Постанова № 55564796, 01.02.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2016 р.Справа № 914/3678/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-суддіМарко Р.І.

суддівЖеліка М.Б.

ОСОБА_1

при секретарі Мазепа Н.В.

за участю представників:

позивача: ОСОБА_2 представник (довіреність № 14-127 від 13.05.2014р.);

відповідача: ОСОБА_3 представник (довіреність б/н від 17.09.2015р.);

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, № 14/2-2011 від 27.12.2015 р. (вх. № 01-05/126/16 від 12.01.16)

на рішення Господарського суду Львівської області від 17.12.2015р.

у справі № 914/3678/15, суддя Цікало А.І.

за позовом: Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м.Київ

до відповідача: Львівського міського комунального підприємства Львівтеплоенерго, м. Львів

про: стягнення 28 254 547 грн. 65 коп.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.12.2015р. у справі 914/3678/15 (судя ОСОБА_4І.) позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Львівського міського комунального підприємства Львівтеплоенерго на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України 25 224 455 грн. 56 коп. (з яких: 15 874 417,12 грн. основний борг; 6 840 999,47 грн. інфляційні; 283 860,68 грн. 3% річних; 2 225 178,29 грн. - пеня) з розстрочкою виконання рішення на дванадцять місяців зі сплатою заборгованості рівними частинами: до 17.01.2016р. 2 102 037 грн. 96 коп.; до 17.02.2016р. 2 102 037 грн. 96 коп.; до 17.03.2016р. 2 102 037 грн. 96 коп.; до 17.04.2016р. 2 102 037 грн. 96 коп.; до 17.05.2016 р. 2 102 037 грн. 96 коп.; до 17.06.2016р. 2 102 037 грн. 96 коп.; до 17.07.2016р. 2 102 037 грн. 96 коп.; до 17.08.2016р. 2 102 037 грн. 96 коп.; до 17.09.2016 р. 2 102 037 грн. 96 коп.; до 17.10.2016 р. 2 102 037 грн. 96 коп.; до 17.11.2016р. 2 102 037 грн. 98 коп.; до 17.12.2016р. 2 102 037 грн. 98 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Присуджено до стягнення з Львівського міського комунального підприємства Львівтеплоенерго на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України 182 700 грн. 00 коп. судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 17.12.2015р. у даній справі скасувати частково та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги щодо стягнення пені у сумі 2 236 864 грн. 72 коп. в задоволенні яких було відмовлено Господарським судом Львівської області.

Свої доводи скаржник аргументує, зокрема тим, що судом першої інстанції не враховано жодного аргументу, доводу чи доказу позивача, не зазначивши мотивів такого неврахування, чим порушено вимоги ГПК України. Апелянт також зазначає, що відповідач не здійснив оплату позивачу у строки визначені Договором № 2244/14-БО-21 купівлі-продажу природного газу від 22.01.2014р. за поставлений газ. Позивачем, зокрема, було нараховано у відповідності до умов договору пеню, яку судом першої інстанції було безпідставно зменшено на 50 %.

При цьому, скаржник звертає увагу на те, що під час розгляду справи не було враховано інтереси позивача. А також, апеллянт зазначає, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком в розумінні ст. 233 ГК України та п.3 ст.83 ГПК України та підставою для зменшення неустойки, яка підлягає до стягнення.

Згідно автоматичного розподілу справ КП Документообіг господарських судів, 12.01.2016р. справу за № 914/3678/15 розподілено до розгляду судді доповідачу Марку Р.І., у складі колегії суддів Желік М.Б. та Костів Т.С.

У звязку із перебуванням судді Желіка М.Б. у відпустці, розпорядженням голови суду від 14.01.2016р. в склад судової колегії внесено зміни, замість судді Желіка М.Б. введено суддю Мирутенка О.Л.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 15.01.2016р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 01.02.2016р.

У звязку із зайнятістю судді Мирутенка О.Л. у складі іншої судового колегії, розпорядженням голови суду від 01.02.2016р. в склад судової колегії внесено зміни, замість судді Мирутенка О.Л. введено суддю Желіка М.Б.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу (вх. № 01-04/707/16 від 01.02.2016р.) в якому зазначає, що рішення місцевого господарського суду є законним і обґрунтованим. Крім цього, відповідач вважає, що господарський суд всебічно, повно і обєктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення відповідно до вимог закону та обставин справи. Матеріалами справи підтверджується те, що при вирішенні клопотання про зменшення розміру пені, суд першої інстанції перевірив всі доводи сторін і врахував всі істотні обставини, а також інтереси сторін, які заслуговують на увагу. Відповідач просить рішення Господарського суду Львівської області від 17.12.2015р. у справі № 914/3678/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України без задоволення.

В судове засідання 01.02.2016р. представник скаржника зявився, апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у ній.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, з підстав, викладених у письмовому відзиві на апеляцій скаргу (вх. № 01-04/707/16 від 01.02.2016р.), надав усні пояснення по суті спору, рішення першої інстанції вважає законним та обгрутованим, просив залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволеня.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 01.02.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Апеляційний суд, розглянувши наявні в справі докази, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, дійшов висновку, що рішення Господарського суду Львівської області від 17.12.2015р. слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України - без задоволення з наступних підстав.

Дослідивши матеріали справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 22 січня 2014р. між Національною акціонерною компанією Нафтогаз України, надалі Продавець, з однієї сторони, та Львівським міським комунальний підприємством Львівтеплоенерго, надалі Покупець, з другої сторони, було укладено Договір №2244/14-БО-21 купівлі-продажу природного газу, у відповідності до пункту 1.1. розділу 1 якого Продавець зобовязується передати у власність Покупцю у 2014р. природний газ (далі газ), ввезений на митну територію України ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобовязується прийняти і оплатити газ на умовах цього договору.

Пунктом 1.2 розділу 1 Договору передбачено, газ що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (далі споживачам Покупця).

Відповідно до п. 2.1 р. 2 Договору Продавець передає Покупцеві з 01 січня 2014р. по 31 грудня 2014р. газ обсягом до 35 550,000 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м): січень - 5600; лютий - 7300; березень - 5120; (І квартал 18020); квітень - 2530; травень - 1620; червень - 230; (ІІ квартал 4380); липень - 350; серпень - 260; вересень - 350; (ІІІ квартал 960); жовтень 2000; листопад 4300; грудень 5890; (IV квартал 12190).

Обсяги газу, що планується передати за цим Договором (далі плановий обсяг), можуть змінюватись Сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку (пп.2.1.1 п. 2.1 р. 2 Договору).

Відповідно до пп. 2.1.2 п. 2 р. 2 Договору, допускається відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі + 5%, від узгодженого Сторонами згідно п. 2.1 цього договору планового обсягу продажу газу без коригування планового обсягу.

Пунктом 3.3 р. 3 Договору встановлено, що приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобовязується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобовязується повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по два примірників оригіналів актів, підписаних уповноваженим представником та скріплених печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання актів. Акти є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами (п.3.4 р. 3 Договору).

Розділом 11 Договору встановлено, що останній набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 січня 2014р. і діє у частині реалізації газу до 31 грудня 2014р., а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно з ч.2 ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору позивач протягом січня 2014р. - грудня 2014 р., передав, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 22 781, 62 тис. куб. м на загальну суму 114 829 485 грн. 59 коп. Факт передачі позивачем та прийняття відповідачем в період: січень 2014р., лютий 2014р., березень 2014р., квітень 2014р., травень 2014р., червень 2014р., липень 2014р., серпень 2014р., вересень 2014р., жовтень 2014р., листопад 2014р., грудень 2014р. природного газу на загальну суму 114 829 485 грн. 59 коп. підтверджено наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями актів приймання-передачі природного газу: від 31.01.2014 р. на суму 16 011 769 грн 99 коп., від 28.02.2014р. на суму 14 346 946 грн. 32 коп., від 31.03.2014р. на суму 9 104 093 грн. 74 коп., від 30.04.2014р. на суму 5 117 795 грн. 06 коп., від 31.05.2014р. на суму 1 803 425 грн. 46 коп., від 30.06.2014р. на суму 1 277 315 грн. 18 коп., від 31.07.2014р. на суму 1 404 858 грн. 15 коп., від 31.08.2014р. на суму 1 751 715 грн. 58 коп., від 30.09.2014р. на суму 1 767 729 грн. 77 коп., від 31.10.2014р. на суму 8 482 024 грн. 25 коп., від 30.11.2014р. на суму 19 703 508 грн. 47 коп. та від 31.12.2014р. на суму 34 058 303 грн. 62 коп., які без заперечень підписані повноважними представниками сторін, підписи яких скріплені печатками юридичних осіб.

Відповідно до п. 6.1 р. 6 Договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Однак, як правильно встановив суд першої інстанції, відповідач свої зобовязання за договором щодо оплати вартості отриманого природного газу виконав з порушенням строку оплати за поставлений позивачем згідно Договору купівлі-продажу природного газу № 2244/14-БО-21 від 21.01.2014р., за природний газ вчасно не розрахувався, внаслідок чого станом на 22.09.2015р. утворилась заборгованість в сумі 15 874 417, 12 грн.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязанння є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким , що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 546 ЦК України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобовязань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

У підпункті 1.9. пункту 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань розяснено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Якщо у договорі виконання грошового зобовязання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобовязання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобовязання визначено по 1 серпня 2014 року або включно до 1 серпня 2014 року, то останнім днем виконання такого зобовязання буде 1 серпня 2014 року.

Договором № 2244/14-БО-21 купівлі-продажу природного газу від 22.01.2014р. встановлено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 р.6 Договору).

Відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Позивачем надано суду розрахунок пені, інфляційних та 3% річних, у відповідності до якого останній просить стягнути з відповідача 7 620 005 грн. 32 коп. інфляційних, 286 395 грн. 77 коп. 3% річних та 4 473 729 грн. 44 коп. пені.

Колегія суддів апеляційного суду перевіривши, поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування інфляційних, 3% річних та пені погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем не враховано, ту обставину, що 14.09.2014 р. та 14.12.2014 р. припало на вихідні дні, одночасно враховуючи, що п. 6.1 р.6 Договору встановлено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу, а отже, відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим днем для здійснення відповідачем оплати за газ, поставлений у серпні та листопаді 2014р. є 15.09.2014р. та 15.12.2014р. відповідно. Таким чином, прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання почалось з 16.09.2014р. за газ, отриманий у серпні 2014р. та з 16.12.2014р. за газ, отриманий у листопаді 2014р., а відтак, саме з цих дат слід проводити відповідні нарахування. Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що при проведенні відповідних нарахувань, позивачем не враховано, що день фактичної оплати боргу не включається в період часу, за який здійснюється стягнення 3% річних, інфляційних нарахувань та пені. Також у розрахунку інфляційних, які нараховані за зобовязаннями грудня 2014р., позивачем невірно зазначено суму боргу, на яку проведено нарахування інфляційних за період з лютого по червень 2015р.

Відповідно до підпункту 1.12. пункту 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, господарський суд має зясовувати обставини, повязані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у звязку з порушенням грошового зобовязання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобовязання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Провівши розрахунок пені та інших нарахувань в межах визначеного позивачем періоду, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що сума 3% річних становить 283 860,68 грн., інфляційних втрат 6 840 999,47 грн., пені 4 450 356,58 грн.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 27 449 633 грн. 85 коп. (з яких: 15 874 417,12 грн. - основний борг; 6 840 999,47 грн. інфляційні; 283 860,68 грн. 3% річних; 4 450 356,58 грн. пеня).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем в процесі розгляду справи в першій інстанції подано відзив на позовну заяву в якому міститься клопотання про зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача. Дане клопотання мотивоване важким фінансовим становищем, повязаним із збитковістю та економічною нерентабельністю затвердженого тарифу та несвоєчасністю розрахунку споживачів за теплову енергію.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги про порушення господарським судом Львівської області норм чинного законодавства в частині зменшення розміру пені, колегією суддів встановлено, що такі є безпідставними, з огляду на наступне:

відповідно до пункту 1 статті 233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 ЦК України).

Крім цього, п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з наступними змінами і доповненнями) визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо; крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме ч. 3 ст. 551 ЦК України і ст. 233 ГК України.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що приймаючи рішення про зменшення розміру пені, господарський суд першої інстанції прийняв до уваги те, що відповідно до умов Договору №2244/14-БО-21 купівлі-продажу природного газу від 22.01.2014р. ЛМКП Львівтеплоенерго отримувало природний газ від позивача виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями; невчасна оплата відповідачем за одержаний газ спричинена збитковістю та економічною нерентабельністю затвердженого тарифу, відсутністю субвенції з бюджету та несвоєчасністю розрахунку споживачів за теплову енергію.

З огляду на майновий стан сторін та їх інтереси, відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про зменшення розміру пені, що підлягає до стягнення з відповідача - на 50% (пятдесят) відсотків.

Разом з тим, у відзиві відповідача на позовну заяву міститься клопотання про розстрочку виконання рішення на пять років із сплатою заборгованості рівними частинами, яке обґрунтовано важким фінансовим становищем, повязаним із збитковістю та економічною нерентабельністю затвердженого тарифу та несвоєчасністю розрахунку споживачів та теплову енергію. Разом з тим відповідач зазначає, що на всі рахунки ЛМКП Львівтеплоенерго накладено арешти що унеможливлює розпоряджатись коштами. На підтвердження важкого фінансового стану підприємства та арешту коштів на рахунках, відповідачем долучено копію звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2015 року, копію балансу (звіт про фінансовий стан) станом на 30.09.2015р., а також копії відповідних постанов Державної виконавчої служби про арешт коштів та майна боржника (відповідача у справі).

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд задовольняючи частково клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення врахував те, що відповідач належить до комунальних підприємств, основним напрямком діяльності якого є вироблення, транспортування і постачання теплової енергії населенню та бюджетним установам, взяв до уваги ту обставину, що у звязку із збитковістю та економічною нерентабельністю затвердженого тарифу та несвоєчасністю розрахунку споживачів за послуги з опалення, відповідач перебуває у важкому фінансовому стані. Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що місцевий господарський суд при вирішенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду врахував інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та те, що негайне виконання рішення може призвести до неможливості здійснення відповідачем постачання теплової енергії населенню та бюджетним установам.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що місцевий господарський суд, на підставі п.6 ч.1 ст. 83 ГПК України, приймаючи оскаржуване рішення у даній справі правомірно розстрочив виконання рішення суду на один рік із сплатою заборгованості рівними частинами.

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд, вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 17.12.2015 року у справі № 914/3678/15 прийняте, з урахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 17.12.2015 року в справі за номером 914/3678/15 - залишити без змін.

2. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, № 14/2-2011 від 27.12.2015 р. (вх. № 01-05/126/16 від 12.01.16) - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови виготовлений 03.02.2016 р.

Головуючий-суддя Марко Р.І.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Костів Т.С.