Постанова № 55564787, 03.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2016 р. Справа№ 915/859/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Лобаня О.І.

Гаврилюка О.М.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 03.02.2016

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства «Юголомресурс» на рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2015 (повне рішення складено 10.06.2015)

у справі № 915/859/14 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом приватного підприємства «Юголомресурс»

до публічного акціонерного товариства «Банк «Морський»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1) Національний Банк України

2) товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОПІК-Україна»

про розірвання кредитного договору №1460613-КЮ від 19.06.2013,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.05.2015 у справі №915/859/14 у позові відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ПП «Юголомресурс» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2015 у справі №915/859/14 та прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити.

В своїх доводах скаржник посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою від 08.09.2015 Київським апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді Тищенко А.І., Отрюх Б.В. апеляційну скаргу ПП «Юголомресурс» залишено без розгляду.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.11.2015 ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2015 скасовано та справу №915/859/14 передано на розгляд Київського апеляційного господарського суду.

Ухвалою від 27.11.2015 Київським апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Федорчук Р.В., Лобань О.І. вказану вище апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд справи №915/859/14 за участю уповноважених представників сторін.

Відповідно до розпорядження секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2016 у зв'язку з перебуванням судді Лобаня О.І. на лікарняному, змінено склад судової колегії на: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Федорчук Р.В., Гаврилюк О.М.

Ухвалою від 13.01.2016 Київським апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Федорчук Р.В., Гаврилюк О.М. апеляційну скаргу ПП «Юголомресурс» прийнято до свого провадження.

Відповідно до розпорядження секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 у зв'язку з перебуванням судді Федорчука Р.В. на лікарняному та у зв'язку з виходом судді Лобаня О.І. з лікарняного, змінено склад судової колегії на: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Лобань О.І., Гаврилюк О.М.

Ухвалою від 03.02.2016 Київським апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Лобань О.І., Гаврилюк О.М. апеляційну скаргу ПП «Юголомресурс» прийнято до свого провадження.

Представник позивача брав участь в судових засіданнях, підтримував доводи апеляційної скарги, надавав пояснення та просив апеляційну скаргу ПП «Юголомресурс» задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2015 у справі №915/859/14 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити.

Представник третьої особи-2 брав участь у судовому засіданні 13.01.2016 в якому заперечував щодо доводів апеляційної скарги, надав пояснення та просив апеляційну скаргу ПП «Юголомресурс» без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2015 у справі №915/859/14 залишити без змін.

Представники відповідача та третьої особи-1 у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання про розгляд апеляційної скарги, а також приймаючи до уваги те, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка їх представників без поважних причин у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу та справу без участі представників відповідача та третьої особи-1.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.06.2013 між ПАТ «Банк «Морський» (кредитор) та ПП «Юголомресурс» (позичальник) укладено кредитний договір №1460613-КЮ, відповідно до умов якого кредитор зобов'язується надати позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії з лімітом, який не може перевищувати 1 500 000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути кредит, а також сплатити проценти за період фактичного користування кредитом, комісії та інші платежі за даним договором в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п. п. 2.3., 3.1., 3.2. договору кредит надається на строк 36 місяців та повинен бути погашений в повному обсязі, в строки та розміри, які встановлені в п. 2.2. цього договору, але не пізніше 17.06.2016 (кінцевий строк погашення кредиту). Кредит надається шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника або безпосередньо на поточні рахунки контрагентів позичальника. Відсотки за користування кредитом сплачуються позичальником в валюті кредиту, виходячи з встановленої кредитором фіксованої процентної ставки, в розмірі 23 % річних.

В додатку №1 до кредитного договору сторони погодили графік зниження ліміту кредитної лінії, відповідно до якого позичальник має здійснювати погашення кредиту.

Відповідно до п. 5.2.2. договору позичальник має право достроково погасити кредит, сплатити проценти за період фактичного користування кредитом, комісії та інші платежі за даним договором за умови письмового повідомлення кредитора про це не пізніше, ніж за 10 календарних днів до моменту дострокового погашення, за виключенням випадків, передбачених розділом VII даного договору (дострокове повернення кредиту на вимогу кредитора).

Згідно з п. 5.2.3. договору позичальник має право здійснювати дострокове часткове погашення кредиту за даним договором, тобто погашати кредит в розмірах більших, ніж це передбачено графіком зниження ліміту кредитної лінії відповідно до додатку №1 до даного договору.

Пунктом 5.4.10. договору передбачено обов'язок позичальника у разі наміру здійснити дострокове повне або часткове погашення кредиту письмово повідомити кредитора не менше ніж за 10 календарних днів з урахуванням вимог п.5.2.2. цього договору.

02.06.2014 ПП «Юголомресурс» з метою повернення кредиту виставив ПАТ «Банк «Морський» платіжне доручення №65 на суму 245 000,00 грн. Однак, дане платіжне доручення було повернуто без виконання з посиланням на постанову Правління НБУ №260 від 06.05.2014 з приміткою «недозволений рахунок».

16.06.2014 між ПАТ «Банк «Морський» (первісний кредитор) та ТОВ «Епік-Україна» (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги за договором кредиту №1460613-КЮ від 19.06.2013, відповідно до п.1.1 якого первісний кредитор в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, за плату, передбачену цим договором, відступає (передає), а новий кредитор приймає (набуває) право грошової вимоги первісного кредитора за договором №1460613-КЮ від 19.06.2013 з урахуванням змін та доповнень до нього, укладеним між первісним кредитором та ПП «Юголомресурс» (боржник).

Загальна сума заборгованості боржника за правочином, вказаним у п. 1. цього договору, станом на дату укладення цього договору становить 1 621 469,85 грн., з яких: заборгованість по кредиту - 1 475 000,00 грн., заборгованість по нарахованим та несплаченим відсоткам - 146 469,85 грн.

Згідно з п. 1.2. договору про відступлення права вимоги до нового кредитора переходить право вимоги в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав та зазначені у п. 1.1 цього договору.

Листом №1570/04 від 17.06.2014 ПАТ «Банк «Морський» повідомило ПП «Юголомресурс» про укладення договору про відступлення права вимоги та про стан заборгованості позивача.

У червні 2013 року ПП «Юголомресурс» звернулось до місцевого господарського суду з позовом до ПАТ «Банк «Морський» про розірвання кредитного договору №1460613-КЮ від 19.06.2013.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вказаний кредитний договір повинен бути розірваний в порядку ч. 2 ст. 651 ЦК України за рішенням суду, оскільки відповідач порушуючи умови кредитного договору, зокрема п. 5.2.2. відмовився прийняти дострокове погашення кредиту, внаслідок чого позбавив позивача можливості погасити кредит достроково, не сплачуючи зайві відсотки та комісії за його використання.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.10.2014, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2014 у справі №915/859/14 позов задоволено, розірвано кредитний договір №1460613-КЮ від 19.07.2013 укладений між ПП «Юголомресурс» та ПАТ «Банк «Морський».

Постановою Вищого господарського суду України від 03.03.2015 постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2014 та рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2014 скасовано, справу №915/859/14 передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та суд прийшов до помилкового висновку про те, що позивачем не надано доказів порушення відповідачем умов кредитного договору.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що на виконання умов укладеного між сторонами договору відповідач надав позивачу грошові кошти в сумі, передбаченій кредитним договором.

06.05.2014 постановою правління Національного Банку України «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя» №260 відкликано та анульовано банківську ліцензію та генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій ПАТ Банк «Морський» та припинено участь даного банку у системі електронних платежів Національного банку України.

Електронним повідомленням №18-311/22856 від 13.05.2014 Національний Банк України повідомив, що відкликання у банку банківської ліцензії та генеральної ліцензії та здійснення валютних операцій позбавляє банк права на надання банківських послуг. Однак, не припиняє прав та зобов'язань банку за укладеним ним договорами, які можуть бути реалізовані ним як будь-яким суб'єктом господарювання. Зокрема, це стосується прав банку на отримання коштів за кредитними та іншими активними операціями, здійсненими ним до відкликання у нього банківської ліцензії, а також зобов'язань банку щодо повернення клієнтам залучених коштів і сплати нарахованих відсотків.

Таким чином, твердження позивача про те, що відкликання ліцензії НБУ у ПАТ «Банк «Морський» унеможливило дострокове погашення ПП «Юголомресурс» боргу за кредитним договором на переконання колегії є необґрунтованим.

Крім того, загальна заборгованість ПП «Юголомресурс» перед ПАТ «Банк «Морський», згідно з довідкою банку про стан заборгованості позивача, становить 1 475 000,00 грн. по кредиту та 146 469,85 грн. по процентам, а не 245 000,00 грн. Тому, посилання скаржника на те, що він намагався здійснити погашення кредитної заборгованості достроково є безпідставним.

Відповідно до ст. 78 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» ліквідація банку з ініціативи власників здійснюється в порядку, передбаченому законодавством про ліквідацію юридичних осіб, у разі якщо Національний банк України після отримання рішення власників про ліквідацію банку не виявив ознак, за якими цей банк може бути віднесено до категорії проблемного або неплатоспроможного.

Згідно з ч. 1 ст. 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

Однак, в запереченнях на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що власники (акціонери) ПАТ «Банк «Морський» не приймали рішення про ліквідацію, а НБУ не виявлено ознак, за якими цей банк може бути віднесено до категорії проблемного або неплатоспроможного.

Тому, доводи позивача про зобов'язання власників (акціонерів) прийняти рішення про ліквідацію банку є безпідставними.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою.

З матеріалів справи вбачається, що на час звернення позивача про дострокове виконання договору, так і на час розгляду справи господарським судом м. Києва, в ЄДР містились відомості, які свідчили про його цивільну дієздатність.

Дійсно, як зазначає скаржник, платіжне доручення №65 від 02.06.2014 на суму 245 000,00 грн., яке було надіслано відповідачу повернуто останнім без виконанням з посиланням на постанову Правління НБУ №260 від 06.05.2014.

Так, постановою Правління НБУ «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій на здійснення цій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території АР Крим і м. Севастополя» №260 від 06.05.2014 заборонено банкам України відкривати відокремлені підрозділи на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя та визначено банкам, перелік яких додається до цієї постанови, припинити діяльність відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів, про що повідомити Національний банк України.

З наведеного вбачається, що постановою НБУ встановлено обов'язок по закриттю відокремлених підрозділів банків, які знаходяться на території АР Крим та м. Севастополь, а не всіх відокремлених підрозділів.

На час звернення ПП «Юголомресурс» до суду з позовом в м. Миколаєві функціонувало відділення ПАТ «Банк «Морський», що підтверджується, зокрема, подання позивачем листа від 26.05.2014 (а. с. 34, т. 1).

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території право власності охороняється згідно із законодавством України.

Положеннями ст. ст. 8, 9 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» визначено, що Україна гарантує захист майнових і немайнових прав фізичних та юридичних осіб на території ВЕЗ «Крим» згідно із законами України, у тому числі щодо захисту іноземних інвестицій.

На територію ВЕЗ «Крим» поширюються норми Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів Україні» з урахуванням того, що: а) електронні платіжні засоби, емітовані на території ВЕЗ «Крим», у тому числі як мобільний платіжний інструмент, не можуть використовуватися на іншій території України з метою ініціювання будь-якого грошового переказу; б) електронні платіжні засоби, емітовані внутрішньодержавною платіжною системою або міжнародними платіжними системами, можуть використовуватися на території ВЕЗ «Крим».

На операції, що здійснюються між резидентами України та особами з місцезнаходженням на території ВЕЗ «Крим», а також на розрахунки за такими операціями не поширюються норми Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Можливість здійснення розрахунків за допомогою внутрішньодержавних та міжнародних платіжних систем передбачено також і п. 8 Постанови НБУ «Про застосування окремих норм валютного законодавства під час режиму тимчасової окупації на території вільної економічної зони «Крим» №699 від 03.11.2014.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 18.06.2015 у справі №910/14872/14.

Відповідно до ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Обов'язок суду під час ухвалення рішення - вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі №6-75цс13.

На переконання колегії суддів, позивачем не доведено наявність в діях ПАТ «Банк «Морський» істотного порушення договору, наявність шкоди завданої цим порушенням, її розмір, який не дозволяє позивачу отримати очікуване при укладені договору, а також наявність істотної різниці між тим на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Відповідач не здійснював жодних дій по ухиленню від отримання грошових коштів, оскільки розрахункові рахунки були заблоковані Національним Банком України на підставі Постанови НБУ №260 від 06.05.2014.

Оскільки умовами кредитного договору передбачено спосіб погашення кредитної заборгованості шляхом перерахування безготівкових коштів, у ПАТ «Банк «Морський» були відсутні додаткові підстави для здійснення дій по отриманню боргових коштів.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивач не був позбавлений можливості здійснити повне погашення кредиту шляхом надання грошових коштів у депозит нотаріуса, оскільки таке внесення повинно бути здійснене за місцезнаходженням відповідача.

Проте, судова колегія вважає дане твердження безпідставним з огляду на наступне.

Згідно з п. 1.2. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України прийняття нотаріусом грошових сум і цінних паперів проводиться за місцем виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 532 ЦК України місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі.

Пунктом 3.1. кредитного договору встановлено, що грошові кошти позивачу перераховуються на рахунок відкритий саме в Миколаївській філії ПАТ «Банк «Морський».

Отже, сторонами було визначено місце виконання зобов'язання, а тому позивач мав право надати грошові кошти в депозит нотаріусу в м. Миколаєві.

В матеріалах справи відсутні докази звернення позивача з проханням про внесення грошових коштів на депозит нотаріуса в м. Севастополі та відповідну відмову нотаріуса у вчиненні таких дій.

Крім того, судом встановлено, що між ПАТ «Банк «Морський» та ТОВ «Екопік Україна» було укладено договір про відступлення права вимоги за договором №1460613-КЮ від 19.06.2013.

Отже, на момент звернення позивача з позовом до суду між ПАТ «Банк «Морський» та ПП «Юголомресурс» були відсутні правовідносини, які виникають з кредитного договору №1460613-КЮ від 19.06.2013 щодо повернення грошових коштів.

З моменту укладення договору про відступлення права вимоги від 16.06.2014 та повідомлення про це боржника, кредитором ПП «Юголомресурс» стало ТОВ «Екопік-Україна».

Таким чином, з огляду на вищенаведене, позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами ст. 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2015 у справі №915/859/14 прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи позивача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2015 у справі №915/859/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ПП «Юголомресурс» - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства «Юголомресурс» на рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2015 у справі №915/859/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2015 у справі №915/859/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи №915/859/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.І. Лобань

О.М. Гаврилюк