ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.02.2016Справа №910/29044/15
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"
до Публічного акціонерного товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"
про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 37 815,24 грн.
Суддя Комарова О.С.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Лінкевич О.В. (представник за довіреністю).
В судовому засіданні 02 лютого 2016 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
СУТЬ СПОРУ:
Позивач, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група", 12 листопада 2015 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 11/13062 від 30.10.2015 року до відповідача, Публічного акціонерного товариство "Національної акціонерної страхової компанії "Оранта", про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 37 815,24 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що страхувальнику позивача було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху водієм, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем за полісом № АІ/1710342.
Ухвалою суду від 16.11.2015 року порушено провадження у справі № 910/29044/15, призначено розгляд справи на 01.12.2015 року.
Через відділ діловодства суду 25.11.2015 року від представника позивача надійшла заява № 11/13237 від 23.11.2015 року, в якій просить суд розгляд справи провести за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, яка долучена судом до матеріалів справи.
Представники сторін у судове засідання 01.12.2015 року не з'явилися, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі в повному обсязі не виконали, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2015 року розгляд справи, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено до 15.12.2015 року, у зв'язку із неявкою представників сторін в судове засідання.
Ухвалою суду від 01.12.2015 року виправлено допущену в ухвалі Господарського суду міста Києва від 01.12.2015 року у справі № 910/29044/15 описку.
Через відділ діловодства суду 07.12.2015 року від моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла інформація про страхове покриття, яку було долучено судом до матеріалів справи.
Через відділ діловодства суду 14.12.2015 року від представника позивача надійшла заява № 11/13418 від 09.12.2015 року, в якій просив суд розгляд справи провести за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Заява була долучена судом до матеріалів справи.
Через відділ діловодства суду 14.12.2015 року від моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла інформація про страхове покриття, яку було долучено судом до матеріалів справи.
Представники сторін у судове засідання 15.12.2015 року не з'явилися, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2015 року розгляд справи, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено до 12.01.2016 року, у зв'язку із неявкою представників сторін в судове засідання.
Через відділ діловодства суду 24.12.2015 року від представника позивача надійшла заява № 11/13520 від 21.12.2015 року, в якій позивач просив суд розгляд справи провести за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, яка долучена судом до матеріалів справи.
Через відділ діловодства суду 29.12.2015 року від відповідача надійшло клопотання про залучення третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3
Відповідно до приписів ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами i несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстави i предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову.
Відповідно до викладеної норми та пояснень відповідача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для залучення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача з огляду на наступне. В своїх поясненнях відповідач вказує на те, що ним вже було оплачено страхове відшкодування Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 в розмірі 28 860,33 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 64582 від 26.11.2015 року, а тому просив залучити відповідну особу до розгляду даної справи. Однак спір виник між страховими компаніями, а саме: Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", а тому Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 жодним чином не має відношення до даних правовідносин.
Судове засідання 12.01.2016 року не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Комарової О.С. на лікарняному.
Ухвалою суду від 22.01.2016 року розгляд справи призначено на 26.01.2016 року.
Представники сторін у судове засідання 26.01.2016 року не з'явилися, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2016 року розгляд справи, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено до 02.02.2016 року, у зв'язку із неявкою представників сторін в судове засідання.
В судове засідання 02.02.2016 року представник позивача не з'явився. Представник відповідача в судове засідання 02.02.2016 року з'явився, проти позову заперечив та дав пояснення по суті спору.
Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (02.04.2009р.)" передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Разом з цим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
У відповідності до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд, -
ВСТАНОВИВ:
19 червня 2014 року між позивачем (надалі - Страховик) та Фізичної особою-підприємцем ОСОБА_3 (далі по тексту - Страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія від нещасного випадку з водієм та пасажирами № 28-0412-14-00112 РБА (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, далі по тексту - Договір або Договір добровільного страхування).
Об'єктом Договору добровільного страхування є транспортний засіб "Mаn" державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
Вказаний транспортний засіб позивач прийняв на страхування, на випадок пошкодження внаслідок страхових подій (випадку), зокрема - пошкодження чи знищення внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідний страховий випадок настав 25.04.2015 року на автодорозі Житомир- Могилів-Подільський на 38 км., а саме: відбулося зіткнення автомобіля "Toyota Corolla", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що знаходився під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля "Mаn" державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5
В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль "Mаn" державний реєстраційний номер НОМЕР_1, було пошкоджено, що підтверджується довідкою, виданою органами МВС України (копія довідки міститься в справі).
За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем було перераховано страхове відшкодування в розмірі 38 325,24 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 15568 від 17.08.2015 року. Вказаний розмір страхового відшкодування підтверджується наявним в матеріалах справи страховим актом № КА-6378 від 17.08.2015 року (копія страхового акту та платіжного доручення наявні в матеріалах справи).
Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
У відповідності до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Положеннями статті 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічні приписи містить норма ст. 27 Закону України "Про страхування".
Відповідно до постанови Бердичівського міськрайонного суду від 01.07.2015 року у справі № 274/1945/15-п (належним чином засвідчена копія постанови міститься в матеріалах справи), дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм ОСОБА_4 п. 13.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року. Останню визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та притягнуто до адміністративної відповідальності.
Нормами п. 14.1 ст. 14 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що страхувальник має право вибору страховика для укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
За приписами п. 21.1 ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з урахуванням положень п. 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
З аналізу матеріалів справи випливає, що Приватним підприємством «Гвоздава» застраховано цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу "Toyota Corolla", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, шляхом укладення з відповідачем полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/1710342 (належним чином засвідчена копія витягу з МТСБУ про поліс № АІ/1710342 міститься в матеріалах справи).
У відповідності до ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до положень п.22.1 до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у зв'язку з укладенням відповідачем з Приватним підприємством «Гвоздава» полісу страхування цивільно-правової відповідальності № АІ/1710342, відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати завдану ОСОБА_4 шкоду, заподіяну майну третіх осіб, внаслідок експлуатації транспортного засобу "Toyota Corolla", державний реєстраційний номер НОМЕР_2.
У відповідності до вищевказаних норм, ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до позивача перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до відповідача як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм ОСОБА_4 транспортного засобу "Toyota Corolla", державний реєстраційний номер НОМЕР_2.
Аналізуючи матеріали справи, суд встановив, що вартість матеріального збитку автомобіля "Mаn" державний реєстраційний номер НОМЕР_1, визначено на підставі розрахунку позивача від 17.08.2015 року, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля склала 38 325,24 грн. (копія вказаного розрахунку наявна в матеріалах справи).
В матеріалах справи також наявна ремонтна калькуляція № КА-6378 від 06.08.2015 року, складена за допомогою комп'ютерної програми Аudatex, яка рекомендована п. 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 року, згідно якої вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля склала 54 703,46 грн.
Слід зазначити, що дані, зазначені у ремонтній калькуляції № КА-6378 від 06.08.2015 року, відповідають даним, встановленим в п. 4.4 зазначеної вище Методики. Зміст ремонтної калькуляції не суперечить умовам чинного законодавства України про оціночну діяльність та чітко відображає суму завданих збитків, оскільки калькуляція складалась за допомогою комп'ютерної програми Audatex, яка рекомендована п. 59 додатку 8 зазначеної вище Методики.
Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно п. 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Як встановлено судом, відповідач у своєму відзиві на позовну заяву заперечив проти задоволення позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні, у зв'язку із виконанням свого зобов'язання, однак відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до позивача перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до відповідача як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм транспортного засобу, а тому відповідач мав виконувати свої зобов'язання саме перед позивачем - Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група", а не Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, відтак відповідачеві слід було звертатись з окремим позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про повернення коштів.
Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові № 3-50гс15 від 15.04.2015 року страховик, виплативши страхове відшкодування, набуває право зворотної вимоги до страховика (винної особи) у сумі страхового відшкодування у межах фактичних затрат страхувальника за вирахуванням франшизи.
У відповідності до приписів статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Таким чином, враховуючи викладене, беручи до уваги положення ст. 1191 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", позицію Верховного Суду України, а також те, що полісом № АІ/1710342 встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну в розмірі 50 000,00 грн. та франшизу в сумі - 510,00 грн., суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми страхового відшкодування за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм ОСОБА_4 транспортного засобу "Toyota Corolla", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, в розмірі - 37 815,24 грн. (з розрахунку: /38 325,24 грн. /сплачена заборгованість відповідачем/ - 510,00 грн. /франшиза/).
У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
За приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Отже, Господарський суд міста Києва дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність заявлених позивачем позовних вимог в частині стягнення страхового відшкодування в розмірі 37 815,24 грн.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1218,00 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (ЄДРЮОФОП 00034186, адреса: 02081, м. Київ, ВУЛИЦЯ ЗДОЛБУНІВСЬКА, будинок 7-Д) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (ЄДРЮОФОП 30859524, адреса: 03038, м. Київ, ВУЛИЦЯ ФЕДОРОВА ІВАНА, будинок 32А) грошові кошти: основного боргу - 37 815,24 грн. (тридцять сім тисяч вісімсот п'ятнадцять гривень 24 копійки) та судовий збір - 1 218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень). Видати наказ.
3. Копію даного рішення направити позивачу у справі № 910/29044/15.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 08.02.2016 року.
Суддя О.С. Комарова
Судове рішення № 55563990, Господарський суд м. Києва було прийнято 02.02.2016. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 910/29044/15. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: