Постанова № 55564543, 03.02.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

03.02.2016 справа №905/64/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3при секретарі судового засідання ОСОБА_4за участю представників: від позивача: ОСОБА_5 за довіреністювід відповідача:ОСОБА_6 - за довіреністюрозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства «Концерн Стирол» м.Горлівка, Донецької областіна рішення господарського суду Донецької області від14.12.2015р.по справі№905/64/15 (суддя Паляниця Ю.О.)за позовом:Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» м. Київдо відповідача:Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол» м.Горлівка, Донецької областіпростягнення 59 308 474,21грн.

В С Т А Н О В И В:

Дочірня компанія «Газ України» м. Київ звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол» м. Горлівка, Донецької області про стягнення 59 308 474,21грн., з яких: 49 963 258,94грн 3% річних та 9 345 215,27грн. - суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів.

Рішенням господарського суду Донецької області від 14.12.2015р. у справі №905/64/15 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Концерн Стирол на користь Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України 3% річних у розмірі 49 963 258,94 грн., суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів 9 159 117,21 грн., а також судовий збір в сумі 68 820грн. В іншій частині вимог відмовлено.

Публічне акціонерне товариство «Концерн Стирол» м. Горлівка, Донецької області, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 14.12.2015р. по справі №905/64/15 скасувати в частині стягнення 3% річних від простроченої суми боргу у розмірі 49 963 258,94 грн. та суми, на яку збільшився основний борг, внаслідок інфляційних процесів - 9 159 117,21 грн.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а також неврахування фактичних обставин даної справи та доданих доказів, що призвело до прийняття незаконного рішення. Вважає, що не маючи в розпорядженні підписаних позивачем актів прийому-передачі природного газу, був позбавлений здійснити своєчасно розрахунки за спожитий природний газ.

Також, на думку апелянта, висновок суду, щодо встановлення правомірності стягнення з відповідача на користь позивача 934 521 527,38грн. основного боргу в межах розгляду справи №24/25-908/5753/14, є безпідставним та помилковим, оскільки судове рішення по цій справі скасовано постановою Вищого господарського суду від 23.12.2015р.

Крім того, скаржник вважає, що розрахунок суми позовних вимог позивача до відповідача у даній справі є безпідставним і нічим не обґрунтованим, оскільки він повністю спростовується Висновком експертно-економічного дослідження, проведеного Товариством з додатковою відповідальністю «Гільдія оцінювачів України».

Представник позивача у судове засідання прибув, заперечував проти доводів апеляційної скарги.

Представник відповідача у судове засідання прибув, підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2010р. між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством «Концерн Стирол» (покупець) було підписано договір поставки природного газу №06/10-2891, за умовами якого постачальник зобовязується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобовязується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2 цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для власних потреб.

За умовами п.1.2 Договору №06/10-2891 від 27.12.2010р. постачальник передає покупцю в період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 1848000 тис. куб. м.

За змістом п.3.1 укладеного сторонами правочину (в редакції додаткової угоди №1 від 30.12.2010р.) до сплати за 1000 куб.м природного газу належить 3027,05 грн.

Відповідно до п.10.1 Договору №06/10-2891 від 27.12.2010р. договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін, поширює дію на відносини, що склались між сторонами з 01.01.2011р. і діє у частині поставки газу до 31.12.2011р. включно, а у частині розрахунків за газ до їх повного здійснення.

Додатковою угодою № 2 від 01.02.2011р. визначено, що по тексту договору слова «Відкрите акціонерне товариство «Концерн Стирол» замінити словами «Публічне акціонерне товариство «Концерн Стирол», що підтверджується Статутом підприємства, який затверджено рішенням річних загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол» (Протокол №25 від 01.04.2014р.) та копією Виписки з ЄДРПОУ, згідно з якої підставою зміни свідоцтва про державну реєстрацію є зміна найменування юридичної особи (дата реєстрації 17.04.2014р. за №12561050036000114).

Оцінивши зміст спірного договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що останній за правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Згідно з статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

За змістом п.4.1 Договору №06/10-2891 від 27.12.2010р. оплата за природний газ з урахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку: оплата в розмірі по 34% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу; оплати в розмірі по 33% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5-го числа та до 15-го числа поточного місяця поставки. Остаточний розрахунок за спожитий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 2.2. Договору №06/10-2891 від 27.12.2010р. обсяг газу, визначений згідно п. 2.1. цього Додатку, є підставою для визначення обсягу газу, переданого за Договором у пунктах приймання-передачі.

Приймання-передача газу, поставленого Постачальником Покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість. Акт приймання-передачі газу складається на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та Покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого Постачальником.

Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки, Покупець зобовязується надати Постачальнику для підпису два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою Покупця і погоджені газотранспортним підприємством, копію технічних актів приймання-передачі газу.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами були підписані наступні акти прийому-передачі природного газу: 31.01.2011р. за отриманий природний газ у січні на суму 396 634 190,26грн.; 28.02.2011р. за отриманий природний газ у лютому на суму 364 075 782,61грн.; 31.03.2011р. за отриманий природний газ у березні на суму 397 811 554,51грн. Всього на суму 1 158 521 527,38грн. При цьому відповідач не надав доказів несвоєчасного повернення актів позивачем.

При цьому, як свідчать матеріали справи, вартість газу, який було поставлено за договором №06/10-2891 від 27.12.2010р. погашена відповідачем лише частково, а саме на суму 224 000 000грн., що підтверджується платіжними дорученнями №3875 від 23.03.2011р. та №3599 від 21.03.2011р.

Заборгованість Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол» за договором №06/10-2891 від 27.12.2010р. становить 934 521 527,38 грн.

Колегія суддів визначає, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.06.2015р. провадження у даній справі зупинялось до вирішення повязаної з нею іншої справи №24/25-908/5753/14 та набрання рішенням у вказаній справі законної сили.

В свою чергу, рішенням господарського суду Запорізької області від 16.06.2015р. у справі №24/25-908/5753/14 позов Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол» задоволено, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол» на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» - основний борг за поставлений природний газ в сумі 934 521 527, 38грн., пеню в розмірі 76 750 888, 70 грн., інфляції в розмірі 396 438 952, 03 грн., 3% річних в сумі 34 227 550, 90 грн. та 73 080, 00 грн. судового збору.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.09.2015р. у справі №24/25-908/5753/14 рішення господарського суду Запорізької області від 16.06.2015р. задоволено частково, зазначене рішення частково змінено. В абзаці другому резулятивної частини словосполучення «пеню в розмірі 76 750 888,70грн.» замінено на словосполучення «пеню в розмірі 23 025 266,61грн.». В іншій частині рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.12.2015р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.09.2015 р. у справі №24/25-908/5753/14 в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних скасовано та в цій частині справу направлено на новий розгляд до Донецького апеляційного господарського суду.

Таким чином, постановою Вищого господарського суду України від 23.12.2015р. залишено без змін постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.09.2015р. та рішення господарського суду Запорізької області від 16.06.2015р. в частині стягнення основного боргу за поставлений природний газ в сумі 934 521 527, 38 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як встановлено судовими рішеннями у справі №24/25-908/5753/14 на виконання умов договору №06/10-2891 від 27.12.2010р. постачальник передав, а відповідач прийняв протягом січня-березня 2011 року природний газ, на загальну суму 1 158 521 527,38грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами прийому-передачі природного газу, а саме: від 31.01.2011р. на суму 396 634 190,26грн., від 28.02.2011р. на суму 364 075 782,61грн. та від 31.03.2011р. на суму 397 811 554,51грн.

Проте, Публічне акціонерне товариство «Концерн Стирол» у порушення умов договору розрахувалось за отриманий природний газ лише у сумі 224 000 000,00грн., у звязку з чим утворилась заборгованість в розмірі 934 521 527,38грн.

Наведене спростовує доводи апелянта щодо відсутності встановленого факту наявності заборгованості в розмірі 934 521 527,38 грн., а також несвоєчасного повернення актів прийому-передачі газу позивачем.

Оскільки, відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого позивачем газу належним чином не виконав, за поставлений газ вчасно не розраховувався, позивачем нараховано 3% річних в розмірі 49 963 258,94грн. за період з 27.04.2011р. до 07.02.2013р., а також інфляційні витрати у розмірі 9 345 215,27грн. за період з квітня 2011 року до грудень 2012 року.

Саме стягнення цих коштів є предметом позову у даній справі.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання, встановлює виключення із загального правила про припинення зобовязання у звязку із неможливістю його виконання. Аналогічні положення закріплені у ч. 1 ст. 229 ГК України, яка встановлює, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобовязання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобовязаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобовязання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених Цивільним кодексом України та іншими законами.

Зазначене знайшло відображення у постанові Верховного Суду України від 01.10.2014р. №6-113цс14 нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входить до складу грошового зобовязання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобовязання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи з того, що акти прийому-передачі природного газу підписані сторонами 31.01.2011р., 28.02.2011р. та 31.03.2011р., то з урахуванням умов п. 4.1. Договору, про строчка відповідача почалась з 06.02.2011р., 06.03.2011р. та 06.04.2011р. відповідно.

Таким чином, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання, і наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, нараховуються незалежно від вини боржника. Щодо грошових зобовязань діє загальне правило, яке передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за порушення грошового зобовязання та грошові зобовязання не припиняються неможливістю їх виконання.

У звязку з вищевикладеним та здійснивши повний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат колегія суддів погоджується з висновком суду про задоволення даної вимоги частково та стягнення з відповідача 49 963 258,94 грн. 3% річних нарахованих на заборгованість за період з 27.04.2011р. до 07.02.2013р. та 9 159 117,21 грн. інфляційних витрат за період з квітня 2011 року по грудень 2012 року.

Щодо посилання відповідача на Висновок експертно-економічного дослідження, проведеного Товариством з додатковою відповідальністю «Гільдія оцінювачів України» №9/1 від 08.09.2015р., яким повністю спростовуються позовні вимоги Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» м. Київ, колегія суддів зазначає.

Зазначений доказ не має пріоритетного значення для суду, як на тому наполягає відповідач, виходячи з приписів ст.ст.32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України над іншими доказами. Висновок експертно-економічного дослідження повинен оцінюватися судом на рівні з іншими доказами в порядку ст. 33 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до постанови Пленуму «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» від 23.03.2012 № 4 не може вважатися актом судової експертизи висновок спеціаліста, наданий заявникові (юридичній чи фізичній особі) на підставі його заяви, - навіть якщо відповідний документ має назву "висновок судового експерта" або подібну до неї, оскільки особа набуває прав та несе обов'язки судового експерта тільки після одержання нею ухвали про призначення експертизи.

При цьому, експертом у вказаному висновку та позивачем у своїх розрахунках здійснено посилання на формули, за якими їх здійснено, зокрема, інфляційних втрат та 3% річних. Зазначений розрахунок передбачений «Методикою розрахунку пені, інфляційних втрат та 3% річних», наданою Державним комітетом статистики України в листі №11/1-5/73 від 13.02.2009р.

Колегія суддів зазначає, що арифметичної помилки в порядку нарахування зазначеного позивачем, не виявлено, тому Висновком експертно-економічного дослідження, проведеного Товариством з додатковою відповідальністю «Гільдія оцінювачів України» №9/1 від 08.09.2015р., який надав скаржник, не доведено наявність такої помилки.

Також висновок експертного дослідження містить посилання на наявність форс-мажорних обставин, які виникли при виконанні договору у відповідача. Разом з тим, у судовому засіданні відповідач не заявляв про наявність форс-мажорних обставин та відповідних доказів, які підтверджують їх настання в розумінні п. 8.2. Договору та Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669-VII» не надав.

Крім того, експертно-економічний висновок стосується предмета спору, заявленого в позові, що є правовим питанням і покладено на дослідження судом.

Таким чином, вищезазначений висновок не може бути для суду беззаперечним доказом невірного нарахування господарським судом заявлених до стягнення сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

При таких обставинах доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 14.12.2015р. по справі №905/64/15 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол» м.Горлівка, Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 14.12.2015р. по справі №905/64/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 14.12.2015р. по справі №905/64/15 - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді:К.І. Бойченко

ОСОБА_3

Надруковано 5 прим.:

1прим.-Позивачу;

1прим.-Відповідачу;

1прим.-У справу;

1прим.-ДАГС;

1прим.-ГСДО.