Постанова № 55564885, 03.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/14350/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 лютого 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., за участю секретаря судового засідання Лисенко І.Д., представника позивача Мисливого І.Ю., представника відповідача Сперкача С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Імпорт-Офіс» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Імпорт-Офіс» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 21 січня 2015 року № 5526552207.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити, оскільки вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуально права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 15 грудня 2014 року по 26 грудня 2014 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Імпорт-Офіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 серпня 2014 року по 31 серпня 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 30 грудня 2014 року № 1327/26-55-22-07/37773022, згідно висновків якого за позивачем встановлено порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК), в результаті чого встановлено занижено податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за серпень 2014 року на загальну суму 277 416,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21 січня 2015 року № 5526552207, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 416 124,00 грн., в тому числі за основним платежем - 277 416,00 грн та за штрафними санкціями - 138 708,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Однак, позивач не погоджується з вказаним податковим повідомленням-рішенням, а тому звернувся до суду з вимогою про його скасування.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ «Євровекторіум» та ТОВ «Софтпро-трейдінг» носять реальний характер, а придбані товари використані в межах господарської діяльності або придбавались з такою метою. З огляду на зазначене суд першої інстанції дійшов висновку, що висновки акта перевірки про порушення позивачем норм ПК та заниження податку на додану вартість є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, а тому, збільшення ТОВ «Компанія «Імпорт-Офіс» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість відповідно до податкового повідомлення-рішення від 21 січня 2015 року № 5526552207 є правомірним.

Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з такого.

За змістом пункту 44.1 статті 44 ПК для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями п. 198.2 ПК передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із п. 201.10 ст. 201 ПК податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Як вбачається з матеріалів справи, 03 лютого 2014 року між ТОВ «Компанія «Імпорт-Офіс» (покупець) та ТОВ «Євровекторіум» (постачальник) та 01 серпня 2014 року між ТОВ «Компанія «Імпорт-Офіс» (покупець) та ТОВ «Софтпро-трейдінг» (Постачальник) укладені договори поставки № 15 та № 21 відповідно, за умовами яких постачальник зобов'язується поставити у зумовлений строк покупцю товар (канцелярські товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму, на умовах передбачених даним договором.

На виконання вказаних договорів були виписані відповідні видаткові та податкові накладні від ТОВ «Євровекторіум» (від 28 серпня 2014 року № 2802 на загальну суму 170 960,82 грн., в тому числі ПДВ - 28 493,47 грн, а.с. 106-109) та від ТОВ «Софтпро-трейдінг» (від 06 серпня 2014 року № 23 на суму 219 148,50 грн. (ПДВ - 36524,75 грн.), від 07 серпня 2014 року № 29 на суму 64021,68 грн. (ПДВ - 10670,28 грн.), від 18 серпня 2014 року № 77 на суму 524 162,18 грн. (ПДВ - 87360,36 грн.), від 20 серпня 2014 року № 84 на суму 433 358,82 грн. (ПДВ - 72 226,47 грн.), від 25 серпня 2014 року № 106 на суму 252 844,74 грн. (ПДВ - 42 140,79 грн.), а.с. 68-105).

Оплата за вказаними договорами підтверджується копіями відповідних платіжних доручень (а.с. 32-67).

На виконання судового запиту апеляційного суду (а.с. 186) позивачем було надано до суду документи, наявність яких чітко передбачена умовами вище наведених договорів (пункти 2.1), а саме: рахунок-фактура та замовлення на товар.

Обґрунтовуючи необхідність придбання товарів у наведених контрагентів, позивач зазначає, що у подальшому канцелярські товари та обладнання було реалізовано контрагентам-покупцям. Так, на вимогу суду (запит, а.с. 186) позивач надав документи, що підтверджують реалізацію придбаного у ТОВ «Євровекторіум» та ТОВ «Софтпро-трейдінг», зокрема транспортні накладні, товарно-транспортні накладні, замовлення на прийом, з яких вбачається, що придбаний за спірними договорами товар було реалізовано ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна», ТОВ «Новус Україна».

Крім того, як було пояснено представником позивача в судовому засіданні 03.02.2016, неможливість надання суду документів, що підтверджують якість придбаного товару, зумовлена тим, що ці документи були передані покупцям під час реалізації товару.

Колегія суддів також наголошує на тому, що можливість зберігання придбаного за спірними договорами товару підтверджується наявністю у позивача складського приміщення, загальною площею 3 454,8 м2, як то зафіксовано в акті перевірки (а.с. 8).

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Євровекторіум», ТОВ «Софтпро-трейдінг» мали реальний характер та підтверджуються всіма необхідними первинними та іншими документами, що наявні в матеріалах справи.

Таким чином, дослідивши надані сторонами докази, апеляційний суд дійшов висновку про те, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ «Євровекторіум» та ТОВ «Софтпро-трейдінг», оскільки господарські операції між цими суб'єктами господарювання мали реальний характер та підтверджені відповідними документами, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та є підставою для формування відповідних сум податкової звітності.

Враховуючи викладені обставини, апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав на задоволення позовних вимог необґрунтованими.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно з ч. 1 ст. 202 КАС підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Таким чином, встановивши, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини в справі, порушено норми матеріального права, колегія суддів вважає за необхідне скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2015 року та задовольнити позов.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Імпорт-Офіс» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2015 року скасувати.

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 21 січня 2015 року № 5526552207.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Імпорт-Офіс» за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві понесені судові витрати у розмірі 5 846 (п'ять тисяч вісімсот сорок шість) грн 40 коп.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

Повний текст рішення виготовлений 08.02.2016.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.