Рішення № 55564642, 04.02.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2016 р.Справа № 922/3629/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Нагірна М.Т.

розглянувши справу

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків до Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області, м. Лозова про стягнення 3 069 866,53 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність № 01-42юр/3215 від 30.04.2015 р.

відповідача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 11.03.2013 р.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна компанія "Харківобленерго" (позивач) звернулася до господарського суду з позовною заявою до Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області (відповідача) про стягнення 3 069 866,53 грн., з яких: вартість електричної енергії в розмірі 2 626 283,58 грн. (тарифна складова - 2 188 569,71 грн. та ПДВ 20% - 437 713,87 грн.), плата з компенсації перетікання реактивної енергії (КРЕ) в розмірі 22 457,38 грн. (тарифна складова за КРЕ - 18 714,48 грн. та ПДВ 20% - 3 742,90 грн.), інфляційні втрати в розмірі 211 630,57 грн., 3% річних в розмірі 10 648,53 грн. та пеня в розмірі 198 846,47 грн. за договором про постачання електричної енергії № 70618 від 01.02.2013 р. Позивач також просить суд стягнути з відповідача судовий збір.

Представник позивача у судовому засіданні та у заяві (вх.№3684 від 04.02.2016 р.) просить суд припинити провадження у справі в частині сплачених відповідачем під час розгляду справи заборгованості за електричну енергію в розмірі 2 626 283,58 грн. (тарифна складова - 2 188 569,71 грн. та ПДВ 20% - 437 713,87 грн.), КРЕ в розмірі 22 457,38 грн. (тарифна складова за КРЕ - 18 714,48 грн. та ПДВ 20% - 3 742,90 грн.) та інфляційних втрат в розмірі 81 630,57 грн. відповідно до положень п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 198 846,47 грн., інфляційні втрати в розмірі 130 000,00 грн. та 3% річних в розмірі 10 648,53 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні та у уточненні до відзиву (вх.№3614 від 04.02.2016 р.) визнає позовні вимоги в частині пені в розмірі 198 846,47 грн., інфляційних втрат в розмірі 130 000,00 грн. та 3% річних в розмірі 10 648,53 грн. та просить суд припинити провадження у справі в частині сплачених відповідачем під час розгляду справи заборгованості за електричну енергію в розмірі 2 626 283,58 грн. (тарифна складова - 2 188 569,71 грн. та ПДВ 20% - 437 713,87 грн.), КРЕ в розмірі 2 457,38 грн. (тарифна складова за КРЕ - 18 714,48 грн. та ПДВ 20% - 3 742,90 грн.) та інфляційних втрат в розмірі 81 630,57 грн.

Водночас відповідач просить суд задовольнити клопотання про зменшення розміру пені на 90% та про відстрочку виконання рішення суду до 01.05.2016 р.

Представник позивача заперечує проти клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90 % та про відстрочку виконання рішення до 01.05.2016 р.

Ухвалою суду від 16.07.2015 р. провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду від 04.02.2016 р. провадження у справі поновлено.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані ними докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2013 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії № 70618 (надалі - договір), за умовами п.1.1. договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю, зазначеною у додатку №3.1 "Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію" до цього договору, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електроенергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Згідно з п.2.2.2. договору постачальник зобов'язався постачати споживачу електроенергію, як різновид товару: в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 договору, з урахуванням вимог розділу 6 цього договору, відповідно до додатку 1 "Договірні величини електроспоживання".

Відповідач, в свою чергу, відповідно до п.2.3.3. договору зобов'язався своєчасно оплачувати постачальнику вартість спожитої електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами договору.

Згідно з п.5 Додатку № 2 остаточний розрахунок відповідача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом).

За результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюється додаток №20 "ОСОБА_1 про використану електричну енергію", який споживач отримує разом із рахунками та повинен повернути підписаним та скріпленим печаткою в термін до 5 днів.

Для проведення остаточного розрахунку споживач протягом 3-х робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділенні відповідного РВЕ або у відділі розрахунків з юридичними особами СО "Харківенергозбут" рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 10 операційних днів з дня його отримання.

В разі неявки споживача для отримання рахунку постачальник направляє рахунок споживачу рекомендованим листом. У такому разі рахунок вважається отриманим споживачем з дня його відправлення.

Розрахунковим періодом вважається період з 01 числа місяця до такого ж числа наступного місяця (п. 1 Додатку №2 до договору).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч. 1 ст. 32 ГПК України).

При цьому за умовами ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав повністю та належним чином, здійснив відпуск електричної енергії відповідачеві. Але відповідач своєчасно не розрахувався за електроенергію, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 3 069 866,53 грн., з яких: вартість електричної енергії в розмірі 2 626 283,58 грн. (тарифна складова - 2 188 569,71 грн. та ПДВ 20% - 437 713,87 грн.), плата з компенсації перетікання реактивної енергії (КРЕ) в розмірі 22 457,38 грн. (тарифна складова за КРЕ - 18 714,48 грн. та ПДВ 20% - 3 742,90 грн.), інфляційні втрати в розмірі 211 630,57 грн., 3% річних в розмірі 10 648,53 грн. та пеня в розмірі 198 846,47 грн.

Судом встановлено, що під час розгляду справи відповідач перерахував на рахунок позивача заборгованості за електричну енергію в розмірі 2 626 283,58 грн. (тарифна складова - 2 188 569,71 грн. та ПДВ 20% - 437 713,87 грн.), КРЕ в розмірі 22 457,38 грн. (тарифна складова за КРЕ - 18 714,48 грн. та ПДВ 20% - 3 742,90 грн.) та інфляційних втрат в розмірі 81 630,57 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання сторін та припинити провадження у справі в цій частині позову за відсутністю предмету спору відповідно до вимог п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

З приводи позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 130 000,00 грн., 3% річних в розмірі 10 648,53 грн. та пені в розмірі 198 846,47 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 2 статті 193 ГК України передбачено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність нарахування позивачем інфляційних втрат в розмірі 130 000,00 грн. та 3% річних в розмірі 10 648,53 грн., суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 4.2.1. договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктом 2.3.3.-2.3.4. договору, з порушенням термінів, визначених додатком №2 "Порядок розрахунків", відповідач сплачує позивачу суму боргу з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, 3% річних та індекс інфляції. При цьому сума пені нараховується відповідачу з першого дня прострочення платежу, який повинен був здійснений споживачем в термін, встановлений в Додатку №2 "Порядок розрахунків", до дня списання заборгованості включно та зазначається в рахунку окремим рядком.

Перевіривши правильність нарахування позивачем пені в розмірі 198 846,47 грн., суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є також правомірними та обґрунтованими.

Разом з тим, розглянувши клопотання відповідача про зменшення заявленого розміру пені 198 846,47 грн. на 90%, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені на 90 % відповідач зазначив, що:

- відповідач є комунальним підприємством, яке створено для задоволення потреб споживачів у тому числі населення та державних органів в теплопостачанні у вигляді опалення та гарячого водопостачання. Підприємство не уповноважене чинним законодавством самостійно встановлювати тарифи, які відповідають витратам за надання послуг, тому постачає теплову енергію по вартості нижчої її собівартості;

-на підприємстві склалась дуже складна економічна ситуація, яка виникла у зв'язку зі збитковістю послуг з теплопостачання, до моменту прийняття нових тарифів у березні 2015 року тарифи на теплопостачання покривали лише частину витрат на їх виробництво;

-однією з причин тяжкого економічного стану відповідача є дефіцит коштів, пов'язаний з хронічними неплатежами, в основному, з боку населення за спожиті послуги, так борги населення за комунальні послуги у відповідності до інформації про нарахування, надходження та заборгованість за теплову енергію по КП "Теплоенерго" досягли по теплопостачанню суму у розмірі 16 677 798,31 грн.;

- заборгованість населення перед відповідачем виникла по деяким підставам, що не залежать від волі відповідача, зокрема суд бере до уваги, що норми діючих на цей час законів (мається на увазі ч. 7 ст. 52 Закону України Про виконавче провадження) захищають споживачів (фізичних осіб) від примусового стягнення, у тому числі від стягнення заборгованості за комунальні послуги, однак не передбачають у даному випадку компенсації надавачам комунальних послуг, що веде до прямих збитків комунальних підприємств, до яких відноситься відповідач;

-крім населення несвоєчасно розраховуються з відповідачем бюджетні установи (організації), які заборгували суму у розмірі 11363083,53 грн., що також не залежать від волі відповідача, а з причин несвоєчасного фінансування цих установ з місцевого та державного бюджетів;

-субвенції, які надаються Державою, не мають постійного чинного правового механізму з компенсації витрат з різниці в тарифах на теплову енергію, водопостачання та водовідведення, тому виплата такої компенсації та строки виплати у повній мірі залежать від своєчасного внесення законодавчим органом таких витрат до Закону України "Про державний бюджет на кожний рік"; від фінансування в даному бюджетному році у повному обсязі цих витрат згідно з витратами, передбаченими Закону України "Про державний бюджет"; від строку виконання виконавчими органами влади обов'язків по перерахуванню закладених витрат бюджету у вигляді субвенцій до отримувачів;

-обсяг заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію склав суму у розмірі 22 373 517,00 грн., яка складається з не доплаченої Державою суми у розмірі 17 827 332,00 грн. за надані послуги населенню та 4546185,00 грн. за надані послуги бюджетним організаціям та іншим споживачам (крім населення), вказані цифри підтверджуються Департаментом житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури, як головним розпорядником коштів обласного бюджету;

-тяжкий фінансовий стан відповідача підтверджується, як фінансовими документами наданими відповідачем до суду (баланси, фінансові звіти, звіти про витрати на виробництво та фінансові показники від надання послуг теплопостачання), так і висновком судово-економічної експертизи № 89 від 16.01.2016 р., проведеної НДЕКЦ ГУМВС України в Харківській області, в якому, зокрема, зазначено про те, що фінансова стійкість підприємства є дуже низькою, що створює передумови для його кризового становища, розрахуватися підприємство за поставлену електричну енергію у повному обємі за договором № 70628 від 01.02.2013 року могло своєчасно лише за умови взяття на себе зобовязань за кредитними договорами (залучення позикових коштів), або за умови своєчасного отримання бюджетних коштів;

-не можливість самостійного погашення боргу відповідачем перед позивачем без отримання належних відповідачу субвенцій з Державного бюджету підтверджує Департамент житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації у листі № 02-08/648 від 25.06.2015 р.;

-своєчасне звернення відповідача до Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг для затвердження економічно обґрунтованих тарифів та затвердження національною комісією регулювання ринку комунальних послуг тарифів значно менших від тих, що обґрунтовано просив відповідач прийняти;

-фінансові звіти відповідача (баланси, звіти про фінансові результати діяльності, звіти з праці, звіти про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємства від надання послуг теплопостачання та інші фінансові документи, що були надані до справи відповідачем) та висновок судово-економічної експертизи № 89 від 16.01.2016 р., вказують на наявність значних збитків підприємства від надання послуг теплопостачання;

-сума штрафних санкцій є надмірно великою, а стягнуті судом суми 3 % річних, інфляційні витрати (крім того частково оплачені відповідачем на момент винесення рішення судом) та залишок пені мають компенсувати всі негативні наслідки затримки розрахунку з боку відповідача;

-відповідач на час винесення рішення судом повністю погасив суму основного боргу;

-на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 р. "Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу" (з наступними змінами та доповненнями) постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг регулюється порядок перерозподілу коштів отриманих КП "Теплоенерго" без згоди на це відповідача. Залишок грошей, що залишається у відповідача згідно встановлених нормативів розподілу грошей затверджених постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг незначний, так у січні 2015 року відповідач зовсім не мав право на будь-які гроші від споживачів, у березні 2015 року відповідач міг залишити в себе 43,54% грошей отриманих від населення, тобто саме з тієї категорії споживачів, яка гірше усього розраховується за отримані послуги та тарифи по якій не були економічно обґрунтованими, що підтверджує наявність заборгованості за минулі періоди з різниці в тарифах, до того ж суд розуміє той факт, що відповідачу потрібні гроші на виплату заробітної плати робітникам та на підтримання технологічного процесу виробництва теплової енергії, існує несвоєчасне отримання оплати від населенням за спожиті комунальні послуги та оплати від бюджетних установ та організацій.

Враховуючи вищевикладені доводи відповідача і додані до клопотання докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що несвоєчасна оплата платежів відповідачем об'єктивно виникла не з його вини, а внаслідок неузгодженості в сфері виділення бюджетних коштів та не покриття тарифами собівартості енергоносіїв; встановлений рівень примусового перерозподілу грошей, які направляються до ПАТ "НАК "Нафтогаз України" залишає відповідачу недостатньо грошей, щоб своєчасно розраховуватися з контрагентами, у тому числі з позивачем, закуповувати необхідні матеріали для підтримання технологічного процесу виробництва теплової енергії, робити своєчасні перерахування податків та зборів до державного та місцевого бюджетів, своєчасно виплачувати заробітну плату робітникам, реалізовувати інші виробничі питання, повязані з підтриманням технологічного процесу виробництва теплової енергії.

З огляду на викладені обставини і положення ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України та п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, суд вважає за можливе зменшити розмір заявленої позивачем пені на 90%. Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково в розмірі 19 884,64 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 19 884,64 грн., інфляційних втрат в розмірі 130 000,00 грн. та 3% річних в розмірі 10 648,53 грн. В частині позовних вимог про стягнення пені в розмірі 178 961,83 грн. відмовити. В іншій частині позовних вимог провадження у справі припинити відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Розглянувши клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення до 01.05.2016 р., яке також обґрунтоване важким фінансовим становищем підприємства, суд відмовляє у його задоволенні з наступних підстав.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарському суду надано право при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити його виконання. При цьому слід враховувати приписи ст. 121 ГПК України, згідно з якими за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

В п.7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 р. визначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи сторонами укладено "Графік погашення заборгованості КП "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області (о/р 70618), яка знаходиться на розгляді у суді (№922/3629/15)", відповідно до якого відповідачеві було надано розстрочку сплати залишку боргу в розмірі 2 409 123,57 грн. у даній справі строком з 29.12.2015 р. до 29.04.2016 р.

Враховуючи те, що між сторонами вже існує графік погашення заборгованості та інших нарахувань на суму заборгованості у вигляді розстрочки строком до 29.04.2016 р., суд дійшов висновку про те, що у задоволенні клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення до 01.05.2016 р. слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір в повному обсязі (в розмірі 61 397,33 грн.) слід покласти на відповідача.

Водночас слід зазначити, що під час розгляду справи відповідачем частково погашено судовий збір в розмірі 60 998,00 грн., що не заперечується представником позивача у судовому засіданні. За таких обставин, судовий збір слід покласти на відповідача в розмірі 399,33 грн. (61 397,33 грн. - 60 998,00 грн. = 399,33 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 193, 233 Господарського кодексу України, ст. ст. 6, 11, 509, 525, 526, 530, 549, 551, 610-612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 32-34, 35, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області (64600, Харківська область, м. Лозова, вул. Ломоносова, 23, код ЄДРПОУ 38076191, р/р 26003300506899 в філії у Харківській обласному управлінні АТ "Ощадбанк", МФО 351823) на користь Акціонерної компанії „Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, код ЄДРПОУ 00131954, п/р 26005474695 в АТ "ОСОБА_3 ОСОБА_1" м. Київ, МФО 380805) пеню в розмірі 19 884,64 грн., інфляційні втрати в розмірі 130 000,00 грн., 3% річних в розмірі 10 648,53 грн. та судовий збір в розмірі 399,33 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог про стягнення пені в розмірі 178 961,83 грн. відмовити.

В іншій частині позовних вимог провадження у справі припинити.

Повне рішення складено 08.02.2016 р.

Суддя ОСОБА_4