Постанова № 55564858, 03.02.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2016 р. Справа № 922/4759/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Потапенко В.І., суддя Слободін М.М.,

при секретарі Томіній І.В.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 дов. № 174/14 від 15.02.2013р.,

відповідача ОСОБА_2 дов. б/н від 11.01.2016р.,

3-ї особи ОСОБА_2 дов. б/н від 02.10.2015р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №5559 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 18.11.2015 р. у справі № 922/4759/15,

за позовом Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_3 Аваль" в особі Харківської обласної дирекції АТ "ОСОБА_3 Аваль", м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс", м. Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "VIP дизайн", м. Харків,

про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 року позивач, Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_3 Аваль" в особі Харківської обласної дирекції АТ "ОСОБА_3 Аваль", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить звернути стягнення на предмет іпотеки, за договором іпотеки № 671/1-07 від 02.08.2007р., укладеним між Публічним акціонерним товариством "ОСОБА_3 Аваль" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс", а саме: нежитлові приміщення першого поверху №№ 2-1-:-2-7 в літ. "А-5", загальною площею 100,4 кв.м., що знаходяться за адресою: м.Харків, Пушкінський в'їзд, буд. 5, для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_3 Аваль" за кредитним договором № 010-2/07/1-880-07 від 02.08.2007р., укладеним між Публічним акціонерним товариством "ОСОБА_3 Аваль" та Товариством з обмеженою відповідальністю "VІР дизайн" в сумі 500906,16 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом складає - 475958,35 грн.; сума нарахованих та несплачених відсотків за користування з кредитом - 5036,05 грн.; сума пені, нарахована за порушення строку погашення тіла кредиту - 15251,42 грн.; сума пені, нарахована за порушення строку погашення відсотків - 4660,34 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.11.2015 р. (головуючий суддя Кухар Н.М., суддя Інте Т.В., суддя Шарко Л.В.) в задоволенні позову відмовлено.

Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 18.11.2015р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства. В наданих додаткових поясненнях зазначив, що відповідач не вірно тлумачить ч. 2 ст. 1050 ЦК України, також він надав розрахунок заборгованості.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийнято у відповідності з нормами чинного законодавства.

Третя особа відзиву на апеляційну скаргу не надала, в судовому засіданні зазначила, що згодна з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його цілком обґрунтованим та законним, вважає, що судом були об'єктивно і повно досліджені всі матеріали справи, без порушення матеріального чи процесуального права, наполягає на правомірності рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача та у відзиві на неї доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 02.08.2007р. між Відкритим акціонерним товариством "ОСОБА_3 Аваль", правонаступником якого за всіма правами та обов'язками є Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_3 Аваль" в особі Харківської обласної дирекції (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "VIP Дизайн" було укладено Генеральну кредитну угоду № 671.І

В рамках Генеральної угоди між позивачем (Банком) та Товариством з обмеженою відповідальністю "VIP Дизайн" (позичальником) в межах ліміту кредитування укладено кредитний договір № 010-2/07/1-880-07 від 02.08.2007р., відповідно до умов якого позичальнику було надано кредитні кошти в сумі 1350000,00 грн. до 02.08.2017р., зі сплатою 12 % річних строком з 02.08.2007р. до 01.01.2008р. та 17,5% річних строком з 02.01.2008р. по 02.08.2017 року.

Сторонами до кредитного договору укладалися додаткові угоди від 11.12.2007р., від 16.05.2008р., від 20.05.2010р., від 27.05.2008р., якими змінювався графік погашення кредиту та сплати процентів.

На виконання умов п. 2 частини 1, п. 1.7.1. частини 2 кредитного договору, позивачем були перераховані на поточний рахунок позичальника кошти в сумі 1350000,00 грн., що підтверджується відповідними меморіальними ордерами про перерахування коштів.

Згідно п. 4 частини 1 та п. 1.1, п. 1.4.1. частини 2 кредитного договору, позичальник зобов'язаний щомісячно погашати кредит та нараховані проценти за визначеною договором відсотковою ставкою. Повернення кредиту та сплата процентів має відбуватись відповідно до графіку погашення, що є невід'ємним додатком до кредитного договору.

Позивач зазначає, що з моменту укладення кредитного договору до січня 2015 року зобов'язання за договором позичальник виконував. Проте, з січня 2015 року зобов'язання за кредитним договором позичальник виконує неналежним чином, а саме: не сплачує в повному обсязі та своєчасно заборгованість за кредитом, відсотками, неустойкою.

На підставі п. 4.1.1. кредитного договору позивачем позичальнику була нарахована пеня за порушення строків повернення кредиту, процентів в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожен день прострочення.

Як вказав позивач, у зв'язку з порушенням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором № 010-2/07/1-880-07 від 02.08.2007р. щодо погашення заборгованості за кредитом, загальна сума заборгованості позичальника перед Банком станом на 29.07.2015р. склала 596083,11 грн., з яких прострочена сума заборгованості - 77109,64 грн., де сума заборгованості за кредитом - 559486,44 грн.; у тому числі прострочена сума за тілом кредиту - 49365,11 грн.; сума нарахованих та несплачених відсотків за користування кредитом - 24914,87 грн.; у тому числі прострочена сума відсотків - 16062,73; сума пені, нарахована за порушення строку погашення тіла кредиту - 9156,14 грн.; сума пені, нарахована за порушення строку погашення відсотків - 2525, 66 грн.

Судом також встановлено, що 02.08.2007р. між Відкритим акціонерним товариством "ОСОБА_3 Аваль", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_3 Аваль" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс" (відповідач) було укладено договір іпотеки № 671/1-07, за умовами якого відповідач передав позивачу в іпотеку нежитлові приміщення першого поверху №№ 2-1-:-2-7 в літ. "А-5", загальною площею 100,4 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Харків, Пушкінський в'їзд, буд. 5 (предмет іпотеки), в забезпечення виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "VIP дизайн" за Генеральною кредитною угодою № 671 від 02.08.2007р.

У відповідності до п.п. 3.1.4. договору іпотеки, іпотекодержатель має право у випадку невиконання іпотекодавцем зобов'язань за цим та/або боржником за Угодою та/або кредитним/и договором/ами, укладеними у відповідності до Угоди, у тому числі, якщо кінцевий термін повернення кредиту ще не настав, звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до пункту 6 цього договору, та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов'язаних з реалізацією предмета іпотеки.

24.06.2015р. позивач направив на адресу позичальника та іпотекодавця вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором, які в повному обсязі виконані не були.

У зв'язку з невиконанням зобов'язання по сплаті заборгованості за кредитним договором, позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки: нежитлові приміщення першого поверху №№2-1-:-2-7 в літ. "А-5", загальної площею 100,4 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Харків, Пушкінський в'їзд, буд. 5, для задоволення своїх вимог по кредитному договору в сумі, що станом на 29.07.2015р. становила 596083,11 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що після порушення провадження у справі позичальником, Товариством з обмеженою відповідальністю "VIP дизайн", було сплачено прострочену заборгованість за тілом кредиту та частково сплачено нараховані проценти за кредитом, внаслідок чого станом на 20.10.2015р. заборгованість за Кредитним договором склала 500906,16 грн., у тому числі: сума заборгованості за кредитом - 475958,35 грн.; сума нарахованих та несплачених відсотків за користування кредитом - 5036,05 грн.; сума пені, нарахована за порушення строку погашення тіла кредиту - 15251,42 грн.; сума пені, нарахована за порушення строку погашення відсотків - 4660,34 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 5 статті 3 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до статті 1 Закону України Про іпотеку іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 7 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотекодержатель має право за рахунок предмета іпотеки задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, на підставі рішення суду.

У якості основного зобов'язання за кредитним договором позивачем заявлено до стягнення суму 475958,35 грн., що станом на 20.10.2015р. є сумою кредиту, строк оплати за яким не настав та дострокового повернення якого вимагає позивач.

При цьому суд першої інстанції правильно зазначив, що при вирішенні спорів, предметом яких є звернення стягнення на майно, передане в іпотеку чи в заставу принциповим вважається встановлення судом факту невиконання або неналежного виконання основного зобов'язання, лише за умови якого суд й має право звернути стягнення на предмет іпотеки/застави.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 35 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення основного зобов'язання іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж тридцятиденний строк. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України "Про іпотеку".

Згідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів.

У відповідності до п. 1.9.1. укладеного сторонами кредитного договору банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем, та/або майновим поручителем своїх боргових та інших зобов'язань за цим Договором. При цьому, виконання боргових зобов'язань повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.

Тобто, лише у звязку з такою обставиною може починатися обчислюватися 30-денний строк для дострокового повернення кредиту та може мати місце факт прострочення як порушення зобовязання. За інших обставин строк повернення боржником всієї суми кредиту не настає. При передбачених сторонами строках звичайного (передбаченого договором) виконання грошових зобовязань відсутність фактичних підстав та предявленої вимоги про дострокове погашення боргу свідчить про відсутність заборгованості позивальника й виключає можливість стягнення такого боргу судом за його відсутністю.

Як вбачається з наявної у справі вимоги про усунення порушення (а.с. 32-33) від 24.06.2015р., на яку посилається позивач як на доказ дострокового стягнення усієї суми заборгованості за кредитом, ОСОБА_3 повідомив відповідача, що ним порушено строки виконання зобовязання, передбачені п.1.5.1. Кредитного договору № 010-2/07/1-880-07 від 02.08.2007р., й зазначив, що станом на 23.06.2015р. загальна сума заборгованості за цим договором становить 613423,37 грн., з них прострочена сума заборгованості складає 65382,93 грн., де сума заборгованості за кредитом складає 575455,46 грн., у тому числі прострочена сума за тілом кредиту 48632,25 грн., сума нарахованих та несплачених відсотків за користування кредитом 23924,17 грн., сума пені, нарахованої за порушення строку погашення тіла кредиту 11106,05 грн., сума пені, нарахована за порушення строку погашення відсотків 2946,69 грн.

Разом з тим, суд першої інстанції вказав, що в указаній вимозі не йдеться про дострокове погашення суми кредиту, а лише зазначено, що у разі непогашення у тридцяти денний строк з моменту одержання цієї вимоги простроченої заборгованості за кредитним договором банк буде змушений звернутися з позовною заявою про стягнення з боржника суми загальної заборгованості за кредитним договором. Лише констатація позивачем у вимозі існуючого, на його думку, однак не передбаченого графіком платежів зобовязання, строк належного виконання якого за домовленістю сторін закінчується 02.08.2017р., не породжує обовязку його дострокового погашення, так як прямо суперечить попереднім домовленостям сторін.

З урахуванням викладеного, звернення стягнення на предмет іпотеки в межах суми дострокового погашення кредиту, як існуючої заборгованості позичальника з непередбачених графіком платежів сум, суперечить попереднім договірним відносинам сторін.

Пунктом 4.4.4 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 24.11.2014р. № 1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" передбачено, що у разі якщо право звернення стягнення на майно пов'язане з невиконанням зобов'язання, забезпеченого іпотекою, судам слід встановлювати загальний розмір вимог кредитора та виходити з того, що обов'язковою передумовою звернення стягнення на предмет іпотеки є встановлення судом факту невиконання основного зобов'язання.

У згаданій Постанові Пленуму Вищого господарського суду України рекомендовано господарським судам також враховувати, що виконання основного зобов'язання виключає можливість задоволення вимог за рахунок забезпечувального зобов'язання.

За таких обставин, враховуючи приписи ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", п. 4.4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів", суд першої інстанції правомірно вважає, що у даному випадку підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні.

Під час апеляційного провадження представник відповідача надав суду копії платіжних доручень № № 255, 256, 261, 262, 263, 264 від 02.02.2016р. в підтвердження виконання основного грошового зобовязання, які були долучені до матеріалів справи.

На підставі вищевикладеного, доводи викладені позивачем в апеляційній скарзі не знайшли підтвердження в матеріалах справи. Інших обставин, що могли б бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, в ході апеляційного провадження не наведено.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийняте при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні висновки відповідають обставинам справи, а тому рішення господарського суду Харківської області від 18.11.2015 р. у справі № 922/4759/15 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача, Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_3 Аваль" в особі Харківської обласної дирекції АТ "ОСОБА_3 Аваль", м. Харків, на рішення господарського суду Харківської області від 18.11.2015 р. у справі № 922/4759/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 18.11.2015 р. у справі № 922/4759/15 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Гребенюк Н.В.

Суддя Потапенко В.І.

Суддя Слободін М.М.