Постанова № 55564731, 02.02.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"02" лютого 2016 р. Справа № 924/892/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Мельник О.В. ,

суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Петрук О.В.,

за участю представників сторін:

позивача- Вітек І.В. (довіреність від 29.09.2014р.);

відповідача 1- ОСОБА_1 (довіреність №02-15-1683 від 27.11.2015р.);

відповідача 2- не зявився;

прокурора- Кондратюк А.В. (посвідчення №026596 від 30.05.2014р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з господарським судом Хмельницької області апеляційну скаргу Позивача-Товариства з обмеженою відповідальністю «Речовий ринок «Торговий дім «Бартерсервіс» на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 28.12.2015р. у справі №924/892/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Речовий ринок «Торговий

дім «Бартерсервіс» м.Хмельницький

до 1. Хмельницької міської ради м.Хмельницький

2. ОСОБА_2 Державної казначейської служби України у

м.Хмельницькому м.Хмельницький

за участю Прокуратури Хмельницької області м.Хмельницький

про стягнення 445 669 грн. 13 коп. безпідставно отриманих коштів,-

Представникам сторін розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст. 22, 28 Господарсь-кого процесуального кодексу України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

Господарський суд Хмельницької області (суддя Смаровоз М.В) ухвалою від 28.12.2015р. припинив провадження у справі №924/892/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальніс-тю «Речовий ринок «Торговий дім «Бартерсервіс» (надалі в тексті Товариство) до Хмельницької міської ради (надалі в тексті Міська рада) та ОСОБА_2 Державної казначейської служби України у м.Хмельницькому (надалі в тексті ОСОБА_2), за участю Прокуратури Хмельницької області про стягнення 445 669 грн. 13 коп. безпідставно отриманих коштів.(т.1, арк.справи 215-217).

Обґрунтовуючи підстави припинення провадження у даній справі, місцевий суд виходив з того, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є передбаченим до-говором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. При цьому, відповідно до пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є однією з форм плати за землю. Пла-та за землю, в свою чергу, є обовязковим платежем у складі податку на майно. Таким чином, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є складовою частиною по-датку на майно. Відтак, Товариство фактично ставить вимогу про примусове повернення частини вже сплаченого податку на майно, а тому даний спір не підлягає вирішенню у господарських су-дах України.(т.1, арк.справи 217).

Не погоджуючись із винесеною ухвалою, Позивач подав скаргу до Рівненського апеляцій-ного господарського суду, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Хмельницької області від 28.12.2015р. у даній справі та передати справу на новий розгляд до місцевого суду.(т. 2, арк.справи 5-6).

Скаржник вважає, що судом першої інстанції ухвалу прийнято з порушенням норм проце-суального права. Зазначає, що суд безпідставно не врахував, що у даному випадку Міська рада діє як орган, через який територіальна громада реалізує повноваження власника земельної ділянки, а тому укладаючи договір оренди вступає з юридичними чи фізичними особами у цивільні та госпо-дарські правовідносини. Тому у даному випадку спір виник на підставі договору оренди, тобто має приватноправовий характер, в якому Міська ради виступає рівним учасником правовідносин, а не субєктом владних повноважень, а тому спір підлягає розгляду у господарських судах України.(т.2, арк.справи 6).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.01.2016р. апеляційну скар-гу Позивача прийнято до провадження, справу призначено до слухання у складі колегії: головую-чий суддя Грязнов В.В., суддя Сініцина Л.М., суддя Олексюк Г.Є.(т.2, арк.справи 2).

На електронну адресу Рівненського апеляційного господарського суду 25.01.2016р. та фак-симільним звязком надійшло клопотання ТзОВ «Речовий ринок «Торговий дім «Бартерсервіс» про проведення засідання 02.02.2016р. у справі №924/892/15 в режимі відеоконференції з господарсь-ким судом Хмельницької області.(т.2, арк.справи 19, 25).

Розпорядженням голови суду від 26.01.2016р. у звязку із тимчасовою непрацездатністю суд-ді ОСОБА_3 та судді Олексюк Г.Є. внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни голо-вуючого судді, визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Мельник О.В., суддя Розізнана І.В.(т.2, арк.справи 20).

Ухвалою від 26.01.2016р. задоволено клопотання Позивача та вирішено провести судове за-сідання 02.02.2016р. в режимі відеоконференції з господарським судом Хмельницької області.(т.2, арк.справи 21).

Напередодні судового засідання 01.02.2016р. поштою від Прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інс-танції без змін.(т.2, арк.справи 28-30).

У судовому засіданні апеляційної інстанції 02.02.2016р. представник Позивача підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі, надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції. Представник Міської ради та Прокурор заперечили проти доводів та вимог апеляційної скарги, та надали свої пояснення.

Відповідач-2 не забезпечив явку свого представника у призначене на 02.02.2016р. судове за-сідання, хоч про час та місце розгляду скарги був повідомлений у встановленому порядку, про що свідчить повідомлення відділення поштового звязку про вручення поштового відправлення.(т.2, арк.справи 24). Разом з тим, така неявка не перешкоджає розгляду скарги по суті через відсутність потреби в ній.(т.2, арк.справи 2).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інс-танції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «Речовий ринок «Торговий дім «Бартерсервіс» у червні 2015 року звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовом, в якому про-сило стягнути з Хмельницької міської ради 445 669 грн. 13 коп. безпідставно отриманих коштів. Товариство обґрунтувало позов тим, що з 19.03.2013р. по 22.01.2014р. фактично було обмежене у використанні орендованих земельних ділянок, однак сплачувало орендну плату, а тому має право на звільнення від орендної плати за вказаний період та повернення таких коштів.

Порушену за даним позовом справу №924/892/15 призначено до розгляду на 18.06.2015р.(т. 1, арк.справи 1-6).

Через чотири місяці, ухвалою від 15.10.2015р. місцевий суд залучив до участі у даній справі в якості другого відповідача ОСОБА_2 Державної казначейської служби України у м.Хмельниць-кому, а в судовому засіданні 11.11.2015р. заступник Прокурора Хмельницької області повідомив про вступ у справу.(т.1, арк.справи 148, 179-182).

З матеріалів справи вбачається, що 23.12.2015р. Міська рада подала клопотання про припи-нення провадження у справі, яке вмотивоване непідвідомчістю даного спору господарському суду, що зумовлює припинення провадження у справі з підстав п.1 ч.1 ст.80 ГПК України. При цьому, Міська рада посилалась на положення Податкового кодексу України та Закону України «Про орен-ду землі», відповідно до яких орендна плата за земельні ділянки комунальної власності віднесена до місцевих податків, які є складовою частиною доходів міського бюджету. Тому чинним законо-давством встановлений спеціальний порядок справляння податків до бюджету та порядок їх по-вернення з бюджету. Відповідно до вимог Податкового кодексу України та Бюджетного кодексу України адміністрування, забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків, повер-нення помилково або надміру сплачених сум податків здійснюють територіальні органи Мініс-терства доходів і зборів України при взаємодії з територіальними органами Державної казначейсь-кої служби України.(т.1, арк.справи 193-194).

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні ос-каржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обґрунтована і підлягає задо-воленню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню, з огляду на наступне:

Як зазначалося вище, погодившись в судовому засіданні 28.12.2015р. з доводами Міської ра-ди суд першої інстанції, покликаючись на приписи п.1 ч.1 ст.80 ГПК України припинив провад-ження у справі №924/892/15.(т.1, арк.справи 215-217).

Згідно з ч.5 ст.106 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського су-ду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцево-го господарського суду.

Предметом спору є звільнення від плати за договором оренди земельної ділянки.

Згідно з ч.1 ст.124 ЗК України (надалі в тексті ЗК України), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішен-ня відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повно-важеннями, визначеними ст.122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земе-льної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділян-ки.

Згідно з ст.83 ЗК України, у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані обєкти комунальної власності. До розмежування земель державної і комуналь-ної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім зе-мель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів відповідні органи виконавчої влади.

Підставами виникнення, зміни та припинення земельних відносин є юридичні факти юри-дично значимі обставини, які поділяються відповідно на правовстановлюючі, правозмінюючі та правоприпиняючі. До таких обставин відносяться: договори та інші угоди, передбачені законом, а також не передбачені законом але такі, що не суперечать йому; акти державних органів та органів місцевого самоврядування, які передбачені законом як підстави виникнення земельних прав та обовязків; судові рішення, які встановлюють земельні права та обовязки; набуття земельних прав та обовязків на підставах, які дозволені законом; заподіяння шкоди; інші дії фізичних та юри-дичних осіб; події, з якими закон або інший правовий акт повязує виникнення, зміну і припинен-ня земельних відносин. Зазначене кореспондується зі статтею 11 Цивільного кодексу України (на-далі в тексті ЦК України).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі» (надалі в тексті Закон), оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхід-ною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст.2 даного Закону, відносини, повязані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими норма-тивно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

В силу приписів ч.1 ст.122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіаль-них громад для всіх потреб.

Колегія суддів звертає увагу, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що вини-кають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нор-мами цивільного або господарського права і повязаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.

Виходячи з положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 ЦК України, статті 148 ГК України земля та земельні ділянки є обєктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реаліза-ції цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних діля-нок.

Системний аналіз положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 ЗК України дозволяє апеляційному суду зробити висновок, що органи виконавчої влади або ор-гани місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним осо-бам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної вла-сності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рі-шень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з субєктами підприємницької діяльності.

Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самовря-дування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самовряду-вання реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земель-них відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК під-відомчі господарським судам. Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, що знайшло відображення у постанові пленуму від 17.05.2011р. №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин».

Розглядаючи дану справу, колегія суддів приймає до уваги, що орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності має подвійну правову природу, ос-кільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина перша статті 21 Закону, підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі ПК України), з іншого є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком (пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України).

Разом з тим, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є саме договір оренди такої земельної ділянки (ч.2 ст.21 Закону, п.288.1 ст.288 ПК України).

Аналогічний висновок вбачається і в постанові Вищого господарського суду України від 11.09.2014р. у справі №909/1487/13.

З урахуванням мотивів викладених вище, апеляційний суд не погоджується з висновком су-ду першої інстанцій, що спір про звільнення від орендної плати не підлягає вирішенню в господар-ських судах України. Враховуючи як субєктний склад сторін, так і характер спірних правовідносин судова колегія вважає, що припинивши провадження у справі господарський суд Хмельницької області припустився порушення правил підвідомчості спору, безпідставно усунувся від вирішення спору.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім пе-реконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на встановлені Рівненським апеляційним господарським судом обставини в сукуп-ності доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, визнаються апеляційним судом такими, які згідно п.4 ч.1 ст.104 та п.7 ч.1 ст.106 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, неправильне застосування норм процесуального права з передачею справи на розгляд міс-цевого господарського суду.

Керуючись, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуаль-ного кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Речовий ринок «Торговий дім «Бартерсервіс» на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 28.12.2015 року у справі №924/892/15 задоволити. Ухвалу суду першої інстанції скасувати.

2. Справу №924/892/15 передати на розгляд до господарського суду Хмельницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Розізнана І.В.