Рішення № 55563841, 27.01.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2016Справа №910/30858/15За позовом Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі Філії «Управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техексперт-НГК»

про стягнення 71 236,62 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Руденко Є.О., за довіреністю

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі Філії «Управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техексперт-НГК» про стягнення 71 236,63 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.12.2015 було порушено провадження у справі № 910/30858/15, розгляд справи призначено на 27.01.2016.

25.01.2016 до відділу діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 27.01.2016 представник позивача з'явився, надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання 27.01.2016 не з'явився.

Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

15.11.2012 між Дочірньою компанією «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз») в особі Філії «Управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз» (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техексперт-НГК» (далі - виконавець, відповідач) було укладено Договір про закупівлю послуг № 1211000424 (далі - Договір), відповідно до умов виконавець зобов'язується надати послуги з технічних випробувань та аналізу (визначення технічного стану газопроводів Миколаївського ЛВУМГ), а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

Згідно з п. 1.3 Договору зміст і строки надання послуг визначаються календарним планом (Додаток № 2), що є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору сума цього Договору становить 1 183 171,20 грн, у тому числі ПДВ 20 % - 197 195,20 грн.

Згідно з п. 5.6 Договору послуги повинні надаватись відповідно до узгодженого виконавцем і замовником календарного плану (додаток № 2), що є невід'ємною частиною Договору.

Пунктом 5.7 Договору визначено, що передача замовнику виконавцем наданих послуг здійснюються з наданням акту наданих послуг.

Відповідно до п. 6.3.1 Договору виконавець зобов'язаний надати послуги у строки, встановлені цим Договором.

Пунктом 7.2 Договору сторони визначили, що за порушення строків надання послуг або надання послуг в менших обсягах, ніж передбачено цим Договором, відмову від надання послуг в обсягах та за ціною, що вказані в даному Договорі, виконавець виплачує замовнику пеню в розмірі 0,1 % вартості послуг з яких допущено прострочення надання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

26.06.2014 сторонами укладено Додаткову угоду № 3, відповідно до умов якої сторони вирішили викласти пункти 5 та 10.1 Договору в новій редакції.

Крім того, зазначеною додатковою угодою сторонами викладено в новій редакції Додаток № 2.

Строк надання послуг: з дати укладення Договору - до 01.07.2015 (п. 5.1 Договору).

Цей Договір набирає чинності з дати укладання і діє до 01.01.2016 (п. 10.1 Договору).

Позивач зазначає суду про те, що відповідачем, всупереч встановленому Договором строку та графіку календарного плану надання послуг, станом на дату подання позовної заяви послуги виконані частково на суму 863 724,45 грн, отже невиконаними залишились роботи на суму 319 446,75 грн, в зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 48 875,35 грн та 7 % штрафу в розмірі 22 361,27 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Проаналізувавши Додаток № 2 до Договору та Акти приймання виконаних будівельних робіт, судом встановлено, що відповідачем прострочено виконання обов'язку по наданню послуг більш ніж на 30 календарних днів.

Відповідно до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не було надано суду жодного доказу на спростування доводів позивача щодо неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором в частині дотримання строків надання послуг.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з статтями 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Щодо можливості одночасного стягнення пені та штрафу, суд зазначає наступне.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського кодексу України, яка також передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України, ст. 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі № 3-88гс11.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Судом здійснено перерахунок заявлених позивачем до стягнення з відповідача сум пені та штрафу та встановлено, що позивачем вірно розраховано вказані суми, а відтак з відповідача на користь позивача підлягають стягненню пеня в розмірі 48 875,35 грн та штраф в розмірі 22 361,27 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача пені та штрафу в загальному розмірі 71 236,62 грн підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 4, 49, 82 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техексперт-НГК» (03150, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 76-Б; ідентифікаційний код: 37717625) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, будинок 9/1; ідентифікаційний код: 30019801) в особі Філії «Управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз» (61001, Харківська обл., місто Харків, Дзержинський район, вулиця Культури, будинок 20-А; ідентифікаційний код: 25698645) пеню в розмірі 48 875 (сорок вісім тисяч вісімсот сімдесят п'ять) грн 35 коп., штраф в розмірі 22 361 (двадцять дві тисячі триста шістдесят одна) грн 27 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн 00 коп.

Повне рішення складено 01.02.2016.

Суддя О.В. Нечай