Постанова № 55564816, 02.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2016 р. Справа№ 910/1587/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Скрипки І.М.

розглянув апеляційну скаргу КП "ЦОС Шевченківського району" на ухвалу господарського суду м. Києва від 16.12.2015 року у справі № 910/1587/13 (судді Ломака В.С., Головатюк Л.Д., Привалов А.І.)

за скаргою Комунального підприємства "Центр обслуговування

споживачів Шевченківського району"

на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту

державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Комунального підприємства "Центр обслуговування

споживачів Шевченківського району"

про зобов'язання вчинити дії.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача-Поліщук Л.П. за довіреністю

ДВС- не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Києва № 910/1587/13 від 16.12.2015р. скарга Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишена без задоволення.

Не погоджуючись з ухвалою скаржник, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить її скасувати та прийняти нове рішення про визнання незаконними дії державного виконавця.

Представник скаржника в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представники стягувача та ДВС в судове засідання не з'явилися.

Пленум Вищого господарського суду України у постанові № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»зазначив, що за ст. 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи приписи ст. 102 ГПК України, наявність поштових повідомлень про отримання сторонами у справі ухвали апеляційного господарського суду про призначення справи до розгляду, відсутність будь-яких клопотань, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутність представників що не з'явились.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, рішенням господарського суду міста Києва від 11.06.2013 р. у справі № 910/1587/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2015р., з Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" стягнуто 12 728 797,30 грн. основного боргу, 423 624,72 грн. 3% річних, 165 495,86грн. інфляційних втрат та 68 820грн. витрат по сплаті судового збору; в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

09.07.2015 р. господарським судом міста Києва в порядку ст. 116 Господарського процесуального кодексу України видано наказ про примусове виконання вищевказаного рішення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.08.2015 р. заява ПАТ "Київенерго" про виправлення помилки у наказі господарського суду міста Києва від 09.07.2015 р. у справі № 910/1587/13 залишена без задоволення; заява ПАТ "Київенерго" про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу господарського суду міста Києва від 09.07.2015р. у справі № 910/1587/13 до виконання задоволена; поновлено строк для пред'явлення до виконання наказу господарського суду міста Києва у справі № 910/1587/13 про стягнення з КП "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" на користь ПАТ "Київенерго" 12 728 797,30грн. основного боргу, 423 624,72грн. 3% річних, 165 495,86грн. інфляційних втрат, 68 820грн. витрат по сплаті судового збору від дати набрання даною ухвалою законної сили. Визначено, що строк пред'явлення наказу до виконання до 11.08.2016 р.

КП «ЦОС Шевченківського району м. Києва» звернувся зі скаргою на дії ДВС, в якій просить визнати дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України незаконними; скасувати постанову про арешт коштів боржника від 30.10.2015 р. ВП № 48838866; скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 30.10.2015 р. ВП № 48838866.

Скарга обґрунтована тим, що державний виконавець під час виконання прийнятого у даній справі рішення порушив вимоги ч. 5 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки починаючи примусове виконання рішення, не пересвідчився, чи було боржником отримано постанову про відкриття виконавчого провадження від 25.09.2015 р. та чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк. Крім того, скаржник зазначив, що державний виконавець не прийняв до уваги те, що боржником було частково виконано рішення суду та наявність між ним та стягувачем домовленості про спосіб та порядок його виконання, а саме: укладення угоди № 1734-14/1 від 31.12.2014 р. та попереднього договору про реструктуризацію заборгованості за теплову енергію № 53-15 від 14.01.2015 р. Поряд з вказаним, скаржник зазначив, що державним виконавцем було неправомірно накладено арешт на цільові рахунки боржника: № 26045210323347, що відкритий в ПАТ "Прокредит Банк", МФО 320984, який використовується для акумулювання страхових внесків для здійснення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг та цільовий рахунок №26042301181201, що відкритий в ПАТ "Український будівельно-інвестиційний банк", МФО 380377. Крім того, скаржник вказав на те, що державним виконавцем було винесено постанову про стягнення виконавчого збору з порушенням строку, визначеного для добровільного виконання рішення суду, тоді як виконавчий збір стягується, якщо боржник не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

Відмовляючи у задоволенні скарги на дії ДВС, господарський суд виходив з того, що державний виконавець під час винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та про накладення арешту на кошти боржника, діяв у межах наданих йому повноважень та у відповідності до приписів Закону України "Про виконавче провадження ".

Безпідставними є доводи скаржника про те, що йому не було надано можливості добровільно виконати рішення суду у даній справі, оскільки, постанову про відкриття виконавчого провадження від 29.09.2015 р. боржник отримав 03.10.2015 р., а до примусового виконання рішення суду державний виконавець приступив лише 30.10.2015 р., тобто більш ніж через 7 днів від дати одержання боржником вказаної постанови.

Оскільки боржник не представив станом на 30.10.2015 р. державному виконавцю доказів про повне або часткове виконання рішення суду в добровільному порядку, у державного виконавця були всі правові підстави розпочати його примусове виконання та відповідно винести постанову про стягнення виконавчого збору та накласти арешт на кошти, що знаходяться на рахунках боржника, відкритих у фінансових установах.

Оцінюючи доводи скаржника відносно того, що державний виконавець неправомірно наклав арешт на рахунки який використовується для акумулювання страхових внесків для здійснення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг, та цільовий рахунок суд зазначив, що в спірній постанові про накладення арешту на кошти боржника, державний виконавець вказав, що арешт не поширюється на кошти, що зараховані на окремий рахунок і у передбачених чинним законодавством випадках не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів на підставі виконавчих документів, що належать боржнику.

З наведеного вбачається, що державний виконавець, за відсутності на стадії винесення постанови про накладення арешту на кошти боржника інформації про те, які рахунки є рахунками зі спеціальним режимом використання, встановив з метою дотримання вимог чинного законодавства застереження щодо меж дії арешту.

Що стосується тверджень скаржника про те, що державний виконавець не врахував часткове виконання боржником прийнятого у даній справі рішення, суд бере до уваги те, що ним не представлено доказів надання відповідних платіжних документів державному виконавцю.

Заперечуючи проти ухвали суду, боржник вказує на те, що постанову про відкриття виконавчого провадження від 25.09.2015 отримано поштою 05.10.2015, чим позбавлено боржника виконати рішення господарського суду у добровільному порядку у строк, вказаний у постанові ДВС, що в свою чергу призвело до необґрунтованого стягнення виконавчого збору; не взято до уваги часткове виконання рішення суду, про що державного виконавця було повідомлено листом від 07.10.2015; поза увагою залишились зауваження щодо накладення арешту на цільові рахунки, оскільки за рахунок страхових коштів не можуть задовольнятись вимоги кредиторів; тощо.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Виконання рішення, ухвали, постанови господарського суду є невід'ємною частиною судового процесу, тому господарські суди не повинні порушувати нове провадження за скаргою на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" визначений спосіб дій державного виконавця, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувану відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Статтею 25 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові (частина 5 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження ").

Постанови державних виконавців у виконавчому провадженні вносяться до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень для можливості ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження сторонами такого провадження.

З матеріалів справи вбачається, що 25.09.2015 державним виконавцем прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження за наказом господарського суду м. Києва № 910/1587/13 від 09.07.2015, боржнику надано сім днів самостійно виконати рішення суду.

Перебіг процесуального строку, обчислюваного роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати, якою визначено його початок. Якщо процесуальний строк установлюється вказівкою на подію, яка неминуче має настати, перебіг процесуального строку починається наступного дня після настання події, якою визначено його початок.

Отже, останній день для самостійного виконання наказу господарського суду у боржника припадав на 03.10.2015, якій є вихідним днем (субота), а тому строк для здійснення дій з добровільного виконання закінчувався 05.10.2015.

З матеріалів справи вбачається, та не оспорюється представником ДВС, постанову про відкриття виконавчого провадження боржник отримав рекомендованим листом 03.10.2015р., про що свідчить поштове повідомлення.

Сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.

Окрім того, положеннями частини третьої статті 27 зазначеного Закону передбачено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору датована 30.10.2015, таким чином у боржника було достатньо часу для добровільного виконання рішення суду, на підставі якого видано наказ, або надання ДВС належних доказів в підтвердження повного виконання рішення боржником до початку його примусового виконання.

Таким чином, постанова державного виконавця від 30.10.2015 про стягнення виконавчого збору прийнята у відповідності ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження».

Колегія суддів звертає увагу на те, що рішення про стягнення заборгованості відбувалось за порушення умов договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 320886 від 14.11.2003 р..

Посилаючись на договір про реструктуризацію боргу № 1736-14/1 від 31.12.2014 та попередній договір № 55-15 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію від 14.01.2015, боржник вказує, що погашення заборгованості відбувається за узгодженим сторонами договору графіку.

Водночас, відповідно до вказаних вище договорів та додатків до них, а саме переліку договорів, відносно яких здійснюється реструктуризація, договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 320886 від 14.11.2003 р. відсутній, тому не можна стверджувати, що виконання зобов'язань за цим договором є складовою реструктуризації боргів відповідача перед позивачем.

Щодо арешту коштів на рахунках, то колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ст.34 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» в редакції 28.12.2014 ( ч. 2 ст. 21 Закону Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням) страхувальник-роботодавець відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України.

Страхувальник-роботодавець, який є бюджетною установою, відкриває окремий рахунок для зарахування страхових коштів у відповідному органі Державного казначейства України в порядку, встановленому Державним казначейством України.

Страхові кошти, зараховані на окремий неточний рахунок у банку або на окремий рахунок у відповідному органі Державного казначейства України, можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам..

Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Колегія суддів погоджується з доводами місцевого суду про те, що оскаржувана постанова про накладення арешту на кошти має застереження, оскільки державний виконавець вказав, що арешт не поширюється на кошти, що зараховані на окремий рахунок і у передбачених чинним законодавством випадках не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів на підставі виконавчих документів, що належать боржнику.

Отже, за вказаною постановою арешт не поширюється на кошти, які згідно з вимогами чинного законодавства не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів.

Таким чином, боржник не обмежений у використанні коштів, передбачених на оплату праці та соціальних виплат, що перебувають на окремому рахунку з цільовим призначенням.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, а ухвала господарського суду є обґрунтованою і такою, що відповідає чинному законодавству.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, а ухвала господарського суду є обґрунтованою і такою, що відповідає чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 99, 101,103,105,106, 121-2 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу КП "ЦОС Шевченківського району" залишити без задоволення, ухвалу господарського суду м. Києва від 16.12.2015 року у справі № 910/1587/13 - без змін.

Матеріали справи повернути господарському суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді М.Л. Яковлєв

І.М. Скрипка