Рішення № 55564634, 03.02.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2016 р.Справа № 922/6310/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком", м.Харків до Військової частини № А НОМЕР_1, м. Харків про стягнення 11565,49 гривень за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (дов. №1992 від 28.12.2015 року);

відповідача - ОСОБА_2 (дов. №225/11/9 від 11.01.2016 року).

ВСТАНОВИВ:

08.12.2015 року позивач, Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Військової частини №А1451 МОУ (відповідача) 11565,43 гривень, а саме, 7676,00 грн. боргу за орендну плату, 1219,78 грн. пені, 2504,80 грн. інфляційних, 164,85 грн. 3% річних, за договором оренди нерухомого майна №770-8 від 28.04.2014 р., укладеного між сторонами (далі-договір). Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача 1218,00 гривень судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.12.2015 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у судовому засіданні на 12.01.2016 року.

12.01.2016 р. відповідач надав до суду клопотання (вх.№534) про зменшення на 90% пені та відзив (вх.№535), зазначивши, що 11565,43 грн. боргу виникло не з вини відповідача, а у зв'язку з затримкою у фінансуванні за державний кошт.

12.01.2016 р. позивач надав до суду супровідним листом (вх.№572) довідку про поточні рахунки.

Судом було досліджено всі надані сторонами документи та долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 12.01.2016 р. було оголошено перерву до 26.01.2016 р.

21.01.2016 р. позивач надав до суду пояснення (вх.№1990) щодо застосування норм Бюджетного кодексу до спірних правовідносин та щодо клопотання відповідача про зменшення на 90% пені, та супровідним листом (вх.№1992) копію акту звіряння.

26.01.2016 р. позивач надав до суду заяву (вх.№2511) про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача на його користь 11565,43 гривень, а саме, 7676,06 грн. боргу орендної плати,1219,78 грн. пені, 2504,80 грн. інфляційних, 164,85 грн. 3% річних, окрім того 1218,00 грн. судового збору.

26.01.2016 р. відповідач надав до суду заяву (вх.№2512) про долучення копій банківських рахунків.

Судом було досліджено всі надані сторонами документи та долучено до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.01.2016 р. було прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, та відкладено розгляд справи на 03.02.2016 р.

В судовому засіданні 03.02.2016 р. позивач позовні вимоги підтримав повністю, проти зменшення пені заперечував частково.

В судовому засіданні 03.02.2016 р. відповідач проти позову заперечував з підстав, зазначених у відзиві. Наполягав на задоволенні клопотання про зменшення пені.

Враховуючи те, що норми ст.65 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Отже, суд, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення сторін, встановив наступне.

28.04.2014 р. сторони уклали договір оренди нерухомого майна №770-8, за умовами якого позивач-орендодавець передав, а відповідач-орендар прийняв у строкове платне користування частину технологічних приміщень, розташованих в м.Харквові, на 5 поверсі 8-миповерхового будинку №8 по вул.Нетеченській набережній, загальною площею 2 кв.м. для встановлення обладнання зв'язку.

Приміщення передано згідно акту приймання-передачі (додаток №1 до Договору).

Відповідно до п.3.4. Договору, додатком 3 до Договору орендна плата становить 2286,00 грн. на місяць. Оплата повинна проводитись не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим (п.3.6. Договору).

П.3.4 Договору встановлено обов'язок орендаря відшкодувати спожиту електроенергію, щомісячне споживання якої становить згідно Додатку №4-183 кВт за годину.

Сторони погодили нарахування пені у разі несвоєчасної оплати (п.8.2.).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За приписами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст.525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що вказана сума боргу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення боргу, а також враховуючи, що відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача в сумі 7676,06 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення 2504,80 грн. інфляційних, 81,99 грн. 3% річних підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у звязку з чим, підлягають задоволенню, у іншій частині щодо стягнення 3% річних слід відмовити, у зв'язку з невірним розрахунком.

В розумінні ст.ст.610,611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.2. договору сторони встановили відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Ст.3 цього ж закону передбачено, що розмір пені, передбачений ст.1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав свої зобов'язання по оплаті боргу в термін, встановлений договором, вимога по стягненню з відповідача пені відповідає нормам чинного законодавства, здійснивши перевірку розрахунку за вказаний позивачем період, суд прийшов до висновку, що пеня в сумі 1219,78 грн. розрахована вірно.

Частина 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вказана норма кореспондується з пунктом 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В пункті 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.94 р. № 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" та пункті 3.9.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. З ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони ( в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін та оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема із розміром збитку.

Крім того, як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій так розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Відповідач просить зменшити розмір пені на 90%, посилаючись на затримки в бюджетному асигнуванні. Причиною важкого фінансового стану підприємства є невиконання державою зобов'язань по перерахуванню субвенцій з державного бюджету на погашення заборгованості

За таких обставин, суд вважає даний випадок винятковим, оскільки: по-перше, зобовязання не виконувались з обєктивних причин, зокрема, у звязку з важким фінансовим становищем відповідача внаслідок невиконання бюджетними установами зобовязань за надані послуги; по-друге, відповідачем частково виконані зобовязання, що підтверджується матеріалами справи та не оспорюється позивачем.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність використання такого права, про часткове задоволення клопотання відповідача та про зменшення пені на 50%.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 609,89 грн. пені.

Відповідно до п.3.16.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, суд керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі вищевикладеного, ст.ст.525, 526, 530, 610-612, 625, 837, 854 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Військової частини № А НОМЕР_1 (код 08208941, 61103, м.Харків, вул.Дерев'янко,3, п/р 35214001015434 в УДК Дзержинського р-ну, МФО 851011) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" (код 25614660, 61002, м.Харків, вул.Іванова,7/9, п/р 26000442934 в ПАТ "Райффайзен банк Аваль", м.Київ, МФО 380805) 7676,06 грн. боргу за орендну плату, 609,89 грн. пені, 2504,80 грн. інфляційних, 81,99 грн. 3% річних, 1209,27 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08.02.2016 р.

Суддя ОСОБА_3