Рішення № 55563977, 01.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2016Справа №910/23812/15

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Славкіної М.А, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопродінвест", м. Київ

про стягнення кредитної заборгованості в сумі 319 353 249,19 грн.

Головуючий суддя Комарова О.С.

Судді Лиськов М.О.

Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Дмитревич Р.В. (представник за довіреністю);

від відповідача не з'явився.

В судовому засіданні 01 лютого 2016 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Славкіної М.А., 04 вересня 2015 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 11/2-27811 від 31.08.2015 року до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопродінвест" про стягнення кредитної заборгованості в сумі 319 353 249,19 грн. Позивачем реалізовано право на звернення до суду шляхом направлення зазначеної позовної заяви засобами поштового зв'язку 31.08.2015 року, що підтверджується штемпелем на конверті, доданим до позовної заяви.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "М'ясопродінвест" умов кредитного договору № 3-2014 від 08.01.2014 року в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом у строки, які визначені умовами укладеного між сторонами правочину, внаслідок чого позивачем була нарахована пеня, що і стало підставою для звернення до суду із відповідним позовом.

Ухвалою суду від 07.09.2015 року порушено провадження у справі № 910/23812/15, призначено розгляд справи на 06.10.2015 року.

Через відділ діловодства суду 06.10.2015 року від представника відповідача надійшли клопотання про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу № 06/10-0 від 06.10.2015 року, клопотання про витребування доказів № 06/10-1 від 06.10.2015 року та про відкладення розгляду справи № 06/10-2 від 06.10.2015 року, які були долучені судом до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 7 ст. 811 Господарського процесуального кодексу України, на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

По справі № 910/23812/15 судом, за клопотанням представника відповідача, поданого через відділ діловодства суду 06.10.2015 року, у відповідності до вимог до частини 7 статті 811 Господарського процесуального кодексу України, ухвалено здійснювати по справі фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В судовому засіданні 06.10.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, дав пояснення по суті спору. Представник відповідача проти позову заперечив та дав пояснення по суті спору. Також у судовому засіданні 06.10.2015 року представники сторін подали спільне письмове клопотання про продовження процесуальних строків вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2015 року судом, за клопотанням представників сторін, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 (п'ятнадцять) днів, в судовому засіданні оголошено перерву на 27.10.2015 року.

В судовому засіданні 27.10.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, дав пояснення по суті спору, а також подав пояснення № 11/2-39880 від 27.10.2015 року. Представник відповідача проти позову заперечив та дав пояснення по суті спору.

Ухвалою суду від 27.10.2015 року оголошено перерву до 18.11.2015 року та на підставі ст. 30 Господарського процесуального кодексу України викликано в судове засідання директора Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопродінвест" - ОСОБА_6 для дачі пояснень, що виникли під час розгляду справи. Явку директора Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопродінвест" - ОСОБА_6 в судове засідання визнано обов'язковою.

В судовому засіданні 18.11.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, надав додаткові документи на виконання вимог ухвали суду. Представник відповідача заперечив проти позову, подав клопотання про залишення позову без розгляду. Директор Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопродінвест" - ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилась у зв'язку з перебуванням у відрядженні, про що представником відповідача у судовому засіданні повідомлено письмово.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність призначення колегіального розгляду справи № 910/23812/15.

Ухвалою суду від 18.11.2015 року призначено колегіальний розгляд справи № 910/23812/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Славкіної М.А, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопродінвест" про стягнення кредитної заборгованості в сумі 319 353 249,19 грн.

19 листопада 2015 року протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів, було визначено склад колегії суддів: Комарова О.С. (головуючий), Сівакова В.В., Полякова К.В.

Ухвалою суду від 19.11.2015 року прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя: Комарова О.С., судді: Сівакова В.В., Полякова К.В., справу № 910/23812/15, розгляд справи призначено на 16.12.2015 року та на підставі ст. 30 Господарського процесуального кодексу України викликано в судове засідання директора Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопродінвест" - ОСОБА_6 для дачі пояснень, що виникли під час розгляду справи. Явку директора Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопродінвест" - ОСОБА_6 в судове засідання визнано обов'язковою.

Ухвалою суду від 24.11.2015 року виправлено допущену в ухвалі Господарського суду міста Києва від 19.11.2015 року у справі № 910/23812/15 описку.

Через відділ діловодства суду 16.12.2015 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 15/12-1 від 15 грудня 2015 року, який долучено судом до матеріалів справи.

16.12.2015 року судове засідання не відбулось у зв'язку з перебування судді Полякової К.В. на лікарняному.

Розпорядженням в.о. керівника апарату № 04-23/2159 від 16.12.2015 року призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/23812/15, у зв'язку з тривалим лікарняним судді Полякової К.В., яка приймала участь у колегіальному розгляді справи.

16 грудня 2015 року протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів, було визначено склад колегії суддів: Комарова О.С. (головуючий), Лиськов М.О., Сівакова В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2015 року колегія суддів у складі: головуючого судді: Комарової О.С., суддів Лиськова М.О., Сівакової В.В. прийнято до провадження справу № 910/23812/15 та призначено розгляд справи на 13.01.2016 року та на підставі ст. 30 Господарського процесуального кодексу України викликано в судове засідання директора Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопродінвест" - ОСОБА_6 для дачі пояснень, що виникли під час розгляду справи. Явку директора Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопродінвест" - ОСОБА_6 в судове засідання визнано обов'язковою.

Судове засідання 13.01.2016 року не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Комарової О.С. на лікарняному.

Ухвалою суду від 25.01.2016 року розгляд справи призначено на 01.02.2016 року та на підставі ст. 30 Господарського процесуального кодексу України повторно викликано в судове засідання директора Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопродінвест" - ОСОБА_6 для дачі пояснень, що виникли під час розгляду справи. Явку директора Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопродінвест" - ОСОБА_6 в судове засідання визнано обов'язковою.

В судовому засіданні 01.02.2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав, надав додаткові пояснення № 11/2-1925 від 19.01.2016 року та додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а також в усному порядку повідомив суд про несплату відповідачем заборгованості перед позивачем у заявленій в позовній заяві сумі.

Представник відповідача в судове засідання 01.02.2016 року не з'явився, вимог ухвали не виконав, причин не явки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений, правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Крім того, на неодноразові виклики в судові засідання, директор Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопродінвест" - ОСОБА_6 для дачі пояснень не з'явилась, в той час, як ухвалами суду явка останньої визнана обов'язковою.

Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (02.04.2009р.)" передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

У відповідності до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

08 січня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" (далі - кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "М'ясопродінвест" (далі - позичальник) було укладено кредитний договір № 3-2014 (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого кредитор зобов'язується надати позичальнику кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом 150 000 000,00 грн. (надалі - кредит), а позичальник зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, комісії, можливі штрафні санкції та інші платежі, передбачені договором, а також виконати інші обов'язки, визначені договором.

Відповідно до п. 1.3. договору кінцевий термін погашення кредиту позичальником - 06 січня 2015 року.

За умовами п.1.2. договору процента ставка за користування кредитом становить 23 % річних.

В пункті 2.3. договору сторони визначили, що проценти нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом протягом всього строку користування кредитом. День видачі та день погашення кредиту враховуються як один день (при розрахунку процентів враховується день видачі кредиту; день погашення кредиту не враховується).

Пунктом 2.4. договору сторони погодили, що проценти за користування кредитом позичальник сплачує щомісяця не пізніше 15 (п'ятнадцятого) календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані, та остаточно при погашенні кредиту.

Відповідно до п. 14.4. договору, за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за цим договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення. Розрахунок пені здійснюється, починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним, і по день виконання позичальником простроченого зобов'язання. Сплата пені не звільняє позичальника від виконання простроченого грошового зобов'язання.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними прийнятих відповідно до договору зобов'язань (п. 15.4. договору).

Договорами про внесення змін від 17.02.2014 року, 17.03.2014 року, 15.04.2014 року, 15.05.2014 року, 16.06.2014 року, 15.07.2014 року, 14.08.2014 року, 15.08.2014 року, 15.09.2014 року, 15.10.2014 року, 31.10.2014 року до кредитного договору № 3-2014 від 08.01.2014 року сторонами було перенесено строки сплати процентів за кредитним договором № 3-2014 від 08.01.2014 року, змінено дату повернення кредиту - 06.01.2015 року, змінено процентну ставку за користування кредитними коштами - 13,5%.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов кредитного договору № 3-2014 від 08.01.2014 року кредитором було надано позичальнику кредит в розмірі 150 000 000,00 грн., що підтверджується меморіальними ордерами №№ 245820, 245787 від 08.01.2014 року та банківською випискою по особовому рахунку відповідача станом на 08.01.2014 року, що в повному обсязі відповідає розміру траншу, який був погоджений сторонами кредитного договору № 3-2014 від 08.01.2014 року, проте відповідач в порушення умов вказаного договору допустив прострочення виконання договірних зобов'язань.

Так, станом на вересень 2015 року у відповідача наявна заборгованість за кредитним договором в розмірі 319 353 249,19 грн., з яких: 150 000 000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 44 849 315,11 грн. - заборгованість за процентами; 43 668 493,15 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 9 767 826,40 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту; 3 567 907,32 грн. - заборгованість по 3% річних; 54 656 336,34 грн. - інфляційні збитки за несвоєчасне погашення кредиту; 12 843 370,87 грн. - інфляційні збитки за несвоєчасну сплату процентів.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що у відповідача відсутні оригінали кредитного договору з усіма змінами та додатками до нього, а також будь-які платіжні документи. Крім того, відповідач вказує, що ухвалами Господарського суду міста Києва від 06.10.2015 року та від 27.10.2015 року було зобов'язано позивача надати суду: оригінал кредитного договору № 3-2014 від 08.01.2014 року з усіма додатками до нього для огляду в судовому засіданні; оригінали платіжних документів (меморіальний ордер, виписка з банку), які підтверджують перерахування банком (позивачем) коштів відповідачу в сумі 150 000 000,00 грн. для огляду в судовому засіданні, належним чином засвідчені копії до матеріалів справи, оскільки у відповідача зазначені документ відсутні. Відповідач також вказує, що позивачем до матеріалів справи не надано оригіналу кредитного договору з усіма додатками та змінами до нього, оригіналів платіжних документів, в той час, як копію меморіального ордеру та виписки по особовому рахунку зроблено позивачем з оригіналу, який не містить підписів уповноважених, відповідальних за проведення операцій, осіб банку та не містить печатки установи банку.

У своєму відзиві на позовну заяву відповідач наголошує на тому, що позивачем, в обґрунтування відсутності оригіналу кредитного договору з усіма додатками та платіжних документів, надано до суду лист ГУ СБУ України у м. Києві та Київській області від 17.11.2014 року №51/12-061/02 про витребування вказаних документів правоохоронними органами та лист від 17.11.2014 року № 06-843/1БТ про передачу таких документів останнім.

Так, відповідач зазначає, що ГУ СБУ України у м. Києві та Київській області листом №51/12-9584 від 22.10.2015 року оригінали 211 кредитних договорів, які були необхідні для розслідування кримінального провадження, 15.12.2014 року за минуванням потреби супровідним листом №51/12-061/3 були повернуті позивачу.

В той же час, представником позивача в судовому засіданні 01.02.2016 року подано додаткові пояснення, з підстав неможливості надання оригіналу кредитного договору № 3-2014 від 08.01.2014 року та лист Головного слідчого управління Національної поліції України № 2/24/1/2-2016 від 31.12.2015 року (04.01.2016 року) в якому вказано, що оригінали кредитних договорів в ході досудового розслідування визнані речовими доказами та зберігаються в матеріалах кримінального провадження № 12014000000000496.

При цьому, суд звертає увагу, що ухвалами суду від 27.10.2015 року, 19.11.2015 року, 16.12.2015 року, 25.01.2016 року було викликано в судове засідання директора Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопродінвест" - ОСОБА_6 для дачі пояснень, що виникли під час розгляду справи, явку директора Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопродінвест" - ОСОБА_6 в судове засідання визнано обов'язковою.

Проте, на неодноразові виклики в судове засідання, директор Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопродінвест" - ОСОБА_6 жодного разу не з'явилась, будь-яких пояснень не надала, як і не надала будь-яких доказів на підтвердження заперечень, викладених у відзиві на позовну заяву, а рівно і доказів на спростування заявлених позовних вимог.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 626-629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 509 Цивільного Кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з відповідними приписами ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вже було встановлено судом, 08.01.2014 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № 3-2014, відповідно до п.1.1 якого кредитор зобов'язується надати позичальнику кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом 150 000 000,00 грн., а позичальник зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, комісії, можливі штрафні санкції та інші платежі, передбачені договором, а також виконати інші обов'язки, визначені договором.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору позивачем видано відповідачу грошові кошти в розмірі 150 000 000,00 грн., що підтверджується меморіальними ордерами №№ 245820, 245787 від 08.01.2014 року та банківською випискою по особовому рахунку відповідача станом на 08.01.2014 року.

Суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до норм ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення відповідачем Публічному акціонерному товариству "Всеукраїнський Акціонерний Банк" грошових коштів за кредитним договором № 3-2014 від 08.01.2014 року та договору про внесення змін до нього від 15.08.2014 року в строк по 06.01.2015 року включно та не надано доказів сплати процентів за користування такими кредитними коштами.

Отже, відповідно до вищезазначеного суд дійшов висновку, що відповідач, в порушення вищенаведених норм Цивільного кодексу України та умов кредитного договору, не здійснив повернення грошових коштів в розмірі 150 000 000,00 грн. та не сплатив проценти за користування такими кредитними коштами, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопродінвест" заборгованості за кредитом в розмірі 150 000 000,00 грн. та заборгованості за процентами в розмірі 44 849 315,11 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду позивач також просив стягнути з відповідача на його користь пеню за несвоєчасне погашення кредиту - 43 668 493,15 грн.; пеню за несвоєчасну сплату процентів по кредиту - 9 767 826,40 грн.; заборгованість по 3% річних - 3 567 907,32 грн.; інфляційні збитки за несвоєчасне погашення кредиту - 54 656 336,34 грн. та інфляційні збитки за несвоєчасну сплату процентів - 12 843 370,87 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З положень п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Нормами ст. 3 Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до п. 14.4. договору, за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за цим договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення. Розрахунок пені здійснюється, починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним, і по день виконання позичальником простроченого зобов'язання. Сплата пені не звільняє позичальника від виконання простроченого грошового зобов'язання.

Пунктом 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Матеріалами справи підтверджено, що сторони в договорі про внесення змін до нього від 15.08.2014 року до кредитного договору № 3-2014 від 15.05.2014 року погодили кінцевий термін погашення кредиту - 06.01.2015 року включно.

Відповідно до п.1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені за несвоєчасне погашення кредиту та за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, суд встановив, що позивач здійснив нарахування пені у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства України, а тому суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 43 668 493,15 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту та 9 767 826,40 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю за розрахунком позивача.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року № 14 визначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

За умовами пункту 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року № 14, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) також не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних збитків та 3% річних, суд встановив, що позивач здійснив нарахування інфляційних збитків та 3% річних у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства України, а тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 567 907,32 грн. заборгованості по 3% річних, 54 656 336,34 грн. інфляційних збитків за несвоєчасне погашення кредиту та 12 843 370,87 грн. інфляційних збитків за несвоєчасну сплату процентів є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю за розрахунками позивача.

У відповідності зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, не з'явився у судове засідання, про дату і місце проведення якого був повідомлений належним чином, доказів на спростування доводів позивача, або доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення кошти, суду не надав.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення 319 353 249,19 грн., з них: заборгованості за кредитом - 150 000 000,00 грн. (сто п'ятдесят мільйонів гривень), заборгованості за процентами - 44 849 315,11 грн. (сорок чотири мільйони вісімсот сорок дев'ять тисяч триста п'ятнадцять гривень 11 копійок), пені за несвоєчасне погашення кредиту - 43 668 493,15 грн. (сорок три мільйони шістсот шістдесят вісім тисяч чотириста дев'яносто три гривні 15 копійок), пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту - 9 767 826,40 грн. (дев'ять мільйонів сімсот шістдесят сім тисяч вісімсот двадцять шість гривень 40 копійок), заборгованості по 3% річних - 3 567 907,32 грн. (три мільйони п'ятсот шістдесят сім тисяч дев'ятсот сім гривень 32 копійки), інфляційних збитків за несвоєчасне погашення кредиту - 54 656 336,34 грн. (п'ятдесят чотири мільйони шістсот п'ятдесят шість тисяч триста тридцять шість гривень 34 копійки) та інфляційних збитків за несвоєчасну сплату процентів - 12 843 370,87 грн. (дванадцять мільйонів вісімсот сорок три тисячі триста сімдесят гривень 87 копійок) підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до п.4.5 Постанови №7 від 21.02.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору у разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) в доход Державного бюджету України, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення №63 від 20.03.2015р. "Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" та призначення уповноваженої особи фонду на ліквідацію банку".

Отже, враховуючи, що позов було подано уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, яка у відповідності до ст.5 Закону України "Про судовий збір" в редакції станом на день подачі позовної заяви до суду звільнена від сплати судового збору, з огляду на задоволення позовних вимог в розмірі 319 353 249,19 грн., суд дійшов висновку, що судовий збір в сумі 73 080,00 грн. підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопродінвест" (код ЄДРЮОФОП 35755680; адреса: 03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 66Б) на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" (код ЄДРЮОФОП 19017842; адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд.27Т) грошові кошти: заборгованості за кредитом - 150 000 000,00 грн. (сто п'ятдесят мільйонів гривень), заборгованості за процентами - 44 849 315,11 грн. (сорок чотири мільйони вісімсот сорок дев'ять тисяч триста п'ятнадцять гривень 11 копійок), пені за несвоєчасне погашення кредиту - 43 668 493,15 грн. (сорок три мільйони шістсот шістдесят вісім тисяч чотириста дев'яносто три гривні 15 копійок), пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту - 9 767 826,40 грн. (дев'ять мільйонів сімсот шістдесят сім тисяч вісімсот двадцять шість гривень 40 копійок), заборгованості по 3% річних - 3 567 907,32 грн. (три мільйони п'ятсот шістдесят сім тисяч дев'ятсот сім гривень 32 копійки), інфляційних збитків за несвоєчасне погашення кредиту - 54 656 336,34 грн. (п'ятдесят чотири мільйони шістсот п'ятдесят шість тисяч триста тридцять шість гривень 34 копійки) та інфляційних збитків за несвоєчасну сплату процентів - 12 843 370,87 грн. (дванадцять мільйонів вісімсот сорок три тисячі триста сімдесят гривень 87 копійок). Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопродінвест" (код ЄДРЮОФОП 35755680; адреса: 03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 66Б) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 73 080,00 грн. (сімдесят три тисячі вісімдесят гривень). Видати наказ.

4. Копію даного рішення направити відповідачу у справі № 910/23812/15.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 08.02.2016 року.

Головуючий суддя О.С. Комарова

Судді М.О.Лиськов

В.В.Сівакова