Постанова № 55564877, 03.02.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

03 лютого 2016 року Справа № 903/747/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Мамченко Ю.А. ,

судді Дужич С.П.

при секретарі судового засідання Вощук А.О.,

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Волинської області від 14.12.15 р. у справі №903/747/15

за позовом відділу по управлінню майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради (Волинська обл., м.Ковель)

до відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (Волинська обл., м.Ковель)

про звільнення орендованого приміщення та стягнення 22 360,04 грн. неустойки

за участю представників:

позивача - Куптій Геннадій Анатолійович (довіреність №21 від 27.01.2016р.);

відповідача - ОСОБА_3 (договір про надання правової допомоги від 02.02.2016 р. )

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 14.12.15 р. у справі №903/747/15 задоволено позов відділу по управлінню майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради до відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про звільнення орендованого приміщення та стягнення 22 360,04 грн. неустойки

Зобов`язано фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 звільнити приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_1 та передати об`єкт оренди орендодавцю - відділу по управлінню майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради.

Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь відділу по управлінню майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради 22360,04 грн. неустойки та 3045,00 грн. судових витрат по справі.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами (арк.справи 141-143).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (арк.справи 153-156).

В апеляційній скарзі скаржник, зокрема, зазначає:

1. Перший заступник Ковельського міського голови за своїми посадовими обов'язками не вправі укладати договори оренди комунального майна, а отже не може замінювати собою орендодавця у відносинах з орендарем. Відтак, повідомлення виконавчого комітету Ковельської міської ради від 11.03.2015 року №Ш-27/1 за підписом першого заступника міського голови Трофимука А.В. на звернення щодо продовження терміну дії договору оренди №572 від 13.03.2013 року нежитлового приміщення площею 47,4 кв.м. по АДРЕСА_1 не є повідомленням орендодавця, а отже відмова від продовження дії договору оренди нежитлового приміщення в такий спосіб суперечить нормам чинного законодавства України. Адже, згідно ч. 2 ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»: «Орендодавцями є: органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів. та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності». Скаржник стверджує, що всупереч абз.2 ч.3 ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» в п'ятнадцятиденний термін від дати отримання заяви з проханням продовження строку дії договору оренди жодних повідомлень від орендодавця не отримував.

2. Всупереч ч.3 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ні Ковельська міська рада, як власник комунального майна, ні відділ по управлінню майном комунальної власності, як орендодавець і сторона договору оренди, не попередили відповідача письмово про наміри використати майно для власних потреб не тільки не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору оренди, а й взагалі.

3. Незважаючи на те, що Ковельська міська рада надала дозвіл на приватизацію шляхом викупу орендованого нежитлового приміщення площею 47,4 кв. м. по АДРЕСА_1 у відповідності до свого рішення від 10.07.2014 № 57/68, своїм наступним рішенням від 11.03.2015 року №68/48 - Ковельська міська рада, всупереч вимогам чинного законодавства України, виставила це нежитлове приміщення на приватизацію шляхом продажу з аукціону.

4. В пункті 9.4. договору не зазначено, що позивач має право встановлювати неустойку саме у подвійному розмірі орендної плати, як він це зробив у своєму розрахунку. Між тим, що така плата (подвійна плата) за користування орендованим приміщенням, у Договорі не вказано, а отже неустойка була нарахована безпідставно.

5. Звернення відділу по управлінню майном комунальної власності до господарського суду з позовною вимогою про стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування орендованим приміщенням за час прострочення без застосування досудового врегулювання спору в цій частині, у тому числі й під час збільшення позовних вимог, є безпідставним, а тому така позовна вимога не могла бути задоволена судом.

6. Позов відділу по управлінню майном комунальної власності не міг бути задоволений судом, оскільки відповідач є добросовісним орендарем, в той час як, незважаючи на закінчення строку дії договору (13.03.2015 року), продовжує належним чином виконувати свої договірні зобов'язання шляхом повної та вчасної сплати орендних платежів. Зокрема, сплачує орендну плату за користування приміщенням згідно рахунків, які щомісячно виставляє позивач.

7. Позивач не довів в судових засіданнях по даній справі тієї обставини, що ним вживались заходи досудового врегулювання спору, а саме - направлялись письмові вимоги (претензії), як про звільнення орендованого приміщення, так і про стягнення неустойки.

На підставі викладеного відповідач просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 14.12.2015р. у справі №903/747/15 та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у справі №903/747/15 від 13.01.2016р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, справу призначено до слухання (арк.справи 151).

Позивач надіслав на адресу Рівненського апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві зазначає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про підставність пред'явленого позову в частині зобов'язання відповідача - фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 звільнити незаконно займане ним приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_1 та передати об'єкт оренди орендодавцю - відділу по управлінню майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради.

При цьому посилається на норми, ч.1 ст.317, ч.2 ст.327, ч.2 ст.551, п.3 ч.1 ст.611, 612, 785 Цивільного кодексу України, п.30 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", п.3.2., п.9.4 Договору

На підставі викладеного просить суд у задоволенні апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1 на рішення господарського суду Волинської області від 14 грудня 2015 року по справі №903/747/15 відмовити повністю.

Представник відповідача перед судовим засіданням подав клопотання про зупинення розгляду справи № 903/747/15 до прийняття та набрання законної сили рішення господарського суду Волинської області у справі № 903/549/15.

Посилаючись на ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України, скаржник вважає, що справа №903/549/15, розгляд якої призначено на 15.02.2016 року господарським судом Волинської області за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Ковельської міської ради про визнання недійсним рішення Ковельської міської ради від 11 березня 2015 року №68/48 «Про внесення доповнень до рішення міської ради від 25.12.2014 року №64/3 «Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності м. Ковеля, що підлягають приватизації в 2015 році», в додатку якого доповнено перелік об'єктів комунальної власності м.Ковеля, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні у 2015 році, а саме: « 3. Нежитлове приміщення площею 47,4 кв. м., АДРЕСА_1», є взаємопов'язаною з даною справою №903/747/15, оскільки, як свідчить позов відділу по управлінню майном комунальної власності виконкому Ковельської міської ради підставою для відмови у продовженні договору оренди є оскаржуване рішення Ковельської міської ради від 11.03.2015 року №68/48. У разі задоволення господарським судом Волинської області мого позову в справі №903/549/15, тим самим суд визнає недійсним рішення Ковельської міської ради від 11.03.2015 року № 68/48 в частині п.3 додатку, а отже відпаде підстава позову відділу по управлінню майном комунальної власності виконкому Ковельської міської ради в даній справі, оскільки включення в перелік об'єктів комунальної власності м. Ковеля, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні у 2015 році орендованого нежитлового приміщення площею 47, 4 кв.м. в АДРЕСА_1 буде визнано судом незаконним, а отже, у позивача зникнуть будь-які перешкоди для продовження дії договору оренди №572.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 03.02.2016р. представник відповідача підтримав зазначене клопотання оскільки вважає наявними підстави для зупинення розгляду справи №903/747/15 до прийняття та набрання законної сили рішення господарського суду Волинської області у справі №903/549/15. Представник позивача вважає клопотання необгрунтованим, тому просить суд відмовити у його задоволенні.

Відповідно до ч.1 ст.79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Колегія суддів вважає, що дане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем не надано належних доказів в розумінні статті 79 ГПК України щодо неможливості розгляду даної справи до вирішення справи №903/549/15.

Крім цього, у разі задоволення позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 у справі №903/549/15, а саме: визнання недійсним рішення Ковельської міської ради від 11 березня 2015 року №68/48 «Про внесення доповнень до рішення міської ради від 25.12.2014 року №64/3 «Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності м.Ковеля, що підлягають приватизації в 2015 році», останній не позбавлений права, відповідно до ст.112 ГПК України, звернутися із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Представник відповідача надав свої пояснення по суті апеляційної скарги, вважає, що рішення першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, просить суд рішення господарського суду Волинської області від 12.01.2016 року у справі № 903/747/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

13.03.2013р. відділом по управлінню майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради, як орендодавцем, і підприємцем ОСОБА_1, як орендарем, було укладено договір оренди нежитлового приміщення №572 (надалі - договір).

Згідно з п.1.1. договору орендодавець на підставі розпорядження міського голови №87-р від 13.03.2013 року передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 50 кв. м., в будівлі по АДРЕСА_1

Пунктом 2.1. сторони визначили строк його дії - з 13.03.2013р. по 12.03.2014р. включно.

Відповідно до п.2.2. договору для продовження договору оренди орендар зобов'язаний за 30 днів до закінчення терміну дії договору оренди подати заяву на продовження договору оренди, яка розглядається орендодавцем у встановленому порядку.

Згідно з п.10.1 договору договір оренди припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі об'єкта оренди; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду у разі невиконання умов договору; банкрутства орендаря; приватизації орендованого майна орендарем.

Сторони, додатковими угодами №№ 1-3, до вказаного договору погоджували зміни.

Згідно з додатковою угодою №2 до договору, укладеною 10.02.2014 року, п.1.1. договору викладено в наступній редакції: "1.1. Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 43,6 кв.м. в будівлі по АДРЕСА_1 Первісна балансова вартість приміщення становить 22347,77 грн. Приміщення буде використовуватися для торгівлі непродовольчими товарами".

Пункт 2.1 викладено в такій редакції: "2.1. Строк договору оренди встановлюється з 13.03.2014р. по 12.03.2015р. включно".

Додатковою угодою №3 до договору, укладеною 19.06.2014р., п.1.1. розділу 1 договору викладено в наступній редакції: "1.1. Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 47,4 кв. м. в будівлі по АДРЕСА_1 Вартість приміщення становить 33804 грн. Станом на 01.09.2013р. (дата проведення експертної оцінки). Приміщення буде використовуватися для торгівлі непродовольчими товарами".

Рішенням Ковельської міської ради від 24.10.2013р. №43/45 "Про надання дозволу підприємцю ОСОБА_1 на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна" підприємцю ОСОБА_1 було надано дозвіл на здійснення за власні кошти невід'ємних поліпшень орендованого майна - нежитлового приміщення площею 43,6 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на суму 12340 грн. відповідно до кошторису.

Рішенням Ковельської міської ради від 28.11.2013р. № 44/54 "Про внесення доповнень до рішення міської ради від 20.12.2012 року №32/37 "Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності міста Ковеля, що підлягають приватизації" доповнено перелік об'єктів комунальної власності м.Ковеля, що підлягають приватизації у 2013 році, п.16, яким підприємцю ОСОБА_1 надано право на приватизацію нежитлового приміщення площею 43,6 кв.м., розташованого в АДРЕСА_1 шляхом викупу.

Рішенням Ковельської міської ради від 26.12.2013 №47/2 "Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності м.Ковеля, що підлягають приватизації у 2014" позивачу п.3 надано право на приватизацію нежитлового приміщення площею 43,6 кв., розташованого в АДРЕСА_1 шляхом викупу.

Рішенням Ковельської міської ради від 10.07.2014р. №57/68 "Про внесення змін та доповнень до рішення Ковельської міської ради від 26.12.2013р. №47/2 "Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності м.Ковеля, що підлягають приватизації у 2014 році" у зв'язку з уточненням технічного паспорту встановлено, що пункт 3 переліку об'єктів комунальної власності м. Ковеля, що підлягають приватизації шляхом викупу у 2014 році, читати в наступній редакції: "3.Нежитлове приміщення площею 47,4 кв.м., АДРЕСА_1 орендар - ОСОБА_1".

В матеріалах справи наявна заява ФОП ОСОБА_1 на приватизацію нежитлового приміщення площею 47.4 кв.м. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 від 01 серпня 2014р.

06.11.2014 року виконавчим комітетом Ковельської міської ради направлено на адресу підприємця ОСОБА_1 лист № 3.22/295, у якому вказано, що відповідно до звернення ФОП ОСОБА_1 від 08.11.2013р. та поданої заяви на приватизацію нежитлового приміщення площею 47,7 кв.м. по АДРЕСА_1 від 18.08.2014р. підготовлено пакет документів для укладення договору купівлі-продажу. Виконавчий комітет просив повідомити відділ по управлінню майном комунальної власності про наміри щодо викупу орендованого приміщення, зазначивши при цьому, що у разі відмови від приватизації, нежитлове приміщення площею 47,7 кв.м по АДРЕСА_1 буде включено до переліку об'єктів комунальної власності м.Ковеля, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні у 2015 році.

01.12.2014 року позивачем направлено відповідачу лист про підтвердження наміру викупу орендованого приміщення, зазначивши, що від приватизації - не відмовляється.

10.02.2015 року позивач звернувся до Відділу по управлінню майном із заявою про продовження на один рік терміну дії договору оренди № 572 від 13.03.2013 року.

Тобто, з 01.12.2014 року, дати повідомлення відповідача про намір викупу орендованого приміщення до 10.02.2015 року, дати звернення позивача до відповідача із заявою про продовження на один рік терміну дії договору оренди № 572 від 13.03.2013 року, ФОП ОСОБА_1 не вчинялося жодних дій спрямованих на укладення договору купівлі-продажу об'єкта комунальної власності - нежитлового приміщення.

Таким чином, позивачем орендоване приміщення викуплено не було.

Враховуючи зазначене, 11 березня 2015 року рішенням Ковельської міської ради за №68/48, нежитлове приміщення площею 47,4 кв.м. по АДРЕСА_1 включено до переліку об'єктів комунальної власності м.Ковеля, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні у 2015 році, про що було повідомлено підприємця та вказано на відмову у продовженні договору оренди на новий термін.

11.03.2015 року відповідачем направлено на адресу позивача лист №04-27/1, яким повідомлено останнього про те, що термін дії договору оренди № 572 від 13.03.2013 року на новий строк продовжуватись не буде, оскільки згідно рішення міської ради від 11.03.2015 року вказане приміщення включено до переліку об'єктів комунальної власності м.Ковеля, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні у 2015 році.

13.03.2015 року відповідачем направлено на адресу позивача лист №1, яким повідомлено, що у зв'язку припиненням договору оренди, внаслідок закінчення строку на який його було укладено, просить звільнити та повернути зазначене приміщення орендодавцю відповідно до акту приймання-передачі.

Як визначено частиною 2 статті 327 Цивільного кодексу України, управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно п.30 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міської ради належить прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

За приписами ч.1 ст.317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Правомочність володіння розуміють як передбачену законом (тобто юридично забезпечену) можливість мати (утримувати) в себе певне майно (фактично панувати над ним, зараховувати на свій баланс). Правомочність користування означає передбачену законом можливість використовувати, експлуатувати майно, отримувати від нього корисні властивості, його споживання. Правомочність розпорядження означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення.

Пунктом 3.2. договору сторони погодили, що передача в оренду не припиняє право власності територіальної громади м. Ковеля на це майно, а Орендар лише користується ним протягом терміну оренди.

Відповідно до ст.785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

В даному випадку, відносини між сторонами носили договірний характер, укладений між останніми договір №572 від 13.03.2014р. оренди нежитлового приміщення, недійсним судом не визнавався.

Також, колегія суддів звертає увагу, що рішенням господарського суду Волинської області від 14.07.15р. у справі № 903/498/15, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23 вересня 2015 року, відмовлено у позові фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до відділу по управлінню майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради про спонукання до укладення договору оренди нежитлового приміщення від 13.03.2015р.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в частині зобов`язання відповідача - фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 звільнити незаконно займане ним приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_1 та передати об'єкт оренди орендодавцю - відділу по управлінню майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради (код ЄДРПОУ 23254967).

Позивачем також було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 22360,04 грн. загальної суми неустойки, яка була нарахована з 13 березня 2015р. по 31 жовтня 2015р.

Колегія суддів зазначає, що згідно п.9.4 договору, якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення орендованого майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування орендованим приміщенням за час прострочення.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як встановлено ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Колегія суддів перевіривши методику та правильність нарахування неустойки в сумі 22 360.04 грн. за період з 13 березня 2015р. по 31 жовтня 2015р., погоджується з розрахунком позивача та вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позов в цій частині.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що позивачем не було застосовано заходи досудового врегулювання спору. Колегія суддів не приймає до уваги твердження відповідача з огляду на положення п.3.17.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N18, якими передбачено: «Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 N15-рп/2002 у справі N1-2/2002 (про досудове врегулювання спорів) положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Отже, місцеві господарські суди приймають у порядку, передбаченому ГПК, до свого провадження як позови з вимогами, що ґрунтуються на визнаних претензіях позивача, так і позови, щодо вимог яких не подано доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору. У зв'язку з викладеним суди не мають права застосовувати пункт 4 статті 83 ГПК, а також відмовляти в прийнятті заяви про збільшення розміру позовних вимог через недотримання порядку досудового врегулювання спору (частина четверта статті 22 названого Кодексу), крім позовів, пов'язаних з перевезеннями, що здійснюються на підставі угод про міжнародне залізнично-вантажне сполучення (СМГС) та міжнародне залізничне перевезення (КОТІФ).

Також, скаржник стверджує, що всупереч ч.3 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ні Ковельська міська рада, як власник комунального майна, ні відділ по управлінню майном комунальної власності, як орендодавець, за три місяці до закінчення терміну договору оренди не попередили відповідача письмово про наміри використовувати майно для власних потреб. Однак, як було зазначено, листом від 06.11.2014р. №3.22/295 перший заступник голови Ковельської міської ради повідомив ФОП ОСОБА_1 про те, що у разі відмови від приватизації, нежитлове приміщення площею 47,4 кв.м по АДРЕСА_1 буде включено до об'єктів комунальної власності м.Ковеля, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні. Рішення Ковельської міської ради за №68/48, яким зазначене нежитлове приміщення включено до переліку об'єктів комунальної власності м.Ковеля, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні було прийнято 11 березня 2015 року, тобто через 4 місяці та 5 днів.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Волинської області від 14.12.15 р. у справі №903/747/15 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Дужич С.П.