Рішення № 55563817, 26.01.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2016Справа №910/27947/14

За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кий Гранд А"простягнення 1 490,98 грн.Суддя Ярмак О.М.

За участю представників:

від позивачане з'явився від відповідачаМартинюк І.О. (представник за довіреністю від 05.01.2015)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кий Гранд А" 1 490,98 грн. матеріальної шкоди в порядку регресу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва (суддя Мельник В.І.) від 15.12.2014 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/27947/14.

Ухвалою суду від 16.03.2015 позов у справі № 910/27947/14 залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2015 ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.03.2015 справі № 910/27947/14 скасовано, а матеріали справи № 910/27947/14 передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

За результатами повторного автоматизованого розподілу справ справу № 910/27974/14 передано на розгляд судді Ярмак О.М.

Ухвалою від 07.12.2015 суд прийняв справу № 910/27947/14 до свого провадження, розгляд справи призначив на 12.01.2015 , витребував у сторін докази.

12.01.2015 через неявку представників сторін судом відкладено розгляд справи на 26.01.2016.

В судове засідання 26.01.2016 з'явився представник відповідача, який обґрунтував заперечення проти позовної заяви, просив суд відмовити у задоволенні її вимог.

Позивач в судове засідання уповноваженого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, витребувані судом документи не подав, хоча про дату, час та місце судових засідань у справі повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Оскільки позивач вважається таким, що повідомлений про час і місце розгляду справи судом, зважаючи на обмеженість процесуальних строків, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17.06.2010 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Провідна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кий Гранд А" було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/2225202, за умовами якого позивач застрахував цивільну відповідальність відповідача перед третіми особами у випадку настання дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу - автомобіля "МАЗ 54", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Довідкою № 8713665 про обставини дорожньо-транспортної пригоди підтверджується, 29.10.2010 по вул. Харківське шосе, 48, у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу "МАЗ 54", державний номер НОМЕР_1, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Кий Гранд А", під керуванням ОСОБА_3, та транспортного засобу "Opel Astra", державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4 внаслідок якої обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Згідно з постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 25.10.2010 № 3-5501/1 дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення п.п. 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_3, якого визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Оскільки між Приватним акціонерним товариством "Брокбізнес" (страховик) та ОСОБА_4 (страхувальник) 20.08.2010 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 006-36463, а саме: автомобіля "Opel Astra", державний номер НОМЕР_2, страхувальник як потерпілий у вказаній ДТП звернувся до страховика із заявою, що має ознаки страхового випадку.

За результатами здійснення огляду застрахованого транспортного засобу та калькуляції Приватним акціонерним товариством "Брокбізнес" було здійснено розрахунок страхового відшкодування, на підставі якого складено страховий акт № 22563/1 з визначеною у ньому сумою страхового відшкодування в розмірі 1 490,98 грн.

Згідно з платіжним дорученням № 11804 від 29.11.2011 Приватним акціонерним товариством "Брокбізнес" було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 1 490,98 грн.

Оскільки на час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "МАЗ 54", державний номер НОМЕР_1, водія якого визнано винним у вчиненні ДТП, була застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Провідна" на підставі договору (полісу) № ВЕ/2225202 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, Приватне акціонерне товариство "Брокбізнес" звернулося до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу.

07.05.2012 позивачем складено страховий акт № 1 за договором (полісом) страхування ОСЦПВ про виплату 1 490,98 грн. та виплачено цю суму Приватному акціонерному товариству "Брокбізнес".

Звертаючись до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кий Гранд А" про стягнення 1 490,98 грн. в порядку регресу, позивач стверджує, що відповідач як власник забезпеченого транспортного засобу несе відповідальність за шкоду, заподіяну потерпілому внаслідок скоєння ДТП, у зв'язку з неповідомленням страховика про дорожньо-транспортну пригоду.

Вивчивши всі суттєві моменти спірних правовідносин та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, суд не визнає позовні вимоги законними та обґрунтованими, зважаючи на наступне.

Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в редакції, чинній на момент вчинення ДТП, (далі - Закон) здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до п. 38.1.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він з-поміж іншого не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Згідно з положеннями п. 33.1.2 ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати зазначені дії, вони мають підтвердити це документально.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Позивач вважає, що, сплативши страхове відшкодування страховій компанії постраждалого в ДТП, до позивача перейшло право регресної вимоги до відповідача як до страхувальника у розмірі виплаченого страхового відшкодування, оскільки саме водій страхувальника був визнаний винним у ДТП, про яку позивача як страховика не було повідомлено у визначені законодавством строки.

Відповідач в свою чергу проти позову заперечує, стверджуючи про те, що страховик був належним чином повідомлений про згадане ДТП.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Дійсно, суд погоджується з тим, що право страховика подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду регламентовано положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" і пов'язується саме із встановленим фактом неповідомлення страховика у встановлені законом строки.

Натомість, норми Господарського процесуального кодексу України щодо процесу доказування, зокрема ст. 33 вказує, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Проте, беручи за основу звернення до суду з цим позовом факт неповідомлення його страхувальником про ДТП, позивач жодних доказів на підтвердження цього факту суду не надає, наприклад, витягу з книги реєстрації повідомлень тощо, тобто документа, з якого вбачається відсутність відповідного повідомлення за період з 29.10.2010 по 03.11.2010. Довідка про відсутність повідомлення, підписана директором департаменту врегулювання збитків майнових видів Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна", не може вважатися належним доказом, оскільки не є документом, в якому фіксуються отримані повідомлення від страхувальників.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки позивач факту існування обставин, на які посилається в обґрунтування позову, не довів, а висновки, які фактично носять характер припущення, не можуть бути покладено в основу ухвалення рішення, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з ч.1 ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Юридична заінтересованість позивача у судовому процесі зобов'язує його довести як наявність спірних матеріальних правовідносин, так і ту обставину, що його права порушені і на відповідача має бути покладено відповідальність на передбачених законом підставах.

Будь-яких інших доводів щодо підстав для задоволення позовних вимог, ніж викладених у позовній заяві, позивачем суду не наведено, в судові засідання на виклик суду позивач уповноваженого представника не направляв, додаткових пояснень не надавав.

З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні заявлених позовних вимог, судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.М. Ярмак

Повне рішення складено: 01.02.2016.