Рішення № 55563875, 02.02.2016, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2016 рокуСправа № 912/63/16 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Макаренко Т.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/63/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросем"

до відповідача: Селянського фермерського об'єднання "Володимирівське"

про стягнення 896099,20 грн.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 01.02.2016 р.;

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 01.02.2016 р.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Євросем" подано до господарського суду Кіровоградської області позовну заяву б/н від 05.01.2016 року ( вх. № 63/16 від 06.01.16), з вимогою до відповідача - Селянського фермерського об'єднання "Володимирівське" про стягнення основного боргу у розмірі 715327,20 грн, процентів від суми простроченого зобов'язання в розмірі 15286,44 грн., пені в розмірі 22420,12 грн. та штрафу у розмірі 143065,44 грн, а всього 896 099,20 грн. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовано порушенням відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині здійснення своєчасного розрахунку за Товар (насіння) відповідно до договору купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу № КП04МАТ від 17.04.2015 року.

В судовому засіданні, яке відбулося у справі 02.02.2016, представником позивача позовні вимоги підтримано повністю та надано пояснення щодо викладених у позовній заяві обставин.

Представник відповідача відзив на позов не подав, позовні вимоги не визнав повністю, проте подав клопотання про відстрочення виконання рішення суду. Вказане клопотання мотивовано тим, що між позивачем та відповідачем раніше мали місце інші відносини щодо продажу товару, але СФО "Володимирівське" завжди виконувало покладені на нього зобов'язання, окрім даного випадку. На даний час між директором СФО "Володимирівське" та директором ТОВ "Євросем" тривають перемовини щодо відстрочки виконання вищезазначеного зобов'язання до кінця 2016 року. Також відповідач зазначив, що можливе рішення суду про стягнення суми боргу з СФО "Володимирівське" утруднить господарську діяльність відповідача.

Позивач у судовому засіданні заперечив проти задоволення даного клопотання.

Згідно зі ст. 75 Господарського кодексу України справа розглянута за наявним в ній матеріалами.

Розглянувши наявні у справі матеріали, обговоривши усі обставини справи, оцінивши подані сторонами докази, врахувавши пояснення представників сторін, наведенні в обґрунтування підстав позову і заперечень проти позовних вимог, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Євросем" (Продавець) та селянським фермерським об'єднанням "Володимирівське" (Покупець) 17.04.2015 було укладено договір купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № КП04МАТ, згідно умов п. 1.2. якого предметом договору є Товар, який належить продавцю на момент укладення Договору або буде набутий продавцем у майбутньому.

На виконання умов Договору ТОВ "Євросем" здійснило продаж товару (насіння - батьківських ліній соняшнику) СФО "Володимирівське" на загальну суму 1 192 212,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 303 від 27.05.2015 на суму 1 192 212,00 грн., підписаною керівниками сторін та скріпленою печатками. (а.с. 18).

Відповідно до п. 5.5. Договору оплата товару проводиться наступним чином:

- 40% від вартості товару, а саме 476 884,80 грн оплачується покупцем у строк до 24.04.2015 року;

- 60% від вартості товару, а саме 715 327,20 грн оплачується покупцем в строк до 20 листопада 2015 року.

Пунктом 11.1 Договору встановлено, що він діє з моменту його підписання і скріплення печатками обома сторонами до повного виконання обов'язків по договору. Договір підписаний директорами ТОВ "Євросем" та СФО "Володимирівське" та скріплений печатками сторін.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є Договором купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу.

Стаття 655 Цивільного кодексу України визначає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до норм статті 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Статтею 694 Цивільного кодексу врегульовано продаж товару в кредит. Зокрема, встановлено, що Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем. З моменту передання товару, проданого в кредит, і до його оплати продавцю належить право застави на цей товар.

Статтею 695 Цивільного кодексу України визначено особливості оплати товару з розстроченням платежу. Так, Договором про продаж товару в кредит може бути передбачено оплату товару з розстроченням платежу. Істотними умовами договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу є ціна товару, порядок, строки і розміри платежів. Якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару.

До договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу застосовуються положення частин третьої, п'ятої та шостої статті 694 цього Кодексу.

Договором № КП04МАТ від 17.04.2015 визначено всі істотні умови, передбачені ст. 695 Цивільного кодексу України, зокрема, п. 5.5. визначено порядок, строки і розміри платежів, а п. 2.4 встановлено, що ціна товару вказується у додатках до даного договору в національній валюті. Сторони встановлюють ціну на вартість товару у гривнях а також визначають її еквівалент у доларах США.

Ціну товару встановлено у Додатку № 1 до Договору купівлі-продажу № КП04МАТ від 17.04.2015 у розмірі 2 207,80 грн. за 1 кг товару. Загальна сума Договору становить 1 192 212,00 грн. Додаток № 1 до Договору підписаний сторонами та скріплений печатками (а.с. 14).

Матеріалами справи підтверджується, що позивач передав відповідачу товар за Договором купівлі-продажу на загальну суму 1 192 212,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 303 від 27.05.2015 на суму 1 192 212,00 грн., підписаний керівниками сторін та скріплений печатками. (а.с. 18).

Факт передачі товару позивачем за вказаним договором на загальну суму 1 192 212,00 грн відповідачем не заперечено.

Відповідач оплатив переданий йому товар частково. Так, 23.04.2015 СФО "Володимирівське" сплатило позивачу платіжним дорученням № 68 грошові кошти в сумі 200 000,00 грн. та 276 884,80 грн. за батьківські лінії соняшнику згідно рахунку № 223 від 17.04.2015, всього було сплачено 476884,80 грн. (тобто обумовлені п. 5.5. Договору 40% вартості товару). Вказане підтверджується випискою по рахунку позивача за 23.04.2015 (а. с. 16).

Станом на день звернення позивача з позовом заборгованість відповідача перед позивачем становить 715 327,20 грн.

Доказів оплати вказаної заборгованості відповідачем та на спростування доводів позивача відповідачем до матеріалів справи не подано.

Вказане підтверджує доводи позивача, що СФО "Володимирівське" у строк до 20.11.2015 договірні зобов'язання, передбачені п. 5.5 Договору щодо здійснення повної оплати вартості отриманого товару не виконало, та прострочило сплату 715 327,20 грн.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України відсотки річних та інфляційні втрати можуть нараховуватись кредитором до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання боржником.

Сторони передбачили у п. 8.6 Договору, що у разі невиконання чи неналежного виконання Покупцем грошових зобов'язань щодо оплати вартості отриманого товару, Покупець, відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України сплачує на користь продавця 30% річних від простроченої суми основної заборгованості.

Враховуючи наведені вище правові норми, правомірність визначення позивачем періоду для нарахування 30 % річних (з 20.11.2015 по 15.12.2015 року), господарський суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 15286,44 грн 30 % річних заявлені правомірно і підлягають задоволенню.

Сторони також передбачили п. 8.2 Договору, що за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (діючої в період прострочення), від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки. Суд погоджується з розрахунком позивача, відповідно до якого пеня за період з 20.11.2015 по 15.12.2015 становить 22 420,12 грн. Отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Договором також визначено (п. 8.4), що покупець, у випадку порушення умов оплати вартості товару, сплачує на користь продавця штраф в розмірі 20 % від вартості неоплаченого товару.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Сторони, відповідно до п. 8.3. Договору домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором здійснюється протягом 5 років з моменту підписання даного Договору.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 20 %, нарахованого на суму 715 327,20 грн. та правильно розрахував, що сума штрафу становить 143065,44 грн. Проте в розрахунку суми штрафу до позову ТОВ "Євросем" до СФО "Володимирівське" помилково зазначив період - з 25.10.2015 по 15.12.2015. ( а.с. 9) Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання. Отже штраф, на відміну від пені, нараховується не за певний період часу, а одноразово як відсоток від суми заборгованості. Проте з сумою штрафу, заявленою до стягнення позивачем, а саме 143065,44 грн. господарський суд погоджується.

Щодо клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення, яке представник відповідача подав у судовому засіданні 02.02.16, господарський суд зазначає наступне.

Згідно п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно із п. 7.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до п. 7.2. вищезазначеної постанови, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

В порушення викладеного, Селянським фермерським об'єднанням "Володимирівське" не подано жодних доказів, які б могли свідчити про складне фінансове становище підприємства або про інші виняткові обставини, необхідні для відстрочення виконання рішення суду.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду по справі № 912/63/16.

За таких обставин господарський суд задовольняє вимоги позивача у повному обсязі та стягує з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 715327,20 грн, проценти від суми простроченого зобов'язання в розмірі 15286,44 грн., пені в розмірі 22420,12 грн. та штрафу у розмірі 143065,44 грн.

Відповідно до норм ст.ст. 44,49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Відповідно до норм ст.ст. 44,49, 82, 85, 116, 117 ГПК України, керуючись Законом України "Про судовий збір" господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОСЕМ" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Селянського фермерського об'єднання "Володимирівське" (28540, Кіровоградська область, Долинський район, село Гурівка, ідентифікаційний код 13757207) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОСЕМ" (02132, м. Київ, вул. 161 Садова, будинок 78, ідентифікаційний код 39007360) основний борг у розмірі 715327,20 грн, проценти від суми простроченого зобов'язання в розмірі 15286,44 грн., пеню у розмірі 22420,12 грн. та штраф у розмірі 143065,44 грн., а всього 896099,20 грн., а також 13 441,49 грн. судового збору.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 08.02.16.

Суддя Т. В. Макаренко