 лютого 1995 р., та Постанови Кабінету Міністрів України № 302 від 13 березня 2002 р.

Надаючи оцінку правомірності пунктів 4 - 9 оскаржуваного припису, суд першої інстанції виходив з наступного.

Водокористування, у розумінні статті 1 Водного кодексу України (далі - ВК України), це використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів).

Відповідно до положень статті 42 ВК України, водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

Водокористувачі можуть бути первинними і вторинними.

Первинні водокористувачі - це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води.

Вторинні водокористувачі (абоненти) - це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними.

Суд першої інстанції акцентував увагу на тому, що законодавець чітко визначив критерії первинного та вторинного водокористувача, оскільки з аналізу процитованих норм видно, що визначальним у визначенні первинного водокористувача є наявність у нього власних водозабірних споруд, тоді як вторинний не має власних споруд та користуються водозабірними спорудами і стічними системами первинного водокористувача на умовах, встановлених між ними.

Додатково суд першої інстації зазначив, що відповідно до пункту 4 статті 55 ВК України, передача водогосподарських споруд іншим водокористувачам є підставою для припинення права спеціального водокористування.

Як же встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи ТОВ "Концентрати України" отримало Дозвіл на спеціальне водокористування, хоча доказів на підтвердження припинення права спеціального водокористування ТОВ "Концентрати України" надано не було.

Сплата збору ТОВ "Концентрати України"за спеціальне водокористування на протязі 2014 та 2015 років підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що укладений 23.07.2015 р. договір між ТОВ "Концентрати України" (як первинним водокористувачем) та ТОВ "КЗ "Поповецький" (як вторинним водокористувачем), відповідно до умов якого, первинний водокористувач зобов'язався забезпечити технічну можливість постачання вторинному водокористувачу води та забезпечити технічну можливість приймання від вторинного водокористувача стічних вод за допомогою власних водозабірних споруд та мереж водопостачання і водовідведення, а вторинний водокористувач зобов'язався здійснювати своєчасне відшкодування витрат первинного водокористувача, понесених останнім на технічне постачання води та водовідведення, не суперечить пунктам 2, 6 частини першої статті 43 ВК України, відповідно до якої водокористувачі мають право: використовувати водні об'єкти на умовах оренди; передавати для використання воду іншим водокористувачам на визначених умовах

Визначаючи правомірність пункт 13 припису, яким вимагається забезпечити подання (через дозвільні центри) декларації про відходи що утворюються, то суд першої інстанції керувався положеннями Закону України "Про відходи", зокрема ст. 2, де вказано, що - це документ, який згідно з цим Законом подають суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами, діяльність яких призводить виключно до утворення відходів, для яких показник загального утворення відходів в межах від 50 до 1000., та положення частини другої статті 17 Закону № 187/98-ВР, де зазначено, що суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами, діяльність яких призводить виключно до утворення відходів, для яких Пзув від 50 до 1000, зобовязані щороку подавати декларацію про відходи за формою та у порядку, встановленими Кабінетом Міністрів України.

З огляду на вказане та на факт ненадання достатніх доказів на підтвердження того, що діяльність відповідача призводить до утворення відходів, для яких показник загального утворення відходів в межах від 50 до 1000, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про безпідставність вимог пункту 13 припису.

Наявними в матеріалах справи доказами спростовується доводи Державної екологічної інспекції щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в ході розгляду даної справи.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 08 лютого 2016 року.

Головуючий Білоус О.В. Судді Курко О. П. Совгира Д. І.