Рішення № 55563987, 01.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2016Справа №910/29604/15Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Пивна Компанія-Арматура"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажна компанія Сінергія"

про стягнення 42 781,47 грн.

Представники сторін:

від позивача: Петровська-Караченцева Л.Г. - представник за довіреністю б/н від 01.12.2015 року;

від відповідача: Ємельянович В.М. - представник за довіреністю б/н від 11.01.2016 року.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Пивна Компанія-Арматура" до товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажна компанія Сінергія" про стягнення 42 781,47 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.10.2012 року між ним та відповідачем укладеного договір поставки №4/10.

На виконання умов договору у 2015 року відповідачем було поставлено товар на загальну суму 76 500,98 грн.

Відповідач здійснив часткову оплату товару, заборгованість відповідача становить 29 704,21 грн.

У зв'язку з чим, позивач звернувся в суд з вимогою про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 29 704,21 грн., пені в розмірі 7 828,83 грн., 3% річних в розмірі 498,05 грн. та інфляційні втрати в розмірі 4 750,38 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.11.2015 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 08.12.2015 року.

В судове засідання 08.12.2015 року представники сторін не з'явилися, вимоги ухвали суду від 23.11.2015 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, але 08.12.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.12.2015 року розгляд справи відкладено на 12.01.2016 року.

В судове засідання 12.01.2016 року представник позивача не з'явився, вимоги ухвали суду від 23.11.2015 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Представник відповідача подав клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.01.2016 року задоволено клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів. Продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів. Розгляд справи відкладено на 01.02.2016 року.

В судовому засіданні 01.02.2016 року представник відповідача заявив усне клопотання про розстрочу виконання рішення.

Представник позивача заперечував проти розстрочки виконання рішення.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача визнав позовні вимоги в частині розміру основної суми заборгованості та просив відмовити у задоволенні інших позовних вимог, та розстрочити виконання рішення на 23 місяців.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

04.10.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Українська Пивна Компанія-Арматура" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Монтажна компанія Сінергія" (покупець) укладено договір поставки №4/10.

Відповідно до п.1.1 договору, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити запірну та сполучну арматуру з нержавіючої сталі дальше по тексту договору «товар».

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Даний договір вступає в силу з моменту затвердження його сторонами та діє до 31 грудня 2012 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань. У випадку якщо за місяць до закінчення строку дії даного договору ні одна із сторін не заявить про його розірвання, договір вважається пролонгованим на один рік на тих же умовах (п.9.4 договору).

Відповідно до додаткової угоди №1 від 10.12.2013 року сторонами викладено п.9.4 в наступній редакції: даний договір вступає в силу з моменту затвердження його сторонами та діє до 31 грудня 2014 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань. У випадку якщо за місяць до закінчення строку дії даного договору ні одна із сторін не заявить про його розірвання, договір вважається пролонгованим на один рік на тих же умовах.

Постачальник здійснює поставку товару покупцю партіями. Кожна партія товару постачається постачальником у відповідності з видатковою накладною, яка затверджується сторонами при поставці товару та передачі його покупцю (п.1.3 договору).

Згідно з п.2.1 договору постачальник самостійно та за свій рахунок організовує доставку товару зі свого складу на склад покупця в строки, вказані в п.1.4 договору - 30 (тридцять робочих днів з моменту підтвердження замовлення.

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується відповідачем на виконання умов договору у 2015 року позивачем поставлено товару на загальну суму 76 500,98 грн., що підтверджується видатковими накладними № 119 від 03.02.15р., № 139 від 09.02.15р., № 155 від 12.02.15р., № 209 від 23.02.15р., № 231 від 03.03.15р., № 263 від 11.03.15р., № 358 від 25.03.15р.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.3.1 договору покупець оплачує отриманий за договором товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника у відповідності з банківськими реквізитами останнього в наступному порядку: 100% вартості партії поставленого товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки товару та затвердження сторонами видаткової накладної на поставку даної партії товару.

В матеріалах справи наявні докази часткової оплати в розмірі 50 499,28 грн., тобто залишилась не оплачена видаткова накладна №358 від 25.03.2015 року.

Також, відповідно до наявного акту звірки взаєморозрахунків, який підписаний та скріплений печатками сторін, заборгованість відповідача перед позивачем становить 29 704,21 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором поставки №4/10 від 04.10.2012 року у відповідача перед позивачем в сумі 29 704,21 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та визнаний відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з простроченням оплати позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 7 828,83 грн., індекс інфляції в розмірі 4 750,38 грн., три проценти річних в розмірі 498,05 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.7.3 договору, у разі порушення строків оплати товару покупець виплачує постачальнику неустойку у вигляді пені, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення оплати, від суми несвоєчасно оплаченого товару, за кожен день прострочення.

Розрахунок пені:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення29704.2127.04.2015 - 27.08.201512330.0000 %0.164 %6005.9529704.2128.08.2015 - 24.09.20152827.0000 %0.148 %1230.4929704.2125.09.2015 - 11.10.20151722.0000 %0.121 %608.73За перерахунком суду загальний розмір пені становить 7 845,17 грн.

Оскільки позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 7 828,83 грн. та суд не може вийти за межі позовних вимог, тому вимога позивача щодо стягнення пені підлягає задоволенню в розмірі 7 828,83 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком 3% річних в розмірі 498,05 грн. за період з 27.04.2015 року по 16.11.2015 року наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Щодо нарахування індексу інфляції в розмірі 4 750,38 грн. за період з квітня по жовтень 2015 року, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

При застосуванні індексу інфляції слід мати у виді, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід уважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунки починається з наступного місяця - червня.

Розрахунок індексу інфляції:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції27.04.2015 - 31.10.201529704.211.017519.1230223.33Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення індексу інфляції підлягає задоволенню частково в розмірі 519,12 грн.

Вимога позивача щодо стягнення індексу інфляції в розмірі 4 231,26 грн. не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 с. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажна компанія Сінергія" (01103, м. Київ, вулиця Професора Підвисоцького, будинок 10/10, офіс 61, код ЄДРПОУ 34624989) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Пивна Компанія-Арматура" (61157, м. Харків, вулиця Селянська, будинок 110, код ЄДРПОУ 34689920) основний борг в розмірі 29 704 (двадцять дев'ять тисяч сімсот чотири) грн. 21 коп., пеню в розмірі 7 828 (сім тисяч вісімсот двадцять вісім) грн. 83 коп., три проценти річних в розмірі 498 (чотириста дев'яносто вісім) грн. 05 коп., індекс інфляції в розмірі 519 (п'ятсот дев'ятнадцять) грн. 12 коп. та судовий збір в розмірі 1 097 (одна тисяча дев'яносто сім) грн. 54 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 08.02.2016 року.

Суддя С.М. Мудрий