Постанова № 55564865, 02.02.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2016 р. Справа № 922/3396/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Шевель О. В.

секретар судового засідання Курченко В.А.

за участю представників сторін:

прокурора Горгуль Н.В. (посвідчення №036152 від 29.10.2015р.)

1-го відповідача ОСОБА_1 (довіреність №08-11/7818/2-15 від 30.12.2015р.)

2-го відповідача ОСОБА_2 (довіреність №1 від 12.11.2015р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу Ареаль (вх.№5706 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 26.10.2015р. по справі №922/3396/15

за позовом Прокурора Київського району м. Харкова в інтересах держави

до 1) Харківської міської ради, м. Харків

2) Обслуговуючого кооперативу Ареаль, м. Харків

про скасування рішення, визнання недійсним державного акту та зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2015р. Прокуратура Київського району м. Харкова звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом про визнання незаконним та скасування п. 17.2 додатку 1 до рішення 5 сесії Харківської міської ради 6 скликання Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення обєктів містобудування від 23.02.2011 №154/11, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №572616, зареєстрованого в Управлінні Державного земельного агентства у місті Харкові та про зобовязання Обслуговуючого кооперативу Ареаль передати, Харківську міську раду прийняти земельну ділянку площею 1,8000 га з кадастровим номером 6310136600:10:001:0192, про що скласти акт прийому-передачі.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.10.2015р. у справі № 922/3396/15 (колегія судів у складі: головуючий суддя Суярко Т.Д., суддя Макаренко О.В., суддя Бринцев О.В.) позов задоволено повністю, визнано незаконним та скасовано п. 17.2 додатку 1 до рішення 5 сесії Харківської міської ради 6 скликання Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення обєктів містобудування від 23.02.2011 №154/11, визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №572616, зареєстрованого в Управлінні Державного земельного агентства у місті Харкові та зобовязано Обслуговуючий кооператив Ареаль передати, Харківську міську раду прийняти земельну ділянку площею 1,8000 га з кадастровим номером 6310136600:10:001:0192, про що скласти акт прийому-передачі. Стягнуто солідарно з Обслуговуючого кооперативу Ареаль та Харківської міської ради на користь Державного бюджету судовий збір в сумі 3654,00 грн.

Обслуговуючий кооператив Ареаль з даним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 26.10.2015р. у справі №922/3396/15 та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у позові прокурора Київського району м.Харкова.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2015р. вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 21.01.2016р.

20.01.2016р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у звязку з хворобою його представника (вх.№661).

21.01.2016р. від прокуратури Харківської області надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№678).

21.01.2016р. від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№681).

Ухвалою харківського апеляційного господарського суду від 21.01.2016р. розгляд справи відкладено на 02.02.2016р.

В судовому засіданні 02.02.2016р. представники 1-го та 2-го відповідачів наполягали на скасуванні рішення Господарського суду Харківської області від 26.10.2015р., прокурор заперечував проти доводів апеляційної скарги, наполягав на законності та обґрунтованості рішення Господарського суду Харківської області від 26.10.2015р. у даній справі, просив залишити його без змін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Відповідно до рішення 5-ї сесії 6-го скликання Харківської міської ради від 23.02.2011р. «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення обєктів містобудування» №154/11, зокрема, пункту п.п. 17.1 п. 17 додатку 1 до цього рішення, ОК «Ареаль» надано у власність земельну ділянку за рахунок земель житлової та громадської забудови загальною площею 1.8000га (в межах акту встановлення меж земельної ділянки на місцевості №20/11 від 22.02.2011р.) по Білгородському шосе, 34 для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови. Будівництво має буде виконано до 01.06.2012 року.(а.с.38 т.1).

11.04.2011 року на підставі вказаного рішення Харківської міської ради Управлінням Держземагенства у м. Харкові ОК "Ареаль" видано Державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:10:001:0192 серії ЯЛ № 572616, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 631010002000038.

Підставою звернення до суду з даним позовом стало виявлення прокуратурою в ході вивчення правомірності передачі у приватну власність земельних ділянок, розташованих на території м. Харкова, порушень вимог законодавства з боку Харківської міської ради, зокрема, ст.41 Земельного кодексу України, ст. 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР, та положень Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 р.

Зокрема, прокурором у позові зазначено, що ОК «Ареаль» фактично не є житлово-будівельним кооперативом в розумінні вимог глави 5 ЖК УРСР та ст. 41 Земельного кодексу України. Вказаний кооператив є обслуговуючим, його мета, порядок створення, організації та діяльність не відповідають вимогам до житлово-будівельного кооперативу, члени кооперативу не мають права на поліпшення житлових умов. При наданні у власність спірної земельної ділянки ОК «Ареаль», Харківська міська рада повинна була з`ясувати правовий статус, мету та підстави створення цього кооперативу відповідно ЖК УРСР та положень Примірного статуту.

З цих підстав, прокурор вважає рішення 5-ї сесії 6-го скликання Харківської міської ради від 23.02.2011р. «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення обєктів містобудування» №154/11 в частині надання у власність 2-му відповідачу земельної ділянки незаконним та просить його скасувати.

Приймаючи оскаржуване рішення, Господарський суд Харківської області дійшов висновку про правомірність позовних вимог, задовольнив заяву прокурора про визнання причин пропущення строку позовної давності поважними.

З такими висновками не погоджується колегія суддів з наступних підстав.

Згідно із ст.12 Земельного кодексу України до повноважень Харківської міської ради, у тому числі, віднесено розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Частиною 1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до рішення 5-ї сесії 6-го скликання Харківської міської ради від 23.02.2011р. «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення обєктів містобудування» №154/11 правовими підставами прийняття рішення щодо надання земельної ділянки ОК «Ареаль» у власність є, зокрема, статті 41, 92, 116, 123, 124, 141, 183 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 41 цього Кодексу, житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України, громадяни юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених законом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами або юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 цієї статті).

Тобто, наведеними нормами передбачено можливість безоплатної передачі земельних ділянок у власність юридичної особи для здійснення житлового будівництва за умови, що така особа створена як житлово-будівельний кооператив, а тому при вирішенні питання щодо безоплатного надання земельної ділянки в порядку, визначеному наведеною нормою, слід враховувати саме мету створення кооперативу, яка має відповідати встановленим вимогам до порядку створення такого кооперативу.

Колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо порушення норм чинного законодавства при визначенні меті та порядку створення ОК «Ареаль» та перебування його членів у кооперативі.

Так, відповідно до ст. 94 Господарського кодексу України кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо).

Статтею 6 Закону України "Про кооперацію" (в редакції, чинній на момент прийняття Рішення) встановлено, що кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об'єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо. Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням.

Згідно статей 133, 137 Житлового кодексу Української РСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру. Однією із умов вступу до житлово-будівельного кооперативу є перебування на квартирному обліку в даному населеному пункті. Житлово-будівельні кооперативи організовуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлюється законодавством Союзу РСР, Житловим кодексом УРСР, Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу та іншими актами законодавства України. Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, і зареєстрованого в установленого порядку. Кількість членів кооперативу повинна бути відповідною кількості квартир у будинку. Квартири, які надаються членам кооперативу, повинні відповідати граничному розміру жилої площі, сумі пайового внеску та кількості членів сім'ї.

Пунктом 1 розділу I Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.85 р. № 186, встановлено, що житлово-будівельний кооператив організовується з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), а у випадках, передбачених законодавством, - одно - і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирного блокованого жилого будинку (будинків) з надвірними будівлями за власні кошти кооперативу за допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком (будинками).

Положення Статуту ОК Ареаль не містять прямої вказівки на належність останнього за напрямами діяльності саме до житлово-будівельного кооперативу, а сформована в п. 2.1. Статуту ОК Ареаль (арк.с. 28) мета діяльності останнього не відповідає п. 1 розділу 1 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу та з достовірністю про вказані обставини не свідчить, оскільки включає в себе економічну діяльність кооперативу, не повязану із суто забезпеченням його членів житлом.

До того ж, з матеріалів справи вбачається, що на спірній земельній ділянці житлової забудови не здійснено (довідка ДДАБІ у Харківській області № 1020-3093 від 27.05.2015 р. (арк.с. 39), що свідчить про невідповідність мети створення ОК Ареаль саме як житлово-будівельного кооперативу.

Відповідно до ст. 137 ЖК України житлово-будівельні кооперативи організуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Порядок організації та діяльності ЖБК установлюється цим Кодексом, Примірним статутом та іншими актами законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст.137 ЖК та абз. 2 п. 4 Примірного статуту рішення зборів про організацію кооперативу, список громадян, які вступають до кооперативу, і членів їх сімей, що виявили бажання оселитися в будинку кооперативу, затверджуються виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів.

Відповідно до абз. 2 п. 5 Примірного статуту ЖБК діє на підставі статуту, прийнятого відповідно до цього Примірного статуту і зареєстрованого у виконавчому комітеті Ради народних депутатів, який затвердив рішення про організацію кооперативу.

Відповідно до абз. 1 п. 45 Примірного статуту громадянин може бути членом тільки одного ЖБК, крім випадку до новостворюваного кооперативу у звязку з потребою у поліпшенні житлових умов.

Згідно з абз.2 п.7 Примірного статуту до членів ЖБК приймаються особи віком до 30 років. Матеріали справи свідчать, що члени ОК Ареаль на момент їх вступу в кооператив не відповідали встановленому віковому цензу. Так, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були віком старше 30 років.

Відповідно до п.5 Примірного статуту, число громадян, які вступають до організованого кооперативу, повинно відповідати кількості квартир в житловому будинку (будинках) кооперативу, запланованому до будівництва. При будівництві одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, визначається виконавчим комітетом районної, міської, районної в міста Ради народних депутатів, але не може бути менше 5 чоловік.

В порушення наведеної вимоги, перелік членів ОК Ареаль (ст. 3 Статуту) на момент створення останнього включав лише три особи, при чому дві з яких не відповідали встановленому віковому цензу.

Отже, місцевим господарським судом обґрунтовано встановлено, що ОК Ареаль" створено із порушенням вищевказаних норм, оскільки 2-й відповідач згідно статуту створений в організаційно-правовій формі обслуговуючого кооперативу, фактично він не є житлово-будівельним кооперативом в розумінні вимог глави 5 ЖК України та ст.41 ЗК України. Вказаний кооператив є обслуговуючим, тому що мета його створення, порядок створення, організації та діяльності не відповідає вимогам до житлово-будівельного кооперативу. В матеріалах справи також відсутні докази перебування членів кооперативу на квартирному обліку з метою поліпшення житлових умов, як і відсутні докази на підтвердження того, що члени ОК "Ареаль" на момент їх вступу в кооператив відповідали встановленому віковому цензу - 30 років, а також кількість членів кооперативу 2-го відповідача (3 члена) не відповідає встановленої п. 5 Примірного статуту кількості (5 членів).

Таким чином, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом щодо невідповідності спірного рішення Харківської міської ради вимогам чинного законодавства, а тому і наявності порушеного права.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, 1-м відповідачем заявлено про застосування наслідків пропущення прокурором позовної давності при зверненні до суду з даним позовом.

Судом першої інстанції задоволено заяву прокурора про визнання причин пропущення строку позовної давності поважними, у звязку з чим визнано порушені права прокурора в інтересах держави такими, що підлягають судовому захисту.

Проте, з цим не погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Перш за все, в матеріалах даної справи відсутня письмова заява прокурора про визнання причин пропущення строку позовної давності поважними, також з матеріалів справи не вбачається, що така заява була заявлена прокурором усно під час розгляду судом першої інстанції. Про зазначене свідчать протоколи судових засідань від 30.06.2015р. (а.с. 54, 55 т.1), від 14.07.2015р. (а.с. 94, 95 т.1), від 11.08.2015р. (а.с. 130, 131 т.1), від 25.08.2015р. (а.с. 147-148 т.1), від 21.09.2015р. (а.с. 166, 167 т.1), від 07.10.2015р. (а.с. 187, 188 т.1), від 19.10.2015р. (а.с. 197, 198). Про відсутність такої заяви також підтвердив прокурор в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Зазначене виключає можливість розглянути колегією суддів заяву прокурора про визнання причини пропущення позовної давності поважними.

Розглядаючи заяву 1-го відповідача про застосування позовної давності у спірних правовідносинах, колегією суддів встановлено наступне.

З 15.01.2012р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства», яким виключено п. 4 ст. 268 ЦК України, в якому було передбачено, що строки позовної давності не поширюються на вимоги про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Пунктом 5 Перехідних положень вказаного закону передбачено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутись до суду з позовом, зокрема, про визнання недійсним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. ст. 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу). При цьому, як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 29.10.2014р. у справі №6-152цс14, норма частини 1 ст. 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обовязок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Як зазначено в постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 22.04.2015 по справі № 916/2122/13, ч.ч.1,2,4 ст.29 ГПК України встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії іі розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов`язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що норми про початок перебігу позовної давності, встановлені для особи, права або інтереси якої порушено, поширюються й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

В абзаці 2 п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у рішенні господарських спорів зазначено, що у разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор (ч.2 ст. 29 ГПК України), позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор.

Також у ч. 2 п. 1 вищезазначеної постанови Пленуму ВГСУ судам роз`яснено про необхідність мати на увазі, те що, оскільки закон (пункт 10 частини другої статті 16, стаття 21 ЦК України, абзац третій частини другої статті 20 ГК України) визначає визнання недійсними актів державних та інших органів, що суперечать законодавству і порушують права та законні інтереси осіб, як спосіб захисту цивільних прав, то до позовних заяв юридичних осіб і зазначених громадян про визнання недійсними таких актів застосовується загальна позовна давність (з урахуванням, водночас, викладеного в підпункті 3 пункту 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011 № 4176-VI).

Згідно з витягом з протоколу 5 сесії Харківської міської ради 6 скликання (а.с. 88 т.1) 23.02.2011р. на пленарному засіданні міської ради був присутній прокурор м. Харкова ОСОБА_5, який відповідно до ст. 121 Конституції України та положень Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на час прийняття спірного рішення) здійснював нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів місцевими Радами та їх виконавчими органами.

Також згідно з листом від 24.03.2011р. №08-04/811/2-11 Харківською міською радою до прокуратури міста Харкова було направлено рішення 5 сесії Харківської міської ради 6 скликання.

Таким чином, прокурор у встановленому законом порядку був обізнаний про прийняте Харківською міською радою рішення та не скористався заходами прокурорського реагування щодо приведення у відповідність актів органів місцевого самоврядування до вимог закону.

Відповідно до Наказу Генерального прокурора України від 19.09.2005 р. №3гн «Про організацію наглядової діяльності органів прокуратури щодо захисту прав і свобод громадян, державних та публічних інтересів», який діяв на момент прийняття спірного рішення, прокурор зобовязаний забезпечити нагляд за додержанням законів органами виконавчої влади, місцевого самоврядування.

Згідно п. 10 Наказу Генерального прокурора України від 18.10.2010р. №3гн «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів», з метою підвищення ефективності наглядової діяльності за додержанням і застосування законів, керуючись ст.ст. 1, 15, 19-24 Закону України «Про прокуратуру», було наказано, зокрема: періодично, не рідше одного разу на місяць, перевіряти законність правових актів Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, використовувати право участі у засіданнях цих органів.

Нездійснення своєчасного прокурорського нагляду за прийнятими рішеннями органів місцевого самоврядування, що є обовязком органів прокуратури відповідно до статті 1 Закону України «Про прокуратуру» призводить до наслідків визначених частиною 2 ст. 12, частиною 4 ст. 267 ЦК України, оскільки держава здійснює свої права через органи державної влади.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про пропущення прокурором строку позовної давності, що за наявності відповідної заяви 1-го відповідача про застосування позовної давності та встановленого судом порушеного права позивача є підставою для відмови в позові.

До того ж, необхідно зазначити, що оскаржуване рішення не відповідає приписам ст. 84 ГПК України щодо зазначення у вступній частині рішення вірної (реальної) дати прийняття рішення, а саме: з протоколу судового засідання від 07.10.2015р. вбачається, що судом оголошено про відкладення розгляду справи на 19.10.2015р. Як вбачається з протоколу судового засідання від 19.10.2015р. судом в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення, проте з оскаржуваного рішення вбачається, що дата його прийняття 26.10.2015р. Зазначене свідчить про невідповідність рішення Господарського суду Харківської області від 26.10.2015р. дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази вчинення відповідних заходів судом першої інстанції щодо виправлення технічної описки.

Крім того, оскаржуване рішення не відповідає також і дійсним обставинам справи, оскільки при прийнятті оскаржуваного рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про незаконність п.п. 17.1 п. 17 спірного рішення 1-го відповідача щодо надання у власність 2-му відповідачу спірну земельну ділянку, натомість в резолютивній частині визнав незаконним та скасував п.п.17.2 додатку 1 до рішення 5 сесії Харківської міської ради 6 скликання Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення обєктів містобудування від 23.02.2011 № 154/11, яким 2-му відповідачу надано згоду на розроблення містобудівного обґрунтування розміщення обєкту.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення», рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі

Як вбачається, оскаржуване рішення суду першої інстанції зазначеним вище вимогам не відповідає, та має бути скасовано, як таке, що прийнято при неповному з`ясуванні обставин справи, невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно, апеляційна скарга 2-го відповідача підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись 99, 101, 102, п. 2, ст. 103, п.1, 3, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу Ареаль задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 26.10.2015р. по справі №922/3396/15 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Повний текст постанови складено 08.02.16

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Шевель О. В.