Постанова № 55564856, 03.02.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2016 р. Справа № 922/5809/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О. , суддя Лакіза В.В.;

при секретарі Марченко В.О.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (за дов.№909 від 12.07.2013 р.), після перерви не з'явилась,

відповідача - Островського С.В. (за дов. від 20.01.2015 р.),

третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР ЄВРОПЕЙСЬКІ ТЕХНОЛОГІЇ МАШИНОБУДУВАННЯ" (вх.№5697Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 11.11.2015 р. по справі №922/5809/14,

за позовом ОСОБА_3, м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР ЄВРОПЕЙСЬКІ ТЕХНОЛОГІЇ МАШИНОБУДУВАННЯ", м. Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4, м. Харків,

про стягнення 143213,58 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ОСОБА_3, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР ЄВРОПЕЙСЬКІ ТЕХНОЛОГІЇ МАШИНОБУДУВАННЯ" про стягнення вартості частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства у сумі 79982,66 грн., індексу інфляції у сумі 59141,94 грн. та трьох процентів річних у сумі 4088,98 грн. (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 01.09.2015 р. вх.№34583, прийнятої ухвалою суду від 03.09.2015 р.).

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.02.2015 р. у справі №922/5809/14 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР ЄВРОПЕЙСЬКІ ТЕХНОЛОГІЇ МАШИНОБУДУВАННЯ" на користь ОСОБА_3 302537,20 грн. вартості частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства, та 6050,75 грн. судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР ЄВРОПЕЙСЬКІ ТЕХНОЛОГІЇ МАШИНОБУДУВАННЯ" на користь ОСОБА_3 33,34% прибутку одержаного товариством у 2013 році до моменту його виходу зі складу засновників товариства, а саме, до 04 листопада 2013 року.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.04.2015р. апеляційну скаргу залишено без задоволення. Рішення господарського суду Харківської області від 16.02.2015р. у справі №922/5809/14 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.06.2015р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО - ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР ЄВРОПЕЙСЬКІ ТЕХНОЛОГІЇ МАШИНОБУДУВАННЯ" задоволено частково. Рішення господарського суду Харківської області від 16.02.2015р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.04.2015р. у справі №922/5809/14 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Скасовуючи вищезазначені судові акти, суд касаційної інстанції зазначив, що відповідно до даних балансу товариства, складеного на дату виходу ОСОБА_5, прибуток у товариства за 2013 рік (до дати виходу учасника) відсутній (рядок 150 балансу). Суди попередніх інстанцій наведені твердження не перевірили та відповідної оцінки їм не надали. Згідно з ч.2 ст.13 Статуту відповідача, який був чинним на момент виходу позивача зі складу засновників, учасник, який виходить із товариства, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства, та частку прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Таким чином, суди помилково визначили суму, що підлягає виплаті позивачеві, лише на підставі фінансового звіту товариства за 2013 рік та показників вартості оборотних та необоротних активів без встановлення вартості чистих активів товариства. Суди не вжили усіх належних дій щодо розгляду позовних вимог по суті та не встановили відповідних обставини справи щодо визначення розміру частки позивача та частини прибутку, заявлених до стягнення.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.11.2015 р. у справі №922/5809/14 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Бринцев О.В., суддя Ольшанченко В.І., суддя Добреля Н.С.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР ЄВРОПЕЙСЬКІ ТЕХНОЛОГІЇ МАШИНОБУДУВАННЯ" на користь ОСОБА_5 вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства у сумі 79982,66 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР ЄВРОПЕЙСЬКІ ТЕХНОЛОГІЇ МАШИНОБУДУВАННЯ" на користь ОСОБА_5 індекс інфляції у сумі 36951,99 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР ЄВРОПЕЙСЬКІ ТЕХНОЛОГІЇ МАШИНОБУДУВАННЯ" на користь ОСОБА_5 три проценти річних у сумі 1978,75 грн. У решті позову відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР ЄВРОПЕЙСЬКІ ТЕХНОЛОГІЇ МАШИНОБУДУВАННЯ" на користь ОСОБА_5 5024,07 грн. судового збору. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР ЄВРОПЕЙСЬКІ ТЕХНОЛОГІЇ МАШИНОБУДУВАННЯ" 1026,68 грн. судового збору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР ЄВРОПЕЙСЬКІ ТЕХНОЛОГІЇ МАШИНОБУДУВАННЯ" звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 11.11.2015р. у справі №922/5809/14 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції помилково залишив поза увагою твердження відповідача про те, що зобов'язання товариства щодо розрахунку з позивачем були припинені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у відповідності до положень ст.601 Цивільного кодексу України. Також, зазначає, що посилання на договір №1 від 30.01.2011р., яке міститься у видаткових накладних, було внесено до них внаслідок бухгалтерської помилки, а сам договір укладено між ОСОБА_5 та ТОВ «ТД «Євромет», а тому цей договір не має відношення до даних видаткових накладних. Як вважає апелянт, у разі відсутності договору поставки, зобов'язання з оплати товару за видатковими накладними виникає за загальним правилом, встановленим законом, - з моменту прийняття товару покупцем відповідно до ст.692 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2015р. у справі №922/5809/14 прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд скарги призначено на 13.01.2016р. у складі колегії суддів: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Тарасова І.В.

Розпорядженням секретаря другої судової палати від 13.01.2016р. у зв'язку з відпусткою судді Тарасової І.В. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В.

На виконання ухвали від 16.12.2015р. від представника відповідача 24.12.2015р. надійшло клопотання (вх. №17459), в якому він просить суд долучити до матеріалів справи витребувані судом документи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.01.2016р. розгляд справи відкладено на 01.02.2016р. об 11:30 год.

28.01.2016р. від відповідача до суду надійшли додаткові пояснення (вх.№1075) до апеляційної скарги, в яких зазначив, що ТОВ «НВЦ ЄТМ» мало право здійснити зарахування грошової вимоги до ОСОБА_5 у частині повернення переданих на виконання недійсного правочину грошових коштів, яка виникла на підставі розписки позивача від 02.10.2009 р. та ст.216 ЦК України. До додаткових пояснень надано угоду від 20.01.2016р. про тлумачення умов договору про відступлення права вимоги №1/15 від 20.01.2015р.

01.02.2016р. від відповідача до суду надійшло клопотання (вх.№1174), в якому просить суд долучити до матеріалів справи копію договору №1 від 30.03.2011р., посилання на який міститься у видаткових накладних. У відповідності до ч.1 ст.101 ГПК України просить суд прийняти зазначений доказ до уваги та долучити до матеріалів справи.

Щодо заявленого клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи додаткових документів, а саме: копії договору №1 від 30.03.2011р., то відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Дане клопотання відповідач мотивує тим, що заявник не мав можливості надати зазначений договір у суді першої інстанції, оскільки відповідач не є стороною договору, а тому отримання екземпляру угоди було ускладнене з причин, які не залежали від заявника.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а ст.4-2 господарського процесуального кодексу України визначає, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Стаття 4-3 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Таким чином, відповідач повинен був надати суду докази в обґрунтування своєї позиції у даній справі, зважаючи на те, що розгляд справи триває з грудня 2014 року.

За таких обставин клопотання є необґрунтованим, оскільки відповідач у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України не обґрунтував неможливість подання додаткових доказів суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Даний договір не досліджувався у суді першої інстанції.

01.02.2016р. на виконання ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 13.01.2016р. у даній справі від відповідача до суду надійшло клопотання (вх.№1175) про долучення до матеріалів справи належним чином засвідчених копій документів.

У судовому засіданні 01.02.2016р. оголошено перерву до 03.02.2016р. до 10:30 год.

У судовому засіданні 03.02.2016р. представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги у повному обсязі. Просив суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 11.11.2015р. у справі №922/5809/14 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Представник позивача після перерви у судове засідання не з'явилась, була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, що підтверджується підписом представника відповідача у клопотанні про оголошення перерви, яке міститься в матеріалах справи.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів встановила наступне.

Згідно зі статутом ТОВ "НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР ТЕХНОЛОГІЯ ЛГМ" (в редакції станом на 01.11.2013р.) учасниками товариства були: ОСОБА_4 з часткою у розмірі 70000,00 грн., ОСОБА_6 з часткою у розмірі 70000,00 грн., ОСОБА_3 з часткою у розмірі 70000,00 грн. Частки учасників Товариства у статутному капіталі становлять: ОСОБА_4 - 33,33%, ОСОБА_6 - 33,33%, ОСОБА_3 - 33,34% (а.с.12-а.с.26, том 1).

Матеріалами справи підтверджується, що нотаріально посвідченою заявою №3719 від 01.11.2013р. ОСОБА_3 повідомив ТОВ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧНОМУ ЦЕНТРУ ТЕХНОЛОГІЙ ЛГМ» про вихід зі складу засновників товариства. Також, позивач просив провести державну реєстрацію відповідних змін до установчих документів товариства та виплатити йому вартість частини майна, пропорційну частці в статутному капіталі товариства, яка складає 33,34% (а.с.31, том 1). ). Вказана заява була надіслана на адресу відповідача та отримана 04.11.2013р., що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.32, том 1).

Господарським судом правомірно встановлено, що 18.11.2013р. проведені загальні збори учасників товариства, на яких прийнято рішення про виключення позивача з числа засновників товариства і відповідні зміни внесені до установчих документів та зареєстровані у встановленому законом порядку.

Згідно з рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР ТЕХНОЛОГІЯ ЛГМ", оформленого протоколом від 26.02.2014р., вирішено провести остаточний розрахунок з учасником, який вийшов зі складу товариства, ОСОБА_3, відповідно до заяви останнього від 01.11.2013р. та рішення загальних зборів товариства, оформленого протоколом №10 від 18.11.2013р.; виплатити ОСОБА_3 вартість частини майна товариства, еквівалентної розміру частки у статутному капіталі, яка йому належала (33,34%), що становить 79982,66 грн., а також не здійснювати виплату ОСОБА_5 частки прибутку товариства у 2013 році, оскільки прибуток у товариства в 2013 році відсутній (а.с. 64, том 1).

28.01.2015 року на зборах учасників товариства, оформлених протоколом, вирішено внести зміни до рішення загальних зборів, оформленого протоколом загальних зборів від 26 лютого 2014 року, у частині розгляду другого питання і визначення суми, яка підлягає виплаті ОСОБА_5 у зв'язку із виходом останнього зі складу товариства. Виплатити ОСОБА_5 вартість частини майна товариства, еквівалентну розміру частки у статутному капіталі, яка йому належала (33,34%), що становить 80049,34 грн. Не здійснювати виплату ОСОБА_5 частки прибутку товариства, оскільки прибуток у товариства, який останнє отримало до дати виходу ОСОБА_5 з товариства, відсутній (а.с.91-а.с.92, том 1).

Господарський суд Харківської області при новому розгляді даної справи, приймаючи оскаржуване рішення, виходив з наступного.

Згідно зі ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Право учасника, який виходить із товариства з обмеженої відповідальністю одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства передбачено і ч. 2 ст. 148 ЦК України.

У цій нормі також зазначено, що порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Відповідно до п.28 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку.

Отже, як свідчать матеріали справи, моментом виходу позивача з товариства є 04.11.2013р.

За правилами статті 51 Закону «Про господарські товариства» установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному капіталі.

Подібні положення містить і Цивільний кодекс України, за змістом статті 143 якого установчим документом товариства є статут, який, крім іншого має містити відомості про розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника.

Згідно з ч. 2 ст. 13 статуту відповідача, який був чинним на момент виходу позивача зі складу засновників, учасник, який виходить із товариства, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства, та частку прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Учасник, який має намір вийти із товариства, подає заяву про це загальним зборам учасників та одночасно-керівнику виконавчого органу товариства; на позачергових загальних зборах учасників товариства керівник виконавчого органу зобов'язаний бути присутнім особисто та надати зборам баланс товариства, складний на дату подання заяви учасника про вихід з товариства; вартість частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, та частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту виходу учасника із товариства, визначається згідно із даними балансу, складеного на дату подання заяви учасника про вихід із товариства.

При цьому, ст.13 статуту визначено, що виплата учаснику вартості частини майна, пропорційна його частці у статутному капіталі товариства, та виплата частки прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу, здійснюється товариством не пізніше 1 (одного) місяця з дня прийняття відповідного рішення загальними зборами учасників.

Згідно зі ст.57 Господарського кодексу України статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством.

Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.

Цим положенням кореспондують також положення ст.4 Закону України "Про господарські товариства", відповідно до якої до установчих документів можуть бути включені інші умови, що не суперечать законодавству України.

Враховуючи вищевикладене, статут товариства не може суперечити діючому законодавству України, а, отже, розділ 13 статуту, яким встановлений місячний строк та порядок виплати вартості частини майна та виплата частки прибутку не може бути застосована судом як така, що не відповідає діючим нормам законодавства, у тому числі, ст. 54 Закону України "Про господарські товариства". Зокрема, виплата вартості частини майна товариства не може бути здійснена до затвердження звіту за рік, в якому учасник вийшов з товариства.

Матеріали справи містять рішенням господарського суду Харківської області від 10.12.2013 р. у справі № 922/4481/13 (набрало законної сили, в апеляційному та касаційному порядку оскаржено не було) за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Науково-виробничий центр технологія ЛГМ" про зобов'язання вчинити певні дії, в якому, зокрема, з вищевказаних підстав не застосовано положення ч.2 ст. 13 статуту товариства щодо виплати вартості частини майна товариства у місячний термін (а.с.44-а.с.50, том 2).

В силу ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Із наданого до суду фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва - ТОВ «НАУКОВО - ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР «ТЕХНОЛОГІЯ ЛГМ» (баланс на 31.12.2013р.) вбачається, що вартість майна господарського товариства (чистих активів) відповідає вартості власного капіталу (рядок 380 балансу) та дорівнює вартості необоротних активів (рядок 080), збільшеній на вартість оборотних активів (рядок 260), а також зменшеній на загальну вартість зобов'язань товариства (рядок 620).

26.02.2014р. загальними зборами товариства затверджено фінансовий звіт товариства на 2013 рік (баланс), відповідно до даних якого вартість власного капіталу товариства (чистих активів) складає 239,9 тис. грн.

Враховуючи викладене, грошова сума, яка підлягає виплаті учаснику товариства ОСОБА_5 у зв'язку з виходом останнього з товариства, складає 33,34% вартості майна товариства та прибутку товариства, отриманого у 2013 році, що становить 79982,66 грн. Прибуток товариства у 2013 році відсутній (рядок 150 балансу) (а.с.72, том 1).

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, господарський суд Харківської області дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення вартості частини майна, пропорційної частці позивача у статутному капіталі товариства в сумі 79982,66 грн.

Щодо заявлених до стягнення трьох процентів річних у сумі 4088,98 грн. та інфляційних втрат у сумі 59141,94 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача інфляційні втрати склали 59141,94 грн., три проценти річних - 4088,98 грн., що розраховані за період з 01.01.2014р. по 31.07.2015р. та з 19.12.2013р. по 01.09.2015р., відповідно, виходячи з того, що обов'язок по виплаті виник у відповідача з 19.12.2013р., оскільки 18.11.2013р. прийнято рішення про виключення позивача з числа засновників (а.с.29-а.с.30, том 2).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок позивача про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, враховуючи, те, що строк прострочення грошового зобов'язання відповідача перед позивачем щодо виплати частки позивача у статутному капіталі товариства розпочався з 05.11.2014р., у відповідності до норм ст. 54 Закону України "Про господарські товариства", місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про часткове задоволення позову щодо стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, а саме: за період з 05.11.2014р. по 01.09.2015р. - у сумі 1978,75 грн. трьох процентів річних, за період з 05.11.2014 р. по 31.07.2015 р. у сумі 36951,99 грн. інфляційних втрат, оскільки позивач невірно розрахував суми 3% річних та інфляційних втрат.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що припинення зобов'язання товариства з позивачем по виплаті частки ОСОБА_5 у статутному капіталі товариства відбулося шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у відповідності до ст.601 Цивільного кодексу України, оскільки відповідачем набуто прав кредитора у ряді зобов'язань, де ОСОБА_5 є боржником і заборгованість останнього перед відповідачем станом на 28.01.2015р. склала 81677,20 грн.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянта, оскільки такі твердження не підтверджуються матеріалами справи.

Згідно ст.601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що з наданих відповідачем видаткових накладних неможливо зробити висновок, що строк розрахунку за відвантажений товар за видатковими накладними настав, або, що він не визначений, або він визначений моментом пред'явлення вимоги. Отже, у видаткових накладних строк розрахунку за товар не визначений. Натомість у видаткових накладних є посилання на договір №1 від 30.03.2011р., який не досліджувався місцевим господарським судом, оскільки відповідач цей договір суду першої інстанції не надав.

У ході судового розгляду справи представник відповідача зазначив, що посилання на договір №1 від 30.03.2011р. у тексті видаткових накладних було помилковим, а самими накладними, на думку апелянта, підтверджується факт оплатної поставки товару на користь позивача.

Інших документів, які б підтверджували факт настання строків розрахунків за цим договором та за вказаними накладними відповідачем ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанцій, не надано.

За огляду на наведене, суд першої інстанції правомірно зазначив, що відповідачем не доведено факт існування обставин (настання строків розрахунків), які є умовою зарахування зустрічних вимог у порядку ст. 601 Цивільного кодексу України. Відтак, доводи апелянта (відповідач) про припинення зобов'язань у цій частині є юридично неспроможними.

Стосовно наданої відповідачем розписки від 02.10.2009р. колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказана розписка не може бути визнана ні договором купівлі-продажу корпоративних прав, ні договором позики.

Недодержання вимог ч.3 ст.29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та ст.209 ЦК України означає, що оформлений у вигляді цієї розписки договір купівлі-продажу корпоративних прав є нікчемним і відповідно ст.220 ЦК України не породжує жодних юридичних наслідків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 08.04.2015р. у справі №3-27гс15 та п.4 Інформаційного листа ВГСУ від 20.10.2015р. №01-06/1837/15.

Не відповідає названа вище розписка також і ознакам договору позики, оскільки не містить передбаченого законом в якості істотної умови договору позики обов'язку повернути позичені кошти (за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ст.1046 Цивільного кодексу України)).

За таких обставин твердження відповідача про виникнення у ОСОБА_5 грошових зобов'язань за вказаною розпискою від 02.10.2009р., а також, про можливість відступлення прав їх вимоги та про можливість їх зарахування є безпідставними.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідач не надав суду апеляційної інстанції доказів в обґрунтування доводів апеляційної скарги про припинення його зобов'язань перед позивачем.

За таких підстав, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження у ході судового розгляду, тоді як господарським судом першої інстанції у повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі, прийняте ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не убачає. Колегія суддів також зазначає, що судом першої інстанції не допущено порушень норм процесуального права, які є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 ГПК України, - колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР ЄВРОПЕЙСЬКІ ТЕХНОЛОГІЇ МАШИНОБУДУВАННЯ" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 11.11.2015р. по справі №922/5809/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 08.02.2016р.

Головуючий суддя О.А.Пуль

Суддя Я.О.Білоусова

Суддя В.В.Лакіза