Постанова № 55564764, 02.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2016 р. Справа№ 910/23709/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Скрипки І.М.

розглянув апеляційну скаргу Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями "Основа - Солсиф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.11.2015 року у справі № 910/23709/14 (суддя Привалов А.І.)

за скаргою Спільного українсько-французького підприємства з іноземними

інвестиціями "Основа - Солсиф" у формі товариства

з обмеженою відповідальністю

на діїї державного виконавця відділу державної виконавчої служби

Печерського районного управління юстиції у місті Києві

за позовом Державного підприємства "Національний культурно-мистецький

та музейний комплекс "Мистецький Арсенал"

до Спільного українсько-французького підприємства з іноземними

інвестиціями "Основа - Солсиф" у формі товариства з

обмеженою відповідальністю

про стягнення 4 812 105,51 грн.

за зустрічним позовом Спільного українсько-французького підприємства з

іноземними інвестиціями "Основа - Солсиф" у формі

товариства з обмеженою відповідальністю

до Державного підприємства "Національний культурно-

мистецький та музейний комплекс "Мистецький

Арсенал"

про зобов'язання прийняти майно в оплату боргу

за участю представників сторін:

позивача - Васильєв В.А. за довіреністю

відповідача - Павлік О.М.

ДВС- Кравцова О.С. за довіреністю

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Києва № 910/23709/14 від 26.11.2015р. заява Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями "Основа - Солсиф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на дії ВДВС Печерського РУЮ залишена без задоволення.

Не погоджуючись з ухвалою скаржник, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить її скасувати та прийняти нове рішення про визнання незаконними дії державного виконавця ВДВС Печерського РУЮ Трухановського О.Д. щодо надсилання постанови про відкриття виконавчого провадження з порушенням строків та вимог, встановлених ст. 25,31 Закону України «Про виконавче провадження»; визнати недійсною постанову про стягнення виконавчого збору, визнати недійсною постанову про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні, визнати недійсною постанови про арешт майна та заборони на його відчуження.

Представники позивача та ДВС в судовому засіданні проти апеляційних вимог заперечували.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, Рішенням господарського суду міста Києва від 23.02.2015 первісні позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто зі Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на користь Державного підприємства "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький Арсенал" основний борг в розмірі 684 296 грн. 80 коп., три проценти річних в розмірі 193 192 грн. 67 коп., індекс інфляції в розмірі 426 375 грн. 35 коп. та судовий збір в розмірі 19 804 грн. 68 коп. В іншій частині первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Зобов'язано Державне підприємство "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький Арсенал" прийняти від Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями "Основа - Солсиф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю в оплату фінансової допомоги по договору №16/03/11 про надання цільової безвідсоткової фінансової допомоги на поворотній основі в сумі 1 434 844 грн. 92 коп. залишок товару вартістю 1 434 844 грн. 92 коп. за договором генерального підряду на виконання робіт першої черги зі створення Національно культурно-мистецького та музейного комплексу "Мистецький Арсенал" №30-03011 від 21.06.2011 згідно переліку. Стягнуто з Державного підприємства "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький Арсенал" на користь Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю судовий збір в розмірі 28 696 грн. 90 коп.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 апеляційну скаргу Державного підприємства "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький Арсенал" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2015 у справі № 910/23709/14 - задоволено. Рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2015 у справі № 910/23709/14 - в частині первісної позовної заяви, а саме в частині присуджених до стягнення сум основної заборгованості, індексу інфляції, 3 % річних та судового збору - змінено. Викладено пункт 2 резолютивної частини рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2015 у справі № 910/23709/14 в наступній редакції: Стягнути з Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями "Основа - Солсиф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на користь Державного підприємства "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький Арсенал" основний борг в розмірі 2 119 141,72грн., три проценти річних в розмірі 197 895,42грн., індекс інфляції в розмірі 418 819,83грн. та судовий збір в розмірі 54 717,14 грн.. Рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2015 у справі № 910/23709/14 - в частині зустрічної позовної заяви - скасовано. Прийнято в частині зустрічної позовної заяви нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Державного підприємства "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький Арсенал" про зобов'язання прийняти майно в оплату боргу - відмовлено повністю. Стягнуто з Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями "Основа - Солсиф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на користь Державного підприємства "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький Арсенал" 27 358,57грн.- судового збору за подачу апеляційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.09.2015 постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 у справі № 910/23709/14 - залишено без змін.

12.10.2015 на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 у справі № 910/23709/14 видано відповідні накази.

10.11.2015 на адресу Господарського суду м. Києва від спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями "Основа - Солсиф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю надійшла скарга на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві, в якій боржник просить визнати незаконними дії державного виконавця щодо надіслання постанови від 19.10.2015р. про відкриття виконавчого провадження ВП №49032210 з порушенням строків, встановлених частиною п'ятою Закону України "Про виконавче провадження"; визнати недійсними постанови про арешт коштів боржника, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та про стягнення виконавчого збору, у зв'язку з винесенням їх з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Виконання рішення, ухвали, постанови господарського суду є невід'ємною частиною судового процесу, тому господарські суди не повинні порушувати нове провадження за скаргою на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" визначений спосіб дій державного виконавця, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувану відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Статтею 25 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові (частина 5 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження ").

Сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.

Згідно з реєстром рекомендованих відправлень, копія якого залучена до справи, постанову про відкриття виконавчого провадження було надіслано відділом державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві на адресу боржника 21.10.2015р., тобто державним виконавцем було пропущено визначений законом строк на один день.

Разом з тим, відповідно до роздруківки Укрпошти по поштовому відправленню №0101116969271 рекомендований лист отримано боржником за довіреністю 23.10.2015, що спростовує доводи скаржника про отримання ним постанови ВДВС про відкриття виконавчого провадження 26.10.2015.

Крім того, копія конверту, яка нібито підтверджує отримання боржником оскаржуваної постанови не можна вважати належним доказом в розумінні ст.ст. 34,36 ГПК України, оскільки така відмітка здійснена зацікавленою особою, тобто боржником та як вище вказано, спростовується довідкою відділення Укрпошти, таким чином, скаржником дійсно скаргу на дії ВДВС Печерського РУЮ подано зі спливом 10-ти денного строку, оскільки останній день для оскарження дій припадає на 03.11.2015, тоді як скарга надіслана на адресу суду 05.11.2015 без клопотання про поновлення пропущеного строку.

Слід також звернути увагу на те, що надана копія конверту не має штрих-коду, який передбачений для рекомендованої кореспонденції.

Здебільшого постанови державних виконавців у виконавчому провадженні вносяться до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень для можливості ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження сторонами такого провадження.

Статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження» зокрема передбачено, що за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

20.10.2015р. з метою повного та своєчасного виконання рішення суду, державним виконавцем за заявою стягувача були винесені постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20.10.2015р., а також постанова про арешт коштів боржника від 20.10.2015р.

27.10.2015 постановою ВП № 49032210 з боржника стягнуто виконавчий збір в розмірі 279 057,41грн., постановою ВП 49032210 від 27.10.2015 накладено арешт на кошти, що належать боржникові та перебувають на рахунках у банківських установах.

Скаржник вказує на те, що виконавчі дії до 27.10.2015 не здійснювались держаним виконавцем, строк їх було відкладено до 31.10.2015 для надання боржнику часу добровільно виконати судове рішення, на підставі якого видано наказ, тому постанова ДВС про стягнення виконавчого збору суперечить Пленуму Верховного суду України № 14 від 26.12.2003р..

Проте, колегія суддів не погоджується з доводами скаржника з огляду на наступне.

Наказ господарського суду на примусове виконання рішення у справі № 910/23709/14 виданий 12.10.2015, таким чином починаючи з дати видачі наказу боржник повинен був усвідомлювати, що такий наказ буде пред'явлений до виконавчої служби.

За змістом ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Добровільне виконання рішення боржником здійснено 11.11.2015, що підтверджується платіжними дорученнями, тобто зі спливом наданого державним виконавцем строку, на добровільне виконання до 27.10.2015 та строку, на які виконавчі дії було відкладено, до 31.10.2015. Таким чином, постанова про стягнення виконавчого збору є ґрунтовною.

Посилання скаржника на те, що до 27.10.2015 виконавчі дії не здійснювались, апеляційним судом відхиляються, так як з матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем, в рамках виконавчих дій, здійснювались запити до банківських установ щодо наявності у боржника рахунків та коштів на них, запити щодо нерухомого та рухомого майна (транспортних засобів). Вихід на місце знаходження майна боржника з його описом державним виконавцем не відбувалось, оскільки з відповідей на запити, виявлених коштів та майна боржника достатньо для виконання рішення господарського суду, на підставі якого видано накази з примусового виконання.

Як визначено в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України N 14 від 26.12.2003 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", на яку посилався апеляційний суд, скарга (заява), пропущений строк на подання якої не поновлено в порядку, передбаченому статтями 85, 89 ЦПК, залишається без розгляду. Відповідно до ст. 53 ГПК у разі відмови у відновленні пропущеного строку постановлюється ухвала.

З вказаного випливає, що тільки в цивільному судочинстві в разі непоновлення строку на подання скарги вона залишається без розгляду, а в господарському судочинстві скарга взагалі не приймається до розгляду якщо її подано після спливу встановленого строку без клопотання про його відновлення, або якщо у відновленні такого клопотання відмовлено, про що винесено відповідну ухвалу.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що стосовно постанови державного виконавця від 27.10.2015 про стягнення виконавчого збору, скаржником строк на оскарження не пропущений, а тому оскаржувана ухвала з цих підстав скасуванню не підлягає.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, а ухвала господарського суду є обґрунтованою і такою, що відповідає чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 99, 101,103,105,106, 121-2 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями "Основа - Солсиф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.11.2015 року у справі № 910/23709/14 - без змін.

Матеріали справи повернути господарському суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді М.Л. Яковлєв

І.М. Скрипка