Постанова № 55564871, 02.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2016 р. cправа№ 910/25829/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Шапрана В.В.

Андрієнка В.В.

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю представників: позивача - Хмельницький П.С.

відповідача - Алімов Д.В.

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

на рішення Господарського суду м. Києва від 30.11.2015 р.

у справі № 910/25829/15 (суддя - Пригунова А.Б.)

за позовом Приватного підприємства «МКК»

до Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

про стягнення 118 549,69 грн

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року Приватне підприємство «МКК» (далі - позивач) звернулось з позовом до Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - відповідач) про стягнення з відповідача 112 000,00 грн заборгованості за договором про надання послуг з незалежної оцінки № 01-4/4011-14 від 30.12.2014 р. та договором про надання послуг з незалежної оцінки № 01-4/4010-14 від 30.12.2014 р., 5 435,83 грн пені та 1 113,86 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 30.11.2015 р. у справі № 910/25829/15 позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду м. Києва від 30.11.2015 р., Державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення про повну відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що позивач не надав акт приймання-передачі результатів робіт, який за умовами договорів № 01-4/4011-14 від 30.12.2014 р. та № 01-4/4010-14 від 30.12.2014 р. є підставою для проведення оплати, а тому Приватним підприємством «МКК» не доведено порушення Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» умов вказаних договорів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2016 р. порушено апеляційне провадження у справі № 910/25829/15 та призначено її до розгляду на 02.02.2016 р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

30.12.2014 р. між Приватним підприємством «МКК» (далі - виконавець) та Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - замовник) укладено договори про надання послуг з незалежної оцінки № 01-4/4011-14 та № 01-4/4010-14.

Відповідно до п. 1.1 вказаних договорів замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язки визначити розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей Дніпровської електростанції, Західної електростанції та Південно-Західної електростанції відповідно, за період з 01.01.2013 р. до 01.10.2014 р.

Згідно з п. 2.1 договорів загальна вартість робіт складає 80 000,00 грн (за кожним договором).

Як передбачено п. 2.2 укладених договорів, замовник здійснює оплату за надані послуги у два етапи - аванс у розмірі 24 000,00 грн, що складає 30% від загальної вартості робіт, оплачується протягом 3-х банківських днів з дати підписання договору; оплата в розмірі 56 000,00 грн, що складає 70% вартості робіт, протягом 30-ти банківських днів після підписання акту прийому-передачі виконаних робіт.

Сторони визначили датою оцінки 01.10.2014 р. (п. 3.1 укладених договорів).

Відповідно до п. 4.1 договорів по закінченню робіт виконавець передає замовнику звіт у 2-х екземплярах про незалежну оцінку майна та рецензію на звіт, оформлений відповідно до вимог законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні.

Згідно з п. 4.3 договорів замовник зобов'язаний в триденний термін направити виконавцю підписаний акт прийому-передачі результатів робіт або мотивовану відмову від його підписання у письмовій формі.

У відповідності до п. 4.4. договорів, у разі невиконання з боку замовника умов п. 4.3 договору, результати робіт вважаються прийнятими без зауважень.

17.01.2015 р. відповідач перерахував на користь Приватного підприємства «МКК» грошові кошти на загальну суму 48 000,00 грн за договором № 01-4/4011-14 від 30.12.2014 р. та договором № 01-4/4010-14 від 30.12.2014 р., що підтверджується випискою банківського рахунку позивача.

06.04.2015 р. ПП «МКК» звернулося до відповідача з листом № 47, яким просив надати Державному підприємству «Національна енергетична компанія «Укренерго» звіти про визначення вартості збитку та рецензії на звіт, а також акти виконаних робіт та рахунки-фактури.

Відповіді на вказаний лист відповідач не надав.

14.04.2015 р. листом № 37 позивач повідомив відповідача про призупинення виконання робіт за укладеними договорами до надання відповідачем документів, що стосуються Дніпровської електростанції, Західної електростанції та Південно-Західної електростанції.

Листом № 08/01-8/4944 від 29.04.2015 р. відповідач повідомив позивача про підготовку необхідних документів.

24.07.2015 р. листом № 01/01-8/01-8/8478 Державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго» підтвердило факт виконання Приватним підприємством «МКК» робіт за договорами № 01-4/4011-14 від 30.12.2014 р. та № 01-4/4010-14 від 30.12.2014 р. та надання звітів про визначення вартості збитку від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей Дніпровської електростанції, Західної електростанції та Південно-Західної електростанції.

Також вказаним листом відповідач повідомив, що на даний час ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго» не має можливості здійснити остаточну оплату виконаних робіт (56000,00 грн за кожним договором), у зв'язку з чим просило зменшити вартість послуг до 24000,00 грн за кожним договором.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, порушив умови укладених договорів щодо оплати виконаних Приватним підприємством «МКК» робіт, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 112 000,00 грн.

За змістом ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 ЦК України).

Доводи скаржника про те, що оскільки позивач не надав акт приймання-передачі результатів робіт, який за умовами договорів № 01-4/4011-14 від 30.12.2014 р. та № 01-4/4010-14 від 30.12.2014 р. є підставою для проведення оплати, тому у відповідача відсутні правові підстави для оплати виконаних робіт, колегія вважає необґрунтованими, враховуючи наступне.

За умовою п. 4.3 укладених договорів, обов'язок щодо складання та направлення актів прийому-передачі результатів робіт покладається саме на Державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго».

При цьому, передумовою складання актів прийому-передачі результатів робіт є надання позивачем звіту у 2-х екземплярах про незалежну оцінку майна та рецензію на звіт, оформлений відповідно до вимог законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні.

01.04.2015 р. позивачем були оформлені звіти про розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей Дніпровської електростанції, Західної електростанції та Південно-Західної електростанції відповідно за період з 01.01.2013 р. до 01.10.2014 р. за договорами № 01-4/4011-14 від 30.12.2014 р. та № 01-4/4010-14 від 30.12.2014 р. та документи, на підставі яких такі звіти були складені.

Вказані звіти були передані відповідачу листом № 47 від 06.04.2015 р. та отримані останнім 04.07.2015 р., що підтверджується відміткою останнього, зокрема вхідний № 22-73/0/11-15.

Крім того, Приватним підприємством «МКК» було складено та надано відповідачу акти приймання-передачі виконаних робіт (послуг) за договорами № 01-4/4011-14 від 30.12.2014 р. та № 01-4/4010-14 від 30.12.2014 р., що підтверджується підписом представника відповідача на листі № 37 від 14.04.2015 р.

Відтак, роботи за договорами № 01-4/4011-14 від 30.12.2014 р. та № 01-4/4010-14 від 30.12.2014 р. вважаються прийнятими Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» без зауважень.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки відповідач не виконав покладеного на нього законом та договором обов'язку по оплаті наданих послуг, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у сумі 112 000,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 5 435,83 грн пені за період з 28.05.2015 р. по 25.09.2015 р.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.3 укладених договорів за порушення строків оплати замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі половини облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування пені, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статті 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч. 2 ст. 343 ГК України обмежують граничний розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ.

Як передбачено п. 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», за приписом ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Отже, розмір пені не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Таку ж правову позицію підтримує і Верховний Суд України (постанова ВСУ від 24.10.2011р. у справі № 25/187).

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 435,83 грн пені за період з 28.05.2015 р. до 25.09.2015 р., є обґрунтованими, арифметично правильними, розмір їх перевірений судом та відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору.

За неналежне виконання умов договорів позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 1 113,86 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що розмір розмір 3% річних у сумі 1 113,86 грн є обґрунтованим, арифметично правильним та таким, що підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 30.11.2015 р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 30.11.2015 р. у справі № 910/25829/15 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/25829/15 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Шапран

В.В. Андрієнко