Постанова № 55564891, 03.02.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2016 р.Справа № 914/2308/15

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого-судді: Данко Л.С.,

Суддів: Давид Л.Л.,

ОСОБА_1;

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, № 2302-вих.2179 від 24.09.2015 р. (вх. № 01-05/4492/15 від 06.10.2015 р.)

на рішення Господарського суду Львівської області від 07 вересня 2015 року

у справі № 914/2308/15 (суддя Крупник Р.В.),

порушеній за позовом:

Позивача: Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, місто Львів,

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Планета Сатурн, місто Львів,

Про: розірвання договору оренди від 03.10.2014 р. № Л-9190-14 нежитлових приміщень на вул. Пекарська, 1-ц, у м. Львові, укладений між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Планета Сатурн, стягнення з ТзОВ Планета Сатурн на користь позивача 5364,94 грн. заборгованості за договором оренди, виселення ТзОВ Планета Сатурн з нежитлового приміщення загальною площею 22,8 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Пекарська, 1-ц, та стягнення судових витрат.

За участю представників сторін:

від апелянта/позивача: ОСОБА_2 - п/к за довіреністю від 05.01.2016 р. № 2302-вих-15,

від відповідача: ОСОБА_3 - п/к за договором про надання правової допомоги від 09.10.2015 р.

Слухач: ОСОБА_4

Права та обовязки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України представникам розяснені і зрозумілі. Заяв та клопотань про відвід суддів не надходило.

Здійснюється технічна фіксація судового процесу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Львівського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 року, справу № 914/2308/15 Господарського суду Львівської області розподілено складу колегії суддів: Данко Л.С. головуючий суддя та суддям: Орищин Г.В., Галушко Н.А. (а.с. 68).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 09.10.2015 року прийнято апеляційну скаргу Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, № 2302-вих.2179 від 24.09.2015 р. (вх. № 01-05/4492/15 від 06.10.2015 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 25.11.2015 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи) (а.с. 70, 72, 73-74).

З підстав зазначених у Розпорядженні голови Львівського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 р., внесено зміни у склад судової колегії по справі № 914/2308/15 Господарського суду Львівської області, замість судді Орищин Г.В. введено суддю Давид Л.Л. Враховуючи принцип незмінності судді встановлений п. 3 ч. 4 ст. 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (зміна складу колегії суддів) розгляд даної справи починається заново. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених ст. 69 ГПК України строків вирішення спору (п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 «Про судове рішення»).

З підстав зазначених в ухвалі суду від 25.11.2015 р. розгляд справи відкладено на 20.01.2016 р., про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою кореспонденцією згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України. З підстав зазначених в ухвалі суду від 20.01.2016 р. продовжено строк розгляду даного спору, за клопотанням апелянта (а.с. 111) та розгляд справи відкладено на 03.02.2016 р., про що сторони були належним чином повідомлені (а.с. 112) та згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України (а.с. 89/зворот).

В судове засідання, яке відбулось 03.02.2016 р. представник апелянта/позивача прибув, у судовому засіданні надав усні пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, доводи наведені в апеляційній скарзі підтримав, просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Львівської області від 07.09.2015 р. у справі № 914/2308/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради до ТзОВ «Планета Сатурн» про розірвання договору оренди та виселення з нежитлового приміщення. Судові витрати покласти на відповідача.

Представник відповідача прибув, через канцелярію суду за вх. № 01-04/259/16 від 16.01.2016 р. подав відзив на апеляційну скаргу, надав усні пояснення, проти викладеного в апеляційній скарзі заперечив, просить суд залишити судове рішення місцевого суду без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Враховуючи, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги. Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження. Згідно статті 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення (ухвали) в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 101 ГПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі (частина друга статті 101 ГПК України).

Виходячи із вищенаведених норм, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення місцевого суду слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.09.2015 року у справі № 914/2308/15 в задоволенні позовних вимог про розірвання Договору нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Л-9190-14 від 03.10.2014р. та виселення з приміщення відмовлено (пункт 1-й резолютивної частини рішення). Провадження у справі в частині стягнення з ТОВ Планета Сатурн на користь Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради 5364,94 грн. боргу припинено (пункт 2-й резолютивної частини рішення) та вирішено питання судового збору (а.с. 59, 60-64).

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Львівської області апелянт/позивач (Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради) звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Львівської області від 07.09.2015 р. у справі № 914/2308/15 скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради до ТзОВ «Планета Сатурн» про розірвання договору оренди та виселення з нежитлового приміщення. Судові витрати покласти на відповідача.

Апелянт в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення місцевого господарського прийняте з порушенням вимог чинного законодавства України, при цьому суд першої інстанції не в повному обсязі зясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також суд не вірно застосував норми як матеріального так і процесуального права, що потягло за собою неправильне вирішення господарського спору, відтак вважає, що дане рішення підлягає скасуванню.

Так апелянт зазначає, що 03.10.2014р. між позивачем та відповідачем укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Л-9190-14, на виконання якого відповідачу в тимчасове, платне користування були передані приміщення по вул. Пекарська, 1-ц у м. Львові. За умовами договору відповідач зобовязувався не пізніше 20 числа місяця сплачувати орендну плату за користування майном, однак своїх зобовязань належним чином не виконував, зокрема, несвоєчасно та в неповному обсязі вносив оренду плату, в результаті чого утворилася заборгованість в розмірі 5364,94 грн. У звязку з тим, що орендна плата не вносилася відповідачем більше, ніж 3 місяці підряд, на підставі ст. 782 ЦК України наявні підстави для розірвання вказаний договір оренди та виселення ТзОВ Планета Сатурн з займаного приміщення. Однак, місцевий суд відмовив позивачу у задоволенні в цій частині позовних вимог, при цьому покликався на позицію Верховного Суду України у справі № 6-75цс13 від 29.08.2014 р. щодо істотності порушення стороною договору його умов, яке, на думку апелянта, до даних правовідносин не може бути застосовано.

Окрім цього, апелянт вважає покликання суду першої інстанції на правову позицію Верховного Суду України у справі № 3-211гс14 від 21.01.2015 р. помилковим, оскільки у цій справі йшлося про розірвання договору купівлі-продажу квартири з розстроченням платежу, припинення права власності на квартиру, зобовязання повернути квартиру, визнання права власності на квартиру, що є відмінним від правовідносин про оренду (найм) майна, відтак не має правового значення для вирішення такого спору.

Колегією суддів встановлено, що позивач: Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, є юридичною особою, йому присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 25558625, місцезнаходження юридичної особи: п. і. 79008, Львівська обл., м. Львів, пл. Галицька, буд. 15, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії АВ № 389558 (а. с. 32).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Планета Сатурн є юридичною особою, код ЄДРПОУ 23962486, місце знаходження: 79000, місто Львів, Галицький район, вулиця Коперніка, 28, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців детальною інформацією про фізичну особу (а.с. 33-34).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 03.10.2014 р. між позивачем та відповідачем укладено Договір оренди №Л-9190-14 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) (далі за текстом Договір)(а.с. 19-20).

Зазначений договір оренди нерухомого майна, укладено сторонами за договором у письмовій формі єдиного документа, підписано повноважними представниками обох сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає приписам ст. 181 ГК України, ст. ст. 207, 208 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), є правомірним правочином, оскільки не доведено звортнього.

За своїми основними та другорядними ознаками, зазначений правочин є договором найму (оренди). Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічна норму містить ч. 1 ст. 283 ГК України, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно умов зазначеного Договору, на виконання якого орендодавець (позивач) на підставі наказу Управління комунальної власності від 15.09.2014р. №71-А передав, а орендар (відповідач) прийняв у строкове, платне користування нерухоме майно (надалі Обєкт оренди), що знаходиться на балансі ЛКП « 503» (п. 1.1. Договору). Обєктом оренди є приміщення, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Пекарська, 1-ц, загальною площею 22,8 м2.

Обєкт оренди орендар буде використовувати для господарських потреб (п. 2.1. Договору).

06.10.2014р. обєкт оренди в задовільному технічному стані був переданий позивачем та прийнятий відповідачем, про що свідчить наявний в матеріалах справи Акт приймання-передачі від вказаної дати.

Згідно положень Розділу 5 Договору, розмір орендної плати за обєкт оренди становить 601,00 грн. без ПДВ за перший місяць оренди згідно із запропонованою переможцем конкурсу сумою. Оренда плата за кожний наступний місяць визначається коригуванням орендної плати за попередній місяць щодо індексу інфляції за попередній місяць. Орендну плату орендар сплачує не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць через перерахування коштів на рахунок орендодавця.

Відповідно до п. 5.8. Договору несплата орендної плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору оренди.

Господарським судом встановлено, що станом на момент подання позову, за відповідачем існувала заборгованість з орендної плати в розмірі 5364,94 грн., що підтверджується розрахунком боргу, виконаного Управлінням комунальної власності ДЕП ЛМР. Факт несплати відповідачем орендної плати стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про розірвання договору оренди нерухомого майна, стягнення боргу по орендній платі та виселення з орендованого приміщення.

Підставою звернення позивача із позовом до господарського суду, як зазначено у позовній заяві та встановлено місцевим господарським судом, є несплата відповідачем орендної плати «протягом 3-х місяців з дня закінчення строку платежу» (рядки 21-26 зверху на сторінці другій тексту описової частини позовної заяви)(а.с. 11), при цьому позовна заява не містить жодних покликань на період, в розумінні ст. 782 ЦК України «протягом трьох місяців підряд», коли орендар не вносив орендних платежів.

Враховуючи ту обставину, що статтею 782 ЦК України передбачено право наймодавця на односторонню відмову від такого договору у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд, наслідком такого діяння є можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін (частина третя статті 291 ГК України, частина друга статті 651, стаття 783 ЦК України, ч. 1 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та виселення.

У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців підряд орендар взагалі не вносив орендну плату.

Разом з тим, матеріалами справи, зокрема, квитанцією № ПН8868 від 26.08.2015 р., підтверджується також той факт, що станом на момент винесення рішення у справі, відповідачем було перераховано кошти у розмірі 7965,37 грн. на рахунок позивача в якості орендної плати згідно Договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Л-9190-14 від 03.10.2014 р.

Встановивши наведені обставини справи, місцевий господарський суд прийшов до висновку, з яким погоджується колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, що в задоволенні позовних вимог про розірвання договору та виселення слід відмовити, а провадження у справі в частині стягнення 5364,94 грн. боргу припинити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (ст. 626 ЦК України).

Частиною 1 ст. 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. В силу приписів ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом (ч. 3 ст. 760 ЦК України).

У відповідності до ч. 3 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Положеннями ч. 1 ст. 782 ЦК України визначено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України (ч. 3 ст. 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна).

Крім цього, згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як встановлено судом, в порядку, передбаченому положеннями ЦК України, Законом України Про оренду державного та комунального майна позивачем за актом прийому-передачі від 06.10.2015р. було передано відповідачу в користування нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Пекарська, 1-ц, загальною площею 22,8 м2.

За умовами Договору відповідач зобовязувався у строки та порядку, встановленому Договором вносити орендну плату за користування обєктом оренди.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, 26.08.2015р. відповідач в повному обсязі розрахувався по орендній платі, що підтверджується квитанцією № ПН8868 від 26.08.2015р. Факт прострочення орендної плати більше, ніж на три місяці слугував підставою для подання вказаного позову з вимогою розірвати договір оренди, виселення з приміщення та стягнення орендної плати у зв'язку з істотним порушенням його умов.

В силу приписів ч. 2 ст. 4 ГК України імперативні (спеціальні) норми ч. 1 ст. 291 цього Кодексу та ч. 1 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» одностороння відмова від договору не допускається. Враховуючи диспозитивний характер норми ч. 5 ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» як такі, що встановлюють особливості регулювання майнових (в даному випадку орендних) відносин субєктів господарювання, а саме відносини оренди державного та комунального майна, підлягають переважному застосуванню перед нормою ст. 782 ЦК України, яка містить відповідне загальне регулювання.

Ця правова позиція дістала підтримку Верховного Суду України, який у постанові від 08.05.2012 у справі № 5021/966/2011 зазначив про те, що при застосуванні ст. 783 ЦК України повинні також враховуватися приписи ч. 2 ст. 651 ЦК України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом. Статтею 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб позасудового розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. Визначена ст. 782 ЦК України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обовязком наймодавця. Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене ч. 1 ст. 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору. Водночас, якщо орендоване майно є державним або комунальним, то на правовідносини поширюється також дія Закону України «Про оренду державного та комунального майна», згідно з ч. 3 ст. 26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобовязань. Таким чином, істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна як внесення орендної плати є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю). Згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Належить зазначити, що 18.09.2013 р. Верховний Суд України на спільному засіданні цивільної та господарської палати у справі № 6-75цс13 виклав правову позицію щодо оцінки істотності порушень умов договору, які б слугували підставою для його розірвання. При цьому слід зазначити, що ця правова позиція дістала підтримку у постанові Верховного Суду України від 08.05.2012 р. у справі № 5021/966/2011. Вказана правова позиція, в силу положень ст. 111-28 ГПК України є обов'язковою при вирішенні даної справи. Так, згідно цієї позиції, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України). Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

В даному випадку, укладаючи Договір оренди, позивач мав на меті передати відповідачу обєкт оренди та своєчасно одержувати орендну плату, в розмірі, визначеному Договором.

Як зазначив місцевий господарський суд, станом на момент прийняття рішення, заборгованість по оренді була погашена повністю.

Відтак, станом на момент винесення рішення судом, відсутній такий критерій істотного порушення умов договору, як розмір завданої шкоди. А тому за відсутності вказаного критерію, на думку колегії суддів, відсутніми є правові підстави для задоволення вимог про розірвання договору та відповідно виселення з приміщень.

Крім цього, Верховний Суд України в постанові № 3-211гс14 від 21.01.2015 р. висловив обовязкову до застосування правову позицію, згідно якої погодився із висновком суду касаційної інстанції про відмову в задоволенні позову щодо розірвання договору з підстав заборгованості з орендної плати, оскільки вказана заборгованість була погашена станом на момент винесення рішення судом першої інстанції у справі.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що провадження у справі в частині стягнення 5364,94 грн. боргу з орендної плати підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у звязку з відсутністю предмета спору, в решті в позові слід відмовити.

Інші твердження апелянта/відповідача-1, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони спростовуються матеріалами даної справи.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України). Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, дослідивши всі обставини, що мають значення для вирішення спору по суті в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, апеляційну скаргу апелянта/позивача залишити без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 07.09.2015 р. у справі № 914/2308/15 - без змін.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 4-3, 22, 32-34, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення Господарського суду Львівської області від 07.09.2015 року у справі № 914/2308/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2.Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення місцевого суду в апеляційному порядку покласти на апелянта.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4.Матеріали справи повернути в Господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Галушко Н.А.

03.02.2016 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 05.02.2016 р.