Рішення № 55563925, 03.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2016Справа №910/29515/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка Захід"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко"

про стягнення заборгованості 249 643,96 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка Захід"

про зобов'язання вчинити дії

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Романовський О.В. - представник за довіреністю від 06.11.2015;

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Поліщук А.Р. - представник за довіреністю № 378/1 від 15.12.15.

В судовому засіданні 03.02.16, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка Захід" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" про стягнення 249 643,96 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 06.11.2013 між сторонами було укладено договір поставки № 12177К, на підставі якого позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідачу товар на підставі замовлення останнього та у відповідності до специфікації, а відповідач зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість. На виконання умов договору позивачем було поставлено товар, що підтверджується видатковими накладними. В порушення умов договору відповідач належним чином не здійснив розрахунку за поставлений товар, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 249 643,96 грн., з яких: 170 386,75 грн. - сума основної заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 52 396,65 грн - пеня та 2 866,47 грн. - 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.11.2015 порушено провадження у справі № 910/29515/15 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 16.12.2015.

14.12.2015 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника.

У судовому засіданні 16.12.2015 за клопотання відповідача було відкладено розгляд справи на 20.01.2016.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.01.2016 суд прийняв для спільного розгляду з первісним позовом зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка Захід" про зобов'язання вчинити дії.

У судове засідання, призначене на 20.01.2016, з'явились представники сторін. Представник позивача за первісним позовом підтримав подану через канцелярію суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої повідомив про допущену технічну описку у прохальній частині позовної заяви та просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 249643,96 грн., з якої: 149 897,81 грн. - основний борг; 52 396,65 пеня; 2 866,47 грн. - 3 % річних та 44483,03 грн. - інфляційні втрати. Крім того, позивач надав для долучити до матеріалів справи відзив на зустрічну позовну заяву, у якому просив суд відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог, з огляду на наступне.

31.03.2015 ТОВ "Ніка Захід" було отримано повідомлення вих. № 31-03/15 зі зверненням про повернення товару поставленого останнім на загальну суму 116 395,00 грн., з доданим переліком товару, який повертається. З наданого переліку було встановлено невідповідність певних позицій товару, що стосувались асортименту та/або цін вказаних в переліку, у зв'язку з чим ТОВ "ЕКО" було направлено лист вих. № 1704/15 від 17.04.2015 про готовність вивезти товар на умовах договору поставки № 12177К від 06.11.2013, але за умови врахування виявлених недоліків та уточнення переліку товару, що буде повертатись. Оскільки ТОВ "ЕКО" не мало змоги в повній мірі повернути придбаний згідно Договору товар, ТОВ "Ніка Захід" не вбачало підстав для його вивезення.

Дослідивши заяву позивача, суд приймає уточнення позовних вимог до розгляду та долучає відзив на зустрічну позовну заяву до матеріалів справи.

Представник відповідача за первісним позовом проти позову заперечував та просив долучити до матеріалів справи поданий через канцелярію суду відзив на позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що відповідно до Договору поставки, покупець з 20.04.2015 призупинив виконання оплати за зобов'язаннями у зв'язку з неналежним виконанням з боку постачальника умов договору в частині вивезення нереалізованого товару та згідно п.1 ч.1 ст. 236 ГК України звільняється від відповідальності за односторонньою відмовою від виконання зобов'язання.

У судовому засіданні 20.01.2016 представники сторін подали письмове клопотання про продовження строку розгляду спору, яке судом було задоволено.

Ухвалою суду від 20.01.16 продовжено строк вирішення спору, в судовому засіданні оголошено перерву до 03.02.16.

В судове засідання 03.02.16 представники сторін з'явились, представник позивача за первісним позовом надав розрахунок заборгованості відповідача, додаткові документи по справі, а також додаткові пояснення на відзив, відповідно до яких зазначив, що згідно п.5.16 укладеного між сторонами договору передбачено вичерпний перелік підстав, через які покупець може повернути товар. В повідомленні покупця про повернення товару вих.. № 31-03/15 не дотримано вимог п.5.18 договору та не вказано підставу повернення товару. Відповідач не узгодив асортимент, кількість та вартість товару, який пропонується повернути та не зміг повернути вказаний товар, тому посилання на п.10.4 договору як на підставу призупинення виконання оплати за договором є незаконним.

Представник відповідача за первісним позовом надав письмові пояснення по суті спору, відповідно до яких зазначив, що відповідно до Звіту щодо нереалізованого товару № 02/02-16 від 02.02.16 відповідачем не реалізовано товар згідно договору поставки № 12177К на загальну суму 37728,62 грн, а відтак станом на 02.02.16 зобов'язання позивача (постачальника) щодо вивезення товару залишається невиконаним на вказану суму. Крім того, відповідач вказує, що в силу норм ст. 236 ГК України він звільняється від відповідальності за односторонню відмову від виконання свого зобов'язання. Враховуючи викладене, відповідач за первісним позовом просить суд відмовити з задоволенні первісного позову повністю, задовольнити зустрічні позовні вимоги в частині вивезення товару на загальну суму 37 728,62 грн. згідно звіту щодо нереалізованого товару № 02/02-16 від 02.02.16.

Позивач, відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 р. N 2453-VI), вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п.5 Листа Вищого господарського суду від 14.08.2007 № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року", якщо в заяві позивача "про уточнення позовних вимог" відсутнє посилання на статтю 22 ГПК та не зазначено, що заяву подано про зміну предмета або підстав позову, господарський суд має виходити з ретельного дослідження змісту поданої заяви та співвідношення такого змісту з раніше заявленими позовними вимогами.

Дослідивши заяву позивача за зустрічним позовом, суд дійшов висновку, що за своїм змістом вказана заява є заявою про зменшення розміру зустрічних позовних вимог.

Відповідно до п.17 Листа Вищого господарського суду від 20.10.2006, № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік ззменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Враховуючи викладене, судом приймається вказана заява позивача до розгляду, тобто у справі має місце нова ціна зустрічного позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Представники сторін надали пояснення по суті спору, представник позивача за первісним підтримав первісні позовні вимоги та просив відмовити в задоволенні зустрічних, представник відповідача за первісним позовом проти первісного позову заперечував та просив задовольнити зустрічні позовні вимоги.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

06 листопада 2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО" (далі - покупець, відповідач за первісним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніка Захід" (далі - позивач за первісним позовом, постачальник) укладено договір поставки № 12177К з урахуванням Протоколу узгодження розбіжностей від 06.11.2013 (далі - договір поставки), згідно предмету якого позивач зобов'язується поставити та передати у власність покупцеві товар на підставі замовлення останнього та у відповідності до Специфікації, а покупець зобов'язується прийняти поставлений постачальником товар та оплатити його вартість у порядку та на умовах, визначених Договором.

Відповідно до п.2.2 договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент приймання товару покупцем від постачальника. Підтвердженням приймання товару є підписання сторонами накладної та іншої обов'язкової та визначеної чинним законодавством України, товарно-супровідної та транспортно-супровідної документації на Товар.

Згідно з п.3.1 договору постачальник здійснює поставку товару у відповідності до узгодженої та посвідченої печатками сторін специфікації.

Товар за договором поставляється постачальником на умовах базису поставки DDP згідно міжнародних правил тлумачення комерційних термінів Інкотермс ( у редакції 2000 р.) (пункт 5.1 договору).

Відповідно до п.5.10 договору якщо в процесі приймання товару виявлено невідповідність кількості, та/або якості товару, та/або порушення цілісності тари (у тому числі слідів деформації тари, намокання і/або протікання тари, ознак бою товару всередині тари і т.п.), і/або маркування товару, та/або невідповідності умовам п. 6.4 договору щодо строків реалізації товару, покупець має право відмовитись від товару та не приймати поставку такої партії товару, в якій виявлено невідповідність, а постачальник буде вважатись таким, що не виконав належним чином своє зобов'язання по поставці замовленого покупцем товару.

У відповідності до п.5.11 договору у разі відповідності поставки товару умовам цього договору покупець підписує видаткову та товарно-транспортну накладні на поставлений товар. Дата, зазначена покупцем у видатковій накладній, є датою поставки партії товару.

Відповідно до п.5.16 договору (з урахуванням Протоколу узгодження розбіжностей) сторони погодили, що покупець має беззастережне право на свій розсуд повернути постачальнику поставлений ним товар за будь-якою із наведених нижче підстав: - товар, який не користується попитом у кінцевого споживача; - товар, у якого термін придатності становить не менше 4 місяців до кінцевої дати реалізації; - товар, не реалізований покупцем на момент направлення покупцем повідомлення постачальнику про припинення дії цього договору; - товар, який під час перевірки покупцем в період реалізації або вибіркової перевірки виявися неякісним або не відповідним вимогам до маркування, пакування, стандартів тощо; - акційний товар по закінченню періоду проведення акції; - сезонний товар по закінченню відповідного сезону; - в зв'язку зі змінами в чинному законодавстві України, або у разі прийняття рішення суб'єктами владних повноважень, державними органами виконавчої влади з питань регуляторної політики, контролю тощо про заборону або призупинення реалізації (обігу) товару, зміну вимог до вигляду, споживчих якостей, маркування, пакування товару, тощо; - за письмовою угодою сторін.

Згідно з п.5.17 договору покупець надсилає постачальнику повідомлення про повернення товару, в якому зазначає вид та кількість товару, що підлягає поверненню, місце і час його передачі постачальнику.

Пунктом 5.18 договору встановлено, що постачальник, отримавши повідомлення покупця на підставах та умовах, визначених пунктами 5.16 та 5.17 зобов'язаний вивезти зазначений у ньому товар одночасно зі здійсненням найближчої наступної поставки, але не пізніше 21 календарного дня з моменту направлення повідомлення покупцем. Повернення товару оформляється відповідною накладною.

Сторони погодили, що у випадку порушення постачальником умов п.5.18 договору покупець має право після закінчення 21 календарного дня з моменту направлення повідомлення про повернення товару розпорядитися товаром на свій розсуд (п.5.19 договору).

Пунктом 8.1 (з урахуванням Протоколу узгодження розбіжностей) сторони погодили, що покупець оплачує поставлений товар протягом (але не пізніше) 74 календарних днів з дати поставки товару.

Відповідно до п.8.3 договору при виникненні у постачальника перед покупцем інших грошових зобов'язань за цим договором або за іншими договорами, укладеними між постачальником і покупцем, покупець має право зменшити суми оплати, які належать постачальнику на суми зустрічних грошових зобов'язань постачальника перед покупцем шляхом проведення згідно вимог чинного законодавства заліку зустрічних грошових зобов'язань за винятком випадку, коли це заборонено чинним законодавством України.

Відповідно до п.12.1 договору останній набуває чинності після його підписання сторонами договору і діє до 31.12.2014, а в частині невиконаних зобов'язань сторін, що виникли на момент дії даного договору - до їх повного виконання.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 283 896,78 грн., що підтверджується видатковими накладними

Видаткова накладна №НЛ140409025 від 10.04.2014 року на суму 88 914,80 грн.;

Видаткова накладна №НЛ140513101 від 14.05.2014 року на суму 17 697,90 грн.;

Видаткова накладна №НЛ140606023 від 11.06.2014 року на суму 3 173,22 грн.;

Видаткова накладна №НЛ140606026 від 11.06.2014 року на суму 7 079, 16 грн.;

Видаткова накладна №НЛ140617027 від 18.06.2014 року на суму 12 871,20 грн.;

Видаткова накладна №НЛ140616072 від 18.06.2014 року на суму 8 825,28 грн.;

Видаткова накладна №НЛ140627032 від 02.07.2014 року на суму 3 153,26 грн.;

Видаткова накладна №НЛ140627033 від 02.07.2014 року на суму 965,34 грн.;

Видаткова накладна №НЛ141002106 від 03.10.2014 року на суму 20 435,34 грн.;

Видаткова накладна №НЛ141002107 від 03.10.2014 року на суму 18 991,56 грн.;

Видаткова накладна №НЛ 141017029 від 22.10.2014 року на суму 6 168,44 грн.;

Видаткова накладна №НЛ141017032 від 22.10.2014 року на суму 29 391,70 грн.;

Видаткова накладна №НЛ141028039 від 29.10.2014 року на суму 11 266, 86 грн.;

Видаткова накладна №НЛ141110020 від 12.11.2014 року на суму 9 043,60 грн.;

Видаткова накладна №НЛ141110021 від 12.11.2014 року на суму 5 420,60 грн.;

Видаткова накладна №НЛ141126003 від 26.11.2014 року на суму 9 999,60 грн.;

Видаткова накладна №НЛ141125020 від 26.11.2014 року на суму 11 067,42 грн.;

Видаткова накладна №НЛ141209039 від 10.12.2014 року на суму 6 195,90 грн.;

Видаткова накладна №НЛ141223066 від 24.12.2014 року на суму 4 807,46 грн.;

Видаткова накладна №НЛ150122014 від 23.01.2015 року на суму 5 438, 94 грн.;

Видаткова накладна №НЛ150130035 від 02.02.2015 року на суму 2 989,20 грн..

Вказані видаткові накладні були підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками. Факт поставки товари на вказану суму також не заперечується представником відповідача за зустрічним позовом.

Як вбачається з матеріалів справи (довідка ПАТ «ВІЕс Банк» № 12/23990 від 13.11.2015) та не спростовано відповідачем за первісним позовом, покупцем було сплачено на рахунок постачальника за договором № 12177 К від 06.11.2013 грошові кошти в загальному розмірі 35 000,00 грн.

Як зазначив позивач, відповідно до Постанови ВГС України №11/274 (12/5) та роз'яснення Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України (лист N 06-10/10-1215 від 29.10.2004), якщо у призначенні платежу не зазначено періоду, в якому ці послуги чи товар надані і не можливо ідентифікувати згідно якого товару здійснено оплату, платежі мають відноситись на рахунок погашення в хронологічному порядку, тобто починаючи з такої, що виникла у найдавніший період до повного її погашення. Враховуючи призначення платежів, виходячи з листа довідка ПАТ «ВІЕс Банк» № 12/23990 від 13.11.2015 ним був застосований вищенаведений спосіб зарахування платежів в рахунок погашення заборгованості.

Крім того, позивачем за первісним позов було надано суду підписані сторонами Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.11.14 та 31.08.14, відповідно до умов яких сторони дійшли згоди щодо проведення заліку зустрічних однорідних вимог на суму 3908 грн. 43 коп. (вимоги за договором поставки № 12177 К від 06.11.13 та договором про надання послуг № 01/01/12МЕ від 01.01.12) та на суму 80000,00 грн. (вимоги за договором поставки № 12177 К від 06.11.13 та договором про надання послуг № 01/01/12МЕ від 01.01.12). Таким чином, всього сторонами було проведено зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 83908 грн. 43 коп.

З матеріалів справи вбачається, що згідно накладної № КРЦ1-000994 від 15.09.2015 покупцем було повернуто постачальнику товар на загальну суму 8 774 грн. 42 коп. таким чином, заборгованість покупця за поставлений за договором № 12177 К від 06.11.13 товар підлягає зменшенню на суму повернутого товару - 8774 грн. 42 коп.

Відтак, оскільки ТОВ «ЕКО» договірні зобов'язання по оплаті поставленого ТОВ "Ніка Захід" товару не виконало, постачальник звернувся із даним позовом до суду, у межах якого заявив до стягнення з урахуванням уточненого розрахунку позовних вимог, суму основного боргу у розмірі 149 897 грн. 81 коп., 3% річних у розмірі 2 866,47 грн., інфляційні втрати у розмірі 44 483,03 грн. та пеню у розмірі 52396,65 грн.

Заперечуючи проти задоволення первісних позовних вимог, ТОВ «ЕКО» посилається на п.10.4. Договору поставки, на підставі якого відповідач призупинив оплату товару за логовором поставки у зв'язку з порушенням постачальником умов пунктів 5.16-5.18 договору поставки щодо строків вивезення товару.

Разом з тим, ТОВ «ЕКО» звернулось із зустрічною позовною заявою, предметом якої (з урахуванням заяви про зменшення) є зобов'язання вчинити ТОВ "Прем'єр плюс" певні дії, а саме вивезти товар відповідно до наданого переліку на загальну суму 37 728,62 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд щодо заявлених вимог зазначає наступне.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі-ГК України), господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 665 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, 06.11.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніка Захід" (постачальник) укладено договір поставки № 12177К.

Стаття 629 ЦК України, яка кореспондується із ст.526 ЦК України, визначає обов'язковість виконання сторонами договору, тобто всі умови договору з моменту його укладення, який встановлено ст. 640 ЦК України, стають однаково обов'язковими для виконання сторонами. Будучи пов'язані взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятися від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із матеріалів справи вбачається, що позивач у повному обсязі виконав прийняті за Договором зобов'язання, та поставив відповідачу товар за період з 10.04.2014 по 02.02.2015 на загальну суму 283896,78 грн., що підтверджується складеними та підписаними сторонами відповідними видатковими накладними. До того ж, факт поставки та отримання даного товару відповідачем (ТОВ «ЕКО») під час розгляду справи у суді не заперечувався.

Відповідач у порушення зобов'язань, прийнятих за Договором поставки, оплату за отриманий товар в повному обсязі не здійснив, та направив 31.03.2015 повідомлення про повернення позивачу товару на суму 116 395,08 грн. згідно переліку. Відповідачем було сплачено за поставлений товар грошові кошти в сумі 35000,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ "Ніка Захід" прийняло повернутий ТОВ «ЕКО» товар на загальну суму 8774,42 грн., що підтверджується відповідною накладною № КРЦ1-000994 від 15.09.2015.

Крім того, сторонами було проведено зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 83908 грн. 43 коп. згідно Угод про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.11.14 та 31.08.14.

Таким чином, з урахуванням п.5.18.Договору, за яким вартість повернутого покупцем товару зараховується у рахунок зменшення заборгованості покупця перед постачальником, та зарахування сторонами зустрічних однорідних вимог заборгованість відповідача (ТОВ «ЕКО») з оплати поставленого товару складає: 283896,78 грн. - 35000,00 грн. - 83908,43 грн. - 8774,42 грн. = 156 213 грн. 93 коп.

Крім того, наявність заборгованості покупця перед постачальником за договором № 12177 К від 06.11.13 відображено в актах звіряння взаємних розрахунків сторін за період з 01.09.2015 по 30.09.2015 на суму 224392,48 грн. (відображено заборгованість на користь ТОВ «Ніка захід») та на суму 83 945,47 грн. (відображено заборгованість на користь ТОВ «ЕКО»).

Суд зазначає, що у зв'язку з арифметичними неточностями при складанні вказаних актів звіряння взаємних розрахунків, наявність яких не заперечували представники сторін, вказані в актах кінцеві суми не беруться судом до уваги як остаточні.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що станом на момент вирішення спору у даній справі, заборгованість покупця за поставлений згідно договору № 12177К. товар складає 156 213 грн. 93 коп., в той же час позивачем заявлено до стягнення суму основної заборгованості в розмірі 149 897 грн. 81 коп.

Враховуючи, що відповідно до п.2 ч.1 ст.83 ГПК України суд не може виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, а позивачем відповідного клопотання заявлено не було, то суд розглядає заявлені позивачем до стягнення вимоги про стягнення основної заборгованості в сумі 149 897 грн. 81 коп.

У відповідності до ч. б ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Згідно із ч. І cm.692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Стаття 629 ЦК України, яка кореспондується із ст.526 ЦК України, визначає обов'язковість виконання сторонами договору, тобто всі умови договору з моменту його укладення, який встановлено ст.640 ЦК України, стають однаково обов'язковими для виконання сторонами. Будучи пов'язані взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятися від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом.

Згідно з п. 1 Інформаційного листа ВГСУ «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовами п.8.1.Договору поставки сторони встановили обов'язок покупця здійснити оплату Постачальнику за поставлені Товари протягом (але не пізніше) 74 календарних днів з дати поставки товару. Остання поставка товару покупцю відбулась 02.02.2015.

Таким чином, станом на день вирішення спору строк оплати поставленого твору настав, а відповідачем не погашено заявлену позивачем до стягнення заборгованість в сумі 149 897,81 грн., на спростування вказаних обставин відповідачем не надано суду належних доказів, факт наявності заборгованості не спростовано.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов Договору, позивачем нараховані до стягнення збитки від інфляції у розмір 44483,03 грн. та 3% річних за користування чужими коштами у розмірі 2866,47 грн.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) та інфляційних втрат, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові та відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

З системного аналізу наведених законодавчих норм, вбачається право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотків річних, як спосіб захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

За приписами п. 3.1., 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Враховуючи вище викладене, перевіривши розрахунок 3 % річних від простроченої суми суд зазначає, що позивачем 3 % річних нараховуються на суму заборгованості в розмірі 125903,72 грн. за період з 24.03.15 по 21.09.15. суд зауважує, що оскільки позивачем розрахунок 3 % річних здійснено з урахуванням кінцевої суми заборгованості, а не за окремими видатковими накладними, то і перерахунок здійснюється судом в межах заявлених вимог, проте з урахуванням п. 8.1.Договору поставки (обов'язок покупця здійснити оплату за поставлені Товари протягом (але не пізніше) 74 календарних днів з дати поставки товару, остання поставка товару відбулась 02.02.2015, отже прострочення покупця почалось 18.04.2015.

Здійснивши перерахунок 3 % річних з урахуванням обмежень п.2 ч.1 ст.83 ГПК України, в межах суми заборгованості та періоду нарахування відсотків річних, визначених позивачем, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення 3 % річних підлягає задоволенню у сумі 1624 грн. 68 коп.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів125903.7218.04.2015 - 21.09.20151573 %1624.68В частині стягнення 3 % річних в сумі 1241 грн. 79 коп. слід відмовити.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат, з розрахунку яких вбачається, що нарахування здійснено позивачем на суму основного боргу в розмірі 125903,72 грн. за період з 10.02.2015 по 13.11.2015.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат з урахуванням обмежень п.2 ч.1 ст.83 ГПК України, в межах суми заборгованості (125 903,72 грн.) та періоду нарахування інфляційних втрат, визначених позивачем, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню у сумі 2200 грн. 32 коп.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції18.04.2015 - 13.11.2015125903.721.0172200.32128104.04В частині стягнення інфляційних втрат в сумі 42282 грн. 71 коп. слід відмовити.

Крім того, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки, позивачем нараховано до стягнення пеню у розмірі 52 396 грн. 65 коп. (сума заборгованості, на яку здійснено нарахування - 125 903,72 грн., період нарахування з 10.02.2015 по 13.11.2015).

Відповідно до п. 10.1. Договору №12177К, у разі порушення Стороною Договору строків виконання грошового зобов'язання, передбаченого цим Договором, винна Сторона зобов'язана сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення виконання, нараховану на суму грошового зобов'язання, за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як слідує з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи вищевикладене, суд здійснено власний розрахунок розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення125903.7218.04.2015 - 27.08.201513230.0000 %0.164 %27319.38125903.7228.08.2015 - 24.09.20152827.0000 %0.148 %5215.52125903.7225.09.2015 - 18.10.20152422.0000 %0.121 %3642.58Всього: 36 177.49 грн.

В частині стягнення пені в сумі 16219 грн. 16 коп. слід відмовити.

Таким чином, вимоги позивача за первісним позовом про стягнення заборгованості за поставлений товар підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 149 897 грн. 81 коп. основного боргу, інфляційні втрати у розмірі 2200,32 грн., 3% річних у розмірі 1624,68 грн. та пеня у розмірі 36177,49 грн., в задоволенні решти первісних позовних вимог суд відмовляє.

Заперечення відповідача проти первісних позовних вимог ґрунтуються на твердженні про порушення позивачем п.5.18 договору поставки в частині строків повернення товару, що в свою чергу призвело до застосування з боку відповідача оперативно-господарських санкцій (призупинення виконання грошових зобов'язань п. 10.4 договору). Вказані заперечення ТОВ «ЕКО» відхиляються судом з наступних підстав.

Відповідно до п.5.16 договору (з урахуванням Протоколу узгодження розбіжностей) сторони погодили, що покупець має беззастережне право на свій розсуд повернути постачальнику поставлений ним товар за будь-якою із наведених нижче підстав: - товар, який не користується попитом у кінцевого споживача; - товар, у якого термін придатності становить не менше 4 місяців до кінцевої дати реалізації; - товар, не реалізований покупцем на момент направлення покупцем повідомлення постачальнику про припинення дії цього договору; - товар, який під час перевірки покупцем в період реалізації або вибіркової перевірки виявися неякісним або не відповідним вимогам до маркування, пакування, стандартів тощо; - акційний товар по закінченню періоду проведення акції; - сезонний товар по закінченню відповідного сезону; - в зв'язку зі змінами в чинному законодавстві України, або у разі прийняття рішення суб'єктами владних повноважень, державними органами виконавчої влади з питань регуляторної політики, контролю тощо про заборону або призупинення реалізації (обігу) товару, зміну вимог до вигляду, споживчих якостей, маркування, пакування товару, тощо; - за письмовою угодою сторін.

Згідно з п.5.17 договору покупець надсилає постачальнику повідомлення про повернення товару, в якому зазначає вид та кількість товару, що підлягає поверненню, місце і час його передачі постачальнику.

Пунктом 5.18 договору встановлено, що постачальник, отримавши повідомлення покупця на підставах та умовах, визначених пунктами 5.16 та 5.17 зобов'язаний вивезти зазначений у ньому товар одночасно зі здійсненням найближчої наступної поставки, але не пізніше 21 календарного дня з моменту направлення повідомлення покупцем. Повернення товару оформляється відповідною накладною.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 31.03.15 покупець звернувся до продавця з Повідомленням про повернення товару, відповідно до якого повідомив постачальника про повернення товару на загальну суму 116 395,08 грн. згідно переліку.

Листом від 17.04.15 вих. 1704/15 постачальник повідомив про свою готовність здійснити вивезення товару, проте зазначив про наявність неточностей в переліку товару, наданому покупцем. Зокрема, постачальник зазначив, що частину товару взагалі не постачав ТОВ «ЕКО», а частину постачав в меншій кількості або по іншим цінам. Згідно переліку, підготовленому постачальником, останній готовий прийняти товар на загальну суму 95207,63 грн.

В той же час, ТОВ «ЕКО» 03.02.16 було надано Звіт щодо нереалізованого товару № 02/02 від 02.02.16 поставленого ТОВ «Ніка Захід» згідно договору поставки № 12177 К, з якого вбачається, що залишок нереалізованого товару є значно меншим та складає всього 37 728,62 грн.

15.09.2015 сторонами було підписано накладну на повернення постачальнику товару № КРЦ1-000994 від 15.09.15 на суму 8774 грн. 42 коп.

Таким чином, суд погоджується з твердженнями позивача за первісним позовом стосовно того, що за результати листування та переговорів сторін, покупець зміг повернути постачальну товар тільки на суму 8774 грн. 42 коп. Вказаний товар був прийнятий постачальником без заперечень. В той же час, покупцем не доведено у нього наявність товару на загальну суму 116 395,08 грн. згідно переліку, викладеному в листі 31.03.15.

Таким чином, факт порушення постачальником п. 5.18 договору поставки відповідачем за первісним позовом не доведений, та спростовується фактичними обставинами справи. Отже, необґрунтованим є посилання покупця на п.10.4 договору поставки для обґрунтування невиконання ним зобов'язань щодо оплати за поставлений позивачем товар.

Стосовно зустрічних позовних вимог суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що в додатку до Повідомлення про повернення товару (лист від 31.01.15) покупець визначив перелік товарів на загальну суму 116395 грн., які постачальник має забрати. Відповідні зустрічні позовні вимоги про зобов'язання постачальника виконати умови договору поставки № 12177К від 06.11.13 та вивезти поставлений товар згідно з переліком були заявлені покупцем. Проте суд зазначає, що позивачем за зустрічним позовом не було враховано, що згідно накладної на повернення постачальнику товару № КРЦ1-000994 від 15.09.15 постачальнику було повернуто 15.09.15 товар на суму 8774 грн. 42 коп. Вказаний товар на суму 8774 грн. 42 коп. також було включено позивачем за зустрічним позовом до переліку товару, що підлягає поверненню.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що постачальником було надано заперечення щодо переліку товару на суму 116395 грн. Зокрема, покупцем невірно зазначалось кількість та ціна товару по деяким позиціям.

02.02.16 покупцем було надано суду Звіт щодо нереалізованого товару № 02/02-16 поставленого ТОВ «Ніка Захід» по договору поставки № 12177К, згідно якого нереалізованим є товар на загальну суму 37 728,62 грн. Отже, позивачем за зустрічним позовом зменшено розмір позовних вимог відповідно до переліку товару на загальну суму 37728,62 грн., вказаного у Звіті від 02.02.16.

В той же час, доказів направлення покупцем на адресу постачальника повідомлення в порядку п.5.18 договору поставки щодо повергнення саме товару на суму 37728,62 грн. згідно переліку, що міститься у звіті щодо нереалізованого товару від 02.02.16 суду не надано.

Крім того, судом критично оцінюється наданий покупцем Звіт щодо нереалізованого товару на суму 37728 грн. 62 коп. як доказ наявності у позивача за зустрічним позовом поставленого ТОВ «Ніка Захід» товару, оскільки вказаний звіт було складено ТОВ «ЕКО» в односторонньому порядку без залучення представників постачальника.

Таким чином, суд зауважує, що покупцем не надано належних доказів того, що станом на момент вирішення спору товар, вказаний у Звіті щодо нереалізованого товару на суму 37728 грн. 62 коп. дійсно нереалізований покупцем та фактично знаходиться у покупця.

Відповідно до приписів ст. 33ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, виходячи з приписів ГПК України, саме на покупця як на особу, яка посилається, як на факт реалізації частини товару, так і на обов'язок постачальника частину з товару забрати, покладений обов'язок доводити як дати реалізації ним товару, так і те, що частина з товарів на даний час не була ним реалізована, в той час як суд вказані докази витребовує лише за відповідним клопотанням покупця у разі неможливості самостійно надати вказані докази.

Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні зустрічних позовних вимог з підстав їх недоведеності.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд первісного позову, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача за первісною позовною заявою, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на відмову у зустрічному позові, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача за зустрічним позовом.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка Захід" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" про стягнення заборгованості 249 643 грн. 96 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" (03039, місто Київ, проспект Науки, будинок 8; ідентифікаційний код 32104254) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка Захід" (82549 Львівська область, Турківський район, село Риків, вул. Зарічна, 32, ідентифікаційний код 32893148) 149 897 (сто сорок дев'ять тисяч вісімсот дев'яноста сім) гривень 81 коп. - основного боргу, 36 177 (тридцять шість тисяч сто сімдесят сім) гривень 49 коп. - пені, інфляційні втрати у розмірі 2 200 (дві тисячі двісті) грн. 32 коп., 3% річних у розмірі 1 624 (одна тисяча шістсот двадцять чотири) грн. 68 коп. та 2 848 (дві тисячі вісімсот сорок вісім) грн. 50 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. В іншій частині первісних позовних вимог відмовити.

4. В зустрічному позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.02.2016

Суддя Пукшин Л.Г.