Рішення № 55563997, 02.02.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2016 р. Справа № 911/181/16

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

за позовом Бориспільського районного споживчого товариства, Київська обл., м. Бориспіль

до Кооперативу Узолоч, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Вишеньки

про стягнення 6043,29 грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. від 11.01.2016р.);

від відповідача: не з'явився;

Обставини справи:

Бориспільське районне споживче товариство (далі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до кооперативу Узолоч (далі-відповідач) про стягнення 6920,81 грн., з яких 4591,88 грн. заборгованості за договором оренди від 01.09.2005 р. (в новій редакції від 19.09.2007 р.), 1343,60 грн. пені, 878,90 грн. інфляційних втрат та 106,43 грн. 3 % річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на порушення відповідачем умов договору оренди від 01.09.2005 р. (в новій редакції від 19.09.2007 р.) в частині зобовязання зі сплати орендної плати, у звязку з чим за ним утворилася заборгованість у сумі 4591,88 грн. У звязку з наявністю зазначеної заборгованості позивачем на підставі п. 5.6. договору нараховано відповідачу 1343,60 грн. пені та на підставі ст. 625 ЦК України нараховано 878,90 грн. інфляційних втрат та 106,43 грн. 3 % річних.

02.02.2016 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 4591,88 грн. заборгованості, 1289,75 грн. пені, 76,62 грн. 3 % річних та 85,04 грн. інфляційних втрат, всього 6043,29 грн.

Таким чином, судом розглядаються позовні вимоги про стягнення 6043,29 грн., з яких 4591,88 грн. заборгованості, 1289,75 грн. пені, 76,62 грн. 3 % річних та 85,04 грн. інфляційних втрат.

Представник позивача в судовому засіданні 02.02.2016 р. підтримав позовні вимоги, викладені в заяві про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання 02.02.2016 р. не зявився, хоча про час та місце судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, оскільки вся кореспонденція направлялась на адресу відповідача, за якою він зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (витяг № 21563735 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців). Відповідач відзив на позов до суду не надіслав, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з абзацом 3 пункту 3.9.1 постанови № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 ГПК України в разі якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд

Встановив:

01.09.2005 р. між Бориспільським районним споживчим товариством (орендодавець) та Кооперативом Узолоч (орендар) укладено договір оренди (в новій редакції від 19.09.2007 р.) (договір), згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування (оренду) приміщення двох кімнат загальною площею 10,43 кв.м., розташованих на другому поверсі Комбінату громадського харчування, а також ключ від вхідних дверей Комбінату громадського харчування, що знаходиться на першому поверсі та обладнання за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 70 (п. 1.1. договору в редакції додаткової угоди від 19.09.2011 р.).

Згідно п.п. 1.3., 1.4. договору балансова вартість майна складає 9000,00 грн. Майно передається в оренду з метою використання орендарем під офіс.

Орендна плата становить за місяць оренди 1600,00 грн. Підставою для сплати орендарем орендної плати за договором, є цей договір оренди та акт прийому-передачі майна в оренду. До орендної плати включається відшкодування (компенсація) орендної плати за землю. Орендна плата перераховується на розрахунковий рахунок орендодавця щомісяця до 5 числа поточного місяця (п.п. 3.1., 3.1.1., 3.1.2., 3.1.3. договору відповідно).

Пунктом 6.1. договору передбачено, що договір укладений на строк з 19.09.2007 р. до 19.03.2008 р. (включно) і набирає чинності з моменту підписання акту прийняття-передачі майна в оренду.

На виконання п. 1.1. договору оренди від 01.09.2005 р. (в новій редакції від 19.09.2007 р.) позивач 01.09.2005 р. передав відповідачу в оренду майно, що підтверджується актом прийняття-передачі основних засобів від 01.09.2005 р., підписаним обома сторонами договору.

Зазначені факти встановлені рішенням господарського суду Київської області від 28.08.2015 р., яке набрало законної сили 12.09.2015 р., у справі № 911/2711/15 за позовом Бориспільського районного споживчого товариства до кооперативу «Узолоч» про стягнення 9276,86 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

04.04.2013 р. між Бориспільським районним споживчим товариством (Орендодавець) та кооперативом Узолоч (Орендар) укладено додаткову угоду до договору оренди від 01.09.2005 р. (в новій редакції від 19.09.2007 р.), згідно якої сторони погодили, що орендна плата становить за місяць оренди 2643,00 грн.

26.08.2014 р. між Бориспільським районним споживчим товариством (Орендодавець) та кооперативом Узолоч (Орендар) укладено додаткову угоду до договору оренди (в новій редакції від 19.09.2007 р.), згідно з якою сторони погодили, що договір оренди від 01.09.2005 р. ( в новій редакції від 19.09.2007 р.) вважається пролонгованим до 27.09.2015 р.

24.06.2015 р. сторонами підписано акт прийняття-передачі майна в оренду, відповідно до якого кооперативом «Узолоч» було передано майно (частина приміщення другого поверху Комбінату громадського харчування Бориспільського РСТ) з оренди власнику майна Бориспільському районному споживчому товариству.

Отже, відповідач у період з квітня 2015 р. по 24 червня 2015 р. користувався приміщеннями (дві кімнати) та обладнанням позивача, у звязку з чим у відповідача виникло зобовязання зі сплати орендної плати за вказаний період у сумі 6959,90 грн.

Проте, відповідач в порушення п. 3.1.3 договору орендну плату за період користування орендованим майном з квітня 2015 р. по 24 червня 2015 р. оплатив частково на суму 2368,02 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача, в звязку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 4591,88 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобовязаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ст. 286 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з приписами статтей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати орендних платежів за період з квітня 2015 р. по 24 червня 2015 р. у сумі 4591,88 грн. на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 4591,88 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1289,75 грн. пені, нарахованої за період з 24.06.2015 р. по 12.01.2016 р. на заборгованість відповідача у сумі 4591,88 грн.

Відповідно до п. 5.6. договору в разі несвоєчасного розрахунку згідно п. 3.1.3 цього договору орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 1 % від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Позивачем нарахована пеня відповідно до вимог ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а саме в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 р. № 14, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Вказаний розрахунок є невірним, оскільки розрахунок пені за період з 24.06.2015 р. по 12.01.2016 р. на заборгованість відповідача у сумі 4591,88 грн. здійснений позивачем з порушенням встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України шестимісячного строку нарахування штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3.1.3. договору орендна плата перераховується на розрахунковий рахунок орендодавця щомісяця до 5 числа поточного місяця , а тому відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобовязання з сплати орендної плати за квітень 2015 р. з 06.04.2015 р., за травень 2015 р. з 06.05.2015 р. а за 24 дня червня 2015 р. з 06.06.2015 р.

Відповідно до розрахунку, здійсненого судом з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України за період з 24.06.2015 р. (заявлений позивачем початок періоду нарахування пені) по 06.10.2015 р. (встановлений судом кінець періоду нарахування пені) на заборгованість зі сплати орендної плати за квітень 2015 р. у сумі 274,98 грн., за період з 24.06.2015 р. (заявлений позивачем початок періоду нарахування пені) по 06.11.2015 р. (встановлений судом кінець періоду нарахування пені) за заборгованість зі сплати орендної плати за травень 2015 р. у сумі 2643,00 грн. та за період з 24.06.2015 р. (заявлений позивачем початок періоду нарахування пені) по 06.12.2015 р. (встановлений судом кінець періоду нарахування пені) за заборгованість зі сплати орендної плати за червень 2015 р. у сумі 1673,90 грн., сума пені становить 969,14 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 85,04 грн. інфляційних втрат та 76,62 грн. 3 % річних, нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 4591,88 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 85,04 грн. інфляційних втрат, що нараховані за загальний період з 24.06.2015 р. по 12.01.2016 р. на заборгованість відповідача у сумі 4591,88 грн.

Однак, наданий розрахунок інфляційних втрат є невірним, з огляду на наступне.

Відповідно до абзаців 2, 3 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи викладене, позивачем неправомірно нараховано інфляційні втрати за періоди, в якому заборгованість відповідача існувала менше місяця.

Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом за загальний період липень 2015 р. грудень 2015 р. на прострочену заборгованість відповідача у сумі 4591,88 грн., інфляційні втрати становлять 87,25 грн., проте з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 85,04 грн. інфляційних втрат у межах заявлених позовних вимог.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 76,62 грн. 3% річних, нарахованих за загальний період з 24.06.2015 р. по 12.01.2016 р. на заборгованість відповідача у сумі 4591,88 грн.

Враховуючи те, що наданий позивачем розрахунок 3 % річних є арифметично вірним, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача 76,62 грн. 3 % річних.

Відповідно до статті 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з кооперативу «Узолоч» (08341, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Вишеньки, вул. Леніна, буд. 15, код 20581743) на користь Бориспільського районного споживчого товариства (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, буд. 83, код 30497604) 4591,88 грн. (чотири тисячі пятсот девяносто одну грн. 88 коп.) заборгованості, 969,14 грн. (девятсот шістдесят девять грн. 14 коп.) пені, 76,62 грн. (сімдесят шість грн. 62 коп.) 3 % річних, 85,04 грн. (вісімдесят пять грн. 04 коп.) інфляційних втрат та 1304,89 грн. (одну тисячу триста чотири грн. 89 коп.) судового збору.

2. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.О. Рябцева

Рішення підписано 08.02.2016р.