Постанова № 55564823, 03.02.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2016 р. Справа № 916/2495/15Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: С.В. Таран,

Суддів: В.В. Бєляновського, Л.В. Поліщук,

при секретарі судового засідання О.М. Шитря,

за участю представників:

від прокуратури прокурор військової прокуратури Білгород-Дністровського гарнізону ОСОБА_1, посвідчення №033848 від 15.06.15

від позивача ОСОБА_2, довіреність №220/770/д від 25.12.2015;

від відповідача ОСОБА_3, довіреність б/н від 26.10.2015;

від третьої особи (Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району)- участі не брали;

від третьої особи (військової частини А2613)- участі не брали;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „БТК Агро

на рішення Господарського суду Одеської області від 05.10.2015

у справі №916/2495/15

за позовом: заступника військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю „БТК Агро

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

- Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району;

- військової частини А2613;

про витребування земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.10.2015 у справі №916/2495/15 (головуючий суддя Ю.А. Шаратов, судді: Г.І. Гуляк, О.В. Цісельський) позовні вимоги задоволено повністю: витребувано з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю „БТК Агро на користь держави в особі Міністерства оборони України земельну ділянку із земель військового містечка №121 (земельна ділянка № 1) площею 330 га, нормативно-грошовою вартістю 6 189 773,70 грн, яка розташована за адресою: Одеська область, Болградський район, військове містечко № 121.

Не погодившись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю „БТК Агро звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 05.10.2015 у справі №916/2495/15 скасувати, в задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні 03.02.2016 представник відповідача апеляційну скаргу підтримав; представники прокуратури та позивача проти її задоволення висловили заперечення; представники третіх осіб участі не брали, хоча були належним чином сповіщені поро час та місце його проведення, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с.219, 221); власну правову позицію щодо апеляційної скарги в письмовому вигляді не висловили.

Заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла наступних висновків.

Згідно з державним актом на право користування землею серії Б №031745 від 1983р. Болградській квартирно-експлуатаційній частині району надано в безстрокове та безоплатне користування земельну ділянку, загальною площею 4240,7 га землі в межах згідно з планом землекористування для будівництва обєктів (а.с. 25-26).

Відповідно до плану землекористування зазначеного державного акту Болградській квартирно-експлуатаційній частині району передано в користування ділянку №107 площею 3940,7 га та ділянку с. Жовтневе площею 300 га.

На підставі директиви Міністра оборони України від 25.07.2006 №322/1/010 наказом начальника Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління від 01.11.2006 №123 Болградську квартирно-експлуатаційну частину району розформовано, а її правонаступником визнано квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси з підпорядкованим підрозділом Білгород-Дністровською квартирно-експлуатаційної частиною району (а.с. 106).

Військове містечко №121(107), що входить до складу земельної ділянки, право користування якою посвідчено державним актом серії Б №031745 від 1983р., перебуває на обліку Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини та закріплено за військовою частиною А2613, що вбачається з індивідуальної картки обліку земельної ділянки №78 форми 403 (а.с.27-29) та що не заперечується жодним учасником судового процесу.

04.08.2014 між Військовою частиною А2613 («сторона 1») та товариством з обмеженою відповідальністю „БТК Агро («сторона 2») укладено договір про спільний обробіток земельної ділянки (далі договір №168/10/11 від 04.08.2014), за умовами якого з метою відпрацювання моделі співпраці з підприємствами та залучення додаткових джерел фінансування життєдіяльності військової частини А2613, сторони за цим договором, зобовязалися шляхом обєднання своїх зусиль та майна, що належить сторонам на відповідних правових засадах в межах діючого законодавства та у відповідності до статутів, спільно діяти для досягнення спільних господарських цілей без створення юридичної особи, як то: вирощування, переробка та реалізація насіння всіх категорій (елітного та репродукційного); вирощування та реалізація товарної сільськогосподарської продукції; підвищення ефективності використання майна; впровадження сучасних технологій вирощування; зменшення сукупних та індивідуальних витрат матеріально-технічних та інших ресурсів для максимального прибутку (а.с. 14-20).

Сторони домовились, що спільний обробіток земельної ділянки буде розподілятися наступним чином: ТОВ „БТК Агро бере на себе зобовязання власними силами та коштами провести необхідний комплекс заходів по забезпеченню повного сільськогосподарського циклу вирощування продукції, яка обумовлена договором, а Військова частина А2613 бере на себе зобовязання, зокрема, надати для спільного обробітку земельну ділянку ТОВ „БТК Агро площею 330 га, з земель, що знаходяться у неї в користуванні згідно акту прийому-передачі будівлі, споруд та території військового містечка №121 від 28.10.2010 та державного акту серії Б №031745 від 12.02.1985 (пункт 1.2 договору від №168/10/11 від 04.08.2014).

Пунктом 6.1 договору від №168/10/11 від 04.08.2014 передбачено, що внеском Військової частини А2613 є вартість права користування земельною ділянкою загальної площею 330 га, а внеском ТОВ „БТК Агро- грошові кошти, паливно-мастильні матеріали, обробка грунтів, сівба, посадка, внесення добрив та засобів захисту рослин, всі необхідні дії щодо вирощування сільськогосподарських культур, а також професійні знання, навички та вміння, ділова репутація та ділові звязки, інше, що встановлюють сторони по закінченню сільськогосподарського року.

Прибуток, що отримується сторонами від спільного обробітку землі, підлягає розподілу пропорційно понесеним фактичним затратам на вирощування сільськогосподарської продукції; фактичний розподіл прибутку здійснюється шляхом перерахування відповідної частки прибутку Військовій частині А2613 та утримання відповідної частки прибутку ТОВ „БТК Агро. ТОВ „БТК Агро перераховує Військовій частині А2613 у строк до 20 числа кожного місяця 2014-2015 років грошові кошти у сумі 15682 грн, але в загальній сумі за один сільськогосподарський рік на суму не менше 188179 грн, які складаються з розрахунку 3% від середньої вартості за 1 у.к. га землі (5940 грн х 3,2 = 19008 х 3% = 570,24 грн за 1 у.к. га х 330 га = 188178 грн) та в подальшому з урахуванням щорічної індексації, як достроково розподілений прибуток від спільного обробітку землі у наступному сільськогосподарському році. В такому разі ТОВ „БТК Агро самостійно на свій розсуд з урахуванням вимог Військової частини А2613, розпоряджується своєю частиною, отриманою від результату спільного обробітку (пункти 8.2, 8.3, 8.6 договору №168/10/11 від 04.08.2014).

Згідно з пунктами 11.1, 11.2 договору №168/10/11 від 04.08.2014 цей договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками обох сторін і набирає чинності з 04.08.2014 та закінчується 30.08.2015 (пункти 11.1, 11.2 договору №168/10/11 від 04.08.2014).

Вказаний договір погоджено начальником Квартирно-експлуатаційної частини Білгород Дністровського району та секретарем Болградської міської ради, про що свідчать відповідні відмітки на договорі.

За актом прийомупередачі земельна ділянка площею 330 га була передана відповідачеві (а.с.21)

В подальшому 07.05.2015 між Військовою частиною А2613 та ТОВ „БТК Агро було укладено додаткову угоду №168/10/7 до договору №168/10/11 від 04.08.2014, якою пункт 8.6 договору викладено у наступній редакції: «Сторони погодилися, що ТОВ „БТК Агро перераховує Військовій частині А2613 у строк до 20 числа кожного місяця 2015 року грошові кошти у сумі 18019 грн, але в загальній сумі за один сільськогосподарський рік на суму не менше 221479 грн, які складаються з розрахунку 3% від середньої вартості за 1 у.к. га землі (в тому числі за період з 04.08.14 31.12.14 19 008 грн х 3% х 330 га /365 х 150 діб = 77 334 грн та за період з 01.01.2015 30.08.2015 19 008 грн х 1,149 (індекс інфляції станом на 01.01.2015) х 3% х 330 га / 12 міс. Х 8 міс. = 144145 грн, що разом становить 221479 грн) та в подальшому з урахуванням щорічної індексації, як достроково розподілений прибуток від спільного обробітку землі у наступному сільськогосподарському році. В такому разі ТОВ „БТК Агро самостійно на свій розсуд з урахуванням вимог іншої сторони, розпоряджується своєю частиною, отриманою від результату спільного обробітку» (а.с. 23-24).

Предметом спору у даній справи є вимога заступника військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України про витребування з незаконного володіння ТОВ „БТК Агро на користь держави в особі Міністерства оборони України, земельної ділянки із земель Військового містечка №121 (земельна ділянка № 1) площею 330 га, нормативно-грошовою вартістю 6 189 773,70 грн, яка розташована за адресою: Одеська область, Болградський район, військове містечко №121.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд послався на те, що договір №168/10/11 від 04.08.2014 є удаваним правочином, вчиненим його сторонами з метою приховування договору оренди; державна реєстрація цього договору не здійснювалася і відтак він не є вчиненим, а тому у відповідача відсутні підстави для користування земельною ділянкою у звязку з чим вона підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння.

Колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись з таким висновком місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Згідно з приписами статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка, яка залучена Військовою частиною А2613 до спільної діяльності з ТОВ „БТК Агро за договором №168/10/11 від 04.08.2014, належить до категорії земель оборони, а отже, порядок її використання є предметом регулювання Закону України «Про використання земель оборони».

Статтями 1, 2 Закону України «Про використання земель оборони» передбачено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України; військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Як зазначалося вище, земельна ділянка площею 4240,7 га, частина якої площею 330 га залучена Військовою частиною А2613 до спільної діяльності з ТОВ „БТК Агро, згідно з державним актом на право користування землею серії Б №031745 від 1983р. була передана в постійне користування Болградській квартирно-експлуатаційній частині району, правонаступником якої є Білгород-Дністровська квартирно-експлуатаційна частина району.

Відповідно до приписів статей 3, 4 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України", положень Інструкції з обліку земельних ділянок в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 22.12.2011 №795, саме Білгород-Дністровська квартирно-експлуатаційна частина району, яка є юридичною особою, здійснює облік земельної ділянки, переданої у постійне користування за Державним актом серії Б №031745 від 1983р.

Статтями 2, 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" передбачено, що вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також визначення порядку вилучення і передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність (за згодою відповідних органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності") належить до компетенції Кабінету Міністрів України. Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування. Військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління.

Згідно з нормами статей 9, 14 Закону України «Про Збройні сили України» земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування; встановлення порядку надання Збройним Силам України в управління об'єктів державної власності, в тому числі земельних (водних) ділянок відноситься до компетенції Кабінету Міністрів України.

Задовольняючи віндикаційний позов заступника військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, місцевий господарський суд залишив поза увагою той факт, що зареєстрованим землекористувачем (титульним володільцем) залученої до спільної діяльності земельної ділянки є саме Білгород-Дністровська квартирно-експлуатаційна частина, органом, уповноваженим визначати порядок вилучення, передачі цієї земельної ділянки є Кабінет Міністрів України, в той час як Міністерство оборони України, як орган управління військовим майном, лише закріплює військове майно за військовими частинами, в даному випадку позивач на підставі відповідних директив закріпив зазначену земельну ділянку за Військовою частиною А2613. Вказане свідчить про неправильне визначення прокурором органу, в інтересах якого може бути пред'явлений відповідний позов.

Заступник військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону, посилаючись на приписи статті 387 Цивільного кодексу України, в позовній заяві зазначив, що порушене право державної власності підлягає захисту шляхом витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння ТОВ «БТК Агро» на користь держави в особі Міністерства оборони України.

Відповідно до зазначеної статті власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений засіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває з його володіння. Згідно з вказаною нормою, власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна з чужого незаконного володіння з дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом. З правового аналізу статті 387 Цивільного кодексу України вбачається, що мова у цій нормі йде про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, що не володіє, до невласника, що незаконно володіє майном про вилучення цього майна в натурі. Віндикаційним позовом захищається право власності в цілому, оскільки він пред'являється в тих випадках, коли порушені права володіння, користування та розпорядження одночасно. Сторонами у віндикаційному позові виступають власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний). Під незаконним володінням розуміється фактичне володіння річчю, якщо воно не має правової підстави (володіння вкраденою річчю) або правова підстава якого відпала (минув термін дії договору найму), або правова підстава якого недійсна (володіння, установлене в результаті недійсного правочину).

Із системного аналізу приписів статей 316, 317, 319 Цивільного кодексу України вбачається, що право власності охоплює правові норми, які закріплюють і охороняють стан приналежності матеріальних благ конкретним особам. Змістом права власності є правомочності володіння, користування та розпорядження своїм майном. Правомочність володіння- це юридично забезпечена можливість власника бути в безпосередньому фактичному зв'язку з річчю. Законне володіння називається титульним володінням. Правомочність користування- це заснована на законі можливість вилучення корисних властивостей речі для задоволення потреб власника чи інших осіб. Право користування може належати не тільки власникам, але й іншим особам на підставі, зокрема, цивільно-правових договорів або адміністративних актів. Правомочність розпорядження- це закріплена нормами права за власником можливість визначити долю належної йому речі шляхом знищення, відчуження або передачі її в тимчасове володіння іншим особам.

Згідно з положеннями глави 29 Цивільного кодексу України розрізняють два види незаконного володіння чужою річчю, що породжує різні цивільно правові наслідки. Умови задоволення віндикаційного позову залежать від характеру незаконного володіння, в якому перебуває річ. Володілець визнається добросовісним, якщо здобуваючи річ він не знав і не повинен був знати про те, що відчужувач речі не має права на її відчуження. У випадку, якщо володілець речі знав чи повинен був знати, що здобуває річ у особи, що не мала права на її відчуження, він вважається недобросовісним. Для визнання набувача недобросовісним потрібне встановлення наміру чи грубої необережності, що встановлюється, виходячи з презумпції добросовісності набувача. Відповідальність недобросовісного володільця перед власником заснована не тільки на об'єктивній протиправності придбання майна, але і на суб'єктивному факторі, тобто провині набувача. Вимога власника про вилучення майна у недобросовісного незаконного володільця підлягає задоволенню у всіх випадках. Він зобов'язаний повернути власнику річ у тому вигляді, у якому вона знаходилась в момент заволодіння, і несе відповідальність за усяке винне зменшення її цінності. Витребування майна від добросовісного набувача залежить від умов, при яких річ вибула з володіння власника чи особи, якій він передав майно за договором та оплатності (безоплатності) придбання.

Ні військовою прокуратурою Білгород-Дністровського гарнізону, ні Міністерством оборони України не надано жодного доказу (в матеріалах справи такі докази відсутні) на підтвердження того, що відповідач заволодів/володіє земельною ділянкою площею 330 га, нормативно-грошовою вартістю 6189773,70 грн, яка розташована за адресою: Одеська область, Болградський район, військове містечко №121.

Із матеріалів справи вбачається, що титульним володільцем зазначеної земельної ділянки є Білгород-Дністровська квартирно-експлуатаційна частина району. В той час як користування цією земельною ділянкою здійснює ТОВ «БТК Агро» на підставі договору №168/10/11 від 04.08.2014, який є чинним та не визнаний недійсним в судовому порядку.

Стаття 204 Цивільного кодексу України встановлює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обовязки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Саме таку правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 24.06.2015 у справі №3-231гс15.

В узагальненні практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 24.11.2008 Верховний Суд України зазначив на необхідності чіткого розмежування випадків, в яких належним способом захисту порушеного права є визнання правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності, зокрема проведення реституції, від випадків, коли має заявлятися позов про витребування майна з чужого незаконного володіння. Якщо майно передане власником за правочином, який є нікчемним або оспорюваним, то позов про визнання правочину недійсним та (або) про застосування наслідків недійсності правочину має пред'являтися тоді, коли майно залишається у набувача. Тобто якщо вчинений один правочин і повернути майно можна шляхом застосування реституції, то ефективним способом захисту буде визнання правочину недійсним. Якщо ж набувач, який набув майно за недійсним правочином, надалі відчужив таке майно іншій особі, необхідним є звернення з віндикаційним позовом.

В даному випадку земельна ділянка площею 330 га, розташована за адресою: Одеська область, Болградський район, військове містечко №121, не вибувала із володіння держави, що виключає можливість задоволення позовних вимог про її витребування з чужого незаконного володіння. Враховуючи відсутність в даному випадку підстав, з якими закон пов'язує можливість витребування майна від відповідача, колегією суддів не приймаються до уваги доводи військової прокуратури Білгород-Дністровського гарнізону та Міністерства оборони України щодо удаваності чи не вчиненності договору №168/10/11 від 04.08.2014. До того ж, предметом спору у даній справі не є визнання недійсним зазначеного договору.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто зясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі (пункт 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 Про судове рішення).

Оскаржене судове рішення Господарського суду Одеської області від 05.10.2015 не відповідає цим вимогам з огляду на те, що прийнято з порушенням норм матеріального права та з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

За таких обставин оспорений судовий акт підлягає скасуванню.

Доводи представника позивача, викладені в додатковому відзиві на апеляційну скаргу, стосовно того, що земельна ділянка має бути повернута Міністерству оборони України з підстав закінчення строку дії договору про спільну діяльність №168/10/11 від 04.08.2014, до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки, по-перше, такі підстави для витребування земельної ділянки в суді першої інстанції не заявлялися: позовні вимоги обгрунтовані виключно неправомірною передачею спірної земельної ділянки в користування відповідачеві, по-друге, прокурором не обгрунтовано жодним чином чому в такому випадку спірна земельна ділянка має бути повернута Міністерству оборони України, а не особі, яка здійснювала передачу цієї земельної ділянки за договором про спільну діяльність.

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „БТК Агро задовольнити.

Рішення Господарського суду Одеської області від 05.10.2015 у справі №916/2495/15 скасувати.

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Міністерства оборони України в доход державного бюджету України 73080 грн. судового збору за подання позовної заяви.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ з зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 05.02.2016.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя В.В. Бєляновський

Суддя Л.В. Поліщук