Ухвала суду № 55564889, 04.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2016 року Справа № 876/9720/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

представників позивача Вербовського В.В., Гуліна Ю.О.

представника відповідача Іванського В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року у справі за позовом Приватного підприємства «Лінія» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

ПП «Лінія» 22.08.2014 року звернулося в суд з адміністративним позовом до ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000121510/8161 від 16.06.2014 року, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 301792 грн. за основним платежем та застосовано штрафні санкції в сумі 75448 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0000121510/8161 від 16.06.2014 року.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що згідно з поданою позивачем податкової декларації з ПДВ за лютий 2014 року та додатками, сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодах, що відображена у рядку 23.2 декларації, яку сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, становить за січень 2014 року 322249,00 грн. Позивачем у січні 2014 року задекларовано загальний обсяг постачання, який становить 718712,00 грн. (з них операцій, що оподатковуються за основною ставкою 92370,00 грн., та операції звільнені від оподаткування 626342,00 грн.).

Апелянт зазначає, що причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту є коригування позивачем податкового кредиту у зв'язку переведенням невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів (р. 16.5 декларації з ПДВ за січень 2014 року). Під час проведення позапланової перевірки представлено накази директора ПП «Лінія» Вербовського В.В. «Про введення основних засобів в експлуатацію» (переведення з невиробничих необоротних активів), на підставі яких складено бухгалтерські довідки та проведено відповідні коригування податкового кредиту у р. 16.5 декларації з ПДВ за січень 2014 року на загальну суму 332407,00 грн.

У зв'язку з тим,що переведені основні засоби з невиробничих у виробничі, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково у звільнених (п. 197.1.27) то підприємству слід суму коригування податкового кредиту віднести в рядок 16.6.1 (кол. Б) декларації за січень 2014 року, пропорційно частці використання таких необоротних активів в оподатковуваних операціях (9,21 %, розраховано підприємством самостійно відповідно до ст. 199 Податкового кодексу України).

При апеляційному розгляді представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав з зазначених в ній підстав.

Представники позивача вимоги апеляційної скарги заперечили, вважаючи ухвалене рішення законним та обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, 29.04.2014 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодах за лютий 2014 року. За результатами проведеної перевірки складено акт № 154/15-10/13799795.

Проведеною перевіркою встановлено порушення: - п. 4 Розділу ІІ «Податковий кредит» Порядку оформлення та подання податкової звітності Наказу Міністерства доходів та зборів України та вимог п. 199.1. ст. 199, п. 200.4. ст. 200 ПК України, позивачем завищено суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за лютий 2014 року у сумі 301792,00 грн.

На підставі акта перевірки № 154/15-10/13799795 від 29.04.2014 року, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення за №0000121510/816 від 16.06.2014 року, яким згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54, п. 58.1. ст. 58 ПК України, встановлено порушення п. 199.1. ст. 199, п. 200.4. ст. 200 ПК України, п. 4 Розділу ІІ «Податковий кредит» Порядку оформлення та подання податкової звітності Наказу Міністерства доходів та зборів України, у зв'язку з чим позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 301792,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 75448,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з протиправності винесеного ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області податкового повідомлення-рішення від 16.06.2014 року за №0000121510/8161.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважаючи, що він відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Згідно п. 198.5. ст. 198 ПК України, платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

Податкові зобов'язання і податковий кредит, з метою застосування цього пункту визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях.

Згідно з п. 200.4. ст. 200 цього ж Кодексу, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Колегія суддів бере до уваги докази надані позивачем (наказів позивача про введення основних засобів від 02-03.01.2014 року), якими позивачем вирішено ввести у виробниче використання основні засоби на загальну суму 494078,76 грн.

Згідно наявних у справі бухгалтерських довідок та на підставі абз. 6 ст. 198.5 ПК України позивачем включено до податкового кредиту суми ПДВ виходячи з бази оподаткування, визначених відповідно до п. 189.1 ст. 189 (на які за висновками акту перевірки було нараховане податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 250061,00 грн. та на які платником було донараховане податкове зобов'язання з ПДВ самостійно в загальній сумі 82346,46 грн.), що відображено в декларації з ПДВ за січень 2014 року по рядку 16.5 в сумі 1662035 грн. (ПДВ - 332407 грн.), копія якої є матеріалах справи.

Суд першої інстанції вірно врахував обґрунтування позивача про те, що п. 198.5 ст. 198 ПК України не встановлює пропорційне віднесення сум податку до податкового кредиту, при тому, що саме цим же пунктом врегульовано оподаткування при переведенні невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

Щодо посилань апелянта на порушення позивачем вимог п. 199.1. ст. 199 ПК України, то такі колегія суддів не бере до уваги, оскільки істотною ознакою для пропорційного віднесення сум податку до податкового кредиту за вказаною нормою є придбання та/або виготовлення товарів/послуг, необоротних активів.

В той час, як в спірний період відбулось лише переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, що не можна ототожнювати із придбанням/виготовлення, а відтак формування податкового кредиту позивачем на підставі вищезгаданих бухгалтерських довідок щодо предмету спору по даній справі є правомірним та не є порушенням вимог п. 199.1. ст. 199, п. 200.4. ст. 200 ПК України, п. 4 Розділу ІІ «Податковий кредит» Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість.

Разом з тим, суд першої інстанції вірно зазначив, з чим погоджується колегія суддів, що відповідачем не спростовано пояснення позивача про те операція з переведення основних виробничих засобів до складу невиробничих основних засобів є об'єктом оподаткування ПДВ, база оподаткування якої визначається виходячи з їх балансової вартості на момент переведення.

Таким чином, платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної згідно п. 189.1. ст. 189 ПК України, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості необоротних активів, з яких були визначені податкові зобов'язання в разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року у справі №813/5948/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

А.І.Рибачук

Ухвала у повному обсязі складена 05.02.2016 року.