Ухвала суду № 55563743, 08.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua0,2

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

08.02.2016Справа № 910/1753/16Суддя Усатенко І.В., розглянувши

позовну заяву ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс"

про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою підписаною 02.02.2016 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та скасування наказу.

Позивач у позовній заяві наголошує на тому, що вказаний спір за своєю правовою природою являється корпоративним. В обгрунтування тих обставин, що спір є корпоративним та підвідомчій саме господарському суду позивач посилається на Ухвалу Апеляційного суду Київської області по справі №22ц/790/5429/15 від 10.11.2015 якою, за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Плато Плюс", Реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві про поновлення на посаді директора (керівника) ТОВ "Плато Плюс", про скасування наказу про покладання обов"язків керівника товариства на ОСОБА_2 та про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов"язання реєстраційної служби відновити в реєстрі відомості в частині керівника скасовано рішення Макарівського районного суду від 17.07.2015 року та закрито провадження по справі з тих підстав, що правовідносини виникли у сфері управлінської діяльності і є корпоративними, а тому спір підвідомчий господарським судам. Ухвала Апеляційного суду Київської області по справі №22ц/790/5429/15 від 10.11.2015 залишена без змін Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 09.12.2015 року з тих підстав, що апеляційний суд правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми процесуального права, які регулюють ці правовідносини, та дійшов правильного висновку про наявність між соронами корпоративних відносин, що не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства. Ухвалами Верховного суду України від 30.12.2015, від 16.01.2016 у допуску до провадження заяви ОСОБА_1 про перегляд вищевказаних ухвали Апеляційного суду Київської області та ухвали Вищого спеціалізованого суду України відмовлено.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.06.2011 року №3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у

фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

У позовній заяві позивач зазначає три позовні вимоги (дві немайнові вимоги та одна майнова вимога):

- про скасування наказу про покладення обов"язків директора;

- про поновлення на посаді директора;

- про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Отже законом передбачено обов"язок позивача сплачувати судовий збір за кожну позовну вимогу.

При цьому позивач користується пільгами щодо сплати судового збору за позовними вимогами про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Ст. 5 Закону України "Про судовий збір" не передбачено звільнення від сплати судового збору позивачів за розгляд справ про скасування наказів.

Згідно абзацу 2 статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" з 1 січня 2016 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 1378 гривень.

Відповідно до п.п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у сумі 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Враховуючи викладене, при зверненні з позовом до суду, позивач повинен був сплатити судовий збір в розмірі 1378,00 грн. за позовну вимогу немайнового характеру. Проте, до позовної заяви позивачем не додано доказів сплати судового збору. Таким чином, позивачем не сплачено судовий збір в розмірі 1378,00 грн.

Відповідно до п. 2.22. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", якщо заявником не подано належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, заява повертається господарським судом з підстав передбачених ГПК, зокрема пунктом 4 частини першої статті 63. При цьому якщо таке повернення здійснюється у зв'язку з недодержанням заявником вимог закону щодо порядку та/або розміру сплати судового збору, то у відповідній ухвалі господарського суду має бути зазначено правильний порядок сплати та/або розмір судового збору.

Позивач не надав доказів сплати судового збору у встановленому розмірі.

Відповідно до п. 3 ст. 63 ГПК України - у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.

Відповідно до частини 2 статті 36 Господарського процесуального кодексу України, письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії. Надані ксерокопії документів взагалі не засвідчені.

Відповідно до п. 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації" (затверджена Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55) відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "згідно з оригіналом", назви, посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту підпис, засвідчуватись повинна кожна сторінка документу з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.

Судом встановлено, що надані ксерокопії документів взагалі не засвідчені, в тому числі і нотаріальна довіреність на представника, яка повинна підтверджувати повноваження ОСОБА_3 на підписання позовної заяви, а тому не можуть бути прийняті судом в якості належних доказів в розумінні ст. 36 Господарського процесуального кодексу України.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.

Керуючись п. 3, 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву та додані до неї матеріали повернути без розгляду.

Суддя І.В. Усатенко